¹

Прийшов я у сад мій, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з ароматами моїми, поїв стільників моїх із медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені!

¹

Вънидо'хъ въ ѓ^гра'дъ мои сестро моя невњсто, ѓ^бђима ꙁми'рнђ съ а^рома'тами мои^ми. ја^до'хъ хлњ'бъ мои съ ме'домъ моиM, пи'хъ вино мое съ мле'комъ мои^мъ” ЈА/дите бли'жнїи мои и^ пїите, и^ ё^пїиᲄеся бра'тїа”

²

Я сплю, а серце моє пильнує; ось, голос мого коханого, який стукає: «відчини мені, сестро моя, люба моя, голубко моя, чиста моя! тому що голова моя вся покрита росою, кучері мої — нічною вологою».

²

А$ꙁъ сплю и^ срDце мое бдиT. глаs бра'та мое^го ё^даряеT въ две'ри, эTверꙁи м^и сестро моя и^ бли'жняя моя голђби'це моя съврьше'ная моя. ја%ко глава моя наполънися росы, и^ вла'сы мои ѓ^кропи'шася но'щїю”

³

Я скинула хітон мій; як же мені знову надягати його? Я вимила ноги мої; як же мені бруднити їх?

³

СъвлекоXся съ ри'ꙁы моея, и^ ка'ко ѓ^блекђся в ню” ё^мыX но'ѕи мои, и^ ка'ко ѓ^скверню и^хъ”

⁴

Любий мій протягнув руку свою крізь шпарину, і нутрощі мої схвилювалися від нього.

⁴

Бра'тᲆ мои посла рђ'кђ свою эT сква'жнњ, и^ чре'во мое въстрепета эT него.

⁵

Я встала, щоб відчинити любому моєму, і з рук моїх капала мира, і з перстів моїх мира капала на ручки замка.

⁵

въстаX а^ꙁъ эTверсти бра'тђ мое^мђ, рђ'цњ мои и^скапа'ша ꙁми'рнђ, и^ прьсᲄы мои зми'рны по'лны на рђкаX ꙁаключе'нїа.

⁶

Відкрила я любому моєму, а любий мій повернувся і пішов. Душі у мені не стало, коли він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, і він не відгукувався мені.

⁶

эTвръꙁоX а^ꙁъ бра'тђ мое^мђ, и^ браT мои преиде. дш~а моя и^ꙁы'иде въ слово е^го. въꙁыска'хъ е^го и^ не ѓ^брњтоX е^го, ꙁва'хъ е^го и не послђша мене.

⁷

Зустріли мене вартові, які обходять місто, побили мене, зранили мене; зняли з мене покривало ті, що стережуть стіни.

⁷

ѓ^брњто'ша м^я стра'жеве ѓ^крђжа'ющїи граD, би'ша м^я и^ ја^ꙁви'ша м^я, вꙁя'ша ве'рхнюю ри'ꙁђ эT мене стра'жїе стњ'ннїи.

⁸

Заклинаю вас, дочки єрусалимські: якщо ви зустрінете любого мого, що скажете ви йому? що я знемагаю від любови.

⁸

ꙁакля'хъ в^ы дще'ри іерsлиMскїя в си'лахъ и^ въ крњ'постеX села” а^ще ѓ^бря'щете бра'та мое^го въꙁвњсти'те е^мђ, ја%ко ё^ја^ꙁвле'нна любо'вїю а^ꙁъ е^смь”

⁹

«Чим коханий твій кращий за інших коханих, найпрекрасніша з жінок? Чим любий твій кращий за інших, що ти так заклинаєш нас?»

⁹

Чт^о бра'тъ твои эT бра'та, до'брая вᲆ женаX, чт^о браT твои эT бра'та, ја%ко та'ко ꙁакля` наs”

¹⁰

Коханий мій білий і рум’яний, кращий за десять тисяч інших:

¹⁰

Бра'тъ мои бњлъ и^ красенъ, и^ꙁбра'н# эT те'мъ.

¹¹

голова його — чисте золото; кучері його хвилясті, чорні, як ворон;

¹¹

глава е^го ꙁла'та глава`. вла'сы е^го широ'ки и^ че'рны ја%ко вра'нъ.

¹²

очі його — як голуби біля потоків вод, які купаються у молоці, сидять у достатку;

¹²

ѓ%чи е^го ја%ко голђби'не на и^сполненїе воD, и^ꙁмове'ни въ мле'цњ, сњдя'щїи въ наполне'нїи во'дъ”

¹³

щоки його — квітник духмяний, грядки запашних рослин; губи його — лілеї, виточують миру, що тече;

¹³

лани'ты е^го ја%ко фїя'лы а^рома'тъ проꙁяба'ющи бл~гово'нїе” ё^стнњ е^го кри'ны ка'плющїи ꙁми'рны по'лны.

¹⁴

руки його — золоті кругляки, обсаджені топазами; живіт його — як статуя зі слонової кістки, обкладена сапфірами;

¹⁴

рђцњ е^го крђглњ зла'тњ, наполнены де'рꙁости” чре'во е^го бђква слоно'ва на ка'мени сап#фи'рове.

¹⁵

гомілки його — мармурові стовпи, поставлені на золотих підніжжях; вигляд його подібний до Ливану, величний, як кедри;

¹⁵

лы'ста е^го стлъпи мармђровы, ѓ^снова'ни на степе'неX ꙁла'тыX. ви'дъ е^го ја%ко лива'нᲆ и^ꙁбра'нъ, и^ ја%ко ке'дрове.

¹⁶

вуста його — солодкість, і весь він — люб’язність. Ось хто любий мій, і ось хто друг мій, дочки єрусалимські!

¹⁶

горта'нь е^го сла'дость и^ ве'сь въжDелњ'нїя, сїи бра'тъ мои, и^ сїи бли'жнїи мои дще'ри і^ерsлимля”