¹

Не соромся ось чого, і з лицемірности не гріши:

¹

Не стыди́сѧ ѡ҆ си́хъ и҆ не прїимѝ лица̀, є҆́же согрѣша́ти:

²

не соромся точного виконання закону Всевишнього і завіту, і суду, щоб учинити правосуддя нечестивому,

²

ѡ҆ зако́нѣ вы́шнѧгѡ и҆ завѣ́тѣ, и҆ ѡ҆ сꙋдѣ̀, є҆́же ѡ҆правда́ти нечести́ваго,

³

суперечки між товаришем і сторонніми і надання спадщини друзям,

³

ѡ҆ словесѝ соѻбщника и҆ ѡ҆ пꙋ́тницѣхъ, и҆ ѡ҆ даѧ́нїи наслѣ́дїѧ дрꙋгѡ́въ,

⁴

точности у вазі і мірах, — чи багато, чи мало придбаєш, —

⁴

ѡ҆ и҆́стинѣ мѣ́рила и҆ вѣ́сѡвъ, ѡ҆ стѧжа́нїи мно́гихъ и҆ ма́лыхъ,

⁵

неупереджености у купівлі і продажу і суворого виховання дітей, і — скривавити ребро злому рабові.

⁵

ѡ҆ разли́чїи продаѧ́нїѧ кꙋпцє́въ и҆ ѡ҆ наказа́нїи мно́зѣ ча̑дъ, и҆ є҆́же рабꙋ̀ лꙋка́вꙋ ре́бра ѡ҆крова́вити.

⁶

При злій дружині добре мати печатку, і, де багато рук, там замикай.

⁶

На женѣ̀ лꙋка́вѣ добро̀ (є҆́сть) печа́ть, и҆ и҆дѣ́же мнѡ́ги рꙋ́ки, затворѝ.

⁷

Коли щось видаєш, видавай за рахунком і вагою і роби всяку видачу і приймання за записом.

⁷

Є҆́же а҆́ще преда́си, въ число̀ и҆ мѣ́рꙋ, да́ждь и҆ возмѝ всѐ писа́нїемъ.

⁸

Не соромся напоумляти нерозумного і дурного, і старого, який змагається з молодими: і будеш істинно благовихованим і заслужиш схвалення від усякої людини.

⁸

Ѡ҆ наказа́нїи неразꙋ́мива и҆ бꙋ́ѧгѡ, и҆ престарѣ́лагѡ сꙋдѧ́щагѡсѧ съ ю҆́ными, и҆ бꙋ́деши нака́занъ и҆́стиннѡ и҆ и҆скꙋше́нъ пред̾ всѧ́кимъ живꙋ́щимъ.

⁹

Дочка для батька — таємна постійна турбота, і піклування про неї відганяє сон: у юності її — як би не відцвіла, а у заміжжі — як би не стала гидкою;

⁹

Дще́рь ѻ҆тцꙋ̀ сокрове́нно бдѣ́нїе, и҆ попече́нїе ѡ҆ не́й ѿгонѧ́етъ со́нъ: во ю҆́ности свое́й да не когда̀ презрѣ́етъ и҆ сожи́телствꙋющи (съ мꙋ́жемъ), да не когда̀ возненави́дѣна бꙋ́детъ:

¹⁰

у дівоцтві — як би не осквернилася і не зробилася вагітною у батьківському домі, у заміжжі — щоб не порушила подружньої вірности й у співжитті з чоловіком не залишилася неплідною.

¹⁰

въ дѣ́вствѣ да не когда̀ ѡ҆скверни́тсѧ и҆ во ѻ҆́тчихъ є҆ѧ̀ непра́здна бꙋ́детъ, и҆ съ мꙋ́жемъ сꙋ́щи да не когда̀ престꙋ́питъ и҆ сожи́телствꙋющи да не когда̀ непло́ды бꙋ́детъ.

¹¹

Над безсоромною дочкою посиль нагляд, щоб вона не зробила тебе посміховиськом для ворогів, притчею у місті і докором у народі й не осоромила тебе перед громадою.

¹¹

Над̾ дще́рїю безстꙋ́дною оу҆твердѝ стра́жꙋ, да не когда̀ сотвори́тъ тѧ̀ ѡ҆бра́дованїе врагѡ́мъ, бесѣ́дꙋ во гра́дѣ и҆ ѿлꙋче́наго ѿ люді́й, и҆ посрами́тъ тѧ̀ въ наро́дѣ мно́зѣ.

¹²

Не дивися на красу людини і не сиди серед жінок:

¹²

Не взира́й на добро́тꙋ всѧ́кагѡ человѣ́ка и҆ посредѣ̀ же́нъ не сѣдѝ:

¹³

бо як з одягу виходить міль, так від жінки — лукавство жіноче.

¹³

ѿ ри́зъ бо и҆схо́дитъ мо́лїе, и҆ ѿ жены̀ лꙋка́вство же́нское.

¹⁴

Краще злий чоловік, ніж ласкава жінка, — жінка, яка соромить до ганьблення.

¹⁴

Лꙋ́чше ѕло́ба мꙋ́жеска, не́жели добродѣ́телнаѧ жена̀, и҆ жена̀ посрамлѧ́ющаѧ въ поноше́нїе.

¹⁵

Згадаю тепер про діла Господа і розповім про те, що я бачив. За словом Господа явилися діла Його:

¹⁵

Помѧнꙋ̀ оу҆̀бо дѣла̀ гдⷭ҇нѧ, и҆ ꙗ҆̀же ви́дѣхъ, повѣ́мъ: во словесѣ́хъ гдⷭ҇нихъ дѣла̀ є҆гѡ̀:

¹⁶

осяйне сонце дивиться на усе, і всі діла його повні слави Господньої.

¹⁶

со́лнце просвѣща́ѧ на всѧ̑ призрѣ̀, и҆ сла́вы є҆гѡ̀ и҆спо́лнено дѣ́ло є҆гѡ̀.

¹⁷

І святим не надав Господь провіщати про усі чудеса Його, які утвердив Господь Вседержитель, щоб вселенна стояла твердо на славу Його.

¹⁷

Не сотворѝ ли ст҃ы̑мъ гдⷭ҇ь повѣ́дати всѧ̑ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же оу҆твердѝ гдⷭ҇ь вседержи́тель, оу҆тверди́тисѧ всемꙋ̀ во сла́вѣ є҆гѡ̀;

¹⁸

Він проникає у безодню і серце і бачить усі звивини їх; бо Господь знає усяке відання і прозирає знання віку,

¹⁸

Бе́зднꙋ и҆ се́рдце и҆зслѣ́дова и҆ въ кова́рствѣхъ и҆́хъ размы́сли: разꙋмѣ̀ бо гдⷭ҇ь всѧ́ко вѣ́дѣнїе и҆ призрѣ̀ на зна́менїе вѣ́ка,

¹⁹

звіщаючи минуле і майбутнє і відкриваючи сліди потаємного;

¹⁹

возвѣща́ѧ мимошє́дшаѧ и҆ бꙋ̑дꙋщаѧ и҆ ѿкрыва́ѧ слѣды̀ та́йныхъ:

²⁰

не оминає Його ніяка думка і не утаїться від Нього жодне слово.

²⁰

не пре́йде є҆гѡ̀ всѧ́ко помышле́нїе, не оу҆таи́сѧ ѿ негѡ̀ ни є҆ди́но сло́во.

²¹

Він улаштував великі діла Своєї премудрости і перебуває раніше віку і повік;

²¹

Вели̑чїѧ премꙋ́дрости своеѧ̀ оу҆красѝ: и҆́же є҆́сть пре́жде вѣ́ка и҆ во вѣ́къ,

²²

Він не збільшився і не зменшився і не потребував ніякого радника.

²²

ни приложи́сѧ, ни оу҆ма́лисѧ и҆ не востре́бова ни є҆ди́нагѡ совѣ́тника.

²³

Як жадані усі діла Його, хоча ми можемо бачити їх як тільки іскри!

²³

Ко́ль всѧ̑ дѣла̀ є҆гѡ̀ вожделѣ̑нна, и҆ да́же до и҆́скры є҆́сть ви́дѣти.

²⁴

Усі вони живуть і перебувають повік для усяких потреб і всі підкорюються Йому.

²⁴

Всѧ̑ сїѧ̑ живꙋ́тъ и҆ пребыва́ютъ во вѣ́къ во всѣ́хъ тре́бованїихъ, и҆ всѧ̑ послꙋ́шаютъ.

²⁵

Усі вони — удвічі, одне навпроти одного, і нічого не створив Він недосконалим:

²⁵

Всѧ̑ сꙋгꙋ̑ба, є҆ди́но проти́вꙋ є҆ди́нагѡ: и҆ не сотворѝ ничто́же скꙋ́дно.

²⁶

одне підтримує благо іншого, — і хто насититься видінням слави Його?

²⁶

Є҆ди́но ѿ є҆ди́нагѡ оу҆твердѝ блага̑ѧ: и҆ кто̀ насы́титсѧ, зрѧ̀ сла́вꙋ є҆гѡ̀;