Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
* Перекладена з грецької.
Глава 1
1
Любіть справедливість, судді землі, право мисліть про Господа, і в простоті серця шукайте Його,
1
Возлюби1те прaвду, судsщіи зeмлю: мyдрствуйте њ гDэ въ благостhни и3 въ простотЁ сeрдца взыщи1те є3го2:
2
бо Його знаходять ті, що не спокушають Його, і являється (Він) тим, що не зневірюються у Ньому.
2
ћкw њбрэтaетсz не и3скушaющымъ є3го2, kвлsетсz же не невёрующымъ є3мY.
3
Бо неправі розумування віддаляють від Бога, і випробування сили Його викриє безумних.
3
Стропти6ваz бо помышлє1ніz tлучaютъ t бGа: и3скушaемаz си1ла њбличaетъ безyмныхъ.
4
У лукаву душу не ввійде премудрість і не буде жити у тілі, поневоленому гріхом,
4
Ћкw въ ѕлохуд0жну дyшу не вни1детъ премyдрость, нижE њбитaетъ въ тэлеси2 пови1ннэмъ грэхY:
5
бо святий Дух премудрости відійде від лукавства й ухилиться від нерозумних міркувань, і посоромиться неправди, що наближається.
5
с™hй бо д¦ъ наказaніz tбэжи1тъ льсти1ва и3 tи1метсz t помышлeній неразyмныхъ и3 њбличи1тсz t находsщіz непрaвды.
6
Людинолюбний дух — премудрість, але не залишить непокараним того, хто богохульствує вустами, тому що Бог є свідок внутрішніх почуттів його й істинний глядач серця його, і слухач язика його.
6
Человэколюби1въ бо дyхъ премyдрости и3 не њбезвини1тъ хyльника t ўстeнъ є3гw2: ћкw внyтреннихъ є3гw2 свидётель є4сть бGъ и3 сeрдца є3гw2 и3спытaтель и4стиненъ и3 љзhка слhшатель:
7
Дух Господа наповнює всесвіт і, як Той, що все обіймає, знає всяке слово.
7
ћкw д¦ъ гDень и3сп0лни вселeнную, и3 содержaй вс‰ рaзумъ и4мать глaса.
8
Тому ніхто, хто говорить неправду, не приховається, і не омине його суд, який викриває.
8
Сегw2 рaди вэщazй непрaвєднаz никт0же ўтаи1тсz, и3 не ми1мw и4детъ є3гw2 њбличaющь сyдъ.
9
Тому що буде випробування помислів нечестивого, і слова його дійдуть до Господа для викриття беззаконь його;
9
Въ совётэхъ бо нечести1вагw и3стzзaніе бyдетъ, словeсъ же є3гw2 слhшаніе ко гDу пріи1детъ во њбличeніе беззак0ній є3гw2:
10
тому що вухо ревности чує все, і ремство не приховається.
10
ћкw ќхо рвeніz слhшитъ вс‰, и3 молвA роптaній не крhетсz.
11
Отже, остерігайтеся марного ремства і бережіться лихослів’я язика, бо і таємне слово не пройде дарма, а вуста, що зводять наклеп, убивають душу.
11
Храни1тесz u5бо t роптaніz неполeзна и3 t њболгaніz щади1те љзhкъ: ћкw вэщaніе тaйное тщE не прeйдетъ, ўстA же лж{щаz ўбивaютъ дyшу.
12
Не прискорюйте смерти хибами вашого життя і не залучайте до себе загибелі ділами рук ваших.
12
Не вожделёйте смeрти въ заблуждeніи животA вaшегw, нижE привлекaйте поги1бели дэлaми рyкъ вaшихъ:
13
Бог не створив смерти і не радіє загибелі живих,
13
ћкw бGъ смeрти не сотвори2, ни весели1тсz њ поги1бели живhхъ.
14
бо Він створив усе для буття, і все у світі спасительне, і немає згубної отрути, немає і царства пекла на землі.
14
Создa бо во є4же бhти всBмъ, и3 спаси1тєлны быті‰ мjра, ни бо2 є4сть въ ни1хъ врачевaніz губи1телнагw, нижE ѓду цaрствіz на земли2.
15
Праведність безсмертна, а неправда заподіює смерть:
15
Прaвда бо безсмeртна є4сть: (непрaвда же смeрти снабдёніе:)
16
нечестиві залучили її і руками і словами, вважали її другом і зачахли, й уклали союз із нею, бо вони гідні бути її жеребом.
16
нечести1віи же рукaма и3 словесы2 призвaша ю5, други1ню вмэни1ша ю5 и3 и3стazша, и3 завётъ положи1ша съ нeю, ћкw дост0йни сyть џноz чaсти бhти.
Глава 2
1
Ті, що неправо розумували, говорили самі в собі: «коротке і скорботне наше життя, і немає людині спасіння від смерти, і не знають, щоб хтось звільнив із пекла.
1
Рек0ша бо въ себЁ помышлsющіи непрaвw: мaлъ є4сть и3 печaленъ жив0тъ нaшъ, и3 нёсть и3зцэлeніz въ кончи1нэ человёчестэ, и3 нёсть познaнъ возврати1выйсz t ѓда.
2
Випадково ми народжені, й опісля будемо, як ті, що не були: подих у ніздрях наших — дим, і слово — іскра у русі нашого серця
2
Ћкw самослучaйнw рождeни є3смы2, и3 по сeмъ бyдемъ ћкоже не бhвше: понeже дhмъ дыхaніе въ н0здрехъ нaшихъ, и3 сл0во и4скра въ движeніи сeрдца нaшегw:
3
Коли вона згасне, тіло повернеться у прах, і дух розсіється, як рідке повітря;
3
є4йже ўгaсшей пeпелъ бyдетъ тёло, и3 дyхъ нaшъ разліeтсz ћкw мsгкій воздyхъ,
4
й ім’я наше забудеться з часом, і ніхто не згадає про діла наші; і життя наше мине, як слід хмари, і розсіється, як туман, розігнаний променями сонця й обтяжений теплотою його.
4
и3 и4мz нaше забвeно бyдетъ во врeмz, и3 никт0же воспомzнeтъ дёлъ нaшихъ: и3 прeйдетъ жив0тъ нaшъ ћкw слэды2 w4блака, и3 ћкw мглA разруши1тсz, разгнaнаz t л{чь с0лнечныхъ и3 теплот0ю є3гw2 њтzгчи1вшисz.
5
Бо життя наше — проходження тіні, і немає нам повернення від смерти: бо покладена печать, і ніхто не повертається.
5
Стёни бо прех0дъ житіE нaше, и3 нёсть возвращeніz кончи1ны нaшеz: ћкw запечaтана є4сть, и3 никто2 возвращaетсz.
6
Будемо ж насолоджуватися теперішніми благами і поспішати користуватися світом, як юністю;
6
Пріиди1те u5бо и3 наслади1мсz настоsщихъ благи1хъ, и3 ўпотреби1мъ создaніz, ћкw въ ю4ности ск0рw:
7
переситимося дорогим вином і пахощами, і нехай не пройде повз нас весняне цвітіння життя;
7
вінA дражaйшагw и3 мЂра (благов0нна) и3сп0лнимсz, и3 да не прeйдетъ нaсъ цвётъ житіS:
8
увінчаємося квітами троянд перше, ніж вони зав’януть;
8
ўвэнчaимъ нaсъ ши1пковыми цвёты, прeжде нeже ўвsнутъ:
9
ніхто з нас не позбавляй себе участи у нашій насолоді; скрізь залишимо сліди веселощів, бо це наша доля і наш жереб.
9
ни є3ди1нъ t нaсъ лишeнъ да бyдетъ нaшегw наслаждeніz, вездЁ њстaвимъ знaменіе весeліz, ћкw сіS чaсть нaша и3 жрeбій сeй.
10
Будемо пригноблювати бідняка праведника, не пощадимо вдови і не посоромимося багаторічних сивин старця.
10
Наси1ліе сотвори1мъ ўб0гу првdному, не пощади1мъ вдови1цы, нижE стaрца ўстыди1мсz сэди1нъ многолётныхъ.
11
Сила наша нехай буде законом правди, бо безсилля виявляється марним.
11
Да бyдетъ же нaмъ крёпость зак0нъ прaвды: некрёпкое бо неполeзно њбрэтaетсz.
12
Влаштуємо кови праведнику, бо він за тягар нам і противиться ділам нашим, докоряє нас у гріхах проти закону і паплюжить нас за гріхи нашого виховання;
12
Ўлови1мъ же (лeстію) првdнаго, ћкw непотрeбенъ нaмъ є4сть и3 проти1витсz дэлHмъ нaшымъ, и3 пон0ситъ нaмъ грэхи2 зак0на и3 ѕлослaвитъ нaмъ грэхи2 ўчeніz нaшегw:
13
оголошує про себе, що він має пізнання про Бога і називає себе сином Господа;
13
возвэщaетъ нaмъ рaзумъ и3мёти б9ій, и3 џтрока гDнz себE и3менyетъ:
14
він перед нами — викриття помислів наших.
14
бhсть нaмъ на њбличeніе помышлeній нaшихъ:
15
Тяжко нам і дивитися на нього, тому що життя його не схоже на життя інших, і відмінні путі його:
15
тsжекъ є4сть нaмъ и3 къ видёнію, ћкw непод0бно (є4сть) и3ны6мъ житіE є3гw2, и3 tмBнны (сyть) стєзи2 є3гw2:
16
він вважає нас мерзотою і віддаляється від шляхів наших, як від нечистот, ублажає кончину праведних і марнославно називає батьком своїм Бога.
16
въ поругaніе вмэни1хомсz є3мY, и3 ўдалsетесz t путjй нaшихъ ћкw t нечист0тъ: блажи1тъ послBднzz првdныхъ и3 слaвитсz nц7A и3мёти (себЁ) бGа.
17
Побачимо, чи істинні слова його, і випробуємо, який буде кінець його;
17
Ўви1димъ, ѓще словесA є3гw2 и4стинна, и3 и3скyсимъ ±же сбyдутсz є3мY.
18
бо якщо цей праведник є син Божий, то Бог захистить його і визволить його від руки ворогів.
18
Ѓще бо є4сть и4стинный сhнъ б9ій, защи1титъ є3го2 и3 и3збaвитъ є3го2 t руки2 проти1вzщихсz.
19
Випробуємо його образою і мученням, щоб узнати смирення його і бачити незлобливість його;
19
Досаждeніемъ и3 мyкою и3стsжимъ є3го2, да ўвёмы кр0тость є3гw2 и3 и3скyсимъ безѕл0бство є3гw2:
20
засудимо його на безчесну смерть, бо, за словами його, за нього буде піклування».
20
смeртію пон0сною њсyдимъ є3го2, бyдетъ бо є3мY разсмотрeніе t словeсъ є3гw2.
21
Так вони мудрували, і помилилися; бо злоба їхня осліпила їх,
21
Сі‰ помhслиша и3 прельсти1шасz: њслэпи1 бо и5хъ ѕл0ба и4хъ,
22
і вони не пізнали таємниць Божих, не очікували воздаяння за святість і не вважали достойними нагороди душ непорочних.
22
и3 не ўвёдэша т†инъ б9іихъ, нижE мзды2 ўповaша препод0біz, нижE присуди1ша чeсти душaмъ непорHчнымъ.
23
Бог створив людину для нетління і зробив її образом вічного буття Свого;
23
Ћкw бGъ создA человёка въ неистлёніе и3 во w4бразъ под0біz своегw2 сотвори2 є3го2:
24
але заздрістю диявола ввійшла у світ смерть, і зазнають її ті, що належать до наділу його.
24
зaвистію же діaволею смeрть вни1де въ мjръ: вкушaютъ же ю5, и5же t є3S чaсти сyть.
Глава 3
1
А душі праведних у руці Божій, і мука не торкнеться їх.
1
Првdныхъ не дyши въ руцЁ б9іей, и3 не прик0снетсz и4хъ мyка.
2
В очах нерозумних вони здавалися померлими, і відхід їх вважався погибеллю,
2
Непщевaни бhша во џчію безyмныхъ ўмрeти, и3 вмэни1сz њѕлоблeніе и3сх0дъ и4хъ,
3
і відхід від нас — знищенням; але вони перебувають у світі.
3
и3 є4же t нaсъ шeствіе сокрушeніе: nни1 же сyть въ ми1рэ.
4
Бо хоч вони в очах людей і караються, але надія їх повна безсмертя.
4
И$бо пред8 лицeмъ человёческимъ ѓще и3 мyку пріи1мутъ, ўповaніе и4хъ безсмeртіz и3сп0лнено:
5
І трохи покарані, вони будуть багато облагодіяні, тому що Бог випробував їх і знайшов їх достойними Його.
5
и3 вмaлэ накaзани бhвше, вели1кими благодётелствовани бyдутъ, ћкw бGъ и3скуси2 и5хъ и3 њбрёте и5хъ достHйны себЁ:
6
Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх як жертву вседосконалу.
6
ћкw злaто въ горни1лэ и3скуси2 и5хъ, и3 ћкw всепл0діе жeртвенное пріsтъ |.
7
Під час воздаяння їм вони засяють як іскри, що біжать по стеблу.
7
И# во врeмz посэщeніz и4хъ возсіsютъ, и3 ћкw и4скры по стeблію потекyтъ:
8
Будуть судити племена і володарювати над народами, а над ними буде Господь царювати повіки.
8
сyдzтъ kзhкwмъ и3 њбладaютъ людьми2, и3 воцRи1тсz въ ни1хъ гDь во вёки.
9
Ті, що надіються на Нього, пізнають істину, і вірні у любові пребуватимуть у Нього; бо благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його.
9
Надёющіисz нaнь ўразумёютъ и4стину, и3 вёрніи въ любви2 пребyдутъ є3мY, ћкw блгdть и3 млcть въ прпdбныхъ є3гw2 и3 посэщeніе во и3збрaнныхъ є3гw2.
10
Нечестиві ж, як мудрували, так і понесуть покарання за те, що зневажили праведного і відступили від Господа.
10
Нечести1віи же, ћкw помhслиша, пріи1мутъ запрещeніе, и5же неради1вшіи њ првdнэмъ и3 t гDа tступи1вше.
11
Бо той, хто нехтує мудрістю і наставлянням, нещасливий, і надія їх суєтна, і труди марні, і діла їх непотребні.
11
Премyдрость бо и3 наказaніе ўничижazй њкаsненъ, и3 прaздно ўповaніе и4хъ, и3 труды2 безплHдны, и3 неключи6ма дэлA и4хъ:
12
Дружини їхні нерозумні, і діти їхні злі, проклятий рід їх.
12
жєны2 и4хъ без{мны и3 лук†ва ч†да и4хъ, пр0клzто рождeніе и4хъ.
13
Блаженна неплідна неосквернена, яка не пізнала беззаконного ложа; вона одержить плід при воздаянні святих душ.
13
Ћкw блажeна є4сть непл0ды неwсквернeнаz, ћже не познA л0жа во грэсЁ, и3мёти бyдетъ пл0дъ въ посэщeніи дyшъ:
14
Блаженний і євнух, який не зробив беззаконня рукою і не помислив лукавого проти Господа, бо дасться йому особлива благодать віри і найприємніший жереб у храмі Господньому.
14
и3 є3vнyхъ, и4же не содёла въ рукY (своє1ю) беззак0ніz, нижE помhсли на гDа лук†ваz, дaстсz бо є3мY вёры благодaть и3збрaнна и3 жрeбій во хрaмэ гDни ўг0днэйшій.
15
Плід добрих трудів славний, і корінь мудрости непорушний.
15
Благи1хъ бо трудHвъ пл0дъ благослaвенъ, и3 не tпaдающь к0рень рaзума.
16
Діти перелюбників будуть недовершені, і сім’я беззаконного ложа зникне.
16
Ч†да же прелюбодёєвъ несовершє1на бyдутъ, и3 t законопрестyпнагw л0жа сёмz и3зчeзнетъ:
17
Якщо і будуть вони довголітніми, але будуть вважатися за ніщо, і пізня старість їх буде без шани.
17
ѓще бо долгожив0тни бyдутъ, ни во чт0же вмэнsтсz, и3 безчeстна на послёдокъ стaрость и4хъ:
18
А якщо скоро помруть, не будуть мати надії і втіхи у день суду;
18
ѓще же ск0рw скончaютсz, не бyдутъ и3мёти ўповaніz, нижE въ дeнь судA ўтэшeніz:
19
бо жахливий кінець неправедного роду.
19
р0да бо непрaведнагw лю6таz њконч†ніz.
Глава 4
1
Краще бездітність із чеснотою, бо пам’ять про неї безсмертна: вона визнається й у Бога й у людей.
1
Лyчше безчaдство со добродётелію: безсмeртіе бо є4сть въ пaмzти є3S, ћкw и3 пред8 бGомъ познaетсz и3 пред8 человBки:
2
Коли вона властива, її наслідують, а коли відійде, прагнуть до неї: й у вічності увінчана вона торжествує, як та, що одержала перемогу непорочними подвигами.
2
присyщую бо подражaютъ ю5 и3 желaютъ tшeдшіz, и3 въ вёцэ вэнцен0снw чти1тсz несквeрныхъ п0двигwвъ брaнь њдолёвши.
3
А плодюча безліч нечестивих не принесе користи, і перелюбні паростки не дадуть коренів у глибину і не досягнуть непорушної основи;
3
Многопл0дно же нечести1выхъ мн0жество неключи1мо бyдетъ, и3 прелюбодBйнаz насаждє1ніz не дадyтъ корeніz въ глубинY, нижE крёпко стоsніе сотворsтъ:
4
і хоча на час позеленіють у гілках, але, не маючи твердости, похитнуться від вітру і поривом вітрів викоріняться;
4
ѓще бо и3 вBтви на врeмz процвэтyтъ, не крёпкw возшeдше t вётра поколeблютсz и3 t ѕёлныхъ вётрwвъ и3скоренsтсz:
5
неміцні гілки переламаються, і плід їх буде марний, нестиглий для їжі і ні до чого не придатний;
5
сокрушaтсz вBтви несовершє1нны, и3 пл0дъ и4хъ неключи1мь, њск0менъ въ снёдь, и3 ни во что2 потрeбенъ.
6
бо діти, які народяться від беззаконного співжиття, суть свідки розпусти проти батьків під час допиту їх.
6
T беззак0нныхъ бо снHвъ ч†да раждaємаz свидётеліе сyть лукaвствіz на роди1тєли во и3спытaніи и4хъ.
7
А праведник, якщо і рано помре, буде у спокої,
7
Првdникъ же ѓще пости1гнетъ скончaтисz, въ пок0и бyдетъ:
8
бо не в довговічності чесна старість, і не кількістю років вимірюється:
8
стaрость бо честнA не многолётна, нижE въ числЁ лётъ и3зчитaетсz:
9
мудрість є сивина для людей, і непорочне життя — вік старости.
9
сэди1на же є4сть мyдрость человёкwмъ, и3 в0зрастъ стaрости житіE несквeрно.
10
Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і, як той, що жив серед грішників, преставлений;
10
Бlгоуг0денъ бGови бhвъ, возлю1бленъ бhсть, и3 живhй посредЁ грёшныхъ престaвленъ бhсть:
11
забраний, щоб злоба не змінила розуму його, або підступність не спокусила душу його.
11
восхищeнъ бhсть, да не ѕл0ба и3змэни1тъ рaзумъ є3гw2, и3ли2 лeсть прельсти1тъ дyшу є3гw2.
12
Бо вправа у нечесті затьмарює добре, і хвилювання похоті розбещує розум незлобливий.
12
Рачeніе бо ѕл0бы помрачaетъ дHбраz, и3 парeніе п0хоти премэнsетъ ќмъ неѕл0бивъ.
13
Досягнувши досконалости за короткий час, він виконав довгі літа;
13
Скончaвсz вмaлэ и3сп0лни лBта дHлга:
14
бо душа його була угодна Господу, тому і прискорив він (відхід) із середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те,
14
ўг0дна бо бЁ гDеви душA є3гw2, сегw2 рaди потщaсz t среды2 лукaвствіz:
15
що благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його.
15
лю1діе же ви1дэвше и3 не разумёвше, нижE пол0жше въ помышлeніи таков0е, ћкw блгdть и3 млcть въ прпdбныхъ є3гw2 и3 посэщeніе во и3збрaнныхъ є3гw2.
16
Праведник, помираючи, осудить живих нечестивих, і юність, що швидко досягла досконалости, — довголітню старість неправедного;
16
Њсyдитъ же првdникъ ўмирazй живhхъ нечести1выхъ, и3 ю4ность скончaвшаzсz ск0рw долголётную стaрость непрaведнагw.
17
бо вони побачать кончину мудрого і не зрозуміють, що Господь визначив про нього і для чого поставив його у безпеку;
17
Ќзрzтъ бо кончи1ну премyдрагw и3 не ўразумёютъ, что2 ўсовётова њ нeмъ и3 во что2 ўтверди2 є3го2 гDь:
18
вони побачать і знищать його, але Господь посміється з них;
18
ќзрzтъ и3 ўничижaтъ є3го2, гDь же посмэeтсz и5мъ:
19
і після цього будуть вони безчесним трупом і ганьбою між померлими повік, бо Він повалить їх ниць безмовними і зрушить їх з основ, і вони украй запустіють і будуть у скорботі, і пам’ять їх загине;
19
и3 бyдутъ посeмъ въ падeніе безчeстно и3 во ўкори1зну въ мeртвыхъ въ вёкъ: ћкw раст0ргнетъ и5хъ безгл†сны ни1цъ и3 поколeблетъ и5хъ t њсновaній, и3 дaже до послёднихъ њпустёютъ и3 бyдутъ въ болёзни, и3 пaмzть и5хъ поги1бнетъ:
20
усвідомлюючи гріхи свої, вони постануть зі страхом, і беззаконня їхні засудять їх у лиці їх.
20
пріи1дутъ въ помышлeніе грэхHвъ свои1хъ боzзли1віи, и3 њбличaтъ и5хъ проти1ву беззакHніz и4хъ.
Глава 5
1
Тоді праведник із великою сміливістю стане перед лицем тих, які ображали його і зневажали подвиги його;
1
ТогдA стaнетъ во дерзновeніи мн0зэ првdникъ пред8 лицeмъ њскорби1вшихъ є3го2 и3 tметaющихъ труды2 є3гw2:
2
вони ж, побачивши, зніяковіють великим страхом і здивуються несподіваності спасіння його
2
ви1дzщіи смzтyтсz стрaхомъ тsжкимъ и3 ўжaснутсz њ преслaвнэмъ спасeніи є3гw2,
3
і, розкаюючись і зітхаючи від стиснення духу, будуть говорити самі у собі: «це той самий, який був у нас колись посміховиськом і притчею наруги.
3
и3 рекyтъ въ себЁ кaющесz и3 въ тэснотЁ дyха воздыхaюще: сeй бЁ, є3г0же и3мёхомъ нёкогда въ посмёхъ и3 въ при1тчу поношeніz.
4
Безумні, ми вважали життя його божевіллям і смерть його безчесною!
4
Безyмніи, житіE є3гw2 вмэни1хомъ неи1стово и3 кончи1ну є3гw2 безчeстну:
5
Як же він прилічений до синів Божих, і жереб його — зі святими?
5
кaкw вмэни1сz въ сн7ёхъ б9іихъ, и3 во с™hхъ жрeбій є3гw2 є4сть;
6
Отже, ми заблукали від путі істини, і світло правди не світило нам, і сонце не осявало нас.
6
?И$бо заблуди1хомъ t пути2 и4стиннагw, и3 прaвды свётъ не њблистA нaмъ, и3 с0лнце не возсіS нaмъ:
7
Ми сповнилися ділами беззаконня і погибелі і ходили непрохідними пустелями, а путі Господнього не пізнали.
7
беззак0нныхъ и3сп0лнихомсz стeзь и3 поги1бели и3 ходи1хомъ въ пусты6ни непроходи6мыz, пути1 же гDнz не ўвёдэхомъ.
8
Яку користь принесла нам зарозумілість, і що дало нам багатство з марнославством?
8
Что2 п0льзова нaмъ гордhнz, и3 богaтство съ величaніемъ что2 воздадE нaмъ;
9
Усе це минуло як тінь і як поголоска швидкоплинна.
9
Преид0ша вс‰ w4на ћкw сёнь и3 ћкw вёсть претекaющаz.
10
Як після проходження корабля, що йде по воді, яка хвилюється, неможливо знайти ні сліду, ні стежки дна його у хвилях;
10
Ћкw корaбль преходsй волнyющуюсz в0ду, є3гHже прох0ду нёсть стопы2 њбрэсти2, нижE стези2 шeствіz є3гw2 въ волнaхъ:
11
або як від птаха, який пролітає по повітрю, ніякого не залишається знаку його путі, але легке повітря, по якому вдаряють крила і яке розсікається швидкістю руху, пройдене крилами, що рухаються, і після того не залишилося ніякого знаку проходження по ньому;
11
и3ли2 ћкw пти1цы, прелетaющіz по ѓеру, ни є3ди1но њбрэтaетсz знaменіе пути2, ћзвою же смущazй біeмый дyхъ лeгкій, и3 разсэцaемый си1лою шумsщею движeніемъ кри1лъ прелетЁ, и3 посeмъ ни є3ди1но знaменіе њбрётесz прох0ду въ нeмъ:
12
або як від стріли, пущеної у ціль, розділене повітря миттєво знову сходиться, так що не можна дізнатися, де пройшла вона;
12
и3ли2 ћкw стрэл0ю и3спущeною на намёреное мёсто разсёченный ѓеръ внезaпу въ себЁ самёмъ заключeнъ бhсть, ћкw не познaтисz прох0ду є3S:
13
так і ми народилися і померли, і не могли показати ніякого знаку чесноти, але виснажилися у беззаконні нашому».
13
тaкw и3 мы2 рождeни њскудёхомъ и3 добродётели ќбw ни є3ди1нагw знaменіz м0жемъ показaти, во ѕл0бэ же нaшей скончaхомсz.
14
Бо надія нечестивого зникає, як порох, який відносить вітер, і як тонкий іній, що разноситься бурею, і як дим, що розсіюється вітром, і проходить, як пам’ять про одноденного гостя.
14
И$бо ўповaніе нечести1вагw, ћкw прaхъ t вётра под8eмлемый и3 ћкw пёна мsгка t бyри раст0ргнена, и3 ћкw дhмъ t вётра разливaетсz и3 ћкw пaмzть пришeлца є3ди1нагw днE прeйде:
15
А праведники живуть повік; нагорода їх — у Господі, і піклування про них — у Вишнього.
15
првdницы же во вёки живyтъ, и3 во гдЁ мздA и4хъ, и3 попечeніе и4хъ ў вhшнzгw:
16
Тому вони одержать царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він покриє їх правицею і захистить їх силою.
16
сегw2 рaди пріи1мутъ цrтвіе благолёпіz и3 вэнeцъ добр0ты t руки2 гDни, ћкw десни1цею покрhетъ и5хъ и3 мhшцею защи1титъ и5хъ.
17
Він візьме всезброю — ревність свою, і творіння озброїть для помсти ворогам;
17
Пріи1метъ всеoрyжіе рвeніе своE и3 воwружи1тъ твaрь въ мeсть врагHмъ,
18
облачиться у броню — у правду, і покладе на Себе шолом — неупереджений суд;
18
њблечeтсz въ брwнS прaвды и3 возложи1тъ шлeмъ сyдъ нелицемёренъ,
19
візьме непереможний щит — святість;
19
пріи1метъ щи1тъ непобэди1мый препод0біе,
20
суворий гнів Він вигострить, як меч, і світ ополчиться з Ним проти безумців.
20
поwстри1тъ же напрaсный гнёвъ во nрyжіе: споб0ретъ же съ ни1мъ мjръ на без{мныz.
21
Понесуться влучні стріли блискавок із хмар, як із туго натягнутого лука, полетять у ціль.
21
П0йдутъ правол{чныz стрёлы мHлніины, и3 ћкw t благокрyгла лyка њблакHвъ на намёреніе полетsтъ:
22
І, як із каменометного знаряддя, із люттю посиплеться град; обуриться проти них вода морська і ріки люто потоплять їх;
22
и3 t каменомeтныz ћрости и3сп0лнь падyтъ грaды: вознегодyетъ на ни1хъ водA морскaz, рёки же потопsтъ нaглw:
23
повстане проти них дух сили і, як вихор, розвіє їх.
23
сопроти1въ стaнетъ и5мъ дyхъ си1лы, и3 ћкw ви1хоръ развёетъ и5хъ:
24
Так беззаконня спустошить усю землю, і злодіяння зруйнують престоли сильних.
24
и3 њпустоши1тъ всю2 зeмлю беззак0ніе, и3 ѕлодёйство преврати1тъ прест0лы си1льныхъ.
Глава 6
1
Отже, слухайте, царі, і розумійте, навчіться, судді країв землі!
1
Слhшите u5бо, цaріе, и3 разумёйте: научи1тесz, судіи6 концє1въ земли2:
2
Слухайте, володарі багатьох і ті, хто пишається перед народами!
2
внуши1те, содержaщіи мнHжества и3 гордsщіисz њ нар0дэхъ kзhкwвъ:
3
Від Господа дана вам держава, і сила — від Вишнього, Який дослідить ваші діла і випробує наміри.
3
ћкw данA є4сть t гDа держaва вaмъ и3 си1ла t вhшнzгw, и4же и3стsжетъ дэлA в†ша и3 помышлє1ніz и3спытaетъ:
4
Бо ви, будучи служителями Його царства, не судили справедливо, не дотримувалися закону і не чинили за волею Божою.
4
ћкw слузи2 сyще цrтва є3гw2 не суди1сте прaвw, ни сохрани1сте зак0на, нижE по в0ли б9іей ходи1сте.
5
Страшно і скоро Він явиться вам, — і суворий суд над начальниками,
5
Стрaшнw и3 ск0рw kви1тсz вaмъ: ћкw сyдъ жесточaйшій преимyщымъ бывaетъ,
6
бо менший заслуговує помилування, а сильні сильно будуть покарані.
6
и4бо мaлый дост0инъ є4сть ми1лости, си1льніи же си1льнэ и3стsзани бyдутъ.
7
Господь усіх не убоїться лиця і не устрашиться величі, бо Він створив і малого і великого й однаково промишляє про усіх;
7
Не щади1тъ бо лицA всёхъ вLка, нижE ўсрами1тсz вельм0жи, ћкw мaла и3 вели1ка сeй сотвори2, под0бнэ же проразумэвaетъ њ всёхъ:
8
але на начальників чекає суворе випробування.
8
держ†внымъ же крёпко настои1тъ и3спытaніе.
9
Отже, до вас, царі, слова мої, щоб ви навчилися премудрости і не падали.
9
Къ вaмъ u5бо, q=^, цaріе, словесA мо‰, да научи1тесz премyдрости и3 не падeте:
10
Бо ті, що свято охороняють святе, освятяться, і ті, хто навчився тому, знайдуть виправдання.
10
и4бо сохранsющіи препод0бнэ преподHбнаz препод0бни бyдутъ, и3 и5же научи1вшіисz си6мъ, њбрsщутъ tвётъ.
11
Отже, зажадайте слів моїх, полюбіть і навчіться.
11
Возжелёйте u5бо словeсъ мои1хъ, возлюби1те и3 накажи1тесz.
12
Премудрість світла і нев’януча, і легко споглядається тими, хто любить її, і знаходиться тими, хто шукає її;
12
СвэтлA и3 не ўвzдaема є4сть премyдрость, и3 ўд0бнw ви1дитсz t лю1бzщихъ ю5, и3 њбрsщетсz t и4щущихъ ю5:
13
вона навіть випереджає бажаючих пізнати її.
13
предварsетъ желaющымъ пред8увёдэтисz.
14
З раннього ранку той, хто шукає її, не стомиться, бо знайде її, що сидить біля дверей його.
14
Ќтреневавый къ нeй не ўтруди1тсz: присэдsщую бо њбрsщетъ при вратёхъ свои1хъ.
15
Думати про неї уже є досконалістю розуму, і той, хто пильнує заради неї, швидко звільниться від турбот,
15
Е$же бо мhслити њ нeй, рaзума (є4сть) совершeнство, и3 бдsй є3S рaди вск0рэ без8 печaли бyдетъ:
16
бо вона сама обходить і шукає достойних її, і прихильно являється їм на шляхах, і при всякій думці зустрічається з ними.
16
ћкw дост0йныхъ є3S самA њбх0дитъ и4щущи, и3 на стезsхъ показyетсz и5мъ благопріsтнw, и3 во всeмъ провидёніи срэтaетъ и5хъ.
17
Початок її є щире бажання навчання,
17
Начaло бо є3S и4стиннэйшее наказaніz возжелёніе,
18
а турбота про навчання — любов, любов же — збереження законів її, а збереження законів — запорука безсмертя,
18
попечeніе же наказaніz любы2, любh же хранeніе зак0нwвъ є3S,
19
а безсмертя наближає до Бога;
19
хранeніе же зак0нwвъ ўтверждeніе нерастлёніz (є4сть), нерастлёніе же твори1тъ бли1з8 бhти бGа:
20
тому бажання премудрости підносить до царства.
20
возжелёніе u5бо премyдрости возв0дитъ къ цrтву (вёчному).
21
Отже, володарі народів, якщо ви насолоджуєтеся престолами і скіпетрами, то вшануйте премудрість, щоб вам царювати повіки.
21
Ѓще u5бо наслаждaетесz прест0лами и3 ски6птры, q=^, цaріе людjй, почти1те премyдрость, да во вёки цaрствуете.
22
Що ж є премудрість, і як вона сталася, я сповіщу,
22
Чт0 же є4сть премyдрость, и3 кaкw бhсть, возвэщY,
23
і не приховаю від вас таємниць, але досліджу від початку народження,
23
и3 не ўтаю2 t вaсъ т†инъ, но t начaла рождeніz и3зслёжду,
24
і відкрию пізнання її, і не ухилюся від істини;
24
и3 положY на свётъ рaзумъ є3S и3 не преминyю и4стины,
25
і не піду разом із тими, хто тане від заздрощів, бо такий не буде причастником премудрости.
25
нижE зaвистію тaющему спyтьствую, ћкw сeй не бyдетъ причaстникъ премyдрости.
26
Велика кількість мудрих — спасіння світу, і цар розумний — добробут народу.
26
Мн0жество же премyдрыхъ спасeніе мjру, и3 цaрь премyдръ ўтверждeніе лю1демъ.
27
Отже, учіться від слів моїх, і одержите користь.
27
Сегw2 рaди пріими1те наказaніе по словесє1мъ мои6мъ, и3 полeзно бyдетъ вaмъ.
Глава 7
1
І я людина смертна, подібна до усіх, нащадок первозданного земнородного.
1
Е$смь бо и3 ѓзъ человёкъ смeртенъ, под0бенъ всBмъ и3 земнор0днагw внyкъ первоздaннагw:
2
І я в утробі матері утворився у плоть за десятимісячний час, згустившись у крові від сімені мужа й усолодження, з’єднаного зі сном,
2
и3 во чрeвэ мaтерни и3з8wбрази1хсz пл0ть, въ десzтомёсzчнэмъ врeмени согусти1всz въ кр0ви t сёмене мyжеска и3 ўслаждeніz сн0мъ сошeдшагwсz.
3
і я, народившись, почав дихати загальним повітрям і впав на ту ж землю, перший голос виявив плачем однаково з усіма,
3
И# ѓзъ рождeнъ воспріsхъ џбщагw ѓера и3 на подобострaстную зeмлю спад0хъ, пeрвый глaсъ под0бный всBмъ и3спусти1хъ плaча:
4
був вигодуваний у пеленах і турботах;
4
въ пеленaхъ воскормлeнъ є4смь, и3 съ (вели1кимъ) прилэжaніемъ:
5
бо жоден цар не мав іншого початку народження:
5
ни є3ди1нъ бо цaрь и4но и3мЁ рождeніz начaло,
6
один для усіх вхід у життя й однаковий вихід.
6
є3ди1нъ бо вх0дъ всBмъ є4сть въ житіE, под0бенъ же и3 и3сх0дъ.
7
Тому я молився, і був дарований мені розум; я взивав, і зійшов на мене дух премудрости.
7
Сегw2 рaди помоли1хсz, и3 дaнъ бhсть мнЁ рaзумъ: призвaхъ, и3 пріи1де на мS дyхъ премyдрости.
8
Я віддав перевагу їй над скіпетрами і престолами і багатство вважав за ніщо у порівнянні з нею;
8
Предсуди1хъ ю5 пaче ски1птрwвъ и3 прест0лwвъ, и3 богaтство ничт0же вмэни1хъ ко сравнeнію тоS,
9
дорогоцінного каменя я не порівняв із нею, тому що перед нею все золото — нікчемний пісок, а срібло — бруд у порівнянні з нею.
9
нижE ўпод0бихъ є3S кaменю драгоцённому, ћкw всE злaто пред8 нeю пес0къ мaлый, и3 ћкw брeніе вмэни1тсz пред8 нeю сребро2:
10
Я полюбив її більше за здоров’я і красу й обрав її, віддаючи перевагу перед світлом, тому що світло її невгасиме.
10
пaче здрaвіz и3 красоты2 возлюби1хъ ю5 и3 пред8избрaхъ ю5 вмёстw свёта и3мёти, ћкw неугасaемо є4сть блистaніе є3S.
11
А разом із нею прийшли до мене усі блага і незліченне багатство через руки її;
11
Пріид0ша же мнЁ благ†z вс‰ вкyпэ съ нeю и3 безчи1слено богaтство рукaма є3S:
12
я радів усьому, тому що премудрість керувала ними, але я не знав, що вона — винуватиця їх.
12
и3 возвесели1хсz њ всёхъ, ћкw и4ми њбладaетъ премyдрость: не вёдэхъ же ю5 роди1телницу бhти си1хъ.
13
Без хитрощів я навчився, і без заздрощів викладаю, не приховую багатства її,
13
Нелeстнэ научи1хсz, без8 зaвисти преподаю2 и3 богaтства є3S не сокрывaю:
14
бо вона є невичерпний скарб для людей; користуючись нею, вони входять у співдружність з Богом, через дари навчання.
14
неwскyдно бо є4сть сокр0вище человёкwмъ, є4же ўпотреби1вшіи къ бGу послaшасz въ содружeніе, дарaми t наказaніz предстaвлени.
15
Тільки дав би мені Бог говорити за розумінням і достойно мислити про дароване, тому що Він є керівник до мудрости і виправник мудрих.
15
Мнё же дадE бGъ глаг0лати по разумёнію и3 мнёти дост0йнэ њ подавaемыхъ, ћкw т0й и3 премyдрости предводи1тель є4сть и3 премyдрыхъ и3спрaвитель:
16
Бо у руці Його і ми і слова наші, і всяке розуміння і мистецтво творіння.
16
въ рукy бо є3гw2 и3 мы2 и3 словесA н†ша, и3 всsкій рaзумъ и3 дёлъ худ0жество.
17
Сам Він дарував мені істинне пізнання існуючого, щоб пізнати устрій світу і дії стихій,
17
Сeй бо дадE мнЁ њ сyщихъ познaніе нел0жное, познaти составлeніе мjра и3 дёйствіе стіхjй,
18
початок, кінець і середину часу, зміни поворотів і переміни часів,
18
начaло и3 конeцъ и3 среди1ну времeнъ, возврaтwвъ премBны и3 и3змэнє1ніz времeнъ,
19
коло років і положення зірок,
19
лётъ крyги и3 ѕвёздъ расположє1ніz,
20
природу тварин і властивості звірів, рух вітрів і думки людей, відмінності рослин і силу коренів.
20
є3стество2 жив0тныхъ и3 гнёвъ ѕвэрeй, вётрwвъ ўси1ліе и3 помышлє1ніz человёкwвъ, рaзнство лётораслемъ и3 си6лы корeній.
21
Пізнав я усе, і таємне і явне, бо навчила мене Премудрість, художниця всього.
21
И# є3ли6ка сyть скры6та и3 ћвна, познaхъ: всёхъ бо худ0жница научи1 мz премyдрость.
22
Вона є дух розумний, святий, єдинородний, багаточастковий, тонкий, легкорухомий, світлий, чистий, ясний, нешкідливий, благолюбивий, швидкий, невтримний,
22
Е$сть бо въ т0й дyхъ рaзума с™ъ, є3динор0дный, многочaстный, т0нкій, благодви1жный, свётлый, несквeрный, ћсный, невреди1телный, благолюби1вый, џстръ, невозбрaненъ, благодёлателенъ,
23
благодійний, людинолюбний, твердий, непохитний, спокійний, безпечальний, всевидючий і що проникає в усі розумні, чисті, найтонші духи.
23
человэколюби1въ, и3звёстный, крёпкій, безпечaльный, всеси1льный, всеви1дzй, и3 сквозЁ вс‰ проходsй дyхи разуми6чныz, чи6стыz, тончaйшыz.
24
Бо премудрість рухливіша за всякий рух, і за чистотою своєю крізь усе проходить і проникає.
24
Всsкагw бо движeніz подви1жнэйша є4сть премyдрость: достизaетъ же и3 проницaетъ сквозЁ всsчєскаz рaди (своеS) чистоты2.
25
Вона є подих сили Божої і чисте вилиття слави Вседержителя: тому ніщо осквернене не ввійде у неї.
25
Пaра бо є4сть си1лы б9іz и3 и3зліsніе вседержи1телz слaвы чи1стое: сегw2 рaди ничт0же њсквернeно на ню2 напaдаетъ.
26
Вона є відблиск вічного світла і чисте дзеркало дії Божої і образ благости Його.
26
Сіsніе бо є4сть свёта пrносyщнагw и3 зерцaло непор0чно б9іz дёйствіz и3 w4бразъ бlгостhни є3гw2.
27
Вона — одна, але може все, і, перебуваючи у самій собі, усе оновлює, і, переходячи з роду в рід у святі душі, готує друзів Божих і пророків;
27
Е#ди1на же сyщи всsчєскаz м0жетъ, и3 пребывaющи въ себЁ вс‰ њбновлsетъ, и3 по родHмъ въ дyшы прпdбныхъ преходsщи, дрyги б9іz и3 прbр0ки ўстроsетъ:
28
бо Бог нікого не любить, крім того, хто живе з премудрістю.
28
ни ког0же бо лю1битъ бGъ, т0кмw сего2, и4же со премyдростію пребывaетъ.
29
Вона прекрасніша за сонце і перевершує сузір’я зірок; у порівнянні зі світлом вона вище;
29
Е$сть бо сіS благолёпнэе с0лнца и3 пaче всsкагw расположeніz ѕвёздъ: свёту соравнsема њбрэтaетсz пeрваz:
30
бо світло змінюється вночі, а премудрости не перемагає злоба.
30
сег0 бо преeмлетъ н0щь, премyдрости же не њдолёетъ ѕл0ба.
Глава 8
1
Вона швидко поширюється від одного кінця до іншого й усе влаштовує на користь.
1
Досzзaетъ же t концA дaже до концA крёпкw и3 ўправлsетъ вс‰ блaгw.
2
Я полюбив її і знайшов від юности моєї, і побажав узяти її за наречену собі, і став любителем краси її.
2
Сію2 возлюби1хъ и3 поискaхъ t ю4ности моеS, и3 взыскaхъ невёсту привести2 себЁ, и3 люби1тель бhхъ красоты2 є3S.
3
Вона піднімає своє благородство тим, що має співжиття з Богом, і Владика усіх полюбив її:
3
Благор0дство слaвитъ сожи1тіе б9іе и3мyщи, и3 всёхъ вLка возлюби2 ю5:
4
вона таїнниця розуму Божого і виборниця діл Його.
4
таи1бница бо є4сть б9іz хи1трости и3 њбрэтaтелница дёлъ є3гw2.
5
Якщо багатство є жадане придбання у житті, то що багатше за премудрість, яка все робить?
5
И# ѓще богaтство є4сть вожделённое притzжaніе въ животЁ, что2 премyдрости богатёйше, є4юже дёлаютсz вс‰;
6
Якщо ж розсудливість робить багато чого, то який художник краще за неї?
6
Ѓще же рaзумъ дёлаетъ, кто2 є3S t сyщихъ лyчшій худ0жникъ є4сть;
7
Якщо хто любить праведність, — плоди її є чесноти: вона навчає цнотливости і розважливости, справедливости і мужности, корисніше за які нічого немає для людей у житті.
7
И# ѓще прaвду лю1битъ кто2, труды2 є3S сyть добродётєли: цэломyдрію бо и3 рaзуму ўчи1тъ, прaвдэ и3 мyжеству, и4хже потрeбнэе ничт0же є4сть въ житіи2 человёкwмъ.
8
Якщо хто бажає великої досвідчености, мудрість знає давноминуле і вгадує майбутнє, знає тонкощі слів і відповіді на загадки, дізнається наперед знамення і чудеса і наслідки років і часів.
8
Ѓще же и3 мн0гагw и3скyсства желaетъ кто2, вёсть дрє1внzz и3 бhти хот‰щаz разсмотрsетъ: свёсть и3зви6тіz словeсъ и3 разрэшє1ніz гадaній, знaмєніz и3 чудесA проразумэвaетъ и3 сбыті‰ времeнъ и3 лётъ.
9
Тому я розсудив прийняти її у співжиття із собою, знаючи, що вона буде мені радницею на добре й утішенням у турботах і печалі.
9
Суди1хъ u5бо сію2 привести2 мнЁ къ сожи1тію, вёдый, ћкw бyдетъ ми2 совётница благи1хъ и3 ўтэшeніе попечeній и3 печaли.
10
Через неї я буду мати славу у народі і честь перед старійшинами, будучи юнаком;
10
И#мёти бyду рaди є3S слaву въ нар0дэхъ и3 чeсть пред8 ст†рцы, ю4нъ сhй:
11
виявлюся проникливим на суді, і в очах сильних заслужу подив.
11
џстръ њбрsщусz въ судЁ, и3 ли1ца си1льныхъ ўдивsтсz мнЁ:
12
Коли я буду мовчати, вони будуть очікувати, і коли почну говорити, будуть слухати, і коли продовжу бесіду, покладуть руку на вуста свої.
12
молчaщу ми2 потерпsтъ и3 вэщaющу ми2 и4мутъ внимaти, и3 глаг0лющу ми2 њ мн0зэ, рyку положaтъ на ўстA сво‰.
13
Через неї я досягну безсмертя і залишу вічну пам’ять майбутнім після мене.
13
СеS рaди пріимY безсмeртіе и3 пaмzть вёчную сyщымъ по мнЁ њстaвлю:
14
Я буду керувати народами, і племена підкоряться мені;
14
ўпрaвлю лю1ди, и3 kзhцы покорsтсz ми2:
15
убояться мене, коли почують про мене, страшні тирани; у народі явлюся добрим і на війні мужнім.
15
ўбоsтсz менє2 слhшавшіи мучи1теліе стрaшніи: во мн0жествэ kвлю1сz блaгъ и3 въ брaни крёпокъ.
16
Увійшовши у дім свій, я заспокоюся нею, бо у спілкуванні її немає суворости, ні у співжитті з нею скорботи, але веселощі і радість.
16
Вшeдъ въ д0мъ м0й ўпок0юсz съ нeю: не бо2 и4мать г0рести соwбщeніе є3S, ни болёзни сожи1тіе тоS, но весeліе и3 рaдость.
17
Розмірковуючи про це сам у собі й думаючи у серці своєму, що у спорідненні з премудрістю — безсмертя,
17
Сі‰ помhсливъ во мнЁ, печaхсz въ сeрдцы моeмъ, ћкw безсмeртіе є4сть въ ср0дствэ премyдрости,
18
й у співдружності з нею — благе насолодження, і в трудах рук її — багатство, яке не зменшується, й у співбесіді з нею — розум, і в спілкуванні слів її — добра слава, — я ходив і шукав як би мені взяти її собі.
18
и3 въ содружeніи є3S ўслаждeніе блaго, и3 въ трудёхъ рукY є3S богaтство без8 њскудёніz, и3 въ соwбучeніи бесёды є3S рaзумъ, и3 благослaвіе въ приwбщeніи словeсъ є3S, њбхождaхъ и4шущь, да воспріимY ю5 въ себE.
19
Я був юнак обдарований і душу одержав добру;
19
Џтрокъ же бёхъ nстроyменъ, дyшу же получи1хъ блaгу:
20
притім, будучи добрим, я увійшов і в тіло чисте.
20
пaче же блaгъ сhй пріид0хъ въ тёло несквeрно.
21
Пізнавши ж, що інакше не можу оволодіти нею, тільки якщо дарує Бог, — і що вже було справою розуму, щоб пізнати, чий цей дар, — я звернувся до Господа і молився Йому, і говорив від усього серця мого:
21
Познaвъ же, ћкw не и4накw њдержY, ѓще не бGъ дaстъ, и3 сіe же бЁ рaзума, є4же вёдэти, чіS є4сть благодaть, пріид0хъ ко гDу и3 моли1хсz є3мY, и3 рек0хъ t всегw2 сeрдца моегw2:
Глава 9
1
Боже отців і Господи милости, що створив усе словом Твоїм
1
Б9е nтцє1въ и3 гDи млcти твоеS, сотвори1вый вс‰ сл0вомъ твои1мъ
2
і премудрістю Твоєю упорядкував людину, щоб вона владарювала над створеними Тобою творіннями
2
и3 премdростію твоeю ўстр0ивый человёка, да владёетъ сотворeнными t тебє2 твaрьми,
3
й управляла світом свято і справедливо, і в правоті душі чинила суд!
3
и3 да ўправлsетъ мjръ въ препод0біи и3 прaвдэ, и3 въ правотЁ души2 сyдъ да сyдитъ:
4
Даруй мені Твою премудрість, що сидить перед престолом, і не відкинь мене від отроків Твоїх,
4
дaждь мнЁ твои6мъ пrт0лwмъ присэдsщую премdрость и3 не tри1ни менE t џтрwкъ твои1хъ:
5
бо я раб Твій і син рабині Твоєї, людина немічна і короткочасна і слабка у розумінні суду і законів.
5
ћкw ѓзъ рaбъ тв0й и3 сhнъ рабhни твоеS, человёкъ нeмощенъ и3 маловрeмененъ и3 ўмaленъ въ рaзумэ судA и3 зак0нwвъ.
6
Та хоч би хто і довершений був між синами людськими, без Твоєї премудрости він буде визнаний за ніщо.
6
Ѓще бо кто2 бyдетъ и3 совершeнъ въ сынёхъ человёческихъ, tсyтствующей твоeй премdрости, ни во чт0же вмэни1тсz.
7
Ти обрав мене царем народу Твого і суддею синів Твоїх і дочок;
7
Ты2 и3збрaлъ мS є3си2 царS лю1демъ твои6мъ и3 судію2 сынHмъ твои6мъ и3 дщeремъ,
8
Ти сказав, щоб я побудував храм на святій горі Твоїй і вівтар у місті перебування Твого, за подобою святої скинії, яку Ти приготував наперед від початку.
8
и3 рeклъ ми2 є3си2 создaти хрaмъ въ горЁ с™ёй твоeй и3 во грaдэ њбитaніz твоегw2 nлтaрь, под0біемъ ски1ніи (твоеS) с™hz, ю4же пред8угот0валъ є3си2 t начaла.
9
З Тобою премудрість, яка знає діла Твої й існувала, коли Ти творив світ, і відає, що угодно перед очима Твоїми і що праве за заповідями Твоїми:
9
И# съ тоб0ю премdрость вёдущаz дэлA тво‰ и3 присyтствующаz тогдA, є3гдA мjръ твори1лъ є3си2, и3 вёдущаz, что2 є4сть ўг0дно пред8 nчи1ма твои1ма и3 что2 прaво въ зaповэдехъ твои1хъ:
10
зішли її від святих небес і від престолу слави Твоєї зішли її, щоб вона сприяла мені у трудах моїх, і щоб я знав, що благоугодно перед Тобою;
10
посли2 ю5 съ нб7съ с™hхъ и3 t пrт0ла слaвы твоеS посли2 ю5: да сyщи со мн0ю труди1тсz, и3 ўвёмъ, что2 благоуг0дно є4сть пред8 тоб0ю:
11
бо вона усе знає і розуміє, і мудро буде керувати мною у ділах моїх, і збереже мене у своїй славі;
11
вёсть бо nнA вс‰ и3 разумёетъ, и3 настaвитъ мS въ дёлэхъ мои1хъ цэломyдреннэ и3 сохрани1тъ мS во слaвэ своeй:
12
і діла мої будуть благоприємними, і буду судити народ Твій справедливо, і буду достойним престолу батька мого.
12
и3 бyдутъ прі‰тна дэлA мо‰, и3 разсуждY лю1ди тво‰ прaведнэ, и3 бyду дост0инъ прест0лwвъ nтцA моегw2.
13
Бо яка людина спроможна пізнати раду Божу? або хто може зразуміти, що угодно Господу?
13
Кт0 бо t человBкъ познaетъ совётъ б9ій; и3ли2 кто2 помhслитъ, что2 х0щетъ бGъ;
14
Помисли смертних нетверді, і думки наші помилкові,
14
Помышлє1ніz бо смeртныхъ боzзли6ва, и3 погрэши1тєлна ўмышлє1ніz н†ша:
15
бо тлінне тіло обтяжує душу, і ця земна храмина придушує багатотурботливий розум.
15
тёло бо тлённое њтzгощaетъ дyшу, и3 земн0е жили1ще њбременsетъ ќмъ многопопечи1теленъ.
16
Ми ледь можемо осягати і те, що на землі, і насилу розуміємо те, що під руками, а що на небесах — хто досліджував?
16
И# є3двA разумэвaемъ, ±же на земли2, и3 ±же въ рукaхъ њбрэтaемъ со труд0мъ: ґ ±же на нб7сёхъ, кто2 и3зслёди;
17
Волю ж Твою хто пізнав би, якби Ти не дарував премудрости і не посилав з висоти святого Твого Духа?
17
В0лю же твою2 кто2 познA, ѓще бы не ты2 дaлъ є3си2 премyдрость и3 послaлъ є3си2 д¦а с™aго твоего2 t высоты2;
18
І так виправилися путі тих, хто живе на землі, і люди навчилися того, що угодно Тобі,
18
И# тaкw и3спрaвишасz стєзи2 сyщихъ на земли2, и3 ±же тебЁ ўгHдна, научи1шасz человёцы
19
і спаслись премудрістю.
19
и3 премyдростію спас0шасz.
Глава 10
1
Вона зберігала первозданного отця світу, який створений був один, і спасала його від власного його падіння:
1
СіS первоздaннаго nтцA мjру є3ди1наго создaннаго сохрани2 и3 и3зведE є3го2 t грэхA є3гw2,
2
вона дала йому силу володіти усім.
2
дадe же є3мY крёпость содержaти всsчєскаz.
3
А той, хто відступив від неї, неправедний у гніві своєму, загинув від братовбивчої люті.
3
Tступи1въ же t неS непрaведный во гнёвэ своeмъ со братоубjйственными поги1бе ћростьми:
4
Заради нього землю, що потопала, знову премудрість спасла, зберігши праведника за допомогою малого дерева.
4
є3гHже рaди потоплsему зeмлю пaки спасE премyдрость, мaлымъ дрeвомъ првdника соблю1дши.
5
Вона ж між народами, змішаними в однодумності зла, знайшла праведника і зберегла його бездоганним перед Богом, і зберегла мужнім у жалості до сина.
5
СіS и3 во є3диномhсліи лукaвства смёшеныхъ kзhкwвъ њбрёте првdника и3 сохрани2 є3го2 непор0чна бGу, и3 въ поболёніи њ чaдэ крёпка соблюдE.
6
Вона під час погибелі нечестивих спасла праведного, який уникнув вогню, що зійшов на п’ять міст,
6
СіS првdнаго, погибaющымъ нечести1вымъ, и3збaви бэжaщаго t nгнS низходsща на пsть градHвъ:
7
від яких на свідчення нечестя залишилася земля, яка була пустою і диміла, та рослини, які не у свій час приносять плоди, і пам’ятником невірної душі — стоячий соляний стовп.
7
и4хже є3щE свидётелство лукaвствіz дымsщаzсz стои1тъ землS пустA, и3 несовершeнными времены2 плодонос‰щаz древесA, и3 невёрныz души2 пaмzть стоsщь ст0лпъ слaнъ.
8
Бо вони, зневаживши премудрість, не тільки пошкодили собі тим, що не пізнали добра, але і залишили живу пам’ять про своє безумство, щоб не могли приховати того, у чому заблукали.
8
Премyдрость бо мимоходsщіи не т0кмw повреди1шасz, є4же не вёдэти блaга, но и3 безyміz своегw2 њстaвиша житію2 пaмzть, да въ ни1хже согрэши1ша, нижE ўтаи1тисz возм0гутъ.
9
Премудрість же спасла від бід тих, хто служив їй.
9
Премyдрость же служaщихъ є4й t болёзней и3збaви.
10
Праведного, який утікав від братнього гніву, вона наставляла на праві путі, показала йому царство Боже і дарувала йому пізнання святих, допомагала йому у прикростях і дала велику нагороду за труди його.
10
СіS бэжaщаго t гнёва брaтнz првdника настaви на стєзи2 пр†вы и3 показA є3мY цrтвіе б9іе и3 дадE є3мY рaзумъ с™hхъ, почтE є3го2 въ трудёхъ и3 ўмн0жи труды2 є3гw2.
11
Коли з користолюбства кривдили його, вона постала і збагатила його,
11
Во њби1дэ њбдержaщихъ є3го2 предстA є3мY и3 њбогати2 є3го2,
12
зберегла його від ворогів, і убезпечила від підступників проти нього, й у великій боротьбі принесла йому перемогу, щоб він знав, що благочестя сильніше за все.
12
сохрани2 є3го2 t вр†гъ, и3 t навётующихъ защити2 є3го2, и3 п0двигъ крёпокъ на побёду дадE є3мY, да ўвёсть, ћкw всёхъ сильнёе є4сть бlгочeстіе.
13
Вона не залишила проданого праведника, але спасла його від гріха:
13
СіS продaнаго првdника не њстaви, но t грэхA и3збaви є3го2: сни1де съ ни1мъ въ р0въ,
14
вона сходила з ним у рів і не залишала його у путах, і потім принесла йому скіпетр царства і владу над тими, які пригнічували його, показала неправдивими тих, хто звинувачував його, і дарувала йому вічну славу.
14
и3 во ќзахъ не њстaви є3го2, д0ндеже принесE є3мY ски1птръ цaрствіz и3 влaсть на мyчащихъ є3го2: лжи1выхъ же показA, пор0къ сотв0ршихъ нaнь, и3 дадE є3мY слaву вёчную.
15
Вона звільнила святий народ і непорочне сім’я від народу, який пригнічував його,
15
СіS людeй препод0бныхъ и3 сёмz непор0чное и3збaви t kзы6къ њскорблsющихъ:
16
увійшла в душу служителя Господнього і протистала страшним царям чудесами і знаменнями.
16
вни1де въ дyшу рабA гDнz и3 востA проти1ву царeй стрaшныхъ въ чудесёхъ и3 знaменіихъ.
17
Вона винагородила святих за труди їх, вела їх шляхом дивним; і вдень була їм покровом, а вночі — зоряним світлом.
17
ВоздадE преподHбнымъ мздY трудHвъ и4хъ, настaви и5хъ въ пyть ди1венъ и3 бhсть и5мъ въ покр0въ днeмъ и3 въ плaмень ѕвёздъ въ нощи2.
18
Вона перевела їх через Червоне море і провела їх крізь велику воду,
18
ПреведE и5хъ но м0рю чермн0му и3 проведE и5хъ сквозЁ в0ду мн0гу:
19
а ворогів їхніх потопила і вивергла їх із глибини безодні.
19
враги1 же и4хъ потопи2 и3 и3з8 глубины2 бeздны и3зри1ну и5хъ.
20
Отже, праведні заволоділи обладунком нечестивих і оспівали святе ім’я Твоє, Господи, і одностайно прославили переможну руку Твою;
20
Сегw2 рaди прaведніи взsша кwрhсти нечести1выхъ и3 воспёша, гDи, и4мz с™0е твоE, и3 њдолётелницу рyку твою2 похвали1ша є3динодyшнэ:
21
бо премудрість відкрила вуста німих і зробила виразними язики немовлят.
21
ћкw премyдрость tвeрзе ўстA нэмhхъ и3 љзhки младeнцємъ сотвори2 ћсны.
Глава 11
1
Вона упорядкувала діла їх рукою святого пророка:
1
Ўпрaви дэлA и4хъ рук0ю прbр0ка с™aгw:
2
вони пройшли безлюдною пустелею, і на непрохідних місцях поставили намети;
2
проид0ша пустhню неwбитaнную и3 въ непроходи1мыхъ водрузи1ша кyщы,
3
протистали ворогам і помстилися їм;
3
сопроти1вишасz супостaтwмъ и3 tмсти1ша врагHмъ:
4
знемагали від спраги і воззвали до Тебе, і дана була їм вода із розсіченої скелі й утамування спраги — із твердого каменя.
4
возжадaша и3 призвaша тебE, и3 данA бhсть и5мъ водA t кaмене несэк0магw и3 и3зцэлeніе жaжды t кaмене жeстока.
5
Бо чим покарані були вороги їх,
5
И$миже бо накaзани бhша врази2 и4хъ,
6
тим вони, знаходячись у труднощах, були облагодіяні:
6
си1ми сjи во њскудёніи сyще благодётелствовани бhша:
7
замість джерела постійно плинної ріки, сморідною кров’ю збуреною,
7
за и3ст0чникъ ќбw пrнотекyщіz рэки2, кр0вію и3зліsнною смzтeнныz,
8
на викриття їхнього дітовбивчого повеління, Ти несподівано дав їм велику воду,
8
во њбличeніе младенцеубjйственнагw повелёніz, дaлъ є3си2 и5мъ и3з8oби1лну в0ду безнадeжнw,
9
показавши тоді через спрагу, як Ти покарав їхніх супротивників.
9
показaвъ тогдA жaждею, кaкw проти1вныхъ ўмyчилъ є3си2.
10
Бо коли вони були випробовувані, зазнаючи, між іншим, милостивого напоумлення, тоді пізнали, як мучилися у гніві засуджені нечестиві;
10
Е#гдa бо и3скушeни бhша и3 въ ми1лости накaзани, познaша, кaкw во гнёвэ суди1міи нечести1віи мyчишасz:
11
тому що Ти випробовував їх, як батько, повчаючи, а тих, як гнівний цар, осуджуючи, мучив.
11
си1хъ бо ћкw nц7ъ ўчaщь и3скуси1лъ є3си2, џнэхъ же ћкw жeстокъ цRь њсуждaz и3стzзaлъ є3си2.
12
І відсутні і присутні однаково постраждали:
12
Tстоsщіи же и3 присyтствующіи тaкожде мyчишасz:
13
їх осягла подвійна скорбота і стогін від спогаду про минуле.
13
сугyба бо и5хъ пріsтъ печaль и3 стенaніе съ пaмzтію минyвшихъ.
14
Вони, коли почули, що через них покарання ті були облагодіяні, пізнали Господа.
14
Е#гдa бо слhшаху свои1ми мучє1ніи благодёйствуемыхъ џныхъ, познавaху гDа:
15
Кого вони раніше, як відкинутого, зреклися з наругою, Тому внаслідок подій дивувалися, перетерпівши неоднакову з праведними спрагу.
15
є3г0же бо дрeвле во tложeніи tвeржена tрек0шасz смэю1щесz, при концы2 собhтіz ўдиви1шасz, непод0бною прaвєднымъ томи1ми жaждею.
16
А за нерозумні помисли їх неправди, за якими вони, будучи в омані, служили безсловесним плазунам і огидним чудовиськам, Ти у покарання наслав на них безліч безсловесних тварин,
16
За помышлє1ніz же без{мнаz непрaвды и4хъ, въ ни1хже заблуди1вше почитaху безсловє1снаz пресмык†ющаzсz и3 ѕвэрeй худhхъ, послaлъ є3си2 и5мъ мн0жество безсловeсныхъ жив0тныхъ во tмщeніе,
17
щоб вони пізнали, що, чим хто згрішає, тим і карається.
17
да познaютъ, ћкw и4миже кто2 согрэшaетъ, си1ми и3 мyчитсz.
18
Не неможливим було б для всемогутньої руки Твоєї, яка створила світ із безвидної речовини, наслати на них безліч ведмедів або лютих левів,
18
Не неможaше бо всеси1льнаz рукA твоS, ћже сотвори2 мjръ t без8wбрaзнагw веществA, послaти на ни1хъ мн0жество медвёдей, и3ли2 лю1тыхъ львHвъ,
19
або невідомих новостворених лютих звірів, що або дихають вогненним подихом, або вивергають клуби диму, або кидають із очей жахливі іскри,
19
и3ли2 новосоздaнныхъ ћрости и3сп0лненыхъ ѕвэрeй незнaемыхъ, и3ли2 џгненнымъ дhшущихъ дyхомъ, и3ли2 ѕлосмрaдный произносsщихъ дhмъ, и3ли2 стр†шныz и3з8 nчeй и4скры и3спускaющихъ:
20
які не тільки ушкодженням могли знищити їх, але і жахливим виглядом погубити.
20
и4хже не т0кмw врeдъ можaше и3стреби1ти |, но и3 зрaкъ ўстрашaющь погуби1ти.
21
Та й без цього вони могли загинути від одного подуву, переслідувані правосуддям і розсіювані духом сили Твоєї; але Ти все влаштував мірою, числом і вагою.
21
И# без8 тёхъ, є3ди1нымъ дyхомъ пaсти мог0ша, t судA гони1ми и3 развёzни t д¦а си1лы твоеS: но вс‰ мёрою и3 числ0мъ и3 вёсомъ расположи1лъ є3си2.
22
Бо велика сила завжди властива Тобі, і хто протистане могутності сили Твоєї?
22
Е$же бо мн0гw мощи2, присyтствуетъ тебЁ всегдA, и3 держaвэ мhшцы твоеS кто2 сопроти1витсz;
23
Весь світ перед Тобою, як коливання чашки терезів, або як крапля ранкової роси, що сходить на землю.
23
Понeже, ћкоже стрaжикъ въ превёсэхъ, (тaкw) вeсь мjръ пред8 тоб0ю, и3 ћкw кaплz росы2 ќтренніz, сходsщіz на зeмлю.
24
Ти усіх милуєш, тому що усе можеш, і покриваєш гріхи людей заради покаяння.
24
Ми1луеши же всёхъ, ћкw вс‰ м0жеши, и3 презирaеши грэхи2 человёкwмъ въ покаsніе.
25
Ти любиш усе, що існує, і нічим не гребуєш, що створив, бо не створив би, якби щось ненавидів.
25
Лю1биши же с{щаz вс‰, и3 ни чесогHже гнушaешисz, ±же сотвори1лъ є3си2: нижe бо ненави1дz что2 ўстр0илъ є3си2.
26
І як могло б перебувати що-небудь, якби Ти не захотів? Або як збереглося б те, що не було покликане Тобою?
26
Кaкw же пребhло бы что2, ѓще бы ты2 не и3зв0лилъ є3си2; и3ли2, є4же не нарэчeно t тебє2, сохрани1лосz бы;
27
Але Ти все щадиш, тому що все Твоє, душолюбний Господи.
27
Щади1ши же вс‰, ћкw тво‰ сyть, вLко дш7елю1бче!
Глава 12
1
Нетлінний Твій дух перебуває в усьому.
1
Нетлённый бо д¦ъ тв0й є4сть во всёхъ.
2
Тому заблудлих Ти мало-помалу викриваєш і, нагадуючи їм, у чому вони згрішають, напоумляєш, щоб вони, відступивши від зла, увірували у Тебе, Господи.
2
Тёмже заблуждaющихъ помaлу њбличaеши, и3 въ ни1хже согрэшaютъ, воспоминaz ўчи1ши, да премэни1вшесz t ѕл0бы вёруютъ въ тS, гDи.
3
Так, погребувавши древніми жителями святої землі Твоєї,
3
И# дрeвнихъ бо њбитaтелей земли2 с™hz твоеS возненави1дэвъ,
4
які звершували ненависні діла чаклувань і нечестиві жертвоприношення,
4
рaди дэsній ѕлhхъ волшвeній, ±же творsху, и3 жeртвъ непрепод0бныхъ,
5
і безжалісними убивцями дітей, і тими, що на жертовних бенкетах пожирали нутрощі людської плоті і крови у таємних зібраннях,
5
и3 чадоубjйцъ неми1лостивыхъ, и3 ўтробоsдцєвъ человёческихъ пл0тей, и3 кровопjйцєвъ t среды2 с™hни твоеS,
6
і батьками, які убивали безпомічні душі, — Ти зволив знищити їх руками батьків наших,
6
и3 роди1телей ўби1вшихъ дyшы безпомHщныz, восхотёлъ є3си2 погуби1ти рукaми nтє1цъ нaшихъ:
7
щоб земля, найдорожча за все у Тебе, прийняла достойне населення чад Божих.
7
да дост0йное пріи1метъ преселeніе nтрокHвъ б9іихъ, ћже ў тебє2 всёхъ дражaйшаz землS.
8
Але і їх, як людей, Ти щадив, пославши предтечами воїнства Твого шершнів, щоб вони помалу знищували їх.
8
Но и3 си1хъ ћкw человёкwвъ пощади1лъ є3си2, послaлъ же є3си2 предтекyщыz в0инства твоегw2 џсы, ћкw да тёхъ помaлу и3стребsтъ.
9
Хоч не неможливо було Тобі війною підкорити нечестивих праведним, або знищити їх страшними звірами, або грізним словом у один раз;
9
Не неси1ленъ є3си2 во брaни покори1ти нечести1выхъ прaвєднымъ, и3ли2 ѕвёремъ свирBпымъ, и3ли2 сл0вомъ жeстокимъ до є3ди1нагw потреби1ти:
10
але Ти, помалу караючи їх, давав місце покаянню, знаючи однак, що плем’я їх негідне і зло їх уроджене, і помисли їх не зміняться повіки.
10
судsщь же помaлу давaлъ є3си2 мёсто покаsнію, не невёдzй, ћкw лукaвъ р0дъ и4хъ и3 є3стeственнаz ѕл0ба и4хъ, и3 ћкw не премэни1тсz помышлeніе и4хъ во вёкъ.
11
Бо сім’я їх було прокляте від початку, і не з побоювання перед будь-ким Ти допускав безкарність гріхів їхніх.
11
Сёмz бо бЁ пр0клzто t начaла: нижE боsйсz когw2, tпущeніе даsлъ є3си2 грэхHмъ и4хъ.
12
Бо хто скаже: «що Ти зробив?» або хто протистане суду Твоєму? і хто звинуватить Тебе у знищенні народів, які Ти створив? Або який захисник прийде до Тебе, із клопотанням за неправедних людей?
12
Кт0 бо речeтъ (тебЁ): что2 сотвори1лъ є3си2; И#ли2 кто2 стaнетъ проти1ву судY твоемY; кт0 же и3стsжетъ тS њ kзhцэхъ поги1бшихъ, и5хже ты2 сотвори1лъ є3си2; и3ли2 кто2 въ предстaтелство тебЁ пріи1детъ, tмсти1тель на непрaвєдныz человёки;
13
Бо, крім Тебе, немає Бога, який має піклування про усіх, щоб доводити Тобі, що Ти несправедливо судив.
13
Нёсть бо и4нъ бGъ рaзвэ тебє2, и4же ради1ши њ всёхъ, да покaжеши, ћкw не непрaвw суди1лъ є3си2.
14
Ні цар, ні володар не в змозі з’явитися до Тебе на очі за тих, яких Ти знищив.
14
НижE цaрь, и3ли2 мучи1тель проти1ву тебє2 воззрёти м0жетъ, њ и4хже погуби1лъ є3си2.
15
Будучи праведним, Ти усім керуєш праведно, вважаючи невластивим Твоїй силі засудити того, хто не заслуговує покарання.
15
Првdнъ же сhй, првdнw вс‰ ўправлsеши, нед0лжнаго же мyчитисz њсуди1ти чyждо мни1ши твоеS си1лы.
16
Бо сила Твоя є початок правди, і те саме, що Ти володарюєш над усіма, налаштовує Тебе щадити усіх.
16
Крёпость бо твоS прaвды начaло и3 є4же над8 всёми твоE вLчество, всёхъ щадёти твори1тъ.
17
Силу Твою Ти показуєш тим, хто не вірує всемогутності Твоїй, і у тих, що не визнають Тебе, викриваєш зухвалість;
17
Крёпость бо показyеши невёрующымъ њ совершeнствэ си1лы, ґ въ вёдущихъ дeрзость њбличaеши.
18
але, володіючи силою, Ти судиш поблажливо й керуєш нами з великою милістю, бо могутність Твоя завжди у Твоїй волі.
18
Тh же вLчествуzй си1лою въ кр0тости сyдиши и3 съ вели1кимъ щадёніемъ разсмотрsеши нaсъ: съ тоб0ю бо є4сть, є3гдA х0щеши, є4же мощи2.
19
Але такими ділами Ти повчав народ Твій, що праведний повинен бути людинолюбним, і вселяв у синів Твоїх благу надію, що Ти даєш час покаянню у гріхах.
19
Научи1лъ же є3си2 лю1ди тво‰ сицевhми дёлы, ћкw подобaетъ прaведному бhти человэколю1бцу, и3 благонадє1жны сотвори1лъ є3си2 сн7ы тво‰, ћкw даeши њ грэсёхъ покаsніе.
20
Бо якщо ворогів синів Твоїх і достойних смерти Ти карав із такою поблажливістю і пощадою, даючи їм час і спонуку, щоб визволитися від зла,
20
Ѓще бо враги2 nтрокHвъ твои1хъ и3 д0лжныхъ смeрти съ толи1кимъ мyчилъ є3си2 внsтіемъ и3 щадёніемъ, даsй временA и3 мёсто, и4миже бы и3змэни1лисz t ѕл0бы:
21
то з якою увагою Ти судив синів Твоїх, батькам яких Ти дав клятви і завіти благих обітувань!
21
съ коли1кимъ прилэжaніемъ суди1лъ є3си2 сн7ы тво‰, и4хже nтцє1мъ кл‰твы и3 завёты дaлъ є3си2 благи1хъ њбэщaній.
22
Отже, напоумлюючи нас, Ти караєш ворогів наших тисячократно, щоб ми, коли судимо, помишляли про Твою благість і, коли буваємо осуджені, очікували помилування.
22
Нaсъ u5бо наказyz, враги2 нaшz тмaми біeши, да бlгостhню твою2 помышлsемъ судsще, суди1ми же чaемъ ми1лости.
23
Тому-то і тих нечестивих, які проводили життя нерозумно, Ти мучив власними їхніми мерзотами,
23
Toнyдуже и3 непрaведныхъ, во безyміи пожи1вшихъ жив0тъ, св0йственными и4хъ мeрзостьми мyчилъ є3си2,
24
бо вони дуже далеко ухилилися на путях омани, обманюючись подібно до нерозумних дітей і шануючи за богів тих із тварин, які навіть і у ворогів були зневаженими.
24
и4бо въ путeхъ заблуждeніz должaе заблуди1ша, б0ги мнsще, ±же и3 во жив0тныхъ врaжіихъ безчє1стна, ѓки младeнцы безyмніи прельсти1вшесz.
25
Тому, як нерозумним дітям, на посміяння послав Ти їм і покарання.
25
Сегw2 рaди ћкw nтрокHмъ несмhслєннымъ сyдъ въ поругaніе послaлъ є3си2:
26
Але, не врозумившись викривальним посміянням, вони терпіли заслужений суд Божий.
26
и5же поругaньми прещeніz не наказaвшесz, дост0йна судA б9іz и3скyсzтъ.
27
Бо те, що вони самі терпіли з досадою, те саме побачивши на тих, яких вважали богами і через яких вони каралися, вони пізнали Бога істинного, Якого раніше відрікалися знати;
27
Въ ни1хже бо тjи стрaждуще негодовaху, въ си1хъ, и5хже мнsху бhти б0ги, въ тёхъ мyчими, ви1дzще є3г0же прeжде tметaхусz знaти,
28
тому і прийшов на них остаточний осуд.
28
бGа и4стиннаго познaша: тёмже и3 конeцъ њсуждeніz пріи1де на нS.
Глава 13
1
Дійсно суєтні за природою усі люди, у яких не було відання про Бога, які через видимі досконалості не могли пізнати Сущого і, дивлячись на діла, не пізнали Винуватця,
1
Сyетни u5бо вси2 человёцы є3стeственнэ, въ ни1хже њбрэтaетсz невёдэніе њ бз7э, и3 t ви1димыхъ бл†гъ не возмог0ша ўразумёти сyщаго, ни дэлHмъ внeмлюще познaша хитрецA:
2
а шанували за богів, які правлять світом, або вогонь, або вітер, або повітря, що рухається, або зоряне коло, або бурхливу воду, або небесні світила.
2
но и3ли2 џгнь, и3ли2 дyхъ, и3ли2 ск0ръ воздyхъ, и3ли2 крyгъ ѕвёздный, и3ли2 ѕёлную в0ду, и3ли2 свэти6ла небє1снаz, строи1тєли мjру б0ги (бhти) возмнёша.
3
Якщо, зачаровуючись їх красою, вони шанували їх за богів, то повинні були б пізнати, наскільки кращий за них Господь, бо Він, Винуватець краси, створив їх.
3
И$хже ѓще ќбw красот0ю ўслаждaющесz, сі‰ б0ги возмнёша, да ўвёдzтъ, коли1кw си1хъ вLка є4сть лyчшій: красотh бо родоначaлникъ создA |.
4
А якщо дивувалися силі і дії їх, то повинні були б пізнати через них, наскільки могутніший Той, Хто створив їх:
4
Ѓще же си1лэ и3 дёйствію ўдиви1шасz, да ўразумёютъ t ни1хъ, коли1кw сотвори1вый сі‰ си1льнэйшій є4сть:
5
бо від величі краси створінь порівняльно пізнається Винуватець буття їх.
5
t вели1чества бо красоты2 создaній сравни1телнw рододёлатель и4хъ познавaетсz.
6
Утім, вони менше заслуговують осуду, бо помиляються, можливо, шукаючи Бога і бажаючи знайти Його:
6
Но nбaче на си1хъ є4сть ўничижeніе мaло, и4бо сaми сjи нeгли прельщaютсz, бGа и4щуще и3 хотsще њбрэсти2:
7
тому що, звертаючись до діл Його, вони досліджують і переконуються зором, що усе видиме прекрасне.
7
въ дёлэхъ бо є3гw2 живyще и3зслёдуютъ и3 ўвэщавaютсz зрaкомъ, ћкw бл†га ви6димаz.
8
Але і вони не мають виправдання:
8
Пaки нижE сjи прощeніz дост0йни:
9
якщо вони стільки могли розуміти, що були спроможні досліджувати тимчасовий світ, то чому вони одразу не знайшли Господа його?
9
ѓще бо толи1кw возмог0ша вёдэти, да возм0гутъ ўразумёти вёкъ, си1хъ же вLку кaкw скорёе не њбрэт0ша;
10
Але більш жалюгідні ті, і надії їхні — на бездушних, які називають богами діла рук людських, золото і срібло, витвори мистецтва, зображення тварин, або негідний камінь, діло давньої руки.
10
Њкаsнни же сyть, и3 въ мeртвыхъ ўпов†ніz и4хъ, и5же назвaша б0ги дэлA рyкъ человёческихъ, злaто и3 сребро2, хи1трости ўмышлeніе, и3 подHбіz жив0тныхъ, и3ли2 кaменіе неключи1мо, дёло руки2 дрeвніz.
11
Або якийсь деревороб, вирубавши придатне дерево, вправно зняв з нього усю кору і, обробивши красиво, зробив з нього посудину, корисну до вжитку у житті,
11
Ѓще же кто2 дровосёчецъ тектHнъ, ўг0дное дрeво tсёкъ, њтeшетъ благохуд0жнэ всю2 корY є3гw2, и3 хи1трствуz благолёпнэ сотвори1тъ ўг0денъ сосyдъ во ўпотреблeніе житіS,
12
а обрізки від роботи вжив на приготування їжі й наситився;
12
њстaнки же дёла на ўгот0ваніе брaшна и3знури1въ насhтисz:
13
один же з обрізків, ні до чого не придатний, дерево криве і сучкувате, взявши, старанно округлив на дозвіллі і, з досвідченістю знавця обробивши його, уподібнив його образу людини,
13
њстaнокъ же и4же t ни1хъ ни во что2 благопотрeбенъ, дрeво кри1во и3 сyчіz п0лно, пріи1мъ и3зваS съ прилэжaніемъ прaздности своеS и3 и3скyсствомъ рaзума и3з8wбрази2 є3го2, и3 ўпод0би є3го2 w4бразу человёчу,
14
або зробив подібним до якої-небудь низької тварини, намазав суриком і покрив фарбою поверхню його, і зафарбував у ньому усякий недолік,
14
и3ли2 нёкоему жив0тному ничт0жному ўпод0би є3го2, помaзавъ шaрами разли1чными и3 њчервлени1въ ви1дъ є3гw2, и3 всsкъ пор0къ, и4же на нeмъ є4сть, и3змaзавъ,
15
і, влаштувавши для нього достойне місце, повісив його на стіні, закріпивши залізом.
15
и3 сотвори1въ є3мY дост0йное є3гw2 њбитaніе, на стэнЁ постaви є5, ўкрэпи1въ желёзомъ.
16
Отже, щоб витвір його не упав, він наперед потурбувався, знаючи, що воно само собі допомогти не може, бо це кумир і потребує допомоги.
16
Да не ќбw падeтъ, пред8умhсли њ нeмъ, вёдый, ћкw не м0жетъ помощи2 себЁ: и4бо јдwлъ є4сть и3 трeбуетъ п0мощи.
17
Молячись же перед ним про свої надбання, про шлюб і про дітей, він не соромиться говорити бездушному,
17
Њ стzжaніихъ же и3 њ брaцэхъ и3 чaдэхъ свои1хъ молsсz, не стыди1тсz къ бездyшному глаг0лz,
18
і про здоров’я волає до немічного, про життя просить мертве, про допомогу благає цілком нездатне, про подорож — не здатне ступити,
18
и3 њ здрaвіи ќбw немощн0е призывaетъ, и3 њ животЁ мeртвое м0литъ, и3 въ п0мощь неключи1мое призывaетъ,
19
про прибутки, про ремесло і про успіх рук — зовсім не здатне робити руками, про силу просить найбезсиліше.
19
и3 њ путешeствіи (пр0ситъ) нижE ходи1ти могyщаго, и3 њ притzжaніи и3 дэsніи и3 њ рyкъ подтверждeніи некрёпкаго рукaми, мyжества пр0ситъ t тогw2, є4же всёхъ є4сть немощнёйшее.
Глава 14
1
Ще: хтось, збираючись плисти і перепливати люті хвилі, кличе на допомогу дерево, що слабкіше за корабель, який його носить;
1
Плhти пaки кто2 помhсливъ и3 сверBпыz вHлны преходи1ти, носsщагw є3го2 кораблS тлённэйшее дрeво призывaетъ:
2
бо прагнення до надбань вигадало його, а художник вправно влаштував,
2
џное бо желaніе пристzжaній ўмhсли, хитрeцъ же мyдростію содёла:
3
але промисел Твій, Отче, керує кораблем, бо Ти дав і путь у морі і безпечний шлях у хвилях;
3
тв0й же, џ§е, ўстроsетъ пр0мыслъ: ћкw дaлъ є3си2 и3 въ м0ри пyть и3 въ волнaхъ стезю2 крёпкую,
4
показуючи, що Ти можеш від усього спасати, хоч би хто вирушав у море і без уміння.
4
показyz, ћкw си1ленъ є3си2 t всsкагw спcти2, ѓще и3 без8 худ0жества кто2 взhдетъ.
5
Ти хочеш, щоб не марні були діла Твоєї премудрости; тому люди довіряють своє життя найменшому дереву і рятуються, проходячи по хвилях на човні.
5
Х0щеши же, да не бyдутъ пр†здна дэлA премdрости твоеS: сегw2 рaди и3 малёйшему дрeву ввэрsютъ человёцы дyшы (сво‰), и3 преходsще вHлны кораблецeмъ и3збaвлени сyть.
6
Бо і спочатку, коли знищувані були горді велетні, надія світу, керована Твоєю рукою, використавши корабель, залишила світу сім’я роду.
6
И# t начaла бо, є3гдA погибaху г0рдіи и3споли1ни, ўповaніе мjра въ кораблецЁ и3збэжaвшее, њстaви вёку сёмz рождeніz, рук0ю твоeю ўстр0ено.
7
Благословенне дерево, через яке буває правда!
7
Благословeно бо дрeво, и4мже бывaетъ прaвда.
8
А це рукотворне прокляте і саме, і той, хто зробив його, — за те, що зробив; а це тлінне назване богом.
8
Рукотворeнное же пр0клzто є4сть, и3 сотвори1вый є5: ћкw џвъ ќбw содёла, сіe же тлённое б0гомъ и3меновaсz.
9
Бо однаково ненависні Богу і нечестивець і нечестя його;
9
Въ рaвнэ бо ненави6дима сyть бGу и3 нечeствуzй, и3 нечeстіе є3гw2:
10
і зроблене разом із тим, хто зробив, буде покаране.
10
и4бо сотворeное съ сотв0ршимъ мyчимо бyдетъ.
11
Тому і на ідолів язичницьких буде суд, оскільки вони серед створіння Божого зробилися мерзотою, спокусою душ людських і сіттю для ніг нерозумних.
11
Сегw2 рaди и3 во јдwлэхъ kзhческихъ бyдетъ кaзнь, ћкw въ создaніи б9іи въ мeрзость сотворeни сyть и3 въ соблaзны душaмъ человёчєскимъ и3 въ сёть ногaмъ бyихъ.
12
Бо вигадка ідолів — початок блуду, і винахід їх — розтління життя.
12
Начaло бо блужeніz ўмышлeніе јдwлwвъ: и3з8wбрётеніе же и4хъ тлёніе животA.
13
Не було їх спочатку, і не повіки вони будуть.
13
Нижe бо бhша t начaла, нижE бyдутъ во вёки:
14
Вони увійшли у світ через людське марнославство, і тому близький призначений їм кінець.
14
тщеслaвіемъ бо человёческимъ внид0ша въ мjръ, и3 сегw2 рaди крaтокъ и4хъ конeцъ вмэни1сz.
15
Батько, який мучиться гіркою скорботою щодо рано померлого сина, зробивши зображення його, як уже мертвої людини, потім став шанувати його, як бога, і передав підвладним таємниці і жертвоприношення.
15
Г0рькимъ бо плaчемъ сётуz nтeцъ ск0рw восхищeнагw чaда w4бразъ сотвори1въ, є3г0же тогдA человёка мeртва, нн7э ћкw б0га почтE: и3 предадE подр{чнымъ т†йны и3 жє1ртвы:
16
Потім цього нечестивого звичаю, що з часом утвердився, дотримувалися, як закону, і за повелінням володарів статую шанували, як божество.
16
пот0мъ врeменемъ возм0гшій нечести1вый њбhчай, ѓки зак0нъ храни1мь бhсть, и3 мучи1телей повелёніемъ почитaєма бsху и3зв†zннаz:
17
Кого в лице люди не могли шанувати через віддаленість проживання, того віддалене лице вони зображали: робили видимий образ шанованого царя, щоб цією старанністю полестити відсутньому, ніби присутньому.
17
и5хже въ лицE не могyще чествовaти человёцы дaльнагw рaди њбитaніz, и3здалeча лицE и3з8wбрази1вше, ћвный w4бразъ почитaемагw царS сотвори1ша, ћкw да tстоsщаго ѓки бли1з8 сyщаго ласкaютъ со прилэжaніемъ.
18
До посилення ж шанування і від незнавців заохочувала старанність художника,
18
Въ продолжeніе же ѕлочeстіz и3 не разумёющихъ принyди худ0жниково любочeстіе.
19
бо він, бажаючи, можливо, догодити володарю, подбав, щоб мистецтвом зробити подобу якнайкрасивішою;
19
Сeй бо хотS ўгоди1ти держaвствующему, произведE хи1тростію (своeю) под0біе на лyчшее:
20
а народ, захоплений красою оздоби, того, якого невдовзі перед тим шанували, як людину, визнав тепер божеством.
20
мн0жество же человBкъ, привлечeно благоwбрaзіемъ дёла, прeжде вмaлэ чествовaнаго человёка нн7э въ б0га вмэни1ша.
21
І це було спокусою для людей, тому що вони, підкоряючись або нещастю, або тиранству, неповідомлене Ім’я прикладали до каменів і дерев.
21
И# сіE бhсть житію2 въ прельщeніе, ћкw и3ли2 ѕлоключeнію, и3ли2 мучи1телству послужи1вше человёцы, несоo1бщно и4мz кaменію и3 древaмъ њбложи1ша.
22
Потім не досить було для них помилятися у пізнанні про Бога, але вони, живучи у великій боротьбі неуцтва, таке велике зло називають світом.
22
Посeмъ не дов0лно бЁ прельщaтисz њ б9іи рaзумэ, но и3 въ вели1цэй живyще безyміz брaни, толи6каz ѕл†z мjръ и3менyютъ.
23
Звершуючи або дітовбивчі жертви, або приховані таємниці, або запозичені від чужих звичаїв шалені бенкети,
23
И$бо и3ли2 дэтоубjйствєнныz жє1ртвы, и3ли2 сокровє1нныz т†йны, и3ли2 неи1стwвныz t и3нhхъ зак0нwвъ пи1ршєства творsше,
24
вони не бережуть ні життя, ні чистих шлюбів, але один іншого або підступництвом убиває, або перелюбством кривдить.
24
нижE житіS, нижE брaкwвъ чи1стыхъ є3щE хранsтъ: є3ди1нъ же другaго и3ли2 навётомъ ўбивaетъ, и3ли2 блудS њскорблsетъ.
25
Усіма ж без різниці володіють кров і убивство, розкрадання і підступництво, розтління, віроломство, заколот, клятвопорушення, розкрадання майна,
25
Вс‰ же смёшєна сyть, кр0вь и3 ўбjйство, татьбA и3 лeсть, растлёніе, невёрство, смzтeніе, заклинaніе, молвA благи1хъ,
26
забуття подяки, осквернення душ, перетворення статей, безчиння шлюбів, перелюбство і розпуста.
26
благодaти забвeніе, душaмъ њсквернeніе, рождeнію премэнeніе, брaкwвъ безчи1ніе, прелюбодэsніе и3 студодэsніе.
27
Служіння ідолам, які недостойні найменування, є початок і причина, і кінець усякого зла,
27
Недост0йныхъ бо и4мене јдwлwвъ служeніе начaло всsкагw ѕлA, и3 винA и3 конeцъ є4сть:
28
бо вони або, забавляючись, шаленіють, або провіщають неправду, або живуть беззаконно, або швидко порушують клятву.
28
и4бо и3ли2 веселsщесz неи1стовствуютъ, и3ли2 прор0чествуютъ лHжнаz, и3ли2 живyтъ непрaведнэ, и3ли2 кленyтсz ск0рw.
29
Надіючись на бездушних ідолів, вони не думають бути покараними за те, що несправедливо клянуться.
29
На безд{шныz бо јдwлы надёющесz, ѕлЁ кленyщесz казни1ми бhти не чaютъ.
30
Але за те й інше прийде на них осудження, і за те, що нечестиво думали про Бога, звертаючись до ідолів, і за те, що неправдиво клялися, підступно зневажаючи святе.
30
За nбоs же на ни1хъ пріи1детъ сyдъ: понeже ѕлЁ мyдрствоваша њ бз7э, внeмлюще јдwлwмъ, и3 непрaведнw клsшасz лeстію, презрёвше препод0біе.
31
Бо не сила тих, якими вони клянуться, але суд над тими, що грішать, завжди йде за злочином неправедних.
31
Не бо2 си1ла кленyщихъ, но согрэшaющымъ сyдъ нах0дитъ всегдA на преступлeніе непрaведныхъ.
Глава 15
1
Але Ти, Бог наш, благий та істинний, довготерпеливий і управляєш усім милостиво.
1
Тh же бGъ нaшъ бlгъ и3 и4стиненъ, долготерпэли1въ и3 въ млcти ўправлszй вс‰.
2
Якщо ми і згрішаємо, ми — Твої, що визнаємо владу Твою; але ми не будемо грішити, знаючи, що ми визнані Твоїми.
2
И$бо ѓще согрэши1мъ, твои2 є3смы2, вёдуще держaву твою2: и3 ѓще не согрэши1мъ, вёмы, ћкw тебЁ вмэни1хомсz.
3
Знати Тебе є повна праведність, і визнавати владу Твою — корінь безсмертя.
3
Е$же бо знaти тебE, всесовершeна (є4сть) прaвда, и3 вёдэти держaву твою2, к0рень є4сть безсмeртіz.
4
Не зваблює нас лукавий людський винахід, ні марний труд художників — зображення, розмальовані різними фарбами,
4
Нижe бо прельсти2 нaсъ человёческое ѕлохи1трое ўмышлeніе, нижE сэннопи1саныхъ трyдъ безпл0дный, ви1дъ и3звazнъ разли1чными ш†ры,
5
погляд на які збуджує у безумних похотіння і жагу до бездушного вигляду мертвого образа.
5
и4хже зрaкъ без{мнымъ прих0дитъ въ похотёніе, и3 лю1бzтъ мeртвагw w4браза ви1дъ бездyшный.
6
І ті, що роблять, і ті, хто має похіть, і хто шанує, є любителі зла, достойні таких надій.
6
Ѕлhхъ люби1теліе дост0йніи таковhхъ надeждъ и3 творsщіи, и3 лю1бzщіи, и3 чествyющіи.
7
Гончар мне м’яку землю, старанно ліпить усякий сосуд на служіння нам; з однієї і тієї самої глини виробляє посуд, потрібний і для чистих діл і для нечистих — усе однаково; але яке для кожного з них вживання, суддя — той самий гончар.
7
И$бо скудeльникъ, мsгкую зeмлю мнyщь со труд0мъ, дёлаетъ ко служeнію нaшему к0еждо: но t тогHжде брeніz создA и3 ±же чи1стыхъ дёлъ служє1бныz сосyды, и3 сопроти6вныz, вс‰ под0бнэ: си1хъ же nбои1хъ коегHждо є4сть ўпотреблeніе, судіS є4сть бренодёлатель.
8
І суєтний трудівник з тієї самої глини ліпить суєтного бога, тоді як сам недавно народився із землі і скоро піде туди ж, звідки він узятий, і стягнеться з нього борг душі його.
8
И# ѕлотрyдникъ б0га сyетна t тогHжде твори1тъ брeніz, и4же мaлw прeжде t земли2 сотворeнъ бhвъ, по мaлэ и4детъ, и3з8 неsже взsтъ бhсть, и3стsзанъ њ душeвнэмъ долзЁ.
9
Але у нього турбота не про те, що він повинен багато трудитися, і не про те, що життя його коротке; але він змагається з художниками золотих і срібних виробів, і наслідує мідників, і ставить собі у славу те, що робить мерзоти.
9
Но є4сть є3мY прилэжaніе, не ћкw и4мать труди1тисz, нижE ћкw краткоконeчно житіE и4мать: но ревнyетъ златодёлателємъ и3 среброліsтелємъ, и3 мёди дёлателємъ подражaетъ, и3 слaву мни1тъ, ћкw сквє1рнаz дёлаетъ.
10
Серце його — попіл, і надія його мізерніша за землю, і життя його нікчемніше за бруд;
10
Пeпелъ бо є4сть сeрдце є3гw2, и3 земли2 хyждше ўповaніе є3гw2, и3 брeніz безчeстнэе жив0тъ є3гw2:
11
бо він не пізнав Того, Хто сотворив його і вдунув у нього живу душу і вдихнув у нього дух життя.
11
ћкw не ўвёдэ создaвшагw є3го2, и3 вдохнyвшагw є3мY дyшу дэйстви1тельную, и3 вдyнувшагw дyхъ жив0тный.
12
Вони вважають життя наше забавою і житіє прибутковою торгівлею, тому що говорять, що слід же звідкілясь здобувати прибуток, хоч би і зі зла.
12
Но вмэни1ша и3грaлище бhти жив0тъ нaшъ, и3 житіE всE ўпражнeно на приwбрётеніе: и4бо глаг0лютъ, ћкw подобaетъ tкyду либо, ѓще и3 t ѕлA, приwбрэтaти.
13
Утім, такий більше за всіх знає, що він грішить, роблячи із земляної речовини тлінні сосуди і статуї.
13
Сeй бо пaче всёхъ вёсть, ћкw согрэшaетъ, t веществA земленaгw ўдHбныz къ сокрушeнію сосyды и3 и3зва‰ніz содэвazй.
14
Найбільше ж нерозумні з усіх і бідніші розумом за самих немовлят — вороги народу Твого, які пригноблюють його,
14
Вси1 же пребезyмнэйшіи и3 њкаsннэйшіи, пaче души2 младeнческіz, врази2 людjй твои1хъ њбладaвшіи и4ми:
15
тому що вони вважають богами усіх ідолів язичницьких, у яких нема ні очей для зору, ні ніздрів для втягування повітря, ні вух для слухання, ні пальців рук для дотику, і ноги яких нездатні для ходіння.
15
ћкw вс‰ јдwлы kзhчєски вмэни1ша въ б0ги, и5мже нижE nчeсъ ўпотреблeніе ко зрёнію, нижE н0здри въ привлечeніе ѓера, нижE ќши слhшати, нижE пeрсты рyкъ во њсzзaніе, и3 н0ги и4хъ пр†здны ко хождeнію.
16
Хоча людина зробила їх, і запозичений дух утворив їх, але ніякий чоловік не може створити бога, як він сам.
16
Человёкъ бо сотвори2 и5хъ, и3 дyха взаи1мъ взsвъ создA и5хъ: ни є3ди1нъ бо человёкъ м0жетъ себЁ под0бна б0га создaти:
17
Будучи смертним, він робить нечестивими руками мертве, тому він довершеніший за божества свої, бо він жив, а ті — ніколи.
17
смeртенъ же сhй мeртва дёлаетъ рукaма беззак0нныма: лyчшій бо є4сть јдwлwвъ свои1хъ: (ћкw) сeй ќбw поживE, џніи же никогдA.
18
Притім вони шанують тварин найогидніших, які за безглуздістю порівняно гірші за усіх.
18
И# жив0тныхъ мeрзкихъ чтyтъ: без{мнаz бо сравнsємаz и3нhхъ сyть хyждша.
19
Вони навіть некрасиві на вигляд, як інші тварини, щоб могли приваблювати до себе, але позбавлені і схвалення Божого і благословення Його.
19
НижE є3ли1кw вожделёти ћкw въ лицы2 жив0тныхъ бл†га сyть, tбэг0ша же и3 б9іz хвалы2 и3 блгcвeніz є3гw2.
Глава 16
1
Тому вони достойно були покарані через подібних тварин і терзали їх багато чудовиськ.
1
Сегw2 рaди t под0бныхъ пострадaша дост0йнэ, и3 мн0жествомъ ѕвэрeй казнeни бhша.
2
Замість такого покарання Ти благодіяв народу Твоєму: задовольняючи примхи їх, Ти приготував їм для насичення незвичайну їжу — перепелів,
2
Вмёстw мучeніz блaго сотвори1лъ є3си2 лю1демъ твои6мъ, въ похотёніе желaніz стрaнное вкушeніе, пи1щу ўгот0валъ є3си2 крaстєли,
3
щоб ті, мучимі голодом, через огидний вигляд насланих гадів, відмовлялися і від необхідного позиву до їжі, а ці, короткочасно потерпівши нестачу, спожили незвичайну їжу.
3
да џни ќбw вожделёвшіи пи1щи, показaніемъ п0сланыхъ, и3 t нyжнагw хотёніz tвратsтсz, сjи же вмaлэ скyдни бhвше, и3 стрaнна приwбщaтсz вкушeніz.
4
Бо тих гнобителів повинна була осягнути невідворотна нестача, а цим тільки потрібно було показати, як мучилися вороги їхні.
4
Подобaше бо на џныхъ ќбw неизбёжнэй нищетЁ наити2 мучи1телствующихъ, си6мъ же т0кмw показaти, кaкw врази2 и4хъ мyчишасz.
5
І тоді, коли спостигла їх жахлива лютість звірів і вони знищувалися укусами підступних зміїв, гнів Твій не продовжився до кінця.
5
И$бо є3гдA тBмъ нaйде жeстокъ ѕвэрeй гнёвъ, и3 ўгрызeньми сверёпыхъ и3стреблsхусz ѕміє1въ,
6
Але вони були збентежені на короткий час для напоумлення, отримавши знамення спасіння на спогад про заповідь закону Твого,
6
но не до концA пребhсть гнёвъ тв0й: въ наказaніе же вмaлэ смущeни бhша, знaменіе и3мёюще спасeніz, на воспоминaніе зaповэди зак0на твоегw2:
7
бо той, хто навертався, зцілявся не тим, на що дивився, але Тобою, Спасителем усіх.
7
њбрати1выйсz бо не (вeщію) зри1мою цэлsшесz, но тоб0ю всёхъ сп7си1телемъ.
8
І цим Ти показав ворогам нашим, що Ти — визволитель від усякого зла:
8
И# въ сeмъ же показaлъ є3си2 врагHмъ нaшымъ, ћкw ты2 є3си2 и3збавлszй t всsкагw ѕлA:
9
бо їх убивало жаління сарани і мух, і не знайшлося зцілення для душі їх, тому що вони були достойні мучення від цих.
9
тёхъ бо ґкр‡ды и3 м{хи поби1ша ўгрызeніемъ, и3 не њбрётесz цэльбA душaмъ и4хъ, ћкw дост0йни бsху t таковhхъ мyчитисz.
10
А синів Твоїх не здолали і зуби отруйних зміїв, тому що милість Твоя прийшла на допомогу і зцілила їх.
10
СынHвъ же твои1хъ нижE kдови1тыхъ ѕміє1въ зyбы њдолёша: млcть бо твоS прихождaше и3 и3зцэлsше и5хъ.
11
Хоч вони і були уражувані для нагадування їм про слова Твої, але скоро були і зцілювані, щоб, упавши у глибоке забуття того, не позбулися Твого благодіяння.
11
Въ пaмzть бо словeсъ твои1хъ бsху ўсёчени и3 ск0рw и3зцэлsхусz, да не во глубинY впaдше забвeніz tлучaтсz твоегw2 бlгодэsніz:
12
Не трава і не пластир лікували їх, але Твоє, Господи, всецілюще слово.
12
нижe бо ѕeліе, нижE њбzзaніе и3зцэли2 и5хъ, но сл0во твоE, гDи, и3зцэлsющее вс‰.
13
Ти маєш владу життя і смерти і опускаєш до врат пекла і підносиш.
13
Тh бо животA и3 смeрти влaсть и4маши, и3 низв0диши дaже до врaтъ ѓда, и3 возв0диши.
14
Людина зі злоби своєї убиває, але не може повернути духу, який відійшов, і не може прикликати взяту душу.
14
Человёкъ же ўбивaетъ ќбw ѕл0бою своeю: и3зшeдшагw же дyха не возврати1тъ, нижE пaки призывaетъ дyшу взsтую.
15
А Твоєї руки неможливо уникнути,
15
Твоеs же руки2 и3збэжaти невозм0жно є4сть:
16
бо нечестиві, які зреклися пізнавати Тебе, покарані силою Твоєю, будучи переслідувані незвичайними дощами, градами і невідворотними бурями і знищувані вогнем.
16
tметaющіисz бо тебE вёдэти нечести1віи, въ крёпости мhшцы твоеS біeни бhша стрaнными дождьми2 и3 грaдами, и3 бyрzми гони1ми неизбёжнw, и3 nгнeмъ растаевaеми.
17
Але найдивнішим було те, що вогонь сильніше діяв у воді, яка усе гасить, бо самий світ є поборник за праведних.
17
Преслaвное бо, въ водЁ вс‰ ўгашaющей мн0жае дёйствоваше џгнь: споб0рникъ бо є4сть мjръ њ прaведныхъ.
18
Іноді полум’я приборкувалося, щоб не спалити тварин, посланих на нечестивих, щоб вони, бачачи це, пізнали, що переслідуються судом Божим.
18
Nвогдa бо ќбw ўкрощaшесz плaмень, да не сожжeтъ п0сланныхъ жив0тныхъ на нечєсти1выz: но сjи зрsще да вёдzтъ, ћкw t б9іz судA стрaждутъ гонeніе.
19
А іноді і серед води палило сильніше за вогонь, щоб знищити творіння землі неправедної.
19
Nвогдa же и3 междY вод0ю вhше си1лы џгненныz палsше, да беззакHнныz земли2 порождє1ніz растли1тъ.
20
Замість того народ Твій Ти годував їжею ангельською і послав їм, які не трудилися, з неба готовий хліб, що був приємним за смаком кожного.
20
Вмёстw же си1хъ ѓгGлскою пи1щею питaлъ є3си2 лю1ди тво‰, и3 ўгот0ванъ хлёбъ съ небесE послaлъ є3си2 и5мъ без8 трудA, всsкое ўслаждeніе въ себЁ и3мёющь и3 ко всsкому сли1чный вкушeнію.
21
Бо властивість їжі Твоєї показувала Твою любов до дітей і на задоволення бажання того, хто споживав, змінювалася за смаком кожного.
21
Существ0 бо твоE слaдость твою2 ко сынHмъ покaзоваше, и3 ўгождaz є3ди1нагw коегHждо в0ли, ћкоже кто2 хотsше, превращaшесz.
22
А сніг і лід витримували вогонь і не танули, щоб вони знали, що вогонь, який горить у граді і блищить у дощах, знищував плоди ворогів.
22
Снёгъ же и3 лeдъ терпsху џгнь и3 не растаzвaху: да ўвёдzтъ, ћкw плоды2 врагHвъ и3стреблsше џгнь горsщь во грaдэ и3 въ дождeхъ блистaющь:
23
Але той самий вогонь, щоб наситилися праведні, втрачав свою силу.
23
т0йже пaки, да питaютсz прaведніи, (џгнь) и3 свою2 забы2 си1лу.
24
Бо творіння, слугуючи Тобі, Творцю, спрямовується для покарання нечестивих і вщухає для благодіяння віруючим у Тебе.
24
Творeніе бо, тебЁ творцY всёхъ служaщее, распростирaетсz на мyку проти1ву непрaведныхъ и3 легчaе твори1тсz во благодэsніе рaди на тS надёющихz.
25
Тому і тоді воно (творіння), змінюючись в усьому, підкорювалося Твоїй благодаті, яка годує усіх, за бажанням нужденних,
25
Сегw2 рaди и3 тогдA во вс‰ преwбразyемое всёхъ корми1телницэ блгdти твоeй служaше къ в0ли трeбующихъ:
26
щоб сини Твої, яких Ти, Господи, полюбив, пізнали, що не види плодів годують людину, але слово Твоє зберігає віруючих у Тебе.
26
да научaтсz сhнове твои2, и5хже возлюби1лъ є3си2, гDи, ћкw не рождє1ніz плодHвъ питaютъ человёка, но сл0во твоE тебЁ вёрующихъ соблюдaетъ.
27
Бо те, що не пошкоджувалося вогнем, будучи зігріте слабким сонячним променем, одразу ж розтавало,
27
Е$же бо nгнeмъ нерастлёно ск0рw t мaлыz лучи2 с0лнечныz грёемое растаzвaшесz:
28
щоб було відомо, що треба попереджати сонце подякою Тобі і звертатися до Тебе на схід світла.
28
да знaемо бyдетъ (всBмъ), ћкw подобaетъ предвари1ти с0лнце на благодарeніе тебЁ и3 къ вост0ку свёта тебЁ поклони1тисz.
29
Бо надія невдячного розтане, як зимовий іній, і виллється, як негідна вода.
29
Неблагодaрнагw бо ўповaніе ћкw зи1мный и4ней растaетъ, и3 и3зліeтсz ћкw водA неключи1ма.
Глава 17
1
Великі і незбагненні суди Твої, тому ненавчені душі впали в оману.
1
Вели1цы бо сyть суди2 твои2, (гDи,) и3 неизглаг0ланни: сегw2 рaди ненак†занныz дyши заблуди1ша.
2
Бо беззаконні, які задумали гнітити святий народ, в’язні темряви і полонені довгої ночі, зачинившись у домах, ховалися від вічного Промислу.
2
Возмнёвше бо наси1льствовати kзhкъ с™hй беззак0нніи, ќзницы тмы2 и3 д0лгою н0щію свsзани, заключeни под8 кр0вы, бэглецы2 вёчнагw провёдэніz лежaша.
3
Думаючи сховатися у таємних гріхах, вони, під темним покровом забуття, розсіялися, сильно лякані і бентежені примарами,
3
Ўтаи1тисz бо мнsще въ сокровeнныхъ грэсёхъ, мрaчнымъ забвeніz покрывaломъ расточeни бhша, ўжасaющесz лю1тэ и3 страши1лищами возмущeни:
4
бо і найпотаємніше місце, яке ховало їх, не спасало їх від страху, але страшні звуки навколо їх приводили їх у занепокоєння, і з’являлися люті чудовиська зі страшними лицями.
4
нижe бо содержaй и5хъ вертeпъ без8 стрaха сохрани2, шyмы же сходsще возмущaху и5хъ, и3 привидBніz др‰хлаz печaльными ли1цами kвлsхусz.
5
І ніяка сила вогню не могла озорити, ні яскравий блиск зірок не міг осяяти цю похмуру ніч.
5
И# џгненнаz ќбw ни є3ди1на си1ла можaше њсвэщaти, нижE ѕвёздъ свётліи плaменіе просвэти1ти можaху въ тY н0щь стрaшную.
6
Являлися їм тільки багаття, які горіли самі собою, повні жаху, і вони, боячись невидимого — примари, уявляли собі видиме ще гіршим.
6
Kвлsшесz же и5мъ т0кмw внезaпный џгнь стрaха и3сп0лнь: ўстрашaеми же неви1димымъ џнымъ призрaкомъ, мнsху гHршаz бhти ви6димаz.
7
Упали зваби чарівного мистецтва, і вихваляння мудрістю було піддане осміянню,
7
Волшeбнагw же худ0жества предлежaху посмэ‰ніz, и3 њ премyдрости величaніz њбличeніе ўкори1зненно:
8
бо ті, які обіцяли відігнати від страдницької душі жахи і страхи, самі страждали на ганебну боязнь.
8
њбэщaющіисz бо и3згнaти стрaхи и3 смущє1ніz t души2 болsщіz, сjи посмэsтелнымъ стрaхомъ болsху.
9
І хоч ніякі страхіття не турбували їх, але, переслідувані бродіннями отруйних звірів і свистами плазунів, вони зникали від страху, боячись глянути навіть на повітря, від якого нікуди не можна втекти,
9
И$бо ѓще и3 ничт0же и5хъ мzтeжное ўстрашaше, ѕвэрeй прех0дами и3 ѕміє1въ звиздaньми подви1жени погибaху трeпетни, и3 ѓера tню1дъ неизбёжнагw tрицaющесz ви1дэти.
10
бо нечестя, засуджуване власним свідченням, — боязке і, преслідуване совістю, завжди придумує жахи.
10
Боzзли1ваz бо ѕл0ба, свои1мъ свидётелствомъ њсуждaема, вhну пріeмлетъ во ќмъ лю6таz, содержи1ма с0вэстію.
11
Страх є не що інше, як позбавлення допомоги від розуму.
11
Ничт0же бо є4сть стрaхъ, т0кмw лишeніе п0мощей сyщихъ t помышлeніz.
12
Чим менше надії всередині, тим більше уявляється невідомість причини, що породжує муки.
12
Внyтрь же мeнше сyщее чazніе, б0лшее мни1тъ невёдэніе вины2 подаю1щіz мyку.
13
І вони у цю істинно нестерпну ніч, що прийшла з глибин нестерпного пекла, приготувавшись заснути звичайним сном,
13
Ґ и5же въ немощнyю пои1стиннэ н0щь, и3 t немощнaгw ѓда вертeпwвъ нашeдшую, сн0мъ тёмже спsщіи,
14
то були тривожимі страшними примарами, то розслаблювані душевним смутком, бо находив на них раптовий і неочікуваний страх.
14
џво ќбw страши1лищами мечтaній гони1ми бsху, џво же души2 и3зчезaху предaніемъ: внезaпный бо и5мъ и3 нечazнный стрaхъ нaйде.
15
Отже, де хто тоді був захоплений, ставав полоненим, і його ув’язнювали у цю темницю без оков.
15
Пот0мъ тaкw, кт0 либо когдA бЁ nнaмw, низпадhй хранsшесz въ темни1цэ без8 желёза заключeнъ:
16
Чи був то хлібороб або пастух, або той, хто займався працею в пустелі, усякий, будучи захопленим, підлягав цій неминучій долі;
16
ѓще бо земледёлатель кто2 бhсть, и3ли2 пaстырь, и3ли2 трудHвъ пустhнныхъ дёлатель, пред8sтъ бhвъ, неизбёжную терпsше нyжду:
17
бо усі були зв’язані одними нерозв’язними путами темряви. Чи вітер, що свистить, чи милозвучний голос птахів серед густих гілок, чи сила швидкоплинної води, чи сильний тріск падаючого каміння;
17
є3ди1нымъ бо ќжемъ тмы2 вси2 бsху свsзани. Ѓще дyхъ звиздazй, и3ли2 междY чaстыхъ древeсныхъ вётвей пти1чій глaсъ сладкопёснивый, и3ли2 си1ла воднaz текyщи ѕёлнэ,
18
чи невидиме бігання скакаючих тварин, чи голос ревучих диких звірів, чи луна, що віддається з гірських ущелин, усе це, жахаючи їх, повергало у розслаблення.
18
и3ли2 шyмъ ѕёлный низпaдающихъ кaменій, и3ли2 и3грaющихъ жив0тныхъ течeніе неви1димое, и3ли2 рыкaющихъ лю1тыхъ ѕвэрeй глaсъ, и3ли2 tзывaющьсz t дeбрей г0рскихъ глaсъ, разслаблsху џныхъ ўстрашaюще.
19
Бо весь світ був освітлюваний ясним світлом і займався безперешкодно ділами;
19
Всs бо вселeннаz свётлымъ просвэщaшесz свётомъ, и3 невозбрaнными дёлы содержaшесz:
20
а над ними одними була розпростерта важка ніч, образ темряви, що уміла колись обійняти їх; але самі для себе вони були обтяжливішими за темряву.
20
на є3ди1ныхъ же џныхъ простирaшесz тsжкаz н0щь, w4бразъ бyдущагw и4хъ воспріsтіz тмы2: сaми же себЁ бhша тмы2 тzжчaйшіи.
Глава 18
1
А для святих Твоїх було найбільше світло. І ті, чуючи голос їх, а образу не бачачи, називали їх блаженними, тому що вони не страждали.
1
ПреподHбнымъ же твои6мъ превели1къ бЁ свётъ: и4хже ќбw глaсъ слhшаше, w4браза же не ви1дzще, занeже ќбw и3 nни2 (тогHжде) не страдaху, ўблажaху.
2
А за те, що, бувши раніше скривдженими ними, не мстилися їм, дякували і просили прощення в тому, що змушували переносити їх.
2
Ґ ћкw не пaкоствуютъ пред8wби1диміи, благодарsху, и3 є4же пронести1сz, благодaти молsху.
3
Замість того, Ти дав їм дороговказ на незнайомому шляху — вогнесвітлий стовп, а для благополучного подорожування — нешкідливе сонце.
3
Си1хъ рaди ст0лпъ nгнегорsщь, вождA ќбw невёдомагw путьшeствіz, с0лнце же невреди1телное любочeстнагw стрaнствованіz п0далъ є3си2.
4
Бо ті достойні були позбавлення світла й ув’язнення у темряві, тому що тримали в ув’язненні синів Твоїх, через яких мало бути дане світу нетлінне світло закону.
4
Дост0йни бо nни2 лиши1тисz свёта и3 блюсти1сz во тмЁ, и5же заключeныхъ стрежaху сынHвъ твои1хъ, и4миже и3мsше нетлённый зак0на свётъ вёку дaтисz.
5
Коли визначили вони побити дітей святих, хоч одного сина, покинутого, і спасли, у покарання за те Ти забрав безліч їхніх дітей і самих усіх погубив у великій воді.
5
Совётовавшихъ же и4хъ ўбивaти младeнцы препод0бныхъ, и3 є3ди1ному tложeну чaду и3 спасeну, во њбличeніе и4хъ tsлъ є3си2 мн0жество ч†дъ, и3 кyпнw погуби1лъ є3си2 въ водЁ ѕёлнэй.
6
Та ніч була провіщена батькам нашим, щоб вони, твердо знаючи обітування, яким вірили, були благосердими.
6
Џнаz бо н0щь пред8увёдэна бhсть nтцє1мъ нaшымъ, да твeрдw вёдуще, и5мже клsтвамъ вёроваша, возблагодyшествуютъ.
7
І народ Твій очікував як спасіння праведних, так і загибелі ворогів,
7
Воспріsто же бhсть t людjй твои1хъ спасeніе ќбw прaведныхъ, врагHвъ же и3стреблeніе:
8
бо, чим Ти карав ворогів, тим самим звеличував нас, яких Ти прикликав.
8
и4мже бо наказaлъ є3си2 супостaты нaшz, си1мъ нaсъ призвaвъ прослaвилъ є3си2.
9
Святі діти праведних таємно звершували жертвоприношення й однодумно постановили божественним законом, щоб святі однаково брали участь у тих самих благах і небезпеках, коли батьки уже співали хвали.
9
Сокровeннw бо жрsху препод0бніи џтроцы благи1хъ, и3 зак0нъ бжcтвенный є3диномhсліемъ завэщaша, т†zжде под0бнw, благ†z же и3 бёдствєннаz воспріимaти с™ы6мъ, nтцє1мъ ўжE предвоспэвaющымъ хвалY.
10
З супротивної ж сторони лунав безладний крик ворогів, і розносилося жалібне волання над дітьми, яких оплакували.
10
Противогласsше же несоглaсный врагHвъ в0пль, и3 плачeвный слhшашесz глaсъ плaчущихъ младeнцєвъ.
11
Однаковим судом був покараний раб із господарем, і простолюдин терпів одне і те саме з царем:
11
Под0бною же мeстію рaбъ кyпнw съ господи1номъ казнeнъ бhсть, и3 простhй человёкъ съ царeмъ т†zжде пострадA:
12
усі взагалі мали безліч мерців, померлих одинаковою смертю; і живих не вистачало для поховання, тому що в одну мить знищено було усе найдорожче їхнє покоління.
12
є3динодyшнw же вси2 во є3ди1нэмъ и4мени смeртнэмъ мeртвыхъ и3мёzху безчи1сленныхъ: нижe бо ко погребeнію живjи бsху дов0лни, понeже во є3ди1нэмъ мгновeніи честнёйшій р0дъ и4хъ и3стреблeнъ бhсть.
13
І хто не вірив нічому заради чаклунства, під час знищення первістків, визнали, що цей народ є син Божий,
13
Њ всёхъ бо не вёрующе рaди чародэsній, ґ рaди пeрвенцєвъ и3стреблeніz, и3сповёдаша людjй сынHвъ б9іихъ бhти.
14
бо, коли усе оточувала тиха безмовність, і ніч у своєму плині досягла середини,
14
Ти1хому бо молчaнію содержaщу вс‰, и3 н0щи во своeмъ течeніи преполовлsющейсz,
15
зійшло з небес від царствених престолів на середину погибельної землі всемогутнє слово Твоє, як грізний воїн.
15
всемогyщее сл0во твоE, (гDи,) съ нб7съ t пrт0лwвъ цrкихъ жeстокъ рaтникъ въ среди1ну поги1бельныz земли2 сни1де.
16
Воно несло гострий меч — незмінне Твоє повеління і, ставши, наповнило усе смертю: воно торкалося неба і ходило по землі.
16
Мeчь џстръ нелицемёрное повелёніе твоE носsй, и3 стaвъ и3сп0лни вс‰ смeрти: и3 небесE ќбw касaшесz, стоsше же на земли2.
17
Тоді раптово сильно стривожили їх мрії сновидінь, і приступили несподівані жахи;
17
ТогдA внезaпу привидBніz ќбw снHвъ лю1тэ смути1ша и5хъ, стрaси же наид0ша нечazнни,
18
і будучи уражуваним — один там, інший тут, напівмертвий повідомляв причину, з якої він помирав:
18
и3 и4нъ и3нaмw вeрженъ є4ле жи1въ, є3sже рaди вины2 ўмирaше, њб8zвлsше:
19
бо сновидіння, які стривожили їх, попередньо показали їм це, щоб вони не загинули, не знаючи того, за що терплять зло.
19
сHніz бо, смути1вше и5хъ, сіE предвозвэсти1ша: да не вёдzще, є3гHже рaди ѕлЁ стрaждутъ, поги1бнутъ.
20
Хоч спокушення смерти торкнулося і праведних, і багато їх загинуло у пустелі, але недовго тривав цей гнів,
20
Прикоснyсz же нёкогда и3 прaведныхъ и3скушeніе смeрти, поражeніе во пустhни бhсть мн0жества: но не д0лгw пребhсть гнёвъ.
21
бо непорочний муж поспішив захистити їх; принісши зброю свого служіння, молитву й умилостивлення кадильне, він протистав гніву і поклав кінець біді, показавши тим, що він служитель Твій.
21
Потщaвсz бо мyжъ непор0ченъ предпоб0рствова, своеS слyжбы nрyжіе, моли1тву и3 fmміaма ўмилостивлeніе принeсъ, сопроти1въ стA гнёву и3 конeцъ положи2 бёдствованію, показaвъ, ћкw тв0й є4сть рaбъ.
22
Він переміг знищувача не силою тілесною і не дією зброї, але словом підкорив того, хто карав, згадавши клятви і завіти батьків.
22
Њдолё же поражaющаго не си1лою тэлeсною, нижE nрyжіz дёйствіемъ, но сл0вомъ покори2 наказyющаго, кл‰твы nтцє1въ и3 завёты воспомzнyвъ.
23
Бо коли вже купами лежали мертві одні на одних, він, ставши всередині, зупинив гнів і перепинив йому путь до живих.
23
Громaдами бо ўжE пaдшымъ дрyгъ на дрyга мє1ртвымъ, посредЁ стaвъ, пресэчE гнёвъ и3 раздэли2 къ живы6мъ пyть.
24
На подирі його був цілий світ, і славні імена батьків були вирізані на каменях у чотири ряди, і велич Твоя — на діадимі голови його.
24
На nдeжди бо поди1ра бЁ вeсь мjръ, и3 nтцє1въ сл†вы на и3зваsніи четырерzдовaгw кaменіz, и3 вели1чество твоE на діади1мэ главы2 є3гw2.
25
Цьому поступився винищувач, і цього убоявся, тому що достатньо було одного цього випробування гнівного.
25
Си6мъ ўступи1лъ и3скоренszй и3 си1хъ ўстраши1сz: бё бо т0кмw и3скушeніе гнёва дов0лно.
Глава 19
1
А над нечестивими до кінця тяжів немилостивий гнів, бо Він передбачав і майбутні їхні діла,
1
Нечєсти1вымъ же до концA без8 ми1лости ћрость нaйде: предвёдэ бо и4хъ и3 б{дущаz,
2
що вони, дозволивши їм вирушити і з поспішністю виславши їх, розкаються і поженуться за ними,
2
ћкw тjи tпусти1вшіи, є4же tити2, и3 со тщaніемъ предпослaвше и5хъ, поженyтъ в8слёдъ раскazвшесz:
3
бо, ще маючи у руках печалі і ридаючи над гробами мертвих, вони задумали інший безумний помисел, і тих, кого з благанням висилали, переслідували, як утікачів.
3
є3щe бо въ рукaхъ и3мёюще рыд†ніz и3 сётующе над8 гробaми мeртвыхъ, и4нъ себЁ взsша п0мыслъ безyміz, и3 и5хже молsще и3згнaша, си1хъ ѓки бэглецє1въ гонsху.
4
Тягла ж їх до того кінця доля, якої вони були гідні, і вона навела забуття на те, що трапилося, щоб вони поповнили покарання, якого не вистачало до їхніх мук,
4
Влечaше бо и5хъ къ семY концY дост0йнаz нyжда, и3 приклю1чшихсz забhтіе вложи2, да и3 пр0чую къ мучeніємъ принап0лнzтъ кaзнь:
5
і щоб народ Твій звершив славну подорож, а вони знайшли собі надзвичайну смерть.
5
и3 лю1діе ќбw твои2 преслaвное путьшeствіе прeйдутъ, nни1 же стрaнну њбрsщутъ смeрть.
6
Бо все творіння знову з висоти перетворилося у своїй природі, підкорюючись особливим повелінням, щоб сини Твої збереглися неушкодженими.
6
Всe бо творeніе во своeмъ є3мY р0дэ пaки свhше преwбразовaшесz, служaщее св0йствєннымъ твои6мъ повелёніємъ, да џтроцы твои2 сохранsтсz невреждeни.
7
З’явилася хмара, яка осіняла стан, а де стояла колись вода, показалася суха земля, із Червоного моря — безперешкодна путь, і з бурхливої безодні — зелена долина.
7
W$блакъ њсэнszй п0лкъ и4хъ, и3 и3з8 преждебhвшіz воды2 tкрhтіе сухjz земли2 kви1сz, и3 и3з8 м0рz чермнaгw пyть невозбрaненъ, и3 п0ле ѕлaчное t волнeніz ѕёлнагw:
8
Покриті Твоєю рукою, вони пройшли по ній усім народом, бачачи дивні чудеса.
8
и4мже вeсь kзhкъ пр0йде, твоeю рук0ю покровeни, ви1дzще ди6внаz чудесA.
9
Вони паслися, як коні, і грали, як агнці, прославляючи Тебе, Господи, Визволителя їх,
9
Ћкоже бо к0ни насhтишасz, и3 ћкw ѓгнцы взыгрaшасz, хвaлzще тS, гDи, и3збaвльшаго и5хъ:
10
бо вони ще пам’ятали про те, що трапилося під час перебування їх там, як земля замість народження інших тварин породила скнипів, і ріка замість риб вивергла безліч жаб.
10
воспомzнyша бо є3щE, ±же во њбитaніи и4хъ, кaкw ќбw вмёстw рождeніz жив0тныхъ и3зведE землS скн‡пы, вмёстw же рhбъ и3зрhгну рэкA мн0жество жaбъ.
11
А опісля вони побачили і новий рід птахів, коли, захопившись побажанням, просили приємної їжі,
11
Послэди1 же ви1дэша и3 н0вое рождeніе пти1цъ, є3гдA похотёніемъ подви1гшесz, проси1ша слaдостныz пи1щи.
12
бо на утіху їм налетіли з моря перепели, а грішних спіткали покарання не без знамень, які були силою блискавок. Вони справедливо страждали за свою злобу,
12
Во ўтэшeніе бо взыд0ша и5мъ t м0рz крaстєли: и3 мучє1ніz грBшнымъ наид0ша, не без8 бhвшихъ знaменій си1лою м0лній: прaведнэ бо пострадaша за сво‰ ѕлHбы,
13
бо вони дуже сильну відчували ненависть до чужоземців: інші не приймали незнайомих подорожніх, а ці поневолювали благодійних прибульців.
13
и4бо лютёйшее ненавидёніе стрaнныхъ соверши1ша: и3нjи ќбw незнaемыхъ не пріeмлzху пришeлцєвъ, сjи же благодётелей стрaнныхъ порабощaху.
14
І мало цього, але ще буде суд на них за те, що ті вороже приймали чужих,
14
И# не т0кмw, но ѓще к0е разсмотрeніе бyдетъ и4хъ: занE враждeбнw пріeмлzху чуждhхъ.
15
а ці, з радістю прийнявши тих, які потім уже користувалися однаковими правами, стали пригнічувати жахливими роботами.
15
Сjи же съ прaзднествами пріeмше приwбщи1вшихсz ўжE и4хъ њбhчаємъ, жесточaйшими њѕл0биша трудaми.
16
Тому вони уражені були сліпотою, як ті колись біля дверей праведника, коли, будучи обійняті густою темрявою, шукали кожен входу в його двері.
16
Побіeни же бhша и3 њслэплeніемъ, ћкоже џніи при двeрехъ прaведника, є3гдA вели1кою њбложeни тм0ю, кjйждо свои1хъ двeрій прох0да и3скaше.
17
Самі стихії змінилися, як в арфі звуки змінюють свій характер, завжди залишаючись тими ж звуками; це можна побачити через старанне спостереження того, що було.
17
Сaми бо соб0ю стіх‡и премэнsємы, ћкоже въ гyслехъ глaсы сли1чіz и4мz премэнsютъ, всегдA хранsще звyкъ: є4же є4сть ви1дэти t зрaка бhвшихъ и3звёстнw.
18
Бо земні тварини перемінялися на водяних, а ті, що плавали у водах, виходили на землю.
18
Земн†z бо въ вHднаz прелагaхусz, и3 пл†вающаz прехождaху на зeмлю.
19
Вогонь у воді утримував свою силу, а вода втрачала свою властивість гасити;
19
Џгнь возмогaше въ водЁ вhшше своеS си1лы, и3 водA ўгашaющую си1лу забы2.
20
полум’я, навпаки, не шкодило тілам тварин, що бродять і легко руйнуються, і не танув легкотанучий сніговидний рід небесної їжі.
20
Плaмень вопреки2 ўдоботлённыхъ жив0тныхъ не вреди2 пл0тей въ нeмъ ходsщихъ, нижE таsше ледови1дный ўдоботazй р0дъ слaдостныz пи1щи.
21
Так, Господи, Ти в усьому звеличив і прославив народ Твій, і не залишав його, але повсякчас і на всякому місці перебував з ним.
21
По всемy бо, гDи, возвели1чилъ є3си2 лю1ди тво‰ и3 прослaвилъ є3си2, и3 не презрёлъ є3си2, во всsцэмъ врeмени и3 мёстэ предстоsй.