¹

О, якби ти був мені брат, який ссав груди матері моєї! тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і мене не осуджували б.

¹

Кто2 дaстъ тS, брaте м0й, ссyща сосцы2 мaтере моеS; њбрётши тS внЁ цэлyю тS, и3 ктомY не ўничижaтъ менE.

²

Повела б я тебе, привела б тебе у дім матері моєї. Ти навчав би мене, а я напувала б тебе духмяним вином, соком гранатових яблук моїх.

²

ПоймY тS, введY тS въ д0мъ мaтере моеS и3 въ л0жницу зачeншіz мS: тaмw мS научи1ши: напою1 тz t вінA съ вонsми стр0енагw, t воды2 ћблwкъ мои1хъ.

³

Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене.

³

Шyйца є3гw2 под8 глав0ю моeю, и3 десни1ца є3гw2 њб8и1метъ мS.

⁴

Заклинаю вас, дочки єрусалимські, — не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.

⁴

Заклsхъ вaсъ, дщє1ри їеrли6мскіz, въ си1лахъ и3 въ крёпостехъ сeлныхъ: ѓще подви1жете и3 воздви1жете люб0вь, д0ндеже ѓще восх0щетъ.

⁵

Хто це піднімається від пустелі, спираючись на свого любого? Під яблунею розбудила я тебе: там народила тебе мати твоя, там народила тебе родителька твоя.

⁵

Кто2 сіS восходsщаz ўбэлeна и3 ўтвержaема њ брaтэ своeмъ; под8 ћблонею возбуди1хъ тS: тaмw роди2 тS мaти твоS, тaмw поболЁ тоб0ю р0ждшаz тS.

⁶

Поклади мене, як печатку, на серце твоє, як перстень, на руку твою: бо міцна, як смерть, любов; люті, як пекло, ревнощі; стріли її — стріли вогненні; вона полум’я дуже сильне.

⁶

Положи1 мz ћкw печaть на сeрдцы твоeмъ, ћкw печaть на мhшцэ твоeй: занE крэпкA ћкw смeрть любы2, жeстока ћкw ѓдъ рeвность: кри1ла є3S кри1ла nгнS, (ќгліе џгненно) плaмы є3S.

⁷

Великі води не можуть погасити любови, і ріки не заллють її. Якби хто давав усе багатство дому свого за любов, то він був би відкинутий із презирством.

⁷

ВодA мн0га не м0жетъ ўгаси1ти любвE, и3 рёки не потопsтъ є3S. Ѓще дaстъ мyжъ всE и3мёніе своE за люб0вь, ўничижeніемъ ўничижaтъ є3го2.

⁸

Є у нас сестра, яка ще мала, і сосків немає у неї; що нам робити із сестрою нашою, коли будуть свататися за неї?

⁸

СестрA нaша малA и3 сосц{ не и4мать: что2 сотвори1мъ сестрЁ нaшей въ дeнь, въ џньже ѓще глаг0латисz бyдетъ є4й;

⁹

Якби вона була стіна, то ми побудували б на ній палати із срібла; якби вона була двері, то ми обклали б її кедровими дошками.

⁹

Ѓще стэнA є4сть, согради1мъ на нeй забр†ла срє1брzна: и3 ѓще двeрь є4сть, напи1шемъ на нeй дскY кeдрову.

¹⁰

Я — стіна, і соски у мене, як вежі; тому я буду в очах його, як та, що досягла повноти.

¹⁰

Ѓзъ стэнA, и3 сосцы2 мои2 ћкw столпи2: ѓзъ бёхъ во џчію и4хъ ѓки њбрэтaющаz ми1ръ.

¹¹

Виноградник був у Соломона у Ваал-Гамоні; він віддав цей виноградник сторожам; кожен повинен був доставляти за плоди його тисячу срібників.

¹¹

Віногрaдъ бhсть соломHну во вееламHнэ: дадE віногрaдъ св0й стрегyщымъ: мyжъ принесeтъ въ плодЁ є3гw2 тhсzщу срeбрєникъ.

¹²

А мій виноградник у мене при собі. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті — тим, що стережуть плоди його.

¹²

Віногрaдъ м0й предо мн0ю: тhсzща соломHну и3 двёсти стрегyщымъ пл0дъ є3гw2.

¹³

Жителько садів! товариші слухають голос твій, дай і мені послухати його.

¹³

Сэдsй въ вертогрaдэхъ, и3 дрyзіе внeмлющіи глaсу твоемY: глaсъ тв0й внуши2 мнЁ.

¹⁴

Біжи, любий мій; будь подібний до сарни або молодого оленя на горах бальзамічних!

¹⁴

Бэжи2, брaте м0й, и3 ўпод0бисz сeрнэ и3ли2 ю3нцY є3лeней, на г0ры ґрwмaтwвъ.