¹

Коли я повернувся у дім свій, і були повернуті мені Анна, дружина моя, і Товія, син мій, у свято п’ятдесятниці, у святу седмицю седмиць, приготований був у мене гарний обід, і я возліг їсти.

¹

Посе'м же е^гда` бысть дн~ь пра'здника гн~я, и^ сътворенъ бысть ѓ^бњдъ до'бръ въ домђ` товїинњ,

²

Побачивши багато страв, я сказав синові моєму: піди і приведи, кого знайдеш, бідного з братів наших, який пам’ятає Господа, а я зачекаю на тебе.

²

рече же сн~ђ свое^мђ. и^ди` и^ приведи нњ'киX эT колњна на'шего боя'щихъся б~а, да ја^дяT с на'ми”

³

І прийшов він і сказав: батьку мій, один із племені нашого задушений і кинутий на площі.

³

Є$гда же и^зыиде и^ возврати'ся паки, и^ возвњсти е^мђ`, е^ді'нъ эT сн~овъ і^и^л~евыхъ ё^бїенъ лежа` на стогнњ”

⁴

Тоді я, раніше ніж став їсти, поспіхом вийшов, прибрав його в одне житло до заходу сонця.

⁴

А/бїе же воста` скоро и^зы'иде эT трапезы, ѓ^ста'вльши ѓ^бњдъ не вкђси` ничто'же, и^ прїиде къ тњлђ мрътвомђ и^ взяT е& и^ несе` в# до'мъ свои в# та'ине, да е^гда` сл~нце за'иде, съкровено погребеT е&”

⁵

Повернувшись, зробив обмивання і їв хліб мій у скорботі.

⁵

Є$гдаy съкры` тњло мр~твое в домђ` свое^мъ, ја^де` хлњбъ съ пла'чемъ и^ съ боя'знїю

⁶

І згадав я пророцтво Амоса, коли він сказав: свята ваші перетворяться на скорботу, і всі утіхи ваші — на плач.

⁶

въспомина'я на словеса` ја%же рече г~ь, а^м#мо'сомъ прoркомъ дн~їе пра'зникъ ва'шихъ ѓ^братя'тся въ пла'чъ и^ рыданїе.

⁷

І я плакав. Коли ж зайшло сонце, я пішов і, викопавши могилу, поховав його.

⁷

е^гда' же сл~нце западе`, и%де и^ погребе е^го”

⁸

Сусіди насміхалися з мене і говорили: ще не боїться він бути убитим за цю справу; бігав уже, і ось знову ховає мертвих.

⁸

Э$блича'хђ же е^го вс^и и^скренїи е^го рекђщи. не сицевы'я л^и ради ве'щи ё^бїенъ бы'ти повелњнъ е^си эT цр~я, и^ е'два ё^бњжа` смр~ти. и^ паки погрњбаеши мр~твыхъ. товїя же наи^па'че боа'шеся б~а неже цр~я въсхища'ше телеса` ё^бїенаа и^ сокрыва'ше в домђ` свое^мъ. и^ въ полђнощеX погреба'ше т^а”

⁹

У цю саму ніч, повернувшись після поховання і будучи нечистим, я ліг спати за стіною двору, і лице моє не було покрите.

⁹

Слђчи' же ся нњ'кое^го дн~е ё^трђжеn эT гро'ба грядя`, прїиде до до'мђ свое^го, и^ возляже близь стњны` и^ ё^спе`,

¹⁰

І не помітив я, що на стіні були горобці. Коли очі мої були відкриті, горобці випустили тепле на очі мої, і зробилися на очах моїх більма. І ходив я до лікарів, але вони не допомогли мені. Ахиахар доставляв мені їжу, доки не вирушив у Елимаїду.

¹⁰

и^ спя'щђ е^мђ паде` гно'и теплъ на ѓ%чи е^го эT гнњзда` ла'стовича” И$ бы'сть слњпъ, сїе же и^скђше'нїе эT б~а слђчи'ся е^мђ. да'же послDњнимъ лю'демъ да'сться ѓ%браZ терпњнїя е^го, ја%ко и^ пра'веDнаго і%ѓва. и^же эT младе'нчества свое^го в#сегда` б~а боя'ся и^ за'повњди е^го съхраняа не быs ско'рбенъ преD бм~ъ наказа'нїа ради слњпоты` ја%же слђчи'ся е^мђ. н^о неподви'женъ въ бж~їи стра'сњ поживе`, да'ющи хва'лђ б~ђ ппо вся` дн~и живота` свое^го” И$же ја%ко бл~же'нномђ і^ѓ'вђ наскака'хђ цр~и. та'ко и^ е^го ро'ди, и^ ближнїи порђгахђся животђ е^го рекђщи” Гдњ` е^сть ё^пова'нїе твое е^гоy ра'ди млsтыня и^ погребе'нїе твори'лъ е^си” Товїя' же запрњщаше иM рекђщи. не гл~ите си'це, зане` сн~ве ст~ыX е^смы`. и^ ча'емъ ѓ%ного живота` е^гоже б~ъ да'сть и^же вњрђ свою никогда не премњня'ютъ эT него`”

¹¹

А потім дружина моя Анна у жіночих відділеннях пряла вовну

¹¹

А/нна же жена` е^го на вся'къ дн~ь хожда'ше къ дњ'лђ тка'лищномђ. и^ эT трђда рђкъ своиX жи'тїю потребная возноша'ше.

¹²

і посилала багатим людям, які давали їй платню, й одного разу на додачу дали козеня.

¹²

приключи' же ся нњ'когда да козла принесе` въ до'мъ.

¹³

Коли принесли його до мене, воно почало бекати; і я запитав дружину: звідки це козеня? чи не крадене? віддай його, кому воно належить! бо не дозволено їсти крадене.

¹³

е^гоже товїя ё^слы'шA блею'ща. рече ви'дите ё^бо да не татьство бђ'детъ. эTда'ите е& е^гоy е^сть, и^б^о не подобаеT намъ ја%сти эT татьства ни'же ѓ^сязати чт^о,

¹⁴

Вона відповіла: це подарували мені зверх платні. Але я не вірив їй і наполягав, щоб віддала його, кому воно належить, і розгнівався на неї. А вона у відповідь сказала мені: де ж милостині твої і праведні діла? ось як усі вони виявилися на тобі!

¹⁴

е^мђже жена` е^го съ ја%ростїю эTвњща`. ЭO коль сђ'етна сътворена бысть ё^пова'нїа твоа, и^ млsтыня твоя` нн~њ ја^ви'шася. и^ сїя і^ и'на сицева'я словеса` поноша'ше е^мђ”