¹

О, якби ти був мені брат, який ссав груди матері моєї! тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і мене не осуджували б.

¹

Кт^о да'сть т^и бра'те мои съсђща се'сца мт~ре мое^я” ѓ^брњто'хъ т^я внњ` цњлђю т^я. и^ ктомђ` не ё^ничижаT мене.

²

Повела б я тебе, привела б тебе у дім матері моєї. Ти навчав би мене, а я напувала б тебе духмяним вином, соком гранатових яблук моїх.

²

ѓ^быимђ т^я и^ въведђ т^я въ до'мъ мт~ре мое^я, и^ въ ло'жницђ ꙁаче'ншїя м^я. тђ м^я наё^чи'ши, напою т^я вина` съ во'нями строе'наго, и^ пи'тїя пото'ка мое^го”

³

Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене.

³

шђи'ца е^го поD главою м^и, и^ десни'ца е^го ѓ^бы'иметъ м^я”

⁴

Заклинаю вас, дочки єрусалимські, — не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.

⁴

КляX в^ы дще'ри і^ерsлимля в си'лахъ и^ въ крњпости села” Чт^о дви'жете и^ възDвиꙁа'ете любо'вь до'ндеже а^ще хо'щеT”

⁵

Хто це піднімається від пустелі, спираючись на свого любого? Під яблунею розбудила я тебе: там народила тебе мати твоя, там народила тебе родителька твоя.

⁵

Кт^о сїя въсходя'щїя ё^бњлена, и^ ё^твержа'ема ѓ^ братњ е^я” эT ѓ%блока въста'вихъ т^я, та'мо поболњ мт~и твоя, та'мо поболњ рожDеиша т^я”

⁶

Поклади мене, як печатку, на серце твоє, як перстень, на руку твою: бо міцна, як смерть, любов; люті, як пекло, ревнощі; стріли її — стріли вогненні; вона полум’я дуже сильне.

⁶

Положи'ша м^я ја%ко печа'ть на срDцы твое^м#, и^ ја^ко печа'ть на мы'ш#цы твое'и. ꙁане` крњ'пка ја%ко смр~ть любы, жесто'ка ја%ко а^дъ ꙁа'висть. кри'ла е^я` ја%ко ѓ%гнь пла'меня ё%глїе ѓ%гнено, пла'мы е^я`.

⁷

Великі води не можуть погасити любови, і ріки не заллють її. Якби хто давав усе багатство дому свого за любов, то він був би відкинутий із презирством.

⁷

вода` мно'га не мо'жетъ ё^гаси'ти любве, и^ рњ'ки не пото'пятъ е^я. а^ще да'сть мђж'ъ вс^е и^мњ'нїе свое въ любви, ё^ничиже'нїемъ ё^ничижа'тъ е^го”

⁸

Є у нас сестра, яка ще мала, і сосків немає у неї; що нам робити із сестрою нашою, коли будуть свататися за неї?

⁸

Сестра на'ша ма'ла и^ се'сцђ не и%мать. чт^о сътво'римъ сестрњ на'шеи въ дн~ь во'н#же а^ще гл~ати бђдетъ е'и”

⁹

Якби вона була стіна, то ми побудували б на ній палати із срібла; якби вона була двері, то ми обклали б її кедровими дошками.

⁹

А$ще стњна е^сть съградиM на неи стрњхи сре'бряныя” а^ще две'ръ е^сть напи'шемъ на не'и дъскђ ке'дровђ”

¹⁰

Я — стіна, і соски у мене, як вежі; тому я буду в очах його, як та, що досягла повноти.

¹⁰

А$ꙁъ стњна и^ се'сца моя ја%ко сто'лпъ. а^ꙁъ бњхъ въ ѓ%чїю е^го, ѓ^брњта'ющи ми'ръ”

¹¹

Виноградник був у Соломона у Ваал-Гамоні; він віддав цей виноградник сторожам; кожен повинен був доставляти за плоди його тисячу срібників.

¹¹

Виногра'дъ быхъ соло'монђ въ вее^ламо'нњ, и^ да'сть виногра'дъ свои стрегђщимъ е^го. мђж'ъ принесеT въ пло'дњ е^го ты'сящђ сребрени'кᲆ.

¹²

А мій виноградник у мене при собі. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті — тим, що стережуть плоди його.

¹²

Виногра'дъ мои предо мно'ю, ты'сяща соло'моня, и^ дв^њстњ стрегђщиX плоD е^го”

¹³

Жителько садів! товариші слухають голос твій, дай і мені послухати його.

¹³

Сњдя'и въ ѓ^гра'дехъ мно'гихъ, и^ дрђгїя въемлющїя, глsа твои ё^слы'ши м^и”

¹⁴

Біжи, любий мій; будь подібний до сарни або молодого оленя на горах бальзамічних!

¹⁴

Бњга'и бра'те мои и^ ё^подоби'ся сернњ, и^ли ю%нцемъ ѓ^ле'няM на горы а^рома'т#скиX”