Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Великі і незбагненні суди Твої, тому ненавчені душі впали в оману.
1
Вели́цы бо сꙋ́ть сꙋдѝ твоѝ, (гдⷭ҇и,) и҆ неизглаго́ланни: сегѡ̀ ра́ди ненака̑занныѧ дꙋ́ши заблꙋди́ша.
2
Бо беззаконні, які задумали гнітити святий народ, в’язні темряви і полонені довгої ночі, зачинившись у домах, ховалися від вічного Промислу.
2
Возмнѣ́вше бо наси́льствовати ꙗ҆зы́къ ст҃ы́й беззако́ннїи, оу҆́зницы тмы̀ и҆ до́лгою но́щїю свѧ́зани, заключе́ни под̾ кро́вы, бѣглецы̀ вѣ́чнагѡ провѣ́дѣнїѧ лежа́ша.
3
Думаючи сховатися у таємних гріхах, вони, під темним покровом забуття, розсіялися, сильно лякані і бентежені примарами,
3
Оу҆таи́тисѧ бо мнѧ́ще въ сокрове́нныхъ грѣсѣ́хъ, мра́чнымъ забве́нїѧ покрыва́ломъ расточе́ни бы́ша, оу҆жаса́ющесѧ лю́тѣ и҆ страши́лищами возмꙋще́ни:
4
бо і найпотаємніше місце, яке ховало їх, не спасало їх від страху, але страшні звуки навколо їх приводили їх у занепокоєння, і з’являлися люті чудовиська зі страшними лицями.
4
ниже́ бо содержа́й и҆̀хъ верте́пъ без̾ стра́ха сохранѝ, шꙋ́мы же сходѧ́ще возмꙋща́хꙋ и҆̀хъ, и҆ привидѣ̑нїѧ дрѧ̑хлаѧ печа́льными ли́цами ꙗ҆влѧ́хꙋсѧ.
5
І ніяка сила вогню не могла озорити, ні яскравий блиск зірок не міг осяяти цю похмуру ніч.
5
И҆ ѻ҆́гненнаѧ оу҆́бѡ ни є҆ди́на си́ла можа́ше ѡ҆свѣща́ти, нижѐ ѕвѣ́здъ свѣ́тлїи пла́менїе просвѣти́ти можа́хꙋ въ тꙋ̀ но́щь стра́шнꙋю.
6
Являлися їм тільки багаття, які горіли самі собою, повні жаху, і вони, боячись невидимого — примари, уявляли собі видиме ще гіршим.
6
Ꙗ҆влѧ́шесѧ же и҆̀мъ то́кмѡ внеза́пный ѻ҆́гнь стра́ха и҆спо́лнь: оу҆страша́еми же неви́димымъ ѻ҆́нымъ призра́комъ, мнѧ́хꙋ гѡ́ршаѧ бы́ти ви̑димаѧ.
7
Упали зваби чарівного мистецтва, і вихваляння мудрістю було піддане осміянню,
7
Волше́бнагѡ же хꙋдо́жества предлежа́хꙋ посмѣѧ̑нїѧ, и҆ ѡ҆ премꙋ́дрости велича́нїѧ ѡ҆бличе́нїе оу҆кори́зненно:
8
бо ті, які обіцяли відігнати від страдницької душі жахи і страхи, самі страждали на ганебну боязнь.
8
ѡ҆бѣща́ющїисѧ бо и҆згна́ти стра́хи и҆ смꙋщє́нїѧ ѿ дꙋшѝ болѧ́щїѧ, сі́и посмѣѧ́телнымъ стра́хомъ болѧ́хꙋ.
9
І хоч ніякі страхіття не турбували їх, але, переслідувані бродіннями отруйних звірів і свистами плазунів, вони зникали від страху, боячись глянути навіть на повітря, від якого нікуди не можна втекти,
9
И҆́бо а҆́ще и҆ ничто́же и҆̀хъ мѧте́жное оу҆страша́ше, ѕвѣре́й прехо́дами и҆ ѕмїє́въ звизда́ньми подви́жени погиба́хꙋ тре́петни, и҆ а҆́ера ѿню́дъ неизбѣ́жнагѡ ѿрица́ющесѧ ви́дѣти.
10
бо нечестя, засуджуване власним свідченням, — боязке і, преслідуване совістю, завжди придумує жахи.
10
Боѧзли́ваѧ бо ѕло́ба, свои́мъ свидѣ́телствомъ ѡ҆сꙋжда́ема, вы́нꙋ прїе́млетъ во оу҆́мъ лю̑таѧ, содержи́ма со́вѣстїю.
11
Страх є не що інше, як позбавлення допомоги від розуму.
11
Ничто́же бо є҆́сть стра́хъ, то́кмѡ лише́нїе по́мощей сꙋ́щихъ ѿ помышле́нїѧ.
12
Чим менше надії всередині, тим більше уявляється невідомість причини, що породжує муки.
12
Внꙋ́трь же ме́нше сꙋ́щее ча́ѧнїе, бо́лшее мни́тъ невѣ́дѣнїе вины̀ подаю́щїѧ мꙋ́кꙋ.
13
І вони у цю істинно нестерпну ніч, що прийшла з глибин нестерпного пекла, приготувавшись заснути звичайним сном,
13
А҆ и҆̀же въ немощнꙋ́ю пои́стиннѣ но́щь, и҆ ѿ немощна́гѡ а҆́да верте́пѡвъ наше́дшꙋю, сно́мъ тѣ́мже спѧ́щїи,
14
то були тривожимі страшними примарами, то розслаблювані душевним смутком, бо находив на них раптовий і неочікуваний страх.
14
ѻ҆́во оу҆́бѡ страши́лищами мечта́нїй гони́ми бѧ́хꙋ, ѻ҆́во же дꙋшѝ и҆зчеза́хꙋ преда́нїемъ: внеза́пный бо и҆̀мъ и҆ неча́ѧнный стра́хъ на́йде.
15
Отже, де хто тоді був захоплений, ставав полоненим, і його ув’язнювали у цю темницю без оков.
15
Пото́мъ та́кѡ, кто́ либо когда̀ бѣ̀ ѻ҆на́мѡ, низпады́й хранѧ́шесѧ въ темни́цѣ без̾ желѣ́за заключе́нъ:
16
Чи був то хлібороб або пастух, або той, хто займався працею в пустелі, усякий, будучи захопленим, підлягав цій неминучій долі;
16
а҆́ще бо земледѣ́латель кто̀ бы́сть, и҆лѝ па́стырь, и҆лѝ трꙋдѡ́въ пꙋсты́нныхъ дѣ́латель, пред̾ѧ́тъ бы́въ, неизбѣ́жнꙋю терпѧ́ше нꙋ́ждꙋ:
17
бо усі були зв’язані одними нерозв’язними путами темряви. Чи вітер, що свистить, чи милозвучний голос птахів серед густих гілок, чи сила швидкоплинної води, чи сильний тріск падаючого каміння;
17
є҆ди́нымъ бо оу҆́жемъ тмы̀ всѝ бѧ́хꙋ свѧ́зани. А҆́ще дꙋ́хъ звизда́ѧй, и҆лѝ междꙋ̀ ча́стыхъ древе́сныхъ вѣ́твей пти́чїй гла́съ сладкопѣ́снивый, и҆лѝ си́ла водна́ѧ текꙋ́щи ѕѣ́лнѣ,
18
чи невидиме бігання скакаючих тварин, чи голос ревучих диких звірів, чи луна, що віддається з гірських ущелин, усе це, жахаючи їх, повергало у розслаблення.
18
и҆лѝ шꙋ́мъ ѕѣ́лный низпа́дающихъ ка́менїй, и҆лѝ и҆гра́ющихъ живо́тныхъ тече́нїе неви́димое, и҆лѝ рыка́ющихъ лю́тыхъ ѕвѣре́й гла́съ, и҆лѝ ѿзыва́ющьсѧ ѿ де́брей го́рскихъ гла́съ, разслаблѧ́хꙋ ѻ҆́ныхъ оу҆страша́юще.
19
Бо весь світ був освітлюваний ясним світлом і займався безперешкодно ділами;
19
Всѧ́ бо вселе́ннаѧ свѣ́тлымъ просвѣща́шесѧ свѣ́томъ, и҆ невозбра́нными дѣ́лы содержа́шесѧ:
20
а над ними одними була розпростерта важка ніч, образ темряви, що уміла колись обійняти їх; але самі для себе вони були обтяжливішими за темряву.
20
на є҆ди́ныхъ же ѻ҆́ныхъ простира́шесѧ тѧ́жкаѧ но́щь, ѡ҆́бразъ бꙋ́дꙋщагѡ и҆́хъ воспрїѧ́тїѧ тмы̀: са́ми же себѣ̀ бы́ша тмы̀ тѧжча́йшїи.