Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Коли я повернувся у дім свій, і були повернуті мені Анна, дружина моя, і Товія, син мій, у свято п’ятдесятниці, у святу седмицю седмиць, приготований був у мене гарний обід, і я возліг їсти.
1
Є҆гда́ же прїидо́хъ въ до́мъ мо́й, и҆ ѿдана̀ бы́сть мнѣ̀ а҆́нна жена̀ моѧ̀ и҆ тѡві́а сы́нъ мо́й, въ пра́здникъ пѧтьдесѧ́тницы, и҆̀же є҆́сть ст҃ъ се́дмь седми́цъ, бы́сть ѡ҆бѣ́дъ до́бръ мнѣ̀, и҆ возлего́хъ, є҆́же ꙗ҆́сти.
2
Побачивши багато страв, я сказав синові моєму: піди і приведи, кого знайдеш, бідного з братів наших, який пам’ятає Господа, а я зачекаю на тебе.
2
И҆ оу҆зрѣ́хъ снѣ̑ди мнѡ́ги и҆ рѣ́хъ сы́нꙋ моемꙋ̀: и҆ди́ и҆ приведѝ, є҆го́же а҆́ще ѡ҆брѧ́щеши ѿ бра́тїи на́шеѧ ни́щаго, и҆́же по́мнитъ гдⷭ҇а, и҆ сѐ, ѡ҆жида́ю тебѐ.
3
І прийшов він і сказав: батьку мій, один із племені нашого задушений і кинутий на площі.
3
И҆ прише́дъ речѐ: ѻ҆́тче, є҆ди́нъ ѿ ро́да на́шегѡ оу҆давле́нъ пове́рженъ є҆́сть на то́ржищи.
4
Тоді я, раніше ніж став їсти, поспіхом вийшов, прибрав його в одне житло до заходу сонця.
4
И҆ а҆́зъ, пре́жде не́же вкꙋси́ти мѝ, взѧ́хъ є҆го̀ въ нѣ́кїй до́мъ, доне́лѣже за́йде со́лнце:
5
Повернувшись, зробив обмивання і їв хліб мій у скорботі.
5
и҆ возврати́всѧ оу҆мы́хсѧ и҆ ꙗ҆до́хъ хлѣ́бъ мо́й въ ско́рби,
6
І згадав я пророцтво Амоса, коли він сказав: свята ваші перетворяться на скорботу, і всі утіхи ваші — на плач.
6
и҆ помѧнꙋ́хъ прⷱ҇҃оро́чество а҆мѡ́са, ꙗ҆́коже речѐ: ѡ҆братѧ́тсѧ дні́е ва́ши въ пла́чь, и҆ всѧ̑ весє́лїѧ ва̑ша въ сѣ́тованїе:
7
І я плакав. Коли ж зайшло сонце, я пішов і, викопавши могилу, поховав його.
7
и҆ пла́кахсѧ: и҆ є҆гда̀ за́йде со́лнце, поидо́хъ и҆ и҆скопа́въ погребо́хъ є҆го̀.
8
Сусіди насміхалися з мене і говорили: ще не боїться він бути убитим за цю справу; бігав уже, і ось знову ховає мертвих.
8
Бли́жнїи же посмѣва́хꙋсѧ, глаго́люще: є҆щѐ не бои́тсѧ оу҆бїе́нъ бы́ти за дѣ́ло сїѐ: и҆ бѣжа̀, и҆ сѐ, па́ки погреба́етъ мє́ртвыѧ.
9
У цю саму ніч, повернувшись після поховання і будучи нечистим, я ліг спати за стіною двору, і лице моє не було покрите.
9
И҆ въ тꙋ̀ но́щь, є҆гда̀ погребо́хъ, возврати́хсѧ и҆ лего́хъ ѡ҆́скверне́нъ при стѣнѣ̀ двора̀, и҆ лицѐ моѐ ѿкрове́но бѣ̀:
10
І не помітив я, що на стіні були горобці. Коли очі мої були відкриті, горобці випустили тепле на очі мої, і зробилися на очах моїх більма. І ходив я до лікарів, але вони не допомогли мені. Ахиахар доставляв мені їжу, доки не вирушив у Елимаїду.
10
не ви́дѣхъ же, ꙗ҆́кѡ вра̑бїѧ на стѣнѣ̀ сꙋ́ть, и҆ ѻ҆чесе́мъ мои̑мъ ѿвє́рстымъ сꙋ́щымъ, и҆спꙋсти́ша вра̑бїѧ те́плое на ѻ҆чеса̀ моѧ̑, и҆ бы́ша бѣ́льма на ѻ҆чесѣ́хъ мои́хъ: и҆ и҆до́хъ ко врачє́мъ и҆ не по́льзоваша мѧ̀: а҆хїа́харъ же пита́ше мѧ̀, до́ндеже ѿидо́хъ во є҆лѷмаі́дꙋ.
11
А потім дружина моя Анна у жіночих відділеннях пряла вовну
11
А҆ жена̀ моѧ̀ а҆́нна во́лнꙋ прѧдѧ́ше въ домѣ́хъ же́нскихъ
12
і посилала багатим людям, які давали їй платню, й одного разу на додачу дали козеня.
12
и҆ посыла́ше госпо́дїємъ: даѧ́хꙋ же є҆́й и҆ ѻ҆нѝ мздꙋ̀, прида́вше и҆ козлѧ̀.
13
Коли принесли його до мене, воно почало бекати; і я запитав дружину: звідки це козеня? чи не крадене? віддай його, кому воно належить! бо не дозволено їсти крадене.
13
Є҆гда́ же прїи́де ко мнѣ̀, нача̀ вопи́ти: и҆ рѣ́хъ є҆́й: ѿкꙋ́дꙋ козлѧ̀; не оу҆кра́дено ли є҆́сть; ѿда́ждь є҆̀ госпо́дїємъ: не бо̀ лѣ́по є҆́сть ꙗ҆́сти кра́деное.
14
Вона відповіла: це подарували мені зверх платні. Але я не вірив їй і наполягав, щоб віддала його, кому воно належить, і розгнівався на неї. А вона у відповідь сказала мені: де ж милостині твої і праведні діла? ось як усі вони виявилися на тобі!
14
Ѻ҆на́ же речѐ: да́ръ даде́сѧ мѝ над̾ мздꙋ̀. И҆ не вѣ́ровахъ є҆́й и҆ глаго̀лахъ ѿда́ти є҆̀ госпо́дїємъ, и҆ стыдѧ́хсѧ пред̾ не́ю. Ѻ҆на́ же ѿвѣща́вши речѐ мѝ: гдѣ̀ сꙋ́ть ми́лѡстыни твоѧ̑ и҆ пра̑вды твоѧ̑; сѐ, вѣ́дѡма всѧ̑ съ тобо́ю.