Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
О, якби ти був мені брат, який ссав груди матері моєї! тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і мене не осуджували б.
1
Кто̀ да́стъ тѧ̀, бра́те мо́й, ссꙋ́ща сосцы̀ ма́тере моеѧ̀; ѡ҆брѣ́тши тѧ̀ внѣ̀ цѣлꙋ́ю тѧ̀, и҆ ктомꙋ̀ не оу҆ничижа́тъ менѐ.
2
Повела б я тебе, привела б тебе у дім матері моєї. Ти навчав би мене, а я напувала б тебе духмяним вином, соком гранатових яблук моїх.
2
Поймꙋ̀ тѧ̀, введꙋ̀ тѧ̀ въ до́мъ ма́тере моеѧ̀ и҆ въ ло́жницꙋ заче́ншїѧ мѧ̀: та́мѡ мѧ̀ наꙋчи́ши: напою́ тѧ ѿ вїна̀ съ вонѧ́ми стро́енагѡ, ѿ воды̀ ꙗ҆́блѡкъ мои́хъ.
3
Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене.
3
Шꙋ́йца є҆гѡ̀ под̾ главо́ю мое́ю, и҆ десни́ца є҆гѡ̀ ѡ҆б̾и́метъ мѧ̀.
4
Заклинаю вас, дочки єрусалимські, — не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.
4
Заклѧ́хъ ва́съ, дщє́ри і҆ерⷭ҇ли̑мскїѧ, въ си́лахъ и҆ въ крѣ́постехъ се́лныхъ: а҆́ще подви́жете и҆ воздви́жете любо́вь, до́ндеже а҆́ще восхо́щетъ.
5
Хто це піднімається від пустелі, спираючись на свого любого? Під яблунею розбудила я тебе: там народила тебе мати твоя, там народила тебе родителька твоя.
5
Кто̀ сїѧ̀ восходѧ́щаѧ оу҆бѣле́на и҆ оу҆твержа́ема ѡ҆ бра́тѣ свое́мъ; под̾ ꙗ҆́блонею возбꙋди́хъ тѧ̀: та́мѡ родѝ тѧ̀ ма́ти твоѧ̀, та́мѡ поболѣ̀ тобо́ю ро́ждшаѧ тѧ̀.
6
Поклади мене, як печатку, на серце твоє, як перстень, на руку твою: бо міцна, як смерть, любов; люті, як пекло, ревнощі; стріли її — стріли вогненні; вона полум’я дуже сильне.
6
Положи́ мѧ ꙗ҆́кѡ печа́ть на се́рдцы твое́мъ, ꙗ҆́кѡ печа́ть на мы́шцѣ твое́й: занѐ крѣпка̀ ꙗ҆́кѡ сме́рть любы̀, же́стока ꙗ҆́кѡ а҆́дъ ре́вность: кри́ла є҆ѧ̀ кри́ла ѻ҆гнѧ̀, (оу҆́глїе ѻ҆́гненно) пла́мы є҆ѧ̀.
7
Великі води не можуть погасити любови, і ріки не заллють її. Якби хто давав усе багатство дому свого за любов, то він був би відкинутий із презирством.
7
Вода̀ мно́га не мо́жетъ оу҆гаси́ти любвѐ, и҆ рѣ́ки не потопѧ́тъ є҆ѧ̀. А҆́ще да́стъ мꙋ́жъ всѐ и҆мѣ́нїе своѐ за любо́вь, оу҆ничиже́нїемъ оу҆ничижа́тъ є҆го̀.
8
Є у нас сестра, яка ще мала, і сосків немає у неї; що нам робити із сестрою нашою, коли будуть свататися за неї?
8
Сестра̀ на́ша мала̀ и҆ сосцꙋ̑ не и҆́мать: что̀ сотвори́мъ сестрѣ̀ на́шей въ де́нь, въ ѻ҆́ньже а҆́ще глаго́латисѧ бꙋ́детъ є҆́й;
9
Якби вона була стіна, то ми побудували б на ній палати із срібла; якби вона була двері, то ми обклали б її кедровими дошками.
9
А҆́ще стѣна̀ є҆́сть, согради́мъ на не́й забра̑ла срє́брѧна: и҆ а҆́ще две́рь є҆́сть, напи́шемъ на не́й дскꙋ̀ ке́дровꙋ.
10
Я — стіна, і соски у мене, як вежі; тому я буду в очах його, як та, що досягла повноти.
10
А҆́зъ стѣна̀, и҆ сосцы̀ моѝ ꙗ҆́кѡ столпѝ: а҆́зъ бѣ́хъ во ѻ҆́чїю и҆́хъ а҆́ки ѡ҆брѣта́ющаѧ ми́ръ.
11
Виноградник був у Соломона у Ваал-Гамоні; він віддав цей виноградник сторожам; кожен повинен був доставляти за плоди його тисячу срібників.
11
Вїногра́дъ бы́сть соломѡ́нꙋ во вееламѡ́нѣ: дадѐ вїногра́дъ сво́й стрегꙋ́щымъ: мꙋ́жъ принесе́тъ въ плодѣ̀ є҆гѡ̀ ты́сѧщꙋ сре́брєникъ.
12
А мій виноградник у мене при собі. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті — тим, що стережуть плоди його.
12
Вїногра́дъ мо́й предо мно́ю: ты́сѧща соломѡ́нꙋ и҆ двѣ́сти стрегꙋ́щымъ пло́дъ є҆гѡ̀.
13
Жителько садів! товариші слухають голос твій, дай і мені послухати його.
13
Сѣдѧ́й въ вертогра́дѣхъ, и҆ дрꙋ́зїе вне́млющїи гла́сꙋ твоемꙋ̀: гла́съ тво́й внꙋшѝ мнѣ̀.
14
Біжи, любий мій; будь подібний до сарни або молодого оленя на горах бальзамічних!
14
Бѣжѝ, бра́те мо́й, и҆ оу҆подо́бисѧ се́рнѣ и҆лѝ ю҆нцꙋ̀ є҆ле́ней, на го́ры а҆рѡма́тѡвъ.