Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Коли закінчили вечерю, ввели до неї Товію.
1
Є҆гда́ же ѡ҆конча́ша ве́черю, введо́ша тѡві́ю къ не́й.
2
Він же, йдучи, згадав слова Рафаїла і взяв курильницю, і поклав серце і печінку риби, і курив.
2
Ѻ҆́нъ же и҆ды́й помѧнꙋ̀ словеса̀ рафаи́лѡва, и҆ взѧ̀ жера́токъ ѳѷмїа́мный, и҆ возложѝ се́рдце ры́бїе и҆ пе́чень, и҆ покꙋрѝ:
3
Демон, відчувши цей запах, утік у верхні країни Єгипту, і зв’язав його ангел.
3
є҆гда́ же ѡ҆бонѧ̀ де́мѡнъ воню̀, ѿбѣжѐ въ вы̑шнѧѧ є҆гѵ́пта, и҆ свѧза̀ є҆го̀ а҆́гг҃лъ.
4
Коли вони залишилися в кімнаті удвох, Товія встав з постелі і сказав: встань, сестро, і помолимося, щоб Господь помилував нас.
4
Є҆гда́ же заключє́на бы́ста ѻ҆́ба, воста̀ тѡві́а ѿ ло́жа и҆ речѐ: воста́ни, сестро̀, и҆ помо́лимсѧ, да поми́лꙋетъ ны̀ гдⷭ҇ь.
5
І почав Товія говорити: благословенний Ти, Боже батьків наших, і благословенне ім’я Твоє святе і славне повіки! Нехай благословляють Тебе небеса і всі творіння Твої!
5
И҆ нача̀ тѡві́а глаго́лати: блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, бж҃е ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆ блгⷭ҇ве́но и҆́мѧ твоѐ ст҃о́е и҆ сла́вное во вѣ́ки, да блгⷭ҇вѧ́тъ тѧ̀ нб҃са̀ и҆ всѧ̑ созда̑нїѧ твоѧ̑:
6
Ти створив Адама і дав йому помічницею Єву, підпорою — дружину його. Від них народився рід людський. Ти сказав: недобре бути чоловікові одному, створимо помічника, подібного до нього.
6
ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ а҆да́ма и҆ да́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ помо́щницꙋ є҆́ѵꙋ оу҆твержде́нїе женꙋ̀ є҆гѡ̀: ѿ тѣ́хъ роди́сѧ человѣ́ческое сѣ́мѧ: ты̀ ре́клъ є҆сѝ: не добро̀ бы́ти человѣ́кꙋ є҆ди́номꙋ, сотвори́мъ є҆мꙋ̀ помо́щницꙋ подо́бнꙋю є҆мꙋ̀:
7
І нині, Господи, я беру цю сестру мою не для задоволення похоті, але воістину як дружину: благоволи ж помилувати мене, і дай мені постаріти з нею!
7
и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, не блꙋдодѣѧ́нїѧ ра́ди а҆́зъ пое́млю сестрꙋ̀ мою̀ сїю̀, но по и҆́стинѣ: повелѝ поми́лованꙋ мѝ бы́ти и҆ съ не́ю состарѣ́тисѧ.
8
І вона сказала з ним: амінь.
8
И҆ речѐ съ ни́мъ: а҆ми́нь.
9
І обоє спокійно спали у цю ніч. Тим часом Рагуїл, уставши, пішов і викопав могилу,
9
И҆ спа́ста ѻ҆́ба но́щїю, И҆ воста́въ рагꙋи́лъ по́йде и҆ и҆скопа̀ гро́бъ, глаго́лѧ:
10
говорячи: чи не помер і цей?
10
є҆да̀ и҆ то́й оу҆́мре;
11
І прийшов Рагуїл у дім свій
11
И҆ прїи́де рагꙋи́лъ въ до́мъ сво́й
12
і сказав Едні, дружині своїй: пошли одну зі служниць подивитися, чи живий він; якщо ні, поховаємо його, і ніхто не буде знати.
12
и҆ речѐ є҆́днѣ женѣ̀ свое́й: послѝ є҆ди́нꙋ ѿ рабы́нь, и҆ да ви́дитъ, а҆́ще жи́въ є҆́сть: а҆́ще же ни, да погребе́мъ є҆го̀, и҆ да никто́же оу҆вѣ́сть.
13
Служниця, відчинивши двері, ввійшла і побачила, що обоє вони сплять.
13
И҆ вни́де рабы́нѧ ѿве́рзши две́рь, и҆ ѡ҆брѣ́те ѻ҆бои́хъ спѧ́щихъ,
14
І, вийшовши, оголосила їм, що він живий.
14
и҆ и҆зше́дши возвѣстѝ и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ жи́въ є҆́сть.
15
І благословив Рагуїл Бога, говорячи: благословенний Ти, Боже, усяким благословенням чистим і святим! Нехай благословляють Тебе святі Твої, і всі творіння Твої, і всі ангели Твої, і всі обрані Твої, нехай благословляють Тебе повіки!
15
И҆ благословѝ рагꙋи́лъ бг҃а, глаго́лѧ: блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ ты̀, бж҃е, во всѧ́цѣмъ бл҃гослове́нїи чи́стѣмъ и҆ ст҃ѣ́мъ: и҆ да блгⷭ҇вѧ́тъ тѧ̀ ст҃і́и твоѝ и҆ всѧ̑ созда̑нїѧ твоѧ̑, и҆ всѝ а҆́гг҃ли твоѝ и҆ и҆збра́нни твоѝ: да блгⷭ҇вѧ́тъ тѧ̀ во вѣ́ки:
16
Благословенний Ти, що звеселив мене, і не сталося зі мною так, як я думав, але сотворив з нами з великої Твоєї милости!
16
блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ возвесели́лъ мѧ̀ є҆сѝ, и҆ не бы́сть мѝ, ꙗ҆́коже непщева́хъ, но по мио́зѣй млⷭ҇ти твое́й сотвори́лъ є҆сѝ съ на́ми:
17
Благословенний Ти, що помилував двох єдинородних! Доверши, Владико, милість над ними: дай їм закінчити життя в здоров’ї, з веселощами і милістю!
17
блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ поми́ловалъ є҆сѝ двои́хъ є҆диноро́дныхъ: сотворѝ и҆́ма, влⷣко, млⷭ҇ть, совершѝ живо́тъ и҆́хъ во здра́вїи съ весе́лїемъ и҆ млⷭ҇тїю.
18
І наказав рабам своїм закопати могилу.
18
Повелѣ́ же рабѡ́мъ засы́пати гро́бъ,
19
І зробив для них шлюбний бенкет на чотирнадцять днів.
19
и҆ сотворѝ и҆̀мъ бра́къ дні́й четырена́десѧть,
20
І сказав йому Рагуїл із клятвою раніше закінчення днів шлюбного бенкету: не йди, доки не сповняться ці чотирнадцять днів шлюбного бенкету;
20
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ рагꙋи́лъ, пре́жде да́же соверши́тисѧ днє́мъ бра́ка, съ клѧ́твою, да не и҆зы́детъ, а҆́ще не и҆спо́лнѧтсѧ четырена́десѧть дні́е бра́ка:
21
а тоді, взявши половину майна, благополучно вирушай до батька твого: інше ж одержиш, коли помру я і дружина моя.
21
и҆ тогда̀ взе́мъ по́лъ и҆мѣ́нїй свои́хъ да по́йдетъ со здра́вїемъ ко ѻ҆тцꙋ̀: прѡ́чаѧ же, є҆гда̀ оу҆мрꙋ̀ и҆ жена̀ моѧ̀.