Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Хто любить свого сина, той нехай частіше карає його, щоб згодом утішатися ним.
1
Любѧ́й сы́на своего̀ оу҆части́тъ є҆мꙋ̀ ра̑ны, да возвесели́тсѧ въ послѣ̑днѧѧ своѧ̑.
2
Хто наставляє свого сина, той буде мати допомогу від нього і серед знайомих буде хвалитися ним.
2
Наказꙋ́ѧй сы́на своего̀ наслади́тсѧ ѡ҆ не́мъ и҆ посредѣ̀ зна́емыхъ ѡ҆ не́мъ похва́литсѧ.
3
Хто навчає свого сина, той збуджує заздрість у ворога, а перед друзями буде радіти за нього.
3
Оу҆ча́й сы́на своего̀ раздражи́тъ врага̀ и҆ пред̾ дрꙋ́ги ѡ҆ не́мъ возра́дꙋетсѧ.
4
Помер батько його — і ніби не вмирав, тому що залишив після себе подібного до себе;
4
Оу҆́мре ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, и҆ а҆́ки не оу҆́мре: подо́бна бо себѣ̀ ѡ҆ста́ви по себѣ̀.
5
за життя свого він дивився на нього й утішався, і при смерті своїй не засмутився;
5
Во житїѝ свое́мъ ви́дѣ и҆ возвесели́сѧ ѡ҆ не́мъ и҆ при кончи́нѣ свое́й не ѡ҆скорби́сѧ:
6
для ворогів він залишив у ньому месника, а для друзів — того, хто воздає подяку.
6
проти́вꙋ врагѡ́мъ ѡ҆ста́ви ме́стника и҆ дрꙋгѡ́мъ воздаю́ща благода́ть.
7
Поблажливий до сина буде перев’язувати рани його, і при всякому крику його буде тривожитися серце його.
7
Оу҆гожда́ѧй сы́нꙋ ѡ҆бѧ́жетъ стрꙋ́пы є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆ всѧ́цѣмъ во́пли возмѧте́тсѧ оу҆тро́ба є҆гѡ̀.
8
Необ’їжджений кінь буває впертим, а син, залишений на свою волю, стає зухвалим.
8
Ко́нь неꙋкроще́нъ свирѣ́пъ быва́етъ, и҆ сы́нъ самово́льный проде́рзъ бꙋ́детъ.
9
Плекай дитя, і воно злякає тебе; грай з ним, і воно засмутить тебе.
9
Ласка́й ча́до, и҆ оу҆страши́тъ тѧ̀, и҆гра́й съ ни́мъ, и҆ ѡ҆печа́литъ тѧ̀.
10
Не смійся з ним, щоб не горювати з ним і потім не скреготати зубами своїми.
10
Не смѣ́йсѧ съ ни́мъ, да не поболи́ши ѡ҆ не́мъ и҆ на послѣ́докъ сти́снеши зꙋ́бы твоѧ̑.
11
Не давай йому волі в юності і не потурай нерозуму його.
11
Не да́ждь є҆мꙋ̀ вла́сти въ ю҆́ности и҆ не пре́зри невѣ́дѣнїѧ є҆гѡ̀:
12
Нагинай шию його в юності і скрушай ребра його, доки воно молоде, щоб, зробившись упертим, воно не вийшло з покори тобі.
12
слѧцы̀ вы́ю є҆гѡ̀ въ ю҆́ности и҆ сокрꙋшѝ ре́бра є҆гѡ̀, до́ндеже мла́дъ є҆́сть, да не когда̀ ѡ҆жестѣ́въ не покори́ттисѧ.
13
Учи сина твого і трудися над ним, щоб не мати тобі засмучення від непристойних вчинків його.
13
Накажѝ сы́на твоего̀ и҆ дѣ́лай и҆́мъ, да не въ безстꙋ́дїи є҆гѡ̀ поткне́шисѧ.
14
Краще бідняк здоровий і міцний силами, ніж багатій з виснаженим тілом;
14
Лꙋ́чше ни́щь здра́въ и҆ крѣ́покъ въ си́лѣ свое́й, не́жели бога́тъ оу҆ра́ненъ тѣ́ломъ свои́мъ.
15
здоров’я і добрий стан тіла дорожче за всяке золото, і міцне тіло краще за незліченне багатство;
15
Здра́вїе и҆ крѣ́пость лꙋ́чше є҆́сть всѧ́кагѡ зла́та, и҆ тѣ́ло здра́вое, не́жели бога́тство безчи́сленное.
16
немає багатства кращого за тілесне здоров’я, і немає радости вищої за радість сердечну;
16
Нѣ́сть бога́тство лꙋ́чше здра́вїѧ тѣле́снагѡ, и҆ нѣ́сть весе́лїе па́че ра́дости серде́чныѧ.
17
краще смерть, ніж гірке життя, або хвороба, що постійно триває.
17
Лꙋ́чше є҆́сть сме́рть па́че живота̀ го́рька и҆лѝ недꙋ́га до́лгагѡ.
18
Солодощі, піднесені до зімкнутих уст, те саме, що їжа, поставлена на могилі.
18
Блага̑ѧ и҆злїѧ̑ннаѧ пред̾ оу҆сты̑ затворе́нными предложє́нїѧ бра́шенъ предлежа̑щаѧ оу҆ гро́ба.
19
Яка користь ідолу від жертви? він ні їсти, ні нюхати не може:
19
Ка́ѧ по́льза і҆́дѡлꙋ ѿ же́ртвы; не и҆́мать бо ꙗ҆́сти, ни ѡ҆бонѧ́ти:
20
так переслідуваний від Господа,
20
та́кѡ гони́мый ѿ гдⷭ҇а,
21
дивлячись очима і стогнучи, подібний до євнуха, який обіймає дівчину і зітхає.
21
зрѧ́й ѻ҆чи́ма и҆ стенѧ́й, ꙗ҆́коже є҆ѵнꙋ́хъ ѡ҆сѧза́ѧй дѣви́цꙋ и҆ воздыха́ѧй.
22
Не віддавайся суму душею твоєю і не муч себе своєю підозріливістю;
22
Не вда́ждь въ печа́ль дꙋ́шꙋ твою̀ и҆ не ѡ҆скорбѝ себѐ совѣ́томъ твои́мъ.
23
веселощі серця — життя людини, і радість чоловіка — довголіття;
23
Весе́лїе се́рдца живо́тъ человѣ́ка, и҆ ра́дованїе мꙋ́жа долгоде́нствїе.
24
люби душу твою й утішай серце твоє і віддаляй від себе сум,
24
Любѝ дꙋ́шꙋ твою̀ и҆ оу҆тѣша́й се́рдце твоѐ, и҆ печа́ль ѿ себє̀ ѿри́ни дале́че:
25
бо сум багатьох убив, а користи у ньому немає.
25
мнѡ́ги бо печа́ль оу҆бѝ, и҆ нѣ́сть по́льзы въ не́й.
26
Ревнощі і гнів скорочують дні, а турбота — раніше часу приводить старість.
26
Рве́нїе и҆ ꙗ҆́рость оу҆малѧ́ютъ дни̑, и҆ печа́ль пре́жде вре́мене ста́рость наво́дитъ.
27
Відкрите і добре серце піклується і про поживу свою.
27
Свѣ́тло се́рдце и҆ бла́го ѡ҆ бра́шнѣ и҆ ѡ҆ ꙗ҆́ди свое́й попече́тсѧ.