¹

Щасливий чоловік доброї дружини, і число днів його — подвійне.

¹

Жены̀ до́брыѧ блаже́нъ є҆́сть мꙋ́жъ, и҆ число̀ дні́й є҆гѡ̀ сꙋгꙋ́бо.

²

Дружина доброчесна радує свого чоловіка і літа його наповнить миром;

²

Жена̀ до́блѧѧ весели́тъ мꙋ́жа своего̀ и҆ лѣ̑та є҆гѡ̀ и҆спо́лнитъ ми́ромъ.

³

добра дружина — щаслива доля: вона дається у наділ тим, хто боїться Господа;

³

Жена̀ добра̀ ча́сть блага̀, въ ча́сти боѧ́щихсѧ гдⷭ҇а дана̀ бꙋ́детъ.

⁴

з нею у багатого і бідного — серце задоволене й лице повсякчас веселе.

⁴

Бога́тагѡ же и҆ оу҆бо́гагѡ се́рдце бла́го, во всѧ́ко вре́мѧ лицѐ ти́хо.

⁵

Трьох страшиться серце моє, а при четвертому я молюся:

⁵

Ѿ тре́хъ оу҆боѧ́сѧ се́рдце моѐ, и҆ ѿ лица̀ четве́ртагѡ оу҆страши́хсѧ:

⁶

міського лихослів’я, збурення черні й обмовлення на смерть, — усе це жахливо.

⁶

преда́нїѧ гра́да и҆ собра́нїѧ наро́да, и҆ ѡ҆болга́нїѧ над̾ сме́рть, всѧ̑ тѧ́жєстна.

⁷

Хвороба серця і печаль — дружина, ревнива до іншої дружини,

⁷

Болѣ́знь се́рдца и҆ сѣ́тованїе жена̀ ревни́ва ѡ҆ женѣ̀,

⁸

і бич язика її, до всіх прискіпливий.

⁸

и҆ ꙗ҆́зва ѧ҆зы́ка всѣ̑мъ приѡбща́ющаѧсѧ.

⁹

Ярмо вола, яке рухається туди і сюди, — зла дружина; хто бере її — той подібний до того, хто хапає скорпіона.

⁹

Воло́вое и҆́го дви́жимо жена̀ лꙋка́вна, держа́йсѧ є҆ѧ̀ ꙗ҆́кѡ є҆́млѧйсѧ скорпі́и.

¹⁰

Велика досада — дружина, віддана пияцтву, і вона не приховає свого сорому.

¹⁰

Гнѣ́въ вели́къ жена̀ пїѧ́нчива, и҆ стꙋда̀ своегѡ̀ не покры́етъ.

¹¹

Схильність жінки до блуду пізнається з підняття очей і вій її.

¹¹

Блꙋ́дъ же́нскїй въ возвыше́нїи ѻ҆че́съ и҆ бровьмѝ є҆ѧ̀ позна́нъ бꙋ́детъ.

¹²

Над безсоромною дочкою постав міцну варту, щоб вона, відчувши послаблення, не зловжила собою.

¹²

Над̾ дще́рїю безстꙋ́дною оу҆твердѝ стра́жꙋ, да не попꙋще́нїе ѡ҆брѣ́тши оу҆потреби́тъ себѐ.

¹³

Бережися безсоромного ока, і не дивуйся, якщо воно згрішить проти тебе:

¹³

Вслѣ́дъ безстꙋ́дна ѻ҆́ка сохрани́сѧ и҆ не диви́сѧ, а҆́ще въ тѧ̀ согрѣши́тъ:

¹⁴

як змучений спрагою подорожній відкриває вуста і п’є всяку найближчу воду,

¹⁴

ꙗ҆́кѡ жа́жденъ пꙋ́тникъ ѿве́рзетъ оу҆ста̀ и҆ ѿ всѧ́кїѧ воды̀ бли́жнїѧ и҆спїе́тъ,

¹⁵

так вона сяде навпроти всякого намету і перед стрілою відкриє сагайдак.

¹⁵

прѧ́мѡ всѧ́кагѡ кола̀ сѧ́детъ и҆ прѧ́мѡ стрѣлы̀ ѿве́рзетъ тꙋ́лъ.

¹⁶

Люб’язність дружини насолодить її чоловіка, і розсудливість її зміцнить кістки його.

¹⁶

Благода́ть же́нска возвесели́тъ мꙋ́жа є҆ѧ̀, и҆ кѡ́сти є҆гѡ̀ оу҆тꙋчни́тъ хꙋдо́жество є҆ѧ̀.

¹⁷

Лагідна дружина — дар Господа, і немає ціни благовихованій душі.

¹⁷

Даѧ́нїе гдⷭ҇не жена̀ молчали́ва, и҆ нѣ́сть и҆скꙋ́па нака́занныѧ дꙋшѝ.

¹⁸

Благодать на благодать — дружина сором’язлива,

¹⁸

Благода́ть на благода́ти жена̀ стыдли́ва,

¹⁹

і немає достойної міри для стриманої душі.

¹⁹

и҆ нѣ́сть мѣ́рило всѧ́кое досто́йное возде́ржныѧ дꙋшѝ.

²⁰

Що сонце, яке сходить на висотах Господніх,

²⁰

Со́лнце восходѧ́щее на высо́кихъ гдⷭ҇нихъ,

²¹

те краса доброї дружини в оздобленні дому її;

²¹

и҆ добро́та жены̀ до́брыѧ въ красотѣ̀ до́мꙋ є҆ѧ̀:

²²

що світильник, який сяє на святому свічнику, те краса лиця її у зрілому віці;

²²

свѣти́лникъ сїѧ́ѧ на свѣ́щницѣ свѧ́тѣ, и҆ добро́та лица̀ на во́зрастѣ постоѧ́ннѣмъ.

²³

що золоті стовпи на срібній основі, те прекрасні ноги її на твердих п’ятах.

²³

Столпѝ зла́ти на подсто́лпїихъ сре́брѧныхъ, и҆ но́зѣ кра́сни на плесна́хъ до́брѣ стоѧ́щихъ.

²⁴

Від двох було у скорботі серце моє, а при третьому збуджувалося у мені обурення:

²⁴

Ѡ҆ двои́хъ печа́льно бы́сть се́рдце моѐ, и҆ ѡ҆ тре́тїемъ ꙗ҆́рость мѝ на́йде:

²⁵

якщо воїн терпить від бідности, і розумні мужі бувають у зневазі;

²⁵

мꙋ́жъ боре́цъ лиша́ѧсѧ за скꙋдотꙋ̀, и҆ мꙋ́жїе разꙋ́миви а҆́ще ѿринове́ни бꙋ́дꙋтъ:

²⁶

і якщо хто відвертається від праведности до гріха, Господь підготує на того меч.

²⁶

возвраща́ѧсѧ ѿ пра́вды на грѣ́хъ, гдⷭ҇ь оу҆гото́витъ є҆го̀ на ме́чь.

²⁷

Купець ледь може уникнути гріха, а корчмар не спасеться від гріха.

²⁷

Є҆два̀ и҆́зметсѧ кꙋпе́цъ ѿ погрѣше́нїѧ, и҆ не ѡ҆правди́тсѧ корче́мникъ ѿ грѣха̀.