Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
«Куди пішов любий твій, найпрекрасніша з жінок? куди обернувся любий твій? ми пошукаємо його з тобою».
1
Бра́тъ мо́й сни́де въ вертогра́дъ сво́й, въ мѣста̀ а҆рѡма̑тъ, па́ствити въ вертогра́дѣхъ и҆ собира́ти крі́ны.
2
Мій любий пішов у сад свій, у квітники духмяні, щоб пасти у садах і збирати лілеї.
2
А҆́зъ бра́тꙋ моемꙋ̀ и҆ бра́тъ мо́й мнѣ̀, пасы́й въ крі́нѣхъ.
3
Я належу коханому моєму, а коханий мій — мені; він пасе між лілеями.
3
Добра̀ є҆сѝ, бли́жнѧѧ моѧ̀, ꙗ҆́кѡ благоволе́нїе, красна̀ ꙗ҆́кѡ і҆ерⷭ҇ли́мъ, оу҆́жасъ ꙗ҆́кѡ вчинє́нны.
4
Прекрасна ти, люба моя, як Фирца, люб’язна, як Єрусалим, грізна, як полки з прапорами.
4
Ѿвратѝ ѻ҆́чи твоѝ ѿ менє̀, ꙗ҆́кѡ ті́и воскрили́ша мѧ̀: вла́си твоѝ, ꙗ҆́кѡ стада̀ ко́зъ, ꙗ҆̀же взыдо́ша ѿ галаа́да:
5
Відведи очі твої від мене, тому що вони хвилюють мене.
5
зꙋ́бы твоѝ, ꙗ҆́кѡ стада̀ ѡ҆стриже́ныхъ, ꙗ҆̀же взыдо́ша ѿ кꙋпѣ́ли, всѧ̑ близнѧ́та родѧ́щыѧ, и҆ безча́дныѧ нѣ́сть въ ни́хъ: ꙗ҆́кѡ ве́рвь червле́на оу҆стнѣ̀ твоѝ, и҆ бесѣ́да твоѧ̀ красна̀:
6
Волосся твоє — як стадо кіз, які сходять із Галаада; зуби твої — як отара овець, що виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними;
6
ꙗ҆́кѡ ѡ҆броще́нїе ши́пка лани̑ты твоѧ̑, кромѣ̀ замолча́нїѧ твоегѡ̀.
7
як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми.
7
Шестьдесѧ́тъ сꙋ́ть цари́цъ и҆ ѻ҆́смьдесѧтъ нало́жницъ, и҆ ю҆́нотъ, и҆̀мже нѣ́сть числа̀:
8
Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць і дівчат без ліку,
8
є҆ди́на є҆́сть голꙋби́ца моѧ̀, соверше́ннаѧ моѧ̀: є҆ди́на є҆́сть ма́тери свое́й, и҆збра́нна є҆́сть роди́вшей ю҆̀: ви́дѣша ю҆̀ дщє́ри и҆ оу҆блажи́ша ю҆̀, цари̑цы и҆ налѡ́жницы, и҆ восхвали́ша ю҆̀.
9
але єдина — вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона у матері своєї, відзначена у родительки своєї. Побачили її дівчата, і — звеличили її, цариці і наложниці, і — хвалили її.
9
Кто̀ сїѧ̀ проница́ющаѧ а҆́ки оу҆́тро, добра̀ ꙗ҆́кѡ лꙋна̀, и҆збра́нна ꙗ҆́кѡ со́лнце, оу҆́жасъ ꙗ҆́кѡ вчинє́нны;
10
Хто ця, яка блищить, немов зоря, прекрасна, як місяць, світла, як сонце, грізна, як полки з прапорами?
10
Въ вертогра́дъ ѻ҆рѣ́хѡвъ снидо́хъ ви́дѣти въ плодѣ́хъ пото́ка, ви́дѣти, а҆́ще процвѣтѐ вїногра́дъ и҆ возрасто́ша ши́пки.
11
Я зійшла у горіховий сад подивитися на зелень долини, подивитися, чи розпустилася виноградна лоза, чи розцвіли гранатові яблука?
11
Та́мѡ да́мъ сосца̑ моѧ̑ тебѣ̀: не разꙋмѣ̀ дꙋша̀ моѧ̀, положи́ мѧ на колесни́цѣ а҆мїнада́вли.
12
Не знаю, як душа моя тягла мене до колісниць знатних народу мого.
12
Ѡ҆брати́сѧ, ѡ҆брати́сѧ, сꙋламі́тїно, ѡ҆брати́сѧ, ѡ҆брати́сѧ, и҆ оу҆́зримъ въ тебѣ̀.