¹

Симон, син Онії, великий священик, за життя свого виправив дім і у дні свої укріпив храм:

¹

Си'монъ сн~ъ и^ѓ^нии'нъ, і^е^ре'и вели'кїи, и^же в животњ свое^мъ състро'и до'мъ, и^ въ дн~и своя` ё^тверди цр~ковь,

²

ним покладена основа подвійного узвишшя — зведення високої огорожі храму;

²

и^ тњмъ ё^твръжDе'на бы'сть высота сђгђ'ба, възDвиже'нїе высо'ко, на ѓ^граже'нїи цр~квнMњ.

³

у дні його зменшене водоймище, окружність мідного моря;

³

въ дн~и е^го ё^ма'лишася сосђ'ди воDнїи, ја%ко ро'въ смире'нїе мо'рско.

⁴

щоб охоронити народ свій від біди, він укріпив місто проти облоги.

⁴

пекїися ѓ^ лю'дехъ свои^хъ эT паде'нїа. і^ ё^крњпи градъ въ ѓ^бсњда'нїи.

⁵

Яким величним був він серед народу, при виході із завіси храму!

⁵

и^же просла'вленъ е^сть в# мятежи людїи, въ и^схо'дњ до'мђ катапета'ꙁмы.

⁶

Як ранкова зірка серед хмар, як місяць, повний днями,

⁶

ја%ко ѕвњꙁда ё%треня посреди ѓ%блакъ, а^ки лђна` по'лна въ дн~и,

⁷

як сонце, що сяє над храмом Всевишнього, і як веселка, що сяє у величних хмарах,

⁷

и^ ја%ко сл~нце сїя'а на цр~ковь вы'шняго. и^ а^ки дђга свњтя'щися на ѓ%блацњхъ сла'вы,

⁸

як цвітіння троянд у весняні дні, як лілеї біля джерел вод, як гілка ливану в літні дні,

⁸

ја%ко цвњтъ ши'пки въ дни кла'са, и^ ја%ко кри'нъ прї и^схоже'нїи воды, и^ ја%ко стебло лива'ново въ дн~и жа'твы.

⁹

як вогонь з ладаном у кадильниці,

⁹

и^ ја%ко ѓ%гнь и^ лива'нъ въ кади'лницы.

¹⁰

як кований із золота сосуд, прикрашений усякими коштовними каменями,

¹⁰

и^ ја%коже съсђ'дъ зла'тъ че'рствъ, ё^краше'нъ вся'цњмъ ка'менемᲆ мно'гоцњ'ннымъ,

¹¹

як олива з плодами, і як кипарис, що піднімається до хмар.

¹¹

и^ ја%ко ма'слина и^ꙁнося'щи пло'дъ, и^ ја%ко кљ=парисъ въꙁраста'яи до ѓ%блакъ,

¹²

Коли він приймав чудовий одяг і вдягався в усі величні прикраси, то, при сходженні до святого жертовника, освітлював блиском окружність святилища.

¹²

е^гда` прїя'ти е^мђ ѓ^де'ждђ сла'вы, и^ е^гда` ѓ^блачи'тся въ соверше'нїе хвале'нїя, на въсхоже'нїе ѓ^лтаря` ст~го, просла'ви ѓ^бложе'нїя ст~илища.

¹³

Також, коли він приймав жертовні частини з рук священиків, стоячи біля вогню жертовника, —

¹³

внегдA приня'ти ё%ды эT і^е^ре'искъ рђ'къ, и^ самъ стоа` при ё%глњ ѓ^лтаря`,

¹⁴

довкола нього був вінець братів, як паростки кедру на Ливані, і вони оточували його як фінікові гілки,

¹⁴

ѓ%крsтъ е^го вњне'цъ бра'тїи. ја^ко прозябе'нїе ке'дръско в лива'нњ, и^ ѓ^быидо'ша е^го ја%ко сте'блїе фини'ково,

¹⁵

і всі сини Аарона у славі своїй, і приношення Господу у руках їх перед усім зібранням Ізраїля.

¹⁵

и^ вс^и сн~ове а^а^ро'ни въ сла'вњ и^хъ. и^ приноше'нїе гн~е въ рђка'хъ и^хъ преD всњмъ сᲆбо'ромъ і^и^л~евомъ,

¹⁶

У довершення служб на вівтарі, щоб увінчати приношення Всевишньому Вседержителю,

¹⁶

и^ съверше'нїе слђжи'тель на ѓ^лтарихъ, и^ ё^краси'ти приноше'нїе вы'шняго вседержи'теля.

¹⁷

він простягав свою руку до жертовної чаші, вливав у неї з винограду кров і виливав її до підніжжя жертовника для пахощів Вишньому Всецарю.

¹⁷

простре на ча'шђ рђ'кђ свою, и^ вꙁя` эT кро'ве гре'зDныя, въꙁлїя' на ѓ^снова'нїе ѓ^лтаря` въ во'ню бл~гоё^ха'нїя вы'шнемђ всњхъ цр~ви”

¹⁸

Тоді сини Ааронові викликували, сурмили кованими трубами і видавали гучний голос у нагадування перед Всевишнім.

¹⁸

Тогда` въꙁопи'ша сн~ове а^а^рони трђбами кова'ными въстрђби'ша, ё^слы'шанъ сътвори'ша глаs вели'къ, на па'мять преD вы'шнимъ”

¹⁹

Тоді весь народ разом поспішав падати лицем на землю, щоб поклонитися Господу своєму, Вседержителю, Богу Вишньому;

¹⁹

тогда` вс^и лю'дїе ѓ%бще приспњша, и^ падо'ша ни'цы на ꙁемли`, поклони'тися гв~и и^хъ вс^едръжи'телю б~ђ вы'шнемђ”

²⁰

а піснеспівці вихваляли Його своїми голосами; у великому храмі лунав солодкий спів,

²⁰

И$ въспњша пњвцы гла'сы свои^ми, въ мно'ѕњ до'мђ ё^слади'ша пњ'нїе,

²¹

і народ молився Господу Всевишньому молитвою перед Милосердним, доки звершувалося славослів’я Господа, — і так закінчували вони службу Йому.

²¹

и^ моли'шася лю'дїе г~ђ вы'шнемђ, мл~твою премлsтивомђ. до'ндеже скончаеTся красота гн~я, и^ слђжбђ свою сконча”

²²

Тоді він, зійшовши, підіймав руки свої на все зібрання синів Ізраїлевих, щоб устами своїми подати благословення Господа і похвалитися ім’ям Його;

²²

Тогда` съше'дъ въꙁдви'же рђко'ю свою на ве'сь събо'ръ сн~овъ і^и^л~евъ, вда'ти гв~и блsвенїе эT ё^стенъ своиX, і^ и^мене'мъ е^го похвали'тися”

²³

народ повторював поклоніння, щоб прийняти благословення від Всевишнього.

²³

и^ повтори поклони'тися. прїя'ти блsве'нїе эT вы'шняго.

²⁴

І нині усі благословляйте Бога, Який скрізь робить великі діла, Який продовжив дні наші від утроби і чинить з нами за милістю Своєю:

²⁴

и^ нн~њ блsвите б~а ѓ^ всемъ. творя'щемђ ве'лїя всњхъ возDвиꙁа'ющемђ дн~и на'ши и^ꙁ ложе'снᲆ и^ творя'щемђ съ на'ми по ми'лости е^го”

²⁵

нехай дасть Він нам веселість серця, і нехай буде у дні наші мир у Ізраїлі до днів віку;

²⁵

И$ даждь иM весе'лїе срDца, и^ да бђдетъ ми'ръ въ дн~и на'ша въ і^и^л~и ја%коy дн~и вњ'ка.

²⁶

нехай збереже милість Свою до нас й у свій час нехай визволить нас!

²⁶

да ё^вњри'тъ с на'ми млsть свою, и^ въ дн~и своя и^ꙁба'витъ н^ы”

²⁷

Двома народами гребує душа моя, а третій не є народ:

²⁷

дв^а ја^ꙁы'ки мерꙁя'ста дш~и мое'и, а^ тре'тїи нњсть ја^ꙁы'къ”

²⁸

це ті, що сидять на горі Сеїр, филистимляни, і нерозумний народ, який живе у Сикимах.

²⁸

Сњдя'щїи на гора'хъ сама'рьскихъ и^ филисти'мы, и^ людїе бђ'и живђщїи в сики'мњхъ”

²⁹

Вчення мудрости і розсудливости окреслив у книзі цій я, Ісус, син Сирахів, єрусалимлянин, який вилив мудрість від серця свого.

²⁹

Накаꙁа'нїе ра'ꙁђма и^ хђдо'жества начерта'хъ въ кни'ѕњ се'и, і^сђсъ сн~ъ сира'ховъ, а^леа^ꙁа'рђ і^ерsлимлянинђ, и^же ѓ^дожди премђдрость срDца свое^го”

³⁰

Блаженний, хто буде вправлятися у цих наставляннях, — і хто покладе їх на серце, той стане мудрим;

³⁰

Бл~женъ и^же в сиX поживе'тъ, і^ и'же я& положитъ въ срDцы свое^мъ ё^премђдрится”

³¹

а якщо буде виконувати, то усе зможе; бо світло Господнє — путь його.

³¹

А$ще б^о я& сътво'ритъ ѓ^ всемъ ё^крњпиTся, ја%ко свњтъ гн~ь слњдъ его”