¹

Великі і незбагненні суди Твої, тому ненавчені душі впали в оману.

¹

Вели'ци сђть сђди твои` г~и, и^ не и^ꙁъгл~анны. сего ра'ди ненакаꙁа'нїи дш~а съблазни'ша,

²

Бо беззаконні, які задумали гнітити святий народ, в’язні темряви і полонені довгої ночі, зачинившись у домах, ховалися від вічного Промислу.

²

въспрїяша б^о наси'ловати ја^зы'къ ст~ыи безаконнїи. ё'зники т#мы` и^ долгою но'щїю свя'ꙁани и^ заключе'ни поD кровы бњгльцы вњчнаго провњдњнїя лежа'ша”

³

Думаючи сховатися у таємних гріхах, вони, під темним покровом забуття, розсіялися, сильно лякані і бентежені примарами,

³

Оу^таи'ти б^о мня'щеся въ мра'чныхъ грњсехъ, възвњсти'ся приключе'нїе, и^ расточе'ни сђть ё^жаса'ющеся стра'шно, и^ съ ё^дивле'нїемъ злы'мъ възмђщени сђть.

⁴

бо і найпотаємніше місце, яке ховало їх, не спасало їх від страху, але страшні звуки навколо їх приводили їх у занепокоєння, і з’являлися люті чудовиська зі страшними лицями.

⁴

ниже б^о съдръжа'щїи и^хъ покровъ беꙁъ стра'ха съхрани`, шђ'ми же съходя'ще възмђща'хђ. и^ привидњнїя печа'лны ја^вля'ющися. ё'жасъ тњмъ подавахђ.

⁵

І ніяка сила вогню не могла озорити, ні яскравий блиск зірок не міг осяяти цю похмуру ніч.

⁵

и^ ѓ'гнь б^о ни е^ді'ныя си'лы можаше ᲄњмъ възда'ти ни звњ'зды эT свњтлаго пла'мени просвњти'ти можа'хђ т^ђ но'щъ стра'шнђю.

⁶

Являлися їм тільки багаття, які горіли самі собою, повні жаху, і вони, боячись невидимого — примари, уявляли собі видиме ще гіршим.

⁶

ја^вля'ше же ся и^мъ токмо скоръ ѓ%гнь стра'ха и^спо'лнъ, и^ стра'хомъ побїени тогда и^же не ви'дњша ѓ^ноя. лица` ча'яхђ го'ршая бы'ти и^хже видя'хђ”

⁷

Упали зваби чарівного мистецтва, і вихваляння мудрістю було піддане осміянню,

⁷

во'л#хвъ же хђдо'жества преложе'ни бя'хђ въ посмњхъ и^ премђдрђющимъ велича'нїя ѓ^бличе'нїе кля'твено.

⁸

бо ті, які обіцяли відігнати від страдницької душі жахи і страхи, самі страждали на ганебну боязнь.

⁸

ѓ^бњща'ющїи бо ся сᲄрахи и^ смђще'нїя и^згна'ти эT дш~а болящїя, сїи съ посмњхомъ полни стра'хомъ боля'хђ.

⁹

І хоч ніякі страхіття не турбували їх, але, переслідувані бродіннями отруйних звірів і свистами плазунів, вони зникали від страху, боячись глянути навіть на повітря, від якого нікуди не можна втекти,

⁹

и^б^о а^ще и^ни кто' же и^хъ възмђще'не ё^стра'ши и^ четвероно'гихъ прехо'ди, и^ змі'ем# звизда'нїя въздви'гнени стра'шно погиба'хђ. и^ а^е'ра е^гоже никт^о ники'м же пђтеM и^збњжа'ти възмо'же эTмњта'юща себе ви'дњти.

¹⁰

бо нечестя, засуджуване власним свідченням, — боязке і, преслідуване совістю, завжди придумує жахи.

¹⁰

нечистота` б^о своистве'не лђка'вая свњдњтельствђ'етъ ѓ^сђжда'ющи. вы'нђ же прїемлюще лю'тая, содръжи'мA совњстїю.

¹¹

Страх є не що інше, як позбавлення допомоги від розуму.

¹¹

ничтоже б^о е^сть страX токмо преда'нїе эT по'мощеи помышле'нїя.

¹²

Чим менше надії всередині, тим більше уявляється невідомість причини, що породжує муки.

¹²

внђтрь же ме'нше сђще чая'нїе бо'лшђю мни'тъ нечистотђ` настоя'щего мђче'нїя вины`.

¹³

І вони у цю істинно нестерпну ніч, що прийшла з глибин нестерпного пекла, приготувавшись заснути звичайним сном,

¹³

тMњже и^же в немощнђю прїидо'ша но'щъ и^ эT не'мощнаго а'да нашеDшђю т#мђ` сно'мъ спя'щи.

¹⁴

то були тривожимі страшними примарами, то розслаблювані душевним смутком, бо находив на них раптовий і неочікуваний страх.

¹⁴

ја^же ё^бо чюдесемъ попира'хђся привидᲇнїи ра'ди, и^ ја%же дш~и и^счеза'хђ преда'нїя. скоръ б^о иM и^ ненаде'женъ стра'хъ на'иде.

¹⁵

Отже, де хто тоді був захоплений, ставав полоненим, і його ув’язнювали у цю темницю без оков.

¹⁵

а^щеy си'це се'и б^њ тђ` ниꙁпада'я. съхраня'шеся ё^ темни'цы беꙁъ желњ'за заключеn.

¹⁶

Чи був то хлібороб або пастух, або той, хто займався працею в пустелі, усякий, будучи захопленим, підлягав цій неминучій долі;

¹⁶

а^ще б^о землњ` дњлатель кт^о бы'сть и^л^и па'стыръ, и^л^и пђсты'ни дњлатель трђдоM преDѓ^бяT быs неи^ꙁбњж'нђю тръпяше нђж'дђ.

¹⁷

бо усі були зв’язані одними нерозв’язними путами темряви. Чи вітер, що свистить, чи милозвучний голос птахів серед густих гілок, чи сила швидкоплинної води, чи сильний тріск падаючого каміння;

¹⁷

е^ді'нымъ б^о ю%жемъ желњꙁныM тмы` вси бяхђ свяꙁа'ни. и^ли дх~ъ ꙁвидꙁа'ющи и^ли межDђ ча'стыхъ древесныхъ вњтвеи птиченъ шђмъ бл~гъ, и^ли си'ла во'дная текђщи ѕњ'лне,

¹⁸

чи невидиме бігання скакаючих тварин, чи голос ревучих диких звірів, чи луна, що віддається з гірських ущелин, усе це, жахаючи їх, повергало у розслаблення.

¹⁸

и^ли шђмъ ѕњ'лнаго низпаде'нїя ка'менеи, и^ли и^гра'ющимъ ѕвњремъ тече'нїе невидимое, и^ли рыка'нїя ѕњлныX ѕвњреи гла'са, и^ли эTꙁыва'ющся эT де'бреи го'рскихъ глаs ѓ^скђдњва'ти творяще и^хъ стра'хъ”

¹⁹

Бо весь світ був освітлюваний ясним світлом і займався безперешкодно ділами;

¹⁹

Вся б^о вселе'нная свњтло просвњща'шеся свњтомъ, несмњша'нымъ дњ'ломъ съдержа'шеся.

²⁰

а над ними одними була розпростерта важка ніч, образ темряви, що уміла колись обійняти їх; але самі для себе вони були обтяжливішими за темряву.

²⁰

самњ'м же ѓ^нᲇмъ простира'шеся тяжка но'щь, ѓ%браꙁᲆ бђдђщаго и^хъ въспрїа'тїа тмы`, і^ и^мъ самњмъ бяше тяжча'иша”