¹

улюбленого Богом і людьми Мойсея, якого пам’ять благословенна.

¹

Возлю́бленный бг҃омъ и҆ челѡвѣ́ки мѡѷсе́й, є҆гѡ́же па́мѧть во благослове́нїихъ.

²

Він зрівняв його у славі зі святими і звеличив його ділами на страх ворогам;

²

Оу҆подо́билъ є҆́сть є҆го̀ сла́вѣ ст҃ы́хъ и҆ возвели́чи є҆го̀ во стра́сѣ врагѡ́въ.

³

Він його словом припиняв дивні знамення, прославив його перед лицем царів, давав через нього повеління до народу його і показав йому від слави Своєї.

³

Во словесѣ́хъ є҆гѡ̀ зна́мєнїѧ оу҆ста́ви и҆ просла́ви є҆го̀ пред̾ лице́мъ царе́й: заповѣ́да є҆мꙋ̀ къ лю́демъ свои̑мъ и҆ показа̀ є҆мꙋ̀ сла́вꙋ свою̀:

⁴

За вірність і лагідність його Він освятив його, обрав Собі з усіх людей,

⁴

въ вѣ́рѣ и҆ кро́тости є҆гѡ̀ ѡ҆ст҃ѝ є҆го̀, и҆збра̀ є҆го̀ ѿ всѧ́кїѧ пло́ти.

⁵

сподобив його чути голос Його, увів його у морок

⁵

Слы́шанъ сотвори́лъ є҆́сть є҆мꙋ̀ гла́съ сво́й и҆ введѐ є҆го̀ во мглꙋ̀,

⁶

і дав йому лицем до лиця заповіді, закон життя і відання, щоб він навчив Якова завіту й Ізраїля — постановам Його.

⁶

и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ пред̾ лице́мъ за́пѡвѣди, зако́нъ жи́зни и҆ вѣ́дѣнїѧ, є҆́же наꙋчи́ти і҆а́кѡва завѣ́тꙋ и҆ сꙋдба́мъ є҆гѡ̀ і҆и҃лѧ.

⁷

Він підняв Аарона, подібного до нього святого, брата його, з коліна Левіїного, —

⁷

А҆арѡ́на возвы́си ст҃а, подо́бна є҆мꙋ̀ бра́та є҆гѡ̀ ѿ колѣ́на леѵі́ина,

⁸

уклав з ним вічний завіт і дав йому священство у народі; Він благословив його особливою прикрасою й оперезав його поясом слави;

⁸

поста́ви є҆мꙋ̀ завѣ́тъ вѣ́ченъ и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ і҆ере́йство люді́й, оу҆блажѝ є҆го̀ благоꙋкраше́нїемъ и҆ препоѧ́са є҆го̀ ѻ҆де́ждою сла́вы,

⁹

Він наділив його вищою прикрасою й облачив його в багатий одяг:

⁹

ѡ҆блечѐ є҆го̀ въ соверше́нїе хвале́нїѧ и҆ оу҆твердѝ є҆го̀ сосꙋ́дами крѣ́пости,

¹⁰

у спідній одяг, в подир та ефод;

¹⁰

ѡ҆сте́гнми и҆ поди́ромъ и҆ є҆пѡмі́дою,

¹¹

і оточив його золотими яблуками і дуже багатьма дзвіночками, щоб при ходінні його вони видавали звук, щоб зробити чутним у храмі дзвін для нагадування синам народу Його;

¹¹

и҆ ѡ҆крꙋжѝ є҆го̀ шипки̑ златы́ми и҆ звонцы̑ мно́гими ѡ҆́крестъ, глаша́ти гла́съ во стꙋпа́нїихъ є҆гѡ̀, слы́шанъ твори́ти гла́съ въ це́ркви въ па́мѧть сынѡ́мъ люді́й свои́хъ:

¹²

наділив його одежею святою із золота і гіацинтової вовни і крученого висону мистецької роботи, словом суду, уримом і тумимом,

¹²

ѻ҆де́ждою ст҃о́ю, со зла́томъ и҆ ѵ҆акі́нѳомъ и҆ порфѵ́рою, дѣ́ломъ пестродѣ́лца, сло́вомъ сꙋда̀, ꙗ҆вле́ньми и҆́стины,

¹³

червленим тканням майстерної роботи, коштовними каменями, вирізаними як на печатці, у золотій оправі гранувальної роботи, з вирізаними на пам’ять накресленнями імен за числом колін Ізраїлевих;

¹³

и҆стка́нною багрѧ́ностїю, дѣ́ломъ хꙋдо́жничимъ, ка́мєнїи многоцѣ́нными, и҆зваѧ́ньми печа́ти, въ свѧза́нїи зла́та, дѣ́ломъ каменнодѣ́лателѧ, на па́мѧть въ писа́нїи и҆зва́ѧннѣмъ по числꙋ̀ колѣ́нъ і҆и҃левыхъ:

¹⁴

на кидарі його — золотий вінець, знамення святині, слава достоїнства: велична прикраса, діло мистецтва, приємна для очей.

¹⁴

вѣне́цъ зла́тъ верхꙋ̀ кїда́ра, и҆з̾ѡбраже́нїе печа́ти ст҃ы́ни, похвала̀ че́сти, дѣ́ло крѣ́пости, вожделѣ̑нїѧ ѻ҆че́съ краси̑ма прекра̑сна.

¹⁵

Раніше нього не було цього від віку:

¹⁵

Пре́жде є҆гѡ̀ не бы́ша такѡва́ѧ до вѣ́ка.

¹⁶

хто не належав до його племені, не одягався так, тільки сини його і нащадки його в усі часи.

¹⁶

Не ѡ҆блече́сѧ и҆ноплеме́нникъ, то́чїю сы́нове є҆гѡ̀ и҆ внꙋ́чата є҆гѡ̀ прⷭ҇нѡ.

¹⁷

Жертви їх приносяться щодня, завжди по двічі.

¹⁷

Жє́ртвы и҆́хъ приноси̑мы бѧ́хꙋ по всѧ̑ дни̑ непреста́ннѡ два́жды.

¹⁸

Мойсей наповнив руки його і помазав його святим єлеєм:

¹⁸

И҆спо́лни мѡѷсе́й рꙋ́цѣ и҆ пома́за є҆го̀ є҆ле́емъ ст҃ы́мъ.

¹⁹

йому постановлено у вічний завіт і сімені його на дні неба, щоб вони служили Йому і разом священнодіяли і благословляли народ Його ім’ям Його;

¹⁹

Бы́сть є҆мꙋ̀ въ завѣ́тъ вѣ́ченъ, и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀ во дне́хъ не́ба, слꙋжи́ти є҆мꙋ̀ вкꙋ́пѣ и҆ свѧще́нствовати, и҆ благословлѧ́ти лю́ди є҆гѡ̀ и҆́менемъ є҆гѡ̀.

²⁰

Він обрав його з усіх живих, щоб приносити Господу жертву, куріння і пахощі у пам’ять умилостивлення за народ свій;

²⁰

И҆збра̀ є҆го̀ ѿ всѣ́хъ живы́хъ принестѝ же́ртвꙋ гдⷭ҇еви, ѳѷмїа́мъ и҆ благоꙋха́нїе на па́мѧть, на ѡ҆чище́нїе лю́демъ свои̑мъ.

²¹

Він дав йому Свої заповіді і владу у постановах судових, щоб навчати Якова одкровень і наставляти Ізраїля у законі Його.

²¹

Дадѐ є҆мꙋ̀ за́пѡвѣди своѧ̑, вла́сть въ завѣ́тѣхъ сꙋде́бъ, наꙋчи́ти і҆а́кѡва свидѣ́нїємъ и҆ въ зако́нѣ є҆гѡ̀ просвѣти́ти і҆и҃лѧ.

²²

Повстали проти нього чужі, і позаздрили йому у пустелі люди, які пристали до Дафана й Авирона, і збіговисько Корея у люті і гніві;

²²

Воста́ша на́нь чꙋжді́и, и҆ возревнова́ша є҆мꙋ̀ въ пꙋсты́ни мꙋ́жїе, и҆́же при даѳа́нѣ и҆ а҆вїрѡ́нѣ, и҆ со́нмъ коре́овъ въ ꙗ҆́рости и҆ гнѣ́вѣ.

²³

Господь побачив і Йому неугодне було це, — і вони загинули від люті гніву.

²³

Ви́дѣ гдⷭ҇ь и҆ не бл҃говолѝ, и҆ сконча́шасѧ ꙗ҆́ростїю гнѣ́ва:

²⁴

Він учинив над ними чудо, знищивши їх полум’ям вогню Свого.

²⁴

сотворѝ въ ни́хъ зна́мєнїѧ, погꙋби́ти ѧ҆̀ ѻ҆гне́мъ пла́мене.

²⁵

І примножив славу Аарона і дав йому спадщину — відділив їм початки плодів:

²⁵

И҆ приложѝ а҆арѡ́нови сла́вꙋ и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ наслѣ́дїе: нача́тки пе́рвыхъ жи̑тъ раздѣлѝ є҆мꙋ̀.

²⁶

насамперед підготував їм хліб для насичення, бо вони їдять і жертви Господні, які Він дав йому і сімені його;

²⁶

Хлѣ́бъ въ пе́рвыхъ оу҆гото́ва на сы́тость: и҆́бо жє́ртвы гдⷭ҇ни ꙗ҆́сти бꙋ́дꙋтъ, ꙗ҆̀же дадѐ є҆мꙋ̀ и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀.

²⁷

але він не повинен мати спадщини на землі народу і немає йому наділу між народом, тому що Він Сам наділ і спадщина його.

²⁷

Ѻ҆ба́че въ землѝ люді́й не наслѣ́дствитъ, и҆ въ лю́дехъ не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ ча́сти: са́мъ бо ча́сть є҆гѡ̀ и҆ наслѣ́дїе.

²⁸

Також і Финеєс, син Єлеазара, третій за славою, тому що він ревнував за страх Господній і, при відпадінні народу, устояв у доброму настрої душі своєї й умилостивив Господа до Ізраїля;

²⁸

И҆ фїнее́съ сы́нъ є҆леаза́ровъ тре́тїй во сла́вѣ, є҆гда̀ ревнова́ше стра́хꙋ гдⷭ҇ню, и҆ ста̀ въ превраще́нїи люді́й бла́гостїю оу҆се́рдїѧ дꙋшѝ своеѧ̀, и҆ оу҆молѝ ѡ҆ і҆и҃ли.

²⁹

тому укладено з ним завіт миру, щоб бути йому предстоятелем святих і народу свого, щоб йому і сімені його належало достоїнство священства навіки.

²⁹

Сегѡ̀ ра́ди поста́вленъ є҆мꙋ̀ бы́сть завѣ́тъ ми́ренъ, предста́телемъ бы́ти ст҃ы́хъ и҆ лю́демъ є҆гѡ̀, да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀ свѧще́нства вели́чество во вѣ́къ.

³⁰

Як за завітом з Давидом, сином Ієссея з коліна Іудиного, царська спадщина переходила від сина до сина, так спадщина священства належала Аарону і сімені його.

³⁰

И҆ завѣ́тъ даві́дꙋ, сы́нꙋ і҆ессе́овꙋ ѿ колѣ́на і҆ꙋ́дова, наслѣ́дство царѧ̀ сы́на ѿ сы́на є҆ди́нагѡ: достоѧ́нїе свѧще́нства а҆арѡ́нꙋ и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀.

³¹

Нехай дасть нам Бог мудрість у нашому серці — судити народ Його справедливо, щоб не загинули блага їх і слава їх перебувала у роди їх.

³¹

Да да́стъ на́мъ премꙋ́дрость въ сердца́хъ на́шихъ сꙋди́ти лю́демъ є҆гѡ̀ въ пра́вдꙋ, да не потребѧ́тсѧ блага̑ѧ и҆́хъ и҆ сла́ва и҆́хъ въ ро́ды и҆́хъ.