Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Нехай цілує він мене цілуванням уст своїх! Бо пестощі твої кращі за вино.
1
Да ло́бжетъ мѧ̀ ѿ лобза́нїй оу҆́стъ свои́хъ: ꙗ҆́кѡ бла̑га сосца̑ твоѧ̑ па́че вїна̀,
2
Від запашности мастей твоїх ім’я твоє — як розлите миро; тому дівчата люблять тебе.
2
и҆ вонѧ̀ мѵ́ра твоегѡ̀ па́че всѣ́хъ а҆рѡма̑тъ. Мѵ́ро и҆злїѧ́ное и҆́мѧ твоѐ: сегѡ̀ ра́ди ѻ҆трокови̑цы возлюби́ша тѧ̀.
3
Приваблюй мене, ми побіжимо за тобою; — цар увів мене у палаци свої, — будемо захоплюватися і радіти тобою, звеличувати пестощі твої більше, ніж вино; достойно люблять тебе!
3
Привлеко́ша тѧ̀: в̾слѣ́дъ тебє̀ въ воню̀ мѵ́ра твоегѡ̀ тече́мъ. Введе́ мѧ ца́рь въ ло́жницꙋ свою̀: возра́дꙋемсѧ и҆ возвесели́мсѧ ѡ҆ тебѣ̀, возлю́бимъ сосца̑ твоѧ̑ па́че вїна̀: пра́вость возлюби́ тѧ.
4
Дочки єрусалимські! чорна я, але красива, як намети кидарські, як завіси Соломонові.
4
Черна̀ є҆́смь а҆́зъ и҆ добра̀, дщє́ри і҆ерⷭ҇ли̑мскїѧ, ꙗ҆́коже селє́нїѧ кида̑рска, ꙗ҆́коже завѣ̑сы соломѡ̑ни.
5
Не дивіться на мене, що я смуглява, бо сонце обпалило мене: сини матері моєї розгнівалися на мене, поставили мене стерегти виноградники, — мого власного виноградника я не стерегла.
5
Не зри́те менѐ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь ѡ҆черне́на, ꙗ҆́кѡ ѡ҆пали́ мѧ со́лнце: сы́нове ма́тере моеѧ̀ сварѧ́хꙋсѧ ѡ҆ мнѣ̀, положи́ша мѧ̀ стра́жа въ вїногра́дѣхъ: вїногра́да моегѡ̀ не сохрани́хъ.
6
Скажи мені, ти, якого любить душа моя: де пасеш ти? де відпочиваєш опівдні? для чого мені бути блукачкою біля стад товаришів твоїх?
6
Возвѣстѝ мѝ, є҆го́же возлюбѝ дꙋша̀ моѧ̀, гдѣ̀ пасе́ши; гдѣ̀ почива́еши въ полꙋ́дне; да не когда̀ бꙋ́дꙋ ꙗ҆́кѡ ѡ҆блага́ющаѧсѧ над̾ ста́ды дрꙋгѡ́въ твои́хъ.
7
Якщо ти не знаєш цього, найкрасивіша з жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастуших.
7
А҆́ще не оу҆вѣ́си са́мꙋю тебѐ, до́браѧ въ жена́хъ, и҆зы́ди ты̀ въ пѧта́хъ па́ствъ и҆ пасѝ кѡ́злища твоѧ̑ оу҆ кꙋ́щей па́стырскихъ.
8
Кобилиці моїй у колісниці фараоновій я уподібнив тебе, кохано моя.
8
Ко́нємъ мои̑мъ въ колесни́цѣхъ фараѡ́новыхъ оу҆подо́бихъ тѧ̀, бли́жнѧѧ моѧ̀.
9
Прекрасні щоки твої під підвісками, шия твоя у намистах;
9
Что̀ оу҆кра́шєны лани̑ты твоѧ̑ ꙗ҆́кѡ гѡ́рлицы, вы́ѧ твоѧ̀ ꙗ҆́кѡ мѡни́сты;
10
золоті підвіски ми зробимо тобі із срібними блискітками.
10
подѡ́бїѧ зла́та сотвори́мъ тѝ съ пестрота́ми сребра̀.
11
Доки цар був за столом своїм, нард мій виточував пахощі свої.
11
До́ндеже (бꙋ́детъ) ца́рь на восклоне́нїи свое́мъ, на́рдъ мо́й дадѐ воню̀ свою̀.
12
Мировий пучок — коханий мій у мене, біля грудей моїх перебуває.
12
Вѧза́нїе ста́кти бра́тъ мо́й мнѣ̀, посредѣ̀ сосцꙋ̑ моє́ю водвори́тсѧ:
13
Як гроно киперу, коханий мій у мене у виноградниках енгедських.
13
гре́знъ кѵ́провъ бра́тъ мо́й мнѣ̀ въ вїногра́дѣхъ є҆нга́ддовыхъ.
14
О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! очі твої голубині.
14
Сѐ, є҆сѝ добра̀, и҆́скреннѧѧ моѧ̀, сѐ, є҆сѝ добра̀: ѻ҆́чи твоѝ голꙋби̑нѣ.
15
О, ти прекрасний, коханий мій, і люб’язний! і ложе у нас — зелень;
15
Сѐ, є҆сѝ до́бръ, бра́тъ мо́й, и҆ є҆щѐ красе́нъ: ѻ҆́дръ на́шъ со ѡ҆сѣне́нїемъ,
16
покрівлі домів наших — кедри, стелі наші кипариси.
16
прекла̑ди до́мꙋ на́шегѡ ке́дровїи, дски̑ на́шѧ кѷпарі̑сныѧ.