Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
* Перекладена з грецької.
Глава 1
1
Любіть справедливість, судді землі, право мисліть про Господа, і в простоті серця шукайте Його,
1
Възлюбиᲄе пра'вдђ сђдя'щеи ꙁе'млю. мђдръствђ'ите ѓ^ г~њ въ бл~госты'ни, и^ въ про'стости срDца въꙁы'щете е^го.
2
бо Його знаходять ті, що не спокушають Його, і являється (Він) тим, що не зневірюються у Ньому.
2
ја%ко ѓ^бря'щется не и^скђша'ющимъ е^го, ја^ви'т# же ся не невњ'рђющимъ е^мђ.
3
Бо неправі розумування віддаляють від Бога, і випробування сили Його викриє безумних.
3
стропти'вая б^о помышле'нїя эTлђча'ютъ эT б~а, и^скђше'на же си'ла ѓ^бличи'тъ безђм#ныхъ.
4
У лукаву душу не ввійде премудрість і не буде жити у тілі, поневоленому гріхом,
4
ја%ко въ ѕло^ хђдожнђ дш~ђ не внидетъ премђдрость, ни ѓ^битаеT в телеси пови'ннемъ грњхоM.
5
бо святий Дух премудрости відійде від лукавства й ухилиться від нерозумних міркувань, і посоромиться неправди, що наближається.
5
ст~ыи б^о дх~ъ накаꙁа'нїя эTбњжи'тъ л#сти'ва, и^ эTи^мется эT помышле'нїи беꙁраꙁђмныхъ, и^ ѓ^бличиTся эT находящаго беꙁако'нїя.
6
Людинолюбний дух — премудрість, але не залишить непокараним того, хто богохульствує вустами, тому що Бог є свідок внутрішніх почуттів його й істинний глядач серця його, і слухач язика його.
6
чл~колю'бенъ б^о дх~ъ премђдрости, и^ не и^ꙁвини'тъ прокля'того эT ё^стенъ е^го. ја%ко внђтрьниX е^го свњдњтель е^сть б~ъ, и^ срDцђ е^го и^ꙁыска'тель и%стиненъ, и^ ја^ꙁы'ка слы'шатель.
7
Дух Господа наповнює всесвіт і, як Той, що все обіймає, знає всяке слово.
7
ја%ко дх~ъ гн~ь и^спо'лни вселе'ннђю, и^ съдръжа'щаго вс^я ра'ꙁђма и%мать глsа”
8
Тому ніхто, хто говорить неправду, не приховається, і не омине його суд, який викриває.
8
Сего ра'ди вњща'вшаго беꙁако'нная не мо'жетъ ё^таи^ти, и^ ни ми'мои^детъ е^го ѓ^блича'ющїи сђдъ.
9
Тому що буде випробування помислів нечестивого, і слова його дійдуть до Господа для викриття беззаконь його;
9
въ раꙁволе'нїиX б^о нечести'выхъ и^стяꙁа'нїе бђдетъ, слове'съ же е^го слы'шанїе къ г~ђ прїидеT, въ ѓ^бличе'нїе беꙁако'нїи е^го.
10
тому що вухо ревности чує все, і ремство не приховається.
10
ја%ко ё^хо рве'нїя слы'шитъ вс^я, и^ го'рко ропта'нїе не кры'ется.
11
Отже, остерігайтеся марного ремства і бережіться лихослів’я язика, бо і таємне слово не пройде дарма, а вуста, що зводять наклеп, убивають душу.
11
храни'теся ё^бо эT ропта'нїя неполе'ꙁна, и^ эT ѓ^болга'нїя щади'те ја^зы'къ, ја%ко вњща'нїе та'ино т#ще не и^деT. ё^ста же лжђщихъ ё^бива'етъ дш~ю”
12
Не прискорюйте смерти хибами вашого життя і не залучайте до себе загибелі ділами рук ваших.
12
Не вожделњите смр~ти въ блђже'нїи живота` ва'шего, не и^звлека'ите поги'бели дњ'лы рђ'къ ва'ших#”
13
Бог не створив смерти і не радіє загибелі живих,
13
ЈА/ко б~ъ смр~ти не сътвори, ни весели'тся ѓ^ поги'бели живыхъ.
14
бо Він створив усе для буття, і все у світі спасительне, і немає згубної отрути, немає і царства пекла на землі.
14
съꙁда б^о въ е^же бы'ти вс^я. и^ сп~сены наро'ды ми'рђ. ни бо е^сть в ни'хъ врачева'нїа и^стребле'нїю, ниже а%дђ црsтвїе на ꙁемли`.
15
Праведність безсмертна, а неправда заподіює смерть:
15
пра'вда б^о без#смр~тна еs, непра'вда же смр~ти снабдњ'нїе.
16
нечестиві залучили її і руками і словами, вважали її другом і зачахли, й уклали союз із нею, бо вони гідні бути її жеребом.
16
нечести'вїи же рђка'ма и^ словесы приꙁва'ша ю&, дрђги'ню вᲆмњни'ша ю&. себњ бы'ти попоlꙁнђшася, и^ сђпрђз#ство положи'ша к неи, ја%ко досто'ини сђть ѓ%ноя ча'сти бы'ти”
Глава 2
1
Ті, що неправо розумували, говорили самі в собі: «коротке і скорботне наше життя, і немає людині спасіння від смерти, і не знають, щоб хтось звільнив із пекла.
1
Реко'ша б^о в себњ помышля'ющїи непра'веDне. маl е^сть и^ с нђждею живо'тъ на'шъ, и^ нњ'сть и^сцњле'нїя в концы чл~честњ, и^ нњ'сть познан# раздрњше'ныи эT а%да.
2
Випадково ми народжені, й опісля будемо, як ті, що не були: подих у ніздрях наших — дим, і слово — іскра у русі нашого серця
2
ја^ко ни эT чегоже рожDе'ны е^смы, и^ по сихъ бђ'демъ ја%ко не бы'хомъ. ја%ко ды'мъ дыха'нїе въ но'здрехъ на'шиX, и^ сло'во ја%ко и%скра въ воздвигне'нїе срDца на'шего.
3
Коли вона згасне, тіло повернеться у прах, і дух розсіється, як рідке повітря;
3
е^иже ё^га'сши пе'пелъ бђ'деT тњ'ло на'ше, и^ дх~ъ разлїется ја%ко мя'кокᲆ воздXђ”
4
й ім’я наше забудеться з часом, і ніхто не згадає про діла наші; і життя наше мине, як слід хмари, і розсіється, як туман, розігнаний променями сонця й обтяжений теплотою його.
4
І$ и^мя на'ше въ забве'нїе прїе'млется во вре'мя, и^ никто'же помяне'тъ дњ'лъ на'шиX” И$ пре'идеT живоT на'шᲆ ја%ко сᲄопы ѓ%блака, и^ ја%ко м#гла разDрњшиTся и^же погоне'на еs эT лђчъ слн~чныX и^ теплоᲄою е^го ѓ^тягчи'вшися” Вре'мя на'ше е^сть ја%ко
5
Бо життя наше — проходження тіні, і немає нам повернення від смерти: бо покладена печать, і ніхто не повертається.
5
стњнь прохода, и^ нњ'сть ѓ^браще'нїя конца на'шего. ја%ко запеча'танъ е^сть и^ никт^о ѓ^брати'тся”
6
Будемо ж насолоджуватися теперішніми благами і поспішати користуватися світом, як юністю;
6
прїидњте ё^бо и^ поживеM въ сђщиX бл~гиX, ё^бл~жимся зда'нїем# ја%ко ю%ность ско'ре.
7
переситимося дорогим вином і пахощами, і нехай не пройде повз нас весняне цвітіння життя;
7
вина дража'ишаго и^ ми'ра во'ина и^сполᲆниMся, и^ да не про'идеT дасъ цвTњ вре'мени.
8
увінчаємося квітами троянд перше, ніж вони зав’януть;
8
вінчаеM насъ ро'жами преже неже ё^вянTђ,
9
ніхто з нас не позбавляй себе участи у нашій насолоді; скрізь залишимо сліди веселощів, бо це наша доля і наш жереб.
9
н^и е^дїн# ё^ насъ лђчъ бђдеT, и^же не про'идеT блђженїа нашего. никто ва'сᲆ эTлђченъ бђдеT блђженїа нашеh вездњ ѓ^ста'виM совTњника веселїя, ја^ко сїя е^сᲄь ча'сᲄь наша и^ с^е е^сть жре'бїи наш#.
10
Будемо пригноблювати бідняка праведника, не пощадимо вдови і не посоромимося багаторічних сивин старця.
10
наси'лїе сътвориM ё^бо'гђ правеDнђ, и^ не пощадимъ вдовицы, ниже ста'рца почтеM сњдинъ многолњтныX.
11
Сила наша нехай буде законом правди, бо безсилля виявляється марним.
11
да бђдеT же намъ крњпость ꙁако'нъ правдњ, не крњпкое б^о неключимо ѓ^бря'щется.
12
Влаштуємо кови праведнику, бо він за тягар нам і противиться ділам нашим, докоряє нас у гріхах проти закону і паплюжить нас за гріхи нашого виховання;
12
ё^ловимᲆ ле'стїю правеDнаго, ја%коже неключимъ е^сть намъ, и^ проти'виTся дњ'ломъ нашимъ, и^ поноситъ намъ грњхы ꙁако'на, і^ и^ꙁно'ситъ на на'съ грњхи приѓ^бщенїа на'шего.
13
оголошує про себе, що він має пізнання про Бога і називає себе сином Господа;
13
въꙁвњща'етъ себе ра'ꙁђмъ бж~їи и^мњти, и^ сн~а бж~їа себе и^менђе'тъ”
14
він перед нами — викриття помислів наших.
14
и^ бысть намᲆ на ѓ^бличенїе помышленїи.
15
Тяжко нам і дивитися на нього, тому що життя його не схоже на життя інших, і відмінні путі його:
15
тя'жекъ е^сть намъ та'коже къ видњнїю, ја%ко неподобно еs и%ныM жи'тїе е^го, и^ пременени сђть стеѕи е^го”
16
він вважає нас мерзотою і віддаляється від шляхів наших, як від нечистот, ублажає кончину праведних і марнославно називає батьком своїм Бога.
16
Въ порђга'нїе въмњни'хоMся е^мђ и^ въздръжится эT пђтїи на'шихъ ја%ко эT нечистотъ” И$ бл~житъ послDњняя правеDныX, и^ славится эTц~а и^мњти себњ б~а.
17
Побачимо, чи істинні слова його, і випробуємо, який буде кінець його;
17
ви'димъ б^о а%ще словеса` е^го и%стинна сђть, і^ и^скђсиM ја%же вᲆ и^схожDенїю е^го”
18
бо якщо цей праведник є син Божий, то Бог захистить його і визволить його від руки ворогів.
18
А$ще б^о е^сть и%стинныи сн~ъ бж~їи въспрїимеT е^го, і^ и^ꙁба'витъ е^го эT рђкъ противя'щиXся.
19
Випробуємо його образою і мученням, щоб узнати смирення його і бачити незлобливість його;
19
досажденїемъ и^ мђкою и^спытаеM е^го, да ё^вњмы чsть е^го, и^ ѓ^сђдиM межDђ ѕло'бою е^го.
20
засудимо його на безчесну смерть, бо, за словами його, за нього буде піклування».
20
смр~тїю поно'сною ѓ^сђдимъ е^го, бђдетъ б^о е^мђ расмотренїе эT словесъ е^го”
21
Так вони мудрували, і помилилися; бо злоба їхня осліпила їх,
21
Сїя помы'слиша и^ съблаꙁни'шася, ѓ^слњпи б^о иX ѕло'ба и^хъ.
22
і вони не пізнали таємниць Божих, не очікували воздаяння за святість і не вважали достойними нагороди душ непорочних.
22
и^ не ё^вњдњша та'инъ бж~їихъ, ниже м#зды ё^пова'ша преподобїя, ни'же сђди'ша чести дш~аM непоро'чныM”
23
Бог створив людину для нетління і зробив її образом вічного буття Свого;
23
ЈА/ко б~ъ създа чл~ка в неи^стлњнїе, и^ во ѓ'браZ подобїа свое^го сътвори е^го”
24
але заздрістю диявола ввійшла у світ смерть, і зазнають її ті, що належать до наділу його.
24
За'вистїю же дїа'волею смр~ть внїиде въ ми'рᲆ, и^скђшаюT же е^го и^же ѓ%ного ча'сти сђть”
Глава 3
1
А душі праведних у руці Божій, і мука не торкнеться їх.
1
ПравеDныхъ дш~а в рђцњ бж~їи не прикоснется и^хъ мђ'ка.
2
В очах нерозумних вони здавалися померлими, і відхід їх вважався погибеллю,
2
непщевани бы'ша въ ѓ%чїю безђмныхъ ё^мрњти, въмњнися ѕло'ба и^схоD и^хъ”
3
і відхід від нас — знищенням; але вони перебувають у світі.
3
и^ эT нашествїя сокрђшенїе. ѓ^ни' же сђть вᲆ ми'рњ,
4
Бо хоч вони в очах людей і караються, але надія їх повна безсмертя.
4
и^б^о преD лицеM члчsкимᲆ а^ще и^ мђкђ прїимђтъ, ё^пова'нїя и^хъ бесмр~тїя и^сполнь”
5
І трохи покарані, вони будуть багато облагодіяні, тому що Бог випробував їх і знайшов їх достойними Його.
5
Въма'лњ наказа'ни быша и^ вели'каа въспрїимTђ. ја%ко б~ъ и^скђси иX, и^ ѓ^брњте иX досто'ины себњ.
6
Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх як жертву вседосконалу.
6
и^ ја%ко зла'то въ горᲆнилњ и^скђси и^хъ, и^ ја%ко вс^еплоDнђ жрътвђ прїятᲆ и^хъ.
7
Під час воздаяння їм вони засяють як іскри, що біжать по стеблу.
7
и^ въ время посњщенїя и^хъ въсїя'ютъ, ја%ко и^скры по стеблїю потекTђ”
8
Будуть судити племена і володарювати над народами, а над ними буде Господь царювати повіки.
8
СђдяT ја^зы'комъ и^ ѓ^блада'ютъ люDми, и^ воцр~ится в нихъ г~ь въ вњки”
9
Ті, що надіються на Нього, пізнають істину, і вірні у любові пребуватимуть у Нього; бо благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його.
9
И$ надњю^щїися на'нь раꙁђмњюT и%стин#нђ, и^ вњрнїи въ любви пребђ'дђтъ е^мђ” ЈА/ко блгDть и^ ми'лость въ прпDбныхъ е^го, и^ посњщенїе во и^ꙁбранныX е^го”
10
Нечестиві ж, як мудрували, так і понесуть покарання за те, що зневажили праведного і відступили від Господа.
10
Нечестивїи же ја%ко помы'слиша прїимђтъ беꙁъчестїе, и^же неради'ша правеDнаго, и^ эT г~а эTстђпи'ша”
11
Бо той, хто нехтує мудрістю і наставлянням, нещасливий, і надія їх суєтна, і труди марні, і діла їх непотребні.
11
Премђ'дроs б^о и^ накаꙁа'нїе ё'ничижаяи нечестенъ е^сть, и^ празDно ё^пова'нїе и^хъ и^ трђды беꙁᲆплоDна, неключима е^сть дњ'ла и^хъ”
12
Дружини їхні нерозумні, і діти їхні злі, проклятий рід їх.
12
Же'ны и^хъ нечђв#ствены сђть, и^ лђка'вы чада иX, прокля'то рожденїе иX”
13
Блаженна неплідна неосквернена, яка не пізнала беззаконного ложа; вона одержить плід при воздаянні святих душ.
13
ЈА/ко бл~жена е^сть непло'ды неѓ^сквръненая, и^же не позна` ло'жа на грњхъ. и%мать плоD въ посњщенїи дш~ъ”
14
Блаженний і євнух, який не зробив беззаконня рукою і не помислив лукавого проти Господа, бо дасться йому особлива благодать віри і найприємніший жереб у храмі Господньому.
14
И$ е^внђхъ и^же не съдњла в рђкђ свое'ю беꙁаконїа, н^и помысли'выи на г~а лђкавая” да'сᲄь б^о ся е^мђ вњры блгDть и^збра'нна, и^ жребїи в# хра'мњ бж~їи ё^гоDнњишїи”
15
Плід добрих трудів славний, і корінь мудрости непорушний.
15
Бл~гыхъ б^о трђдовъ плоD сла'венъ, і^ и^же не эTпадеT ко'реня премђ'дросᲄи”
16
Діти перелюбників будуть недовершені, і сім’я беззаконного ложа зникне.
16
Ча'да же прелюбодњ'евъ не съвръшена бђдTђ, и^ эT ꙁаконопрестђ'пнаго ло'жа сњмя и^щеꙁнетъ”
17
Якщо і будуть вони довголітніми, але будуть вважатися за ніщо, і пізня старість їх буде без шани.
17
А$ще б^о долгоживотни бђдђтъ нивочто'же въмᲇнятся, и^ въ беꙁᲆчестїи послDњняя ста'рость иX,
18
А якщо скоро помруть, не будуть мати надії і втіхи у день суду;
18
а^ще же ско'ро скончаTся не и^мњ'ютъ ё^пова'нїя, н^и во' дн~и поꙁна'нїя эT ба'снеи.
19
бо жахливий кінець неправедного роду.
19
ја^ꙁы'ка неправеDна лю'та сђть сконча'нїя”
Глава 4
1
Краще бездітність із чеснотою, бо пам’ять про неї безсмертна: вона визнається й у Бога й у людей.
1
Лђ'чши беꙁъчаDство съ бл~гочестїемъ, бесме'ртїе б^о еs въ па'мяти е^я, ја%ко и^ преD бм~ъ позна'ется и^ преD чл~ки.
2
Коли вона властива, її наслідують, а коли відійде, прагнуть до неї: й у вічності увінчана вона торжествує, як та, що одержала перемогу непорочними подвигами.
2
сђщїи б^о въспомина'ютъ ю& и любятъ эTше'дшђю и^ въ вњце вњн#цено'сно чти'тся. и^ нескверны'хъ подви'жникъ т#ща'нїе ѓ^долева'ющи.
3
А плодюча безліч нечестивих не принесе користи, і перелюбні паростки не дадуть коренів у глибину і не досягнуть непорушної основи;
3
многопло'дна нечести'выхъ мно'жества неключи'ма бђдTђ, и^ эT прелюбодњя'нїи насажде'нное не да'сть ко'ренїеM глђбинђ, ниже крњ'пко стоя'нїе сътворитъ”
4
і хоча на час позеленіють у гілках, але, не маючи твердости, похитнуться від вітру і поривом вітрів викоріняться;
4
А$ще ё^бо и^ вњтви на вре'мя процвњтђт#, не на крњпкаго вᲆꙁшеDшаго эT вњтрђ пококолᲇблеTся, и^ эT ѕњлныхъ вњтръ и^скорени'тся.
5
неміцні гілки переламаються, і плід їх буде марний, нестиглий для їжі і ні до чого не придатний;
5
и^ съкрђшатся вњтви несконча'ни, и^ плоD и^хъ неключи'мъ ѓ^ско'меn во я'дь и^ нивочт^о потребеn.
6
бо діти, які народяться від беззаконного співжиття, суть свідки розпусти проти батьків під час допиту їх.
6
эT беꙁако'нныX б^о со'нїи ча'да рожде'ная, свњдњтели сђть лђка'вствїя на роди'тели б^о и^спыта'нїя и^хъ”
7
А праведник, якщо і рано помре, буде у спокої,
7
Пра'ведник же а^ще пости'гнетъ сконча'тися въ поко'и бђдеT”
8
бо не в довговічності чесна старість, і не кількістю років вимірюється:
8
Ста'рость б^о чsтна не многолњтна, ниже число` лњтъ и^ꙁочте'но”
9
мудрість є сивина для людей, і непорочне життя — вік старости.
9
Сњди'на же е^сть мђдрость чл~комъ, и^ во'зрастъ ста'рости жи'тїе непоро'чно.
10
Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і, як той, що жив серед грішників, преставлений;
10
бл~гоё^гожде'нъ б~ђ бы'сть и^ въꙁлюби'ся, и^ живыи межDђ грњшными преложи'ся,
11
забраний, щоб злоба не змінила розуму його, або підступність не спокусила душу його.
11
въсхищенъ бы'сть да не ꙁлоба и^ꙁмњнитъ ра'зђма е^го, и^л^и лесть прельсти'тъ дш~ђ е^го”
12
Бо вправа у нечесті затьмарює добре, і хвилювання похоті розбещує розум незлобливий.
12
Раченїа бо ѕлая ѓ^мрача'етъ бл~гая, и^ жела'нїе по'хоти и^ꙁмњня'етъ ё'мъ незлобивъ.
13
Досягнувши досконалости за короткий час, він виконав довгі літа;
13
сконча'вся вᲆ ма'лᲇ и^спо'лни лњта длъга,
14
бо душа його була угодна Господу, тому і прискорив він (відхід) із середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те,
14
ё^годна б^о бњ` гв~и дш~а е^го. тMњже пот#ща'ся эT среды лђкавствїя.
15
що благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його.
15
лю'дїе же ви'дњвше и^ не разђмњвше, ни положи'ша въ по'мыслњ таковое, ја%ко блгDть и^ млsть въ прпDбныхъ е^го, и^ посњще'нїе въ и^ꙁбра'нныхъ е^го”
16
Праведник, помираючи, осудить живих нечестивих, і юність, що швидко досягла досконалости, — довголітню старість неправедного;
16
ѓ^сђди'т же пра'ведникъ ё^мира'яи живы'хъ нечести'выхъ, и^ ю'ность скоnча'ющаяся скоро долголњтнеи ста'рости непра'веднаго”
17
бо вони побачать кончину мудрого і не зрозуміють, що Господь визначив про нього і для чого поставив його у безпеку;
17
Оу^зрятъ б^о конецъ премђдраго, и^ не разђмњютъ чт^о въсхотњ ѓ^ немᲆ, и^ въ чт^о ё^ма'ли е^го г~ь”
18
вони побачать і знищать його, але Господь посміється з них;
18
ё^зрятъ и^ ё^ничижа'тъ е^го, и^мже г~ь посмње'тся.
19
і після цього будуть вони безчесним трупом і ганьбою між померлими повік, бо Він повалить їх ниць безмовними і зрушить їх з основ, і вони украй запустіють і будуть у скорботі, і пам’ять їх загине;
19
и^ бђдђтъ посемъ въ паде'нїе беꙁъчестно, и^ въ срамотђ въ мрътвыхъ въ вkњ” ЈА/ко поврьжетъ и^хъ бђ'ихъ на'дменыхъ, и^ поколњблетъ и^хъ эT ѓ^снова'нїя, и^ до послњди и^зчеꙁнђтъ” И$ бђдђтъ въ бо'лњꙁни, и^ па'мять и^хъ поги'бнетъ.
20
усвідомлюючи гріхи свої, вони постануть зі страхом, і беззаконня їхні засудять їх у лиці їх.
20
прїидђтъ въ помышле'нїе грњхъ свои^хъ, и^ ѓ^бли'чаT и^хъ проти'вђ беꙁаконїи и^хъ”
Глава 5
1
Тоді праведник із великою сміливістю стане перед лицем тих, які ображали його і зневажали подвиги його;
1
Тогда ста'нетъ въ дръꙁнове'нїи вели'цњ пра'ведникъ преD лицеM стђжа'ющиM е^го, и^ лишающиM трђдовъ е^го.
2
вони ж, побачивши, зніяковіють великим страхом і здивуються несподіваності спасіння його
2
ви'дящїи смђтятся сᲄра'хомъ тя'жкомъ, и^ ё^жаснђтся ѓ^ пресла'вномъ сп~сенїю.
3
і, розкаюючись і зітхаючи від стиснення духу, будуть говорити самі у собі: «це той самий, який був у нас колись посміховиськом і притчею наруги.
3
и^ рекђтъ въ себњ ка'ющеся, и^ тњсноты` ради мая'нїя стеня'ще. се'и б^њ е^гоже и^мњхомъ нњкогда въ посмњхъ, и^ въ при'тчђ поноше'нїя.
4
Безумні, ми вважали життя його божевіллям і смерть його безчесною!
4
беꙁђмнїи животъ е^го въмњни'хомъ неи'сᲄово и^ конецъ е^го беꙁче'стенъ.
5
Як же він прилічений до синів Божих, і жереб його — зі святими?
5
ка'ко въмњни'ся въ сн~ехъ бж~їиX, и^ въ ст~ых# жребїи е^го е^сть”
6
Отже, ми заблукали від путі істини, і світло правди не світило нам, і сонце не осявало нас.
6
Оу^бо заблђди'хомъ эT пђти` и%стиннаго, и^ пра'вды свњтъ не ѓ^блиста` наs. и^ слн~це не въз#сїя на'мъ,
7
Ми сповнилися ділами беззаконня і погибелі і ходили непрохідними пустелями, а путі Господнього не пізнали.
7
беꙁаконїя и^сплънихомся въ стезя'хъ и^ поги'бели. и^ ходи'хоM въ пђсᲄы'ни непроходи'мыа, пђти же гн~я не ё^вњдњхомъ.
8
Яку користь принесла нам зарозумілість, і що дало нам багатство з марнославством?
8
чт^о полꙁова` намъ горды'ня, и^л^и богаTство съ велича'нїемъ чт^о въꙁда'сть намъ.
9
Усе це минуло як тінь і як поголоска швидкоплинна.
9
преидо'ша вс^я ѓ^на ја^ко сњнь и^ ја%ко вњсть претњка'ющїя”
10
Як після проходження корабля, що йде по воді, яка хвилюється, неможливо знайти ні сліду, ні стежки дна його у хвилях;
10
І$ ја^ко кора'бль преходя'и волны` вода'мъ, е^гоже проходђ нњсть стопы` ѓ^брњсти, ни пђть стеꙁе'и е^го въ волнаX.
11
або як від птаха, який пролітає по повітрю, ніякого не залишається знаку його путі, але легке повітря, по якому вдаряють крила і яке розсікається швидкістю руху, пройдене крилами, що рухаються, і після того не залишилося ніякого знаку проходження по ньому;
11
и^л^и ја%ко пти'ца прелњта'ющая по а^е'рђ, е^ја%же ни е^ді'но ѓ^брњтеся зна'менїе пђти`. ја%звђ же смђщаяи бїеное, ле'гкїи вњтръ и^ сњкђщи нђжею пђть а^е'ра. движе'нїемъ крыl прелњта'етъ, и^ посе'мъ ни е^ді'но зна'менїе ѓ^брњтеся прохо'дђ в неM”
12
або як від стріли, пущеної у ціль, розділене повітря миттєво знову сходиться, так що не можна дізнатися, де пройшла вона;
12
И$л^и ја%ко стрњла` и^спђщена на намњреное мњсто, и^ раздњленыи а^е'ръ внеза'пђ въ себњ само'мъ заключе'н# е^сть, ја%ко да и^ не ви'дњтися прохо'дђ е^го”
13
так і ми народилися і померли, і не могли показати ніякого знаку чесноти, але виснажилися у беззаконні нашому».
13
Та'ко и^ мы` рожде'ни ѓ^скђдњваеM и^ чти` ё^бо ни е^ді'наго ꙁна'менїя мо'жемъ показа'ти, въ ѕло'бњ же на'шеи скончи'мся”
14
Бо надія нечестивого зникає, як порох, який відносить вітер, і як тонкий іній, що разноситься бурею, і як дим, що розсіюється вітром, і проходить, як пам’ять про одноденного гостя.
14
И$бо ё^пова'нїе нечести'выхъ ја%ко пра'хъ эT вњт'ра поDе'млется. и^ ја%ко пњна мя'к#ка эT бђря растръгнется, и^ ја%ко ды'мъ эT вњтра разливаеTся, и^ ја^ко па'мяᲄь прихо'да е^ді'ного дн~е пре'иде”
15
А праведники живуть повік; нагорода їх — у Господі, і піклування про них — у Вишнього.
15
Пра'ведници же въ вњки живђтъ. и въ г~њ м#зда` и^хъ, и^ помышле'нїе и^хъ преD вы'шнимъ”
16
Тому вони одержать царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він покриє їх правицею і захистить їх силою.
16
Сего ра'ди прїимђть црsтвїе красоᲄы`, и^ дїади'мђ доброты` эT рђки` гн~я” ЈА/ко десни'цею покры'еT и^хъ, и^ мы'ш#цею защи'титъ и^х#”
17
Він візьме всезброю — ревність свою, і творіння озброїть для помсти ворогам;
17
И прїиметъ ѓ^рђжїе ре'вности е^го, и въѓ^рђжено съᲄворитъ сᲆзда'нїе на м#ще'нїе врагомъ.
18
облачиться у броню — у правду, і покладе на Себе шолом — неупереджений суд;
18
и^ ѓ^блече'тъ въ бро'ня пра'вды, и^ ѓ^бложитъ шле'м# сђда и%стинна”
19
візьме непереможний щит — святість;
19
Прїиметъ щи'тᲆ непобори'мъ прпDбїя,
20
суворий гнів Він вигострить, як меч, і світ ополчиться з Ним проти безумців.
20
поѓ'стрит# же напра'сенъ гнњвъ въ ѓ^рђжїе, и^ побо'реT с нимъ ми'ръ на безђмныа.
21
Понесуться влучні стріли блискавок із хмар, як із туго натягнутого лука, полетять у ціль.
21
И$ по'идђтъ пра'волђчне стрњлы моlнїя, и^ ја%ко эT бл~гокрђжна лђ'ка ѓ%блачна на намњрїе перђтъ”
22
І, як із каменометного знаряддя, із люттю посиплеться град; обуриться проти них вода морська і ріки люто потоплять їх;
22
И$ эT каменоме'тныя ја%рости и^сполнъ падђтъ гра'ды, и^ възнегодђ'етъ на нихъ вода` морьска'я, рњ'ки же потекђтъ жесточае.
23
повстане проти них дух сили і, як вихор, розвіє їх.
23
противђ тXњ ста'нетъ дх~ъ си'лы, и^ ја%ко бђря раздњлитъ ихъ.
24
Так беззаконня спустошить усю землю, і злодіяння зруйнують престоли сильних.
24
и^ ѓ^пђстошиT всю` зе'млю безаконїя, и^ ѕло'ба превратитъ прsтолъ си'лныхъ”
Глава 6
1
Отже, слухайте, царі, і розумійте, навчіться, судді країв землі!
1
Слы'шите б^о цр~їе и^ раꙁђмњ'ите, и^ наё^чи'теся сђдїя концемᲆ ꙁемли`.
2
Слухайте, володарі багатьох і ті, хто пишається перед народами!
2
внђши'те съдержа'щїи мно'жества, и^ гор#дя'щеися ѓ^ наро'дњхъ ја^зы'къ”
3
Від Господа дана вам держава, і сила — від Вишнього, Який дослідить ваші діла і випробує наміри.
3
ЈА/ко дана е^сть эT г~а держа'ва ва'мъ, и^ си'ла эT вы'шняго” И$же и^стя'жетᲆ дњ'ла ва'ша, и^ помышле'нїя и^спыта'етъ.
4
Бо ви, будучи служителями Його царства, не судили справедливо, не дотримувалися закону і не чинили за волею Божою.
4
ја%ко слђ'зи сђще црsтва е^го не сђди'сте пра'во, ни съхрани'сте ꙁако'на, ниже по во'ли бж~їеи ходи'сте”
5
Страшно і скоро Він явиться вам, — і суворий суд над начальниками,
5
Съкрђше'нїе ско'ро ја^виTся ва'мъ, ја%ко сђдъ жесточа'ишїи на тњхъ въ находя'щихъ бывае^т#” Ма'ла
6
бо менший заслуговує помилування, а сильні сильно будуть покарані.
6
б^о подается млsть, си'лнїи же си'лне и^стя'жђтся”
7
Господь усіх не убоїться лиця і не устрашиться величі, бо Він створив і малого і великого й однаково промишляє про усіх;
7
Не лишаеT бо ся лица всњхᲆ влDка. ниже ё^срами'тся вельмо'жи. ја%ко ма'ла и^ вели'ка се'и сътвори, подо'бне же прораꙁђмњва'етъ ѓ^ всњхъ.
8
але на начальників чекає суворе випробування.
8
держа'вным# же крњпко совњ'сть и^спыта'нїе”
9
Отже, до вас, царі, слова мої, щоб ви навчилися премудрости і не падали.
9
К ваM б^о ЭO мђчи'тели словеса моя, да наё^чи'теся премђ'дрости и^ не падете.
10
Бо ті, що свято охороняють святе, освятяться, і ті, хто навчився тому, знайдуть виправдання.
10
и^бо съхраня'щеи прпDбне прпDбная преё^подобя'тся. і^ и'же наё^ча'ютᲆ сїа ѓ^бря'щђть эTвњтъ.
11
Отже, зажадайте слів моїх, полюбіть і навчіться.
11
въжделњ'ите ё^бо словеs моиX, въꙁлюби'те и^ накажи'теся”
12
Премудрість світла і нев’януча, і легко споглядається тими, хто любить її, і знаходиться тими, хто шукає її;
12
Свњтла и^ неё^вядо'ма е^сть премђдрость, и^ въꙁмо'жна ви'дится эT любя'щиX ю&, и^ ѓ^бря'щется эT и%щђщихᲆ ю&.
13
вона навіть випереджає бажаючих пізнати її.
13
достиꙁаеT жела'ющихъ преDвидњти”
14
З раннього ранку той, хто шукає її, не стомиться, бо знайде її, що сидить біля дверей його.
14
Оу^рани'выи к не'и не ё^трђдиTся, преDтека'я б^о преD вра'ты его.
15
Думати про неї уже є досконалістю розуму, і той, хто пильнує заради неї, швидко звільниться від турбот,
15
е^же б^о помы'слити ѓ^ не'и чю'вство е^сть съверше'ное, и^ бдя'и е^я` ра'ди въ ско'ре беZ печа'ли бђдеT.
16
бо вона сама обходить і шукає достойних її, і прихильно являється їм на шляхах, і при всякій думці зустрічається з ними.
16
ја%ко досто'иныхъ е^я` сїя ѓ^бхо'дитъ и%щђщи, и^ на стезя'хъ пока'жеTся и^мъ блгDтнњ. и^ въ всеM провидњ'нїи преDтече'тъ и^мъ.
17
Початок її є щире бажання навчання,
17
нача'ло б^о е^я` и^стиннњ'ише е^сть наказа'нїя вожDелњ'нїе.
18
а турбота про навчання — любов, любов же — збереження законів її, а збереження законів — запорука безсмертя,
18
прилежа'нїе же наказа'нїя любы, и^ лю'битъ же хране'нїе зако'на е^я`.
19
а безсмертя наближає до Бога;
19
хране'нїе же зако'на съверше'нїе нерастлњнїа е^сть, нерастлњнїе же тво'ритъ блиZ бы'ти б~ђ.
20
тому бажання премудрости підносить до царства.
20
въжDелњ'нїе б^о премђ'дрости въꙁво'дитъ къ црsтвђ вњ'чномђ”
21
Отже, володарі народів, якщо ви насолоджуєтеся престолами і скіпетрами, то вшануйте премудрість, щоб вам царювати повіки.
21
А$ще ё^бо наслажDаетеся прsтлы и^ скљ=петры ЭO мђчи'телїе людїи, почтњт'е премђ'дросᲄь да въ вњ'ки црsтвђете”
22
Що ж є премудрість, і як вона сталася, я сповіщу,
22
Чт^о же е^сть премђ'дрость и^ ја%ко бы'сть, възвњщђ
23
і не приховаю від вас таємниць, але досліджу від початку народження,
23
и^ не ё^таю эT васъ та'инъ. н^о эT нача'ла роже'нїя иZслњ'жђ,
24
і відкрию пізнання її, і не ухилюся від істини;
24
и^ положђ на свTњ ра'ꙁђмъ е^я`, и^ не престђплю и^стин#ны.
25
і не піду разом із тими, хто тане від заздрощів, бо такий не буде причастником премудрости.
25
ниже за'вистїю таю^щи сᲆпђтьствђю, ја%ко се'и не бђ'детъ прича'стникъ премђ'дрости.
26
Велика кількість мудрих — спасіння світу, і цар розумний — добробут народу.
26
мно'жесᲄво же премђ'дрыхъ сп~сенїе ми'рђ. и^ цр~ь премђ'дръ ё^тверже'нїе е^сть людеM”
27
Отже, учіться від слів моїх, і одержите користь.
27
Сего ради прїимњте накаꙁа'нїе по словесе'мъ мои^м#, и^ полꙁђетъ ваM”
Глава 7
1
І я людина смертна, подібна до усіх, нащадок первозданного земнородного.
1
Єсмь б^о и^ а'зъ чл~къ смр~тенъ подо'бенъ всњмъ, и^ бывыи эT роди'теля прежде създа'н#наго.
2
І я в утробі матері утворився у плоть за десятимісячний час, згустившись у крові від сімені мужа й усолодження, з’єднаного зі сном,
2
и^ въ чре'вњ матерни взя'хъ пло'ть, десятїю мsцеи сътолстњхъ въ кро'ви эT сњмени мђж'еска, не ё^слаже'нїю л^и сна сънидо'хъ”
3
і я, народившись, почав дихати загальним повітрям і впав на ту ж землю, перший голос виявив плачем однаково з усіма,
3
И$ а'зъ рожDенъ въспрїяX ѓ%бщего а^е'ра, и^ в подо'бостра'стнђю зе'млю ё^падо'хъ, и^ перваго гла'са подо'бна всњмъ и^спђстиX пла'чђщи.
4
був вигодуваний у пеленах і турботах;
4
и^ в пеленахъ въскормле'нъ е^смь, и^ вели'кимъ прилежа'нїемъ.
5
бо жоден цар не мав іншого початку народження:
5
ни е^ді'нъ б^о цр~ь и%но и^мњ рожде'нїя нача'ло.
6
один для усіх вхід у життя й однаковий вихід.
6
е^ді'нᲆ бо вхоD всњмъ е^сть в жи'тїе подо'бен# же і^ и^схо'дъ”
7
Тому я молився, і був дарований мені розум; я взивав, і зійшов на мене дух премудрости.
7
Сего ради помоли'хся и^ дана бы'сть мнњ мђ'дрость, и призва'хъ и^ прїиде на' мя дх~ъ премђ'дрости.
8
Я віддав перевагу їй над скіпетрами і престолами і багатство вважав за ніщо у порівнянні з нею;
8
и^ преDсђди'хъ ю& скљпетръ и^ престо'лъ, и^ бога'тество ничт^оже мнњхъ бы'ти въ рас#сђже'нїю тоя.
9
дорогоцінного каменя я не порівняв із нею, тому що перед нею все золото — нікчемний пісок, а срібло — бруд у порівнянні з нею.
9
ниже ё^подоби'хъ е^я` ка'мени пречи'стомђ, ја%ко все зла'то въ сложе'нїи тоя пњсо'къ е^сть меншїи, и^ ја%ко каl мни'тся преD не'ю сребро”
10
Я полюбив її більше за здоров’я і красу й обрав її, віддаючи перевагу перед світлом, тому що світло її невгасиме.
10
Па'че здра'вїя и^ красоты въꙁлюби'хъ ю&, и^ преDложи'хъ ю& ꙁа свњтъ и^мњти, ја%ко не ё^сыпа'емо е^сть вњща'нїе е^я.
11
А разом із нею прийшли до мене усі блага і незліченне багатство через руки її;
11
прїидо'ша же мнњ` бл~га вся вкђ'пњ с нею, и^ без#числе'но бога'тьство рђко'ю, е^я”
12
я радів усьому, тому що премудрість керувала ними, але я не знав, що вона — винуватиця їх.
12
И$ въꙁвесели' же ся ѓ^ всњхъ ја%ко и^хъ мни'тся премђ'дрость, и^ не видXњ же е^я` в роже'нїю бы'ти си'хъ,
13
Без хитрощів я навчився, і без заздрощів викладаю, не приховую багатства її,
13
неле'стне наё^чиXся, без# ꙁа'висᲄи подаю, и^ бога'тьства е^я` не съкры'ю,
14
бо вона є невичерпний скарб для людей; користуючись нею, вони входять у співдружність з Богом, через дари навчання.
14
не конча'емо б^о е^сть сокро'вище чл~коM, е^го'же бл~гїи къ б~ђ посла'ша въ содрђже'нїе, и^ накаꙁа'нїа ради да'ры съста'влены”
15
Тільки дав би мені Бог говорити за розумінням і достойно мислити про дароване, тому що Він є керівник до мудрости і виправник мудрих.
15
Мнњ же да'сть б~ъ гл~ати ѓ^сђжде'нїя и^ мнњти досто'ине ё^спњва'ю^щихъ” ја%ко тои премђ'дрости водитель е^сть, и^ премђдрымъ и^справи'тель”
16
Бо у руці Його і ми і слова наші, і всяке розуміння і мистецтво творіння.
16
Въ рђ'кђ б^о е^го и^ мы` и^ словеса` наша и^ вся'ка же мђ'дрость, и^ дlњ хђдо'жество.
17
Сам Він дарував мені істинне пізнання існуючого, щоб пізнати устрій світу і дії стихій,
17
сеи б^о даде мнњ и^же сђть ра'ꙁђма и%стинна, поꙁна'ти съставле'нїе ми'рђ, и^ сᲆдњла'нїе стихїи.
18
початок, кінець і середину часу, зміни поворотів і переміни часів,
18
нача'ло и^ съверше'нїе и^ по'лъ вре'менїя, ѓ%браꙁъ премњне'нїе і^ и^ꙁмᲇне'нїе, и^ съверше'нїе вре'менемъ.
19
коло років і положення зірок,
19
лњта крђ'гъ, и^ ѕвњꙁдамъ раз#смотре'нїе,
20
природу тварин і властивості звірів, рух вітрів і думки людей, відмінності рослин і силу коренів.
20
е^стество живо'тныхъ, и^ гнњ'въ ѕвњр'еи. вњтровъ нђж'дђ и^ помышле'нїя чл~къ, ра'ꙁньство лњтора'слемъ и^ си'лы ко'ренїи,
21
Пізнав я усе, і таємне і явне, бо навчила мене Премудрість, художниця всього.
21
и^ е^ли'ка же сђть съкры'та и^ непреDвидњ'нна и^з#ё^чи'хъ. в сихъ б^о ё^мохитрецъ наёчи м^я премђ'дрости.
22
Вона є дух розумний, святий, єдинородний, багаточастковий, тонкий, легкорухомий, світлий, чистий, ясний, нешкідливий, благолюбивий, швидкий, невтримний,
22
е^сть б^о в то'и дх~ъ ст~ъ ра'ꙁђма, е^ді'нороDныи, мно'годе'ньныи ꙁра'чныи. бл~годви'жныи, пречи'стыи, нескве'рныи и%стиненъ, бл~гъ, любя'щъ добро`, ѓ%стръ не въꙁбра'ненъ, бл~годњлателенъ,
23
благодійний, людинолюбний, твердий, непохитний, спокійний, безпечальний, всевидючий і що проникає в усі розумні, чисті, найтонші духи.
23
любочл~ченъ, и^ꙁвњстныи крњ'пкїи, без'печа'ленъ, вс^еси'ленъ вс^евидя'щїи” Вы'нђ въмњщаяи дх~овъ раꙁђми'чныхъ чи'стых#, зрачнњ'ишихъ.
24
Бо премудрість рухливіша за всякий рух, і за чистотою своєю крізь усе проходить і проникає.
24
всњхъ б^о движе'нїи поDвижнњ'иша е^сть премђ'дрость” достиꙁа'етъ и^ въмњщаеT вы'нђ ради своея чистоты,
25
Вона є подих сили Божої і чисте вилиття слави Вседержителя: тому ніщо осквернене не ввійде у неї.
25
мгла б^о е^сть си'лы бж~їа и^ꙁлїя'нїе вседержи'теля крњ'пка, и^ сего ра'ди ничто` ѓ^сквернено на ню прїиде'тъ”
26
Вона є відблиск вічного світла і чисте дзеркало дії Божої і образ благости Його.
26
Оу^бњле'нїе б^о е^сть свњтлости вњ'чныя и^ зерца'ло непоро'чно бж~їя дњла'нїя, и^ ѓ'браꙁъ бл~госты'ня е^го.
27
Вона — одна, але може все, і, перебуваючи у самій собі, усе оновлює, і, переходячи з роду в рід у святі душі, готує друзів Божих і пророків;
27
е^ді'на же сђщи вся мо'жеT и^ пребыва'ющаа в неи вся ѓ^бновляеT” И$ по ро'дњхъ въ дш~а прпDбныхъ преходя'ща, дрђ'ги бж~їя и^ пррoки поставля'етъ.
28
бо Бог нікого не любить, крім того, хто живе з премудрістю.
28
ничтоже б^о въꙁлю'битъ б~ъ, то'кмо сего и^же сᲆ премђ'дростїю пребываеT”
29
Вона прекрасніша за сонце і перевершує сузір’я зірок; у порівнянні зі світлом вона вище;
29
Є$сть б^о сїя краснњ'иши сл~нца, и^ паче всњхъ ѕвњꙁдъ положе'нїя свњтђ, паче лђ'чша ѓ^брњтеся пре'жняя.
30
бо світло змінюється вночі, а премудрости не перемагає злоба.
30
сего ё^бо въспрїимђеT но'щь, премђ'дрости же не ё^долњеT ѕлоба”
Глава 8
1
Вона швидко поширюється від одного кінця до іншого й усе влаштовує на користь.
1
дося'жетъ б^о эT конца да'же до конца крњ'пко, и^ раз#смотря'етъ вся` бл~го”
2
Я полюбив її і знайшов від юности моєї, і побажав узяти її за наречену собі, і став любителем краси її.
2
Сїю въꙁлюби'хъ и^ въꙁыскаX эT ю%ности моея, и^ вᲆꙁыскаX невњстђ води'ти себњ, и^ люби'тель бы'хъ красоты тоя.
3
Вона піднімає своє благородство тим, що має співжиття з Богом, і Владика усіх полюбив її:
3
бл~гороDства тоя сла'витъ съжи'тїе и^мњ'ющи бж~їе, н^о и^ всњхъ влDка възлюби ю&.
4
вона таїнниця розуму Божого і виборниця діл Його.
4
ё^чи'тел#ница бо е^сть наказа'нїа бж~їа, и^збра'телница дњ'ла того,
5
Якщо багатство є жадане придбання у житті, то що багатше за премудрість, яка все робить?
5
и^ а'ще бога'тьство е^сть въжделњ'ннаго притяжа'нїя въ животњ. чт^о премђ'дрости богатњ'ише, е^ю'же дњ'лаются вся`,
6
Якщо ж розсудливість робить багато чого, то який художник краще за неї?
6
а^ще же чђв#ство дњ'лается, кт^о е^я` сђщихъ лђ'чшїи хђдо'жникъ е^сть”
7
Якщо хто любить праведність, — плоди її є чесноти: вона навчає цнотливости і розважливости, справедливости і мужности, корисніше за які нічого немає для людей у житті.
7
И$ а'ще пра'вдђ възлю'битъ кт^о, трђды сея сђть чтsны. трезвњ'нїю б^о и^ премђ'дрости ё^читъ и^ пра'вдњ и^ мђжества, и%хже лђ'чши ничтоже е^сть въ жи'зни чл~комъ”
8
Якщо хто бажає великої досвідчености, мудрість знає давноминуле і вгадує майбутнє, знає тонкощі слів і відповіді на загадки, дізнається наперед знамення і чудеса і наслідки років і часів.
8
И$ а'ще мно'жествђ ё%ма вожDелњ'етъ кто, вњдњти дре'вняа, и^ бђ'дђщая разђмњти. вњдњти вњтїя словесъ и^ рњше'нїя гада'нїи, зна'менїя и^ чюдеся провњ'дњ, и^ съхожде'нїе вре'менъ и^ вњ'ковъ”
9
Тому я розсудив прийняти її у співжиття із собою, знаючи, що вона буде мені радницею на добре й утішенням у турботах і печалі.
9
Сђди'хъ ё^бо сїю и^звести мн^њ къ сожитїю, вњ'дђщи ја^ко бђ'детъ м^и съвњтникъ бл~гихъ, и^ прїе^дине'нїе попече'нїи и^ ско'рби”
10
Через неї я буду мати славу у народі і честь перед старійшинами, будучи юнаком;
10
И$ бђ'детъ сею сла'ва въ наро'дњхъ, и^ честь преD ста'рцы” ю%ноша
11
виявлюся проникливим на суді, і в очах сильних заслужу подив.
11
ѓ%стръ ѓ^бря'щђся въ сђ'дњ, и^ въ зра'цњ си'л#ныхъ ё^дивлюся”
12
Коли я буду мовчати, вони будуть очікувати, і коли почну говорити, будуть слухати, і коли продовжу бесіду, покладуть руку на вуста свої.
12
Молча'щђ м^и потръпяT, вњща'ющђ м^и вънмяT” и^ гл~ющђ м^и ѓ^ мно'ѕњ, рђ'кђ положаT на ё^ста своя”
13
Через неї я досягну безсмертя і залишу вічну пам’ять майбутнім після мене.
13
Сея ради прїимђ без#смр~тїе, и^ па'мять вњ'чнђю симъ и^же по мнњ ѓ^ста'влю.
14
Я буду керувати народами, і племена підкоряться мені;
14
расмотрю лю'ди, и^ ја^зы'цы повинђтся м^и.
15
убояться мене, коли почують про мене, страшні тирани; у народі явлюся добрим і на війні мужнім.
15
ё^бояTся мене слы'шавши мђчи'тели стра'шнїи, и^ ѓ^ мно'жествњ ја%влю'ся бл~гъ и^ въ бра'ни крњ'покъ”
16
Увійшовши у дім свій, я заспокоюся нею, бо у спілкуванні її немає суворости, ні у співжитті з нею скорботи, але веселощі і радість.
16
Въходя'щи въ до'мъ мои ё^покоюся с нею” не бо и%мать го'рести жи'тїе е^я`” ни бо'лњзни съжи'тїе тоя, н^о весе'лїе и^ ра'дость”
17
Розмірковуючи про це сам у собі й думаючи у серці своєму, що у спорідненні з премудрістю — безсмертя,
17
Сїя помышля'ющи въ мнњ` и^ печахся въ срDцы мое^мъ, ја%ко без#смр~тна е^сть въ сроDствњ премђдросᲄь,
18
й у співдружності з нею — благе насолодження, і в трудах рук її — багатство, яке не зменшується, й у співбесіді з нею — розум, і в спілкуванні слів її — добра слава, — я ходив і шукав як би мені взяти її собі.
18
и^ вᲆ содрђженїи е^я` ё^слаже'нїе бл~го, и^ въ трђдњхъ рђ'кђ е^я бога'тьство беZ ѓ^скђдњ'нїя” и^ въ ѓ^бъё^че'нїю бесњды е^я мђдрость, и^ просвњще'нїе въ приѓ^бще'нїи слове'съ е^я” ѓбхожа'хъ и%щђщи да въспрїимђ ю&.
19
Я був юнак обдарований і душу одержав добру;
19
ѓ%трокъ же быхъ разђ'менъ, дш~и же бл~гїя жре'бїи.
20
притім, будучи добрим, я увійшов і в тіло чисте.
20
паче же бл~гъ сы'и прїидоX въ тњ'ло нескве'рно”
21
Пізнавши ж, що інакше не можу оволодіти нею, тільки якщо дарує Бог, — і що вже було справою розуму, щоб пізнати, чий цей дар, — я звернувся до Господа і молився Йому, і говорив від усього серця мого:
21
Познахъ же ја%ко не и^на'ко бђдђ въздержа'нᲆ, а^ще не б~ъ да'сть” И$ сїе кое^ю мђдростїю вњдњти кое^го е^сть блгDть” И$ прїидо'хъ къ г~ђ и^ моли'хся е^мђ, и^ реко'хъ эT всего срDца мое^го”
Глава 9
1
Боже отців і Господи милости, що створив усе словом Твоїм
1
Бе~ эTц~ъ и^ г~и млsти твое^я, сътвори'выи вся сло'вомъ твои^мъ.
2
і премудрістю Твоєю упорядкував людину, щоб вона владарювала над створеними Тобою творіннями
2
и^ премђдростїю твое^ю ё^строи'выи чл~ка. да владњ'етъ эT тебе сътворе'нными тва'рми.
3
й управляла світом свято і справедливо, і в правоті душі чинила суд!
3
и^ да расмо'трит# ми'ръ въ прпDбїи и^ пра'вдњ, и^ въ ё^правле'нїи дш~и сђдъ сђди'ти.
4
Даруй мені Твою премудрість, що сидить перед престолом, і не відкинь мене від отроків Твоїх,
4
да'жDь мнњ` престо'лъ твои^хъ преDста'тел#ницђ премђдрость, и^ не эTрини мене эT ѓ%трокъ твои^хъ.
5
бо я раб Твій і син рабині Твоєї, людина немічна і короткочасна і слабка у розумінні суду і законів.
5
ја%ко а^ꙁъ рабъ твои, и^ сн~ъ рабы` твое^я” и^ чл~къ не'мощенъ и^ ма'ловре'мененъ, и^ ё^маленъ въ ра'ꙁђмњ сђда и^ ꙁако'нъ”
6
Та хоч би хто і довершений був між синами людськими, без Твоєї премудрости він буде визнаний за ніщо.
6
И$ а'ще ё^бо кт^о бђдетъ съверше'нъ въ сн~њхъ чл~ческиX. а^ще ё^далиTся премђдрость твоя ни въчто'же почте'тся”
7
Ти обрав мене царем народу Твого і суддею синів Твоїх і дочок;
7
Ты же и^ꙁбра'лъ м^я е^си цр~я лю'демъ твои^мъ, и^ сђдїею сн~оM твои^мъ и^ дще'ремъ”
8
Ти сказав, щоб я побудував храм на святій горі Твоїй і вівтар у місті перебування Твого, за подобою святої скинії, яку Ти приготував наперед від початку.
8
И$ ре'клъ м^и е^си създа'ти хра'мъ въ горњ ст~њи твое'и, и^ въ гра'дњ ѓ^бита'нїя твое^го ѓ^лта'рь” Подо'бїемъ скљ=нїя твое^я ст~ыя; юже ё^гото'валъ е^си эT нача'ла.
9
З Тобою премудрість, яка знає діла Твої й існувала, коли Ти творив світ, і відає, що угодно перед очима Твоїми і що праве за заповідями Твоїми:
9
и^ с тобо'ю премђдрость вњдђщїя дњ'ла твоя. и^же пребы'сть тогда е^гда ми'ръ твори'лъ е^си, и^ видя'ше чт^о еs ё^гоDно ѓ^чи'ма твои^ма, и^ чт^о пра'во въ ꙁа'повњдехъ твоиX”
10
зішли її від святих небес і від престолу слави Твоєї зішли її, щоб вона сприяла мені у трудах моїх, і щоб я знав, що благоугодно перед Тобою;
10
Посли ю& съ нб~съ ст~ыхъ, и^ эT прsтла сла'вы твое^я” Посли ю& да сђщи съ мно'ю трђдится, да вњмᲆ чт^о бл~гоё^го'дно е^сть преD тобо'ю.
11
бо вона усе знає і розуміє, і мудро буде керувати мною у ділах моїх, і збереже мене у своїй славі;
11
вњсть б^о ѓна вся` и^ раꙁђмњ'етъ, наста'виT м^я въ дњ'лехъ мои^хъ мђдрене, и^ съхрани'тъ м^я въ сла'вњ свое'и.
12
і діла мої будуть благоприємними, і буду судити народ Твій справедливо, і буду достойним престолу батька мого.
12
и^ бђдTђ ё^го'дна дњ'ла моя, и^ рассђжђ лю'ди твоя пра'веDне, и^ бђдђ досто'инъ престо'ла эTц~а мое^го”
13
Бо яка людина спроможна пізнати раду Божу? або хто може зразуміти, що угодно Господу?
13
Кт^о бо чл~къ поꙁна'етъ совњтъ бж~їи, и^ кт^о помы'слитъ чт^о хо'щетъ б~ъ”
14
Помисли смертних нетверді, і думки наші помилкові,
14
Помышле'нїя б^о смр~тна бояꙁне'на, и^ недовњдо'мы провидњнїа на'ша”
15
бо тлінне тіло обтяжує душу, і ця земна храмина придушує багатотурботливий розум.
15
Тњ'ло б^о тлњ'нное ѓ^тягчаеT дш~ю, и^ ꙁемное жи'тїе ѓ^дебелњваеT ё%мъ,
16
Ми ледь можемо осягати і те, що на землі, і насилу розуміємо те, що під руками, а що на небесах — хто досліджував?
16
и^ велїе попеченїе мно'га помышля'юща. е^два раꙁђмњваеM и^же на ꙁемли`, и^ ја%же въ рђкахъ ѓ^бря'щемъ съ трђдомъ” А$ ја%же на нб~си кт^о и^с#слњди.
17
Волю ж Твою хто пізнав би, якби Ти не дарував премудрости і не посилав з висоти святого Твого Духа?
17
во'лю же твою кт^о поꙁна, а^ще не ты` да'лъ е^си премђ'дрость, и^ посла'лъ е^си дх~а ст~аго твое^го эT высоты'”
18
І так виправилися путі тих, хто живе на землі, і люди навчилися того, що угодно Тобі,
18
И$ тако и^спра'виша стеѕя` и^же на ꙁемли`, и^ ја%же тебњ ё^го'дно наё^чи'ши чл~цы.
19
і спаслись премудрістю.
19
и^ премђ'дростїю твое^ю и^сцњлњша”
Глава 10
1
Вона зберігала первозданного отця світу, який створений був один, і спасала його від власного його падіння:
1
Сїя прьвозда'нънаго эTц~а ми'рђ е^ді'но създа'на съхрани`, і^ и^зведе е^го эT грњха еh.
2
вона дала йому силу володіти усім.
2
даде' же е^мђ крњпость содрᲆжа'ти вся'ческая.
3
А той, хто відступив від неї, неправедний у гніві своєму, загинув від братовбивчої люті.
3
эTстђпи' же эT нея непра'ведне въ гнњве е^го, братоё^бїическими поги'бе ја%роsми.
4
Заради нього землю, що потопала, знову премудрість спасла, зберігши праведника за допомогою малого дерева.
4
сего ра'ди потопля'емђ ꙁе'млю, па'ки сп~се премђдрость” въ составле'нїю древа пра'веднаго съблюде`.
5
Вона ж між народами, змішаними в однодумності зла, знайшла праведника і зберегла його бездоганним перед Богом, і зберегла мужнім у жалості до сина.
5
сїя и^ во е^ді'номы'слїи лђка'въсᲄва ја^зы'ческа, сотря'сши ѓ^брњте` пра'веднаго и^ съхрани` е^го непоро'чна б~ђ, и^ на ча'дᲇ млsть крњпкђ снабди`.
6
Вона під час погибелі нечестивих спасла праведного, який уникнув вогню, що зійшов на п’ять міст,
6
сїя пра'веDнаh эT погиба'ющихъ нечести'выX и^зба'ви бњжа'щаго, ѓ^гня` ниꙁходя'ща на пять гра'дъ,
7
від яких на свідчення нечестя залишилася земля, яка була пустою і диміла, та рослини, які не у свій час приносять плоди, і пам’ятником невірної душі — стоячий соляний стовп.
7
е^гоже е^ще свњдњтельство лђка'въствїя дымя'щися стоиT пђсте, и^ неи^сконча'ными вре'мены плодонося'ща древеса`. и^ невњрныя дш~а па'мять стоя'щи столпъ слаn
8
Бо вони, зневаживши премудрість, не тільки пошкодили собі тим, що не пізнали добра, але і залишили живу пам’ять про своє безумство, щоб не могли приховати того, у чому заблукали.
8
Премђдрость б^о ми'моходя'щїи не токмо съгрњши'ша е^же не вњдњти е^я` бл~га, н^о и^ беꙁђмїя свое^го ѓ^ста'виша жи'тїю па'мять, в ни'хже согрњши'ша да не възмо'гђтъ ё^таи^ти.
9
Премудрість же спасла від бід тих, хто служив їй.
9
премђдрость же слђжа'щиX е'и эT болеꙁнеи и^ꙁба'ви.
10
Праведного, який утікав від братнього гніву, вона наставляла на праві путі, показала йому царство Боже і дарувала йому пізнання святих, допомагала йому у прикростях і дала велику нагороду за труди його.
10
сїя бњгльца гнњва бра'та пра'веднаго наста'ви въ стеꙁя` пра'вы и^ покаꙁа` е^мђ цр~ьствїе бж~їе. и^ да'сть е^мђ ра'ꙁђмъ ст~ыхъ, почти` е^го въ трђдехъ, и^ ё^мно'жи трђды е^го.
11
Коли з користолюбства кривдили його, вона постала і збагатила його,
11
въ ѓ^биде ѓ^дръжа'щихъ е^го, преDста` е^мђ и^ ѓ^богати` е^го,
12
зберегла його від ворогів, і убезпечила від підступників проти нього, й у великій боротьбі принесла йому перемогу, щоб він знав, що благочестя сильніше за все.
12
и^ съхрани` е^го эT вра'гъ, и^ эT лая'телїи защити` е^го. и^ поDвиh крњпокъ даде` е^мђ, да ё^вњсть ја%ко всњхъ силнњ'и е^сть бл~гочесᲄїе”
13
Вона не залишила проданого праведника, але спасла його від гріха:
13
Сїа проданаго правеDнаго не ѓ^ста'ви, н^о и^ эT грњха` и^зба'ви е^го” сни'де же с ниM в ро'въ,
14
вона сходила з ним у рів і не залишала його у путах, і потім принесла йому скіпетр царства і владу над тими, які пригнічували його, показала неправдивими тих, хто звинувачував його, і дарувала йому вічну славу.
14
и^ въ ё'ꙁахъ не ѓ^ста'ви е^го. дондеже принесе е^мђ скљ'петръ цр~ьствїя, и^ вла'сть на мђча'щиX е^го. и^ л#живыX же покаꙁа` поро'к# сътворшиX на'нь, и^ даде` е^мђ сла'вђ вњчнђю”
15
Вона звільнила святий народ і непорочне сім’я від народу, який пригнічував його,
15
Сїя людїи пра'ведныхъ и^ сњмя непоро'чное и^ꙁба'ви, эT ја^ꙁы'къ ѓ^скорбля'ю^щихъ.
16
увійшла в душу служителя Господнього і протистала страшним царям чудесами і знаменнями.
16
вни'де въ дш~ђ раба` гн~я, и^ въста` противђ цр~еи стра'шнымъ в чюдесехъ и^ ꙁна'менїихъ.
17
Вона винагородила святих за труди їх, вела їх шляхом дивним; і вдень була їм покровом, а вночі — зоряним світлом.
17
и^ въꙁда` прпDбнымъ м#здђ` трђдовъ и^хъ, и^ наста'ви и^хъ въ пђть ди'венъ. и^ бысть и^мъ въ покро'въ днем#, и^ въ пла'мень ѕвњꙁдъ в нощи.
18
Вона перевела їх через Червоне море і провела їх крізь велику воду,
18
и^ проведе` и^хъ по морю чрьмномђ, и^ проведе` и^х# сквоѕᲇ во'дђ ꙁњлнђ.
19
а ворогів їхніх потопила і вивергла їх із глибини безодні.
19
враги же и^хъ потопи`, и^ эT глђби'нныя беꙁдны и^зврњ` и^хъ”
20
Отже, праведні заволоділи обладунком нечестивих і оспівали святе ім’я Твоє, Господи, і одностайно прославили переможну руку Твою;
20
Сего ради пра'веднїи вꙁя'ша коры'сти нечести'выхъ. и^ въспњша г~и и%мя ст~ое твое, и^ ѓ^долњтелницђ рђ'кђ твою похвали'ша е^ді'нодђшне.
21
бо премудрість відкрила вуста німих і зробила виразними язики немовлят.
21
ја^ко премђдрость эTврьꙁе ё^ста нњмыхъ, и^ ја^ꙁы'цы младе'нцемъ сътвори` ја%сны”
Глава 11
1
Вона упорядкувала діла їх рукою святого пророка:
1
И$ у^пра'ви дњла и^хъ в рђкђ пррoка ст~аго.
2
вони пройшли безлюдною пустелею, і на непрохідних місцях поставили намети;
2
про'иде пђсты'ню неѓ^бита'ннђю, и^ въ непроходи'мыX въдрђѕи` кђща.
3
протистали ворогам і помстилися їм;
3
съпроти'вишася бра'немъ и^ эTм#сти'ша врагомъ.
4
знемагали від спраги і воззвали до Тебе, і дана була їм вода із розсіченої скелі й утамування спраги — із твердого каменя.
4
воZжада'ша и^ възва'ша тебе, и^ дана быs и^мъ вода` эT ка'мени несњко'ма, і^ и^сцњле'нїе жа'жди эT ка'мени жестока.
5
Бо чим покарані були вороги їх,
5
и^хже б^о ради пострада'ша вра'ѕи иX, сихъ ради
6
тим вони, знаходячись у труднощах, були облагодіяні:
6
сїи недоё^мњ'ющеся бл~годњя'нїя”
7
замість джерела постійно плинної ріки, сморідною кров’ю збуреною,
7
За и^сточникъ ё^бо вњ'чныя рњки, кро'ви и^злїя'нїе смяте'нны
8
на викриття їхнього дітовбивчого повеління, Ти несподівано дав їм велику воду,
8
въ ѓ^бли'ченїе младеnцеё^бїицA по повелњнїю да'лъ е^си и^мъ, гобꙁђю^щђся во'дђ беꙁ#наде'жне
9
показавши тоді через спрагу, як Ти покарав їхніх супротивників.
9
показа'лъ е^си. за е'же тогда жа'ждђщихъ ка'ко проти'вныX ё^мђчи.
10
Бо коли вони були випробовувані, зазнаючи, між іншим, милостивого напоумлення, тоді пізнали, як мучилися у гніві засуджені нечестиві;
10
е^гда б^о и^скђше'ни, и^б^о въ млsти наказа'нїи позна'ша како въ гнњве ѓ^сђжени нечести'вїи мђчишася.
11
тому що Ти випробовував їх, як батько, повчаючи, а тих, як гнівний цар, осуджуючи, мучив.
11
си'х же ё^бо ја%ко эTц~ъ ё^ча'щи и^скђси'лъ е^си, ѓ'нњх же ја%ко жестокъ цр~ь ѓ^сђжда'я и^спыта'лъ е^си,
12
І відсутні і присутні однаково постраждали:
12
и^ эTстоя'щїи же и^ преDстоя'щїи та'кожDе мђчишася.
13
їх осягла подвійна скорбота і стогін від спогаду про минуле.
13
сђгђба б^о и^хъ прїятъ печа'ль, и^ стена'нїе съ па'мятїю минђвшихъ”
14
Вони, коли почули, що через них покарання ті були облагодіяні, пізнали Господа.
14
Є$гда б^о слы'шахђ свои^хъ ради мђче'нїи бл~годњяныхъ и^хъ, сᲆра'зђмњва'ли г~а”
15
Кого вони раніше, як відкинутого, зреклися з наругою, Тому внаслідок подій дивувалися, перетерпівши неоднакову з праведними спрагу.
15
Въ эTложе'нїи б^о дре'вле рече'наго эTсᲄђпи'ша смњю'щася, на концы` слђче'нїю ё^диви'шася. неподо'бная пра'веднымъ жада'юще,
16
А за нерозумні помисли їх неправди, за якими вони, будучи в омані, служили безсловесним плазунам і огидним чудовиськам, Ти у покарання наслав на них безліч безсловесних тварин,
16
за помышле'нїя же безђмныхъ непра'вда и^хъ. в ни'хже блазня'щеся честова'хђ беꙁъслове'сныя пресмыка'ю^щїися, и^ звњреи лю'тых#” Послаl е^си и^мъ мно'жество без#слове'сныхъ животных# въ эTм#ще'нїе,
17
щоб вони пізнали, що, чим хто згрішає, тим і карається.
17
да познаюT ја%ко и%миже сᲆгрњши'ша си'ми же и^ мђчатся”
18
Не неможливим було б для всемогутньої руки Твоєї, яка створила світ із безвидної речовини, наслати на них безліч ведмедів або лютих левів,
18
Не невъꙁможна б^о всесил#ная рђка` твоя`, ја%же сътвори` ми'р# эT несоѓ^бра'ꙁныя ве'щи. и^ посла` и^мᲆ мно'жество медвњ'деи, и^л^и ё^давле'нїя льво'ва,
19
або невідомих новостворених лютих звірів, що або дихають вогненним подихом, або вивергають клуби диму, або кидають із очей жахливі іскри,
19
и^л^и новороженыX гнњва по'лныхъ и^ незна'емыхъ ѕвњреи, и^л^и ѓ%гнь ды'шђщъ, и^л^и ды'ма воня'юща прилага'ющи. и^л^и сᲄра'шны эT ѓ'чїю и%скры насыла'ющи.
20
які не тільки ушкодженням могли знищити їх, але і жахливим виглядом погубити.
20
и^хже не ᲄо'кмо па'кость можа'ше и^стребиᲄи, н^о и^ ѓ'браꙁъ ё^боя'ся погђби'ти.
21
Та й без цього вони могли загинути від одного подуву, переслідувані правосуддям і розсіювані духом сили Твоєї; але Ти все влаштував мірою, числом і вагою.
21
и^ беꙁъ тњхъ е^ді'нњмъ дх~омъ па'сти мого'ша, эT сђда го'нени, и^ развња'ни эT дх~а си'лы твоея, н^о вся в мњ'рђ и^ число` и^ превњ'съ расмотри'лъ е^си.
22
Бо велика сила завжди властива Тобі, і хто протистане могутності сили Твоєї?
22
Мно'го б^о мощи тебњ па'че е^сть всегда, и^ державᲇ мы'ш#ца твоея кт^о съпроти'вится.
23
Весь світ перед Тобою, як коливання чашки терезів, або як крапля ранкової роси, що сходить на землю.
23
и^же ја%ко стра'жнк# въ превњсе тако весь ми'рᲆ преD тобо'ю, и^ ја%ко ка'пля росы` ё'тренїя сходя'щїя на' землю.
24
Ти усіх милуєш, тому що усе можеш, і покриваєш гріхи людей заради покаяння.
24
ми'лђеши же всњхъ ја^ко вся` мо'жеши, и^ презира'еши грњхи` чл~комъ въ покая'нїе.
25
Ти любиш усе, що існує, і нічим не гребуєш, що створив, бо не створив би, якби щось ненавидів.
25
лю'биши же сђщая вс^я, и^ ничто'же гнђша'еши и^же сътвори'лъ е%си, ни б^о ненави'дящи чт^о ё^краси'лъ е^си.
26
І як могло б перебувати що-небудь, якби Ти не захотів? Або як збереглося б те, що не було покликане Тобою?
26
ка'коже пребысть сїе а^ще ты` не и^ꙁво'ли, и^л^и е^же не нарече'но эT тебе` съхрани'ся.
27
Але Ти все щадиш, тому що все Твоє, душолюбний Господи.
27
щади'ши же вся` ја%ко твоя сђть влDко дш~елю'бныи”
Глава 12
1
Нетлінний Твій дух перебуває в усьому.
1
Нетлњ'нныи б^о дх~ъ твои еs въ всњхъ.
2
Тому заблудлих Ти мало-помалу викриваєш і, нагадуючи їм, у чому вони згрішають, напоумляєш, щоб вони, відступивши від зла, увірували у Тебе, Господи.
2
тњмже заблђжа'ющихъ по ма'лњ ѓ^блича'е^ши, и^ в ни'хже съгрњша'юT въспомина'я ё^чи'ши, да премњни'вшеся ѕло'бы вњрђюT в т^я г~и.
3
Так, погребувавши древніми жителями святої землі Твоєї,
3
и^ дре'внихъ б^о ѓ^бита'телеи ꙁемли` ст~ыя твоея, възненави'дњлъ е^си
4
які звершували ненависні діла чаклувань і нечестиві жертвоприношення,
4
ради дњя'нїи злы'хъ. вол#швенїи и%хже творя'хђ, и^ жрътвы не прпDбныхъ.
5
і безжалісними убивцями дітей, і тими, що на жертовних бенкетах пожирали нутрощі людської плоті і крови у таємних зібраннях,
5
и^ чадоё^бїец# немлsтивыхъ, и^ ё^тробоја%дцовъ члчsкихъ плотеи и^ кровопїицевъ эT среды ст~ыX і^ и'стинныхъ твои^хъ.
6
і батьками, які убивали безпомічні душі, — Ти зволив знищити їх руками батьків наших,
6
и^ господїи ро'довъ дш~ъ беспо'мощ#ныхъ въсхотњлъ е^си погђби'ти рђками эTц~ъ на'шихъ.
7
щоб земля, найдорожча за все у Тебе, прийняла достойне населення чад Божих.
7
да досто'ино прїимется преселенїе ѓ'трокъ бж~їихъ, и^же ё^ тебе всњхъ дра'жїе е^сть земля`.
8
Але і їх, як людей, Ти щадив, пославши предтечами воїнства Твого шершнів, щоб вони помалу знищували їх.
8
н^о и^ си'мъ ја%ко чл~комъ прости'лъ е^си посла'лъ же е^си преDтекђщихъ во'и твои^хъ ја%ко ѓ%сы, да тњхъ пома'лђ и^стребя'тъ”
9
Хоч не неможливо було Тобі війною підкорити нечестивих праведним, або знищити їх страшними звірами, або грізним словом у один раз;
9
Не неси'ленъ бњше въ бра'ни покори'ти нечести'выхъ пра'веднымъ, и^л^и ꙁвњремъ сверњпымъ, и^л^и сло'вђ же'стокђ по е^дїномђ потреби'ти”
10
але Ти, помалу караючи їх, давав місце покаянню, знаючи однак, що плем’я їх негідне і зло їх уроджене, і помисли їх не зміняться повіки.
10
Сђдя'щи же пома'ле дая'ше мњсто покая'нїю, не невњдящи ја%ко лђка'въ е^сть родъ и^хъ и^ е^стестве'ная ѕло'ба и^хъ, и^ ја%ко не премени'тся помышле'нїе иX въ вњки.
11
Бо сім’я їх було прокляте від початку, і не з побоювання перед будь-ким Ти допускав безкарність гріхів їхніх.
11
сњмя б^о бњ` про'клято эT нача'ла, ниже боја%щися кого эTпђще'нїе дава'ше грњхомъ и^хъ.
12
Бо хто скаже: «що Ти зробив?» або хто протистане суду Твоєму? і хто звинуватить Тебе у знищенні народів, які Ти створив? Або який захисник прийде до Тебе, із клопотанням за неправедних людей?
12
кт^о б^о речетъ тебњ, чт^о сътвори'лъ е^си, и^л^и кт^о постоитъ проти'вђ сђдђ твое^мђ кт^о по'имеT тебе ѓ^ ја^зы'цехъ поги'бшихъ иXже ты` сътвори, и^л^и кт^о въ преDста'нїе ти прїи'детъ эTм#щая ѓ^ ѓ^би'дящихъ чл~цехъ.
13
Бо, крім Тебе, немає Бога, який має піклування про усіх, щоб доводити Тобі, що Ти несправедливо судив.
13
нњсть б^о и^нъ б~ъ ра'ꙁвњ тебе и^же ради'тъ ѓ^ всњхъ. да пока'жеши ја%ко не непра'во сђди'лъ е^си,
14
Ні цар, ні володар не в змозі з’явитися до Тебе на очі за тих, яких Ти знищив.
14
ниже цр~ь и^л^и мђчи'тель преD тобою въꙁыска'ти могђтъ и^хж погђби'лъ е^си”
15
Будучи праведним, Ти усім керуєш праведно, вважаючи невластивим Твоїй силі засудити того, хто не заслуговує покарання.
15
Пра'веденъ сы'и, пра'во вся` раз#смотря'е^ши. неполе'знаго же мђчитися ѓсђдиши, и^ чю'жда твори'ши зе'мныя си'лы”
16
Бо сила Твоя є початок правди, і те саме, що Ти володарюєш над усіма, налаштовує Тебе щадити усіх.
16
Крњпость б^о твоя ѓ^правда'нїю нача'ло, и^ еже всњхъ тебе владычествовати и^ всњхъ щадњти творитъ.
17
Силу Твою Ти показуєш тим, хто не вірує всемогутності Твоїй, і у тих, що не визнають Тебе, викриваєш зухвалість;
17
крњпость б^о пока'жеши невњрђющемђ въ си'лњ съврьше'нњи, и^ въ невњдђщихъ дрьзость ѓ^бличиj
18
але, володіючи силою, Ти судиш поблажливо й керуєш нами з великою милістю, бо могутність Твоя завжди у Твоїй волі.
18
ты' же влDко си'лныи въ кро'тости сђдиши, и^ съ вели'кимъ щаде'нїемъ разъсматря'еши наs” С тобо'ю б^о е^сть е^гда хо'щеши мощи`,
19
Але такими ділами Ти повчав народ Твій, що праведний повинен бути людинолюбним, і вселяв у синів Твоїх благу надію, що Ти даєш час покаянню у гріхах.
19
наё^чиl же е^си лю'ди своя си'цевыX ра'ди дњл#, ја%ко подоба'етъ пра'ведномђ бы'ти чл~колю'бцђ. и^ въ бл~гоё^пова'нїи сътвори'лъ е^си сн~ы твоя, ја%ко дае'ши ѓ^ грњсехъ покая'нїе”
20
Бо якщо ворогів синів Твоїх і достойних смерти Ти карав із такою поблажливістю і пощадою, даючи їм час і спонуку, щоб визволитися від зла,
20
А$ще б^о вра'г# ѓ%трокъ твои^хъ и^ длъжныX смр~ти, и^ съ си'цевыми мђчилъ е^си въ имњнїемъ и^ млsтїю, дая'и лњта и^ мњсто и%миже и^ꙁмњня'тся ѕло'бы.
21
то з якою увагою Ти судив синів Твоїх, батькам яких Ти дав клятви і завіти благих обітувань!
21
с коли'кимъ прилежа'нїемъ сђди'лᲆ е^си сн~ы твоя. и^хже эTц~емъ кля'твы завњща'нїя далъ е^си бл~гихъ въꙁдержа'нїи.
22
Отже, напоумлюючи нас, Ти караєш ворогів наших тисячократно, щоб ми, коли судимо, помишляли про Твою благість і, коли буваємо осуджені, очікували помилування.
22
насъ ё^бо накаꙁђя, враги` наша т#ма'ми бїеши. да бл~госты'ню твою помышля'еM сђдя'щи, сђди'ми же ча'емъ млsти.
23
Тому-то і тих нечестивих, які проводили життя нерозумно, Ти мучив власними їхніми мерзотами,
23
эTню'дђже и^ непра'ведныхъ въ беꙁђмїи жи'вшиX живо'тъ. своиствеными и^хъ мрь'ꙁостями мђчилъ е^си”
24
бо вони дуже далеко ухилилися на путях омани, обманюючись подібно до нерозумних дітей і шануючи за богів тих із тварин, які навіть і у ворогів були зневаженими.
24
И$б^о въ ꙁаблђже'нїе пђтїи должа'е блђди'ша, боги` мнњша ја%же въ животныхъ, врагоM беꙁᲆче'стна, младенецъ безMђныхъ м#щенїе лжђще”
25
Тому, як нерозумним дітям, на посміяння послав Ти їм і покарання.
25
Тњмже ја%ко ѓ^трокоM безъслове'сныM сђдъ в# порђга'нїе посла'лъ е^си.
26
Але, не врозумившись викривальним посміянням, вони терпіли заслужений суд Божий.
26
и^же порђга'ньми ꙁапреще'нїя не наё^чи'шася, досто'ина сђда бж~їя и^скђсяT”
27
Бо те, що вони самі терпіли з досадою, те саме побачивши на тих, яких вважали богами і через яких вони каралися, вони пізнали Бога істинного, Якого раніше відрікалися знати;
27
В ниX же б^о сїи страдахђ нђжда'хђся ѓ^ сихъ и^хже мня'хђ боги`. в ни'хᲆ мђчи'ми бњша вњдђще е^гоже прежде эTмњта'хђся ꙁнати
28
тому і прийшов на них остаточний осуд.
28
б~а и%стиннаго поꙁна'ша” Тњм#же и^ конецъ ѓ^сђжде'нїя ихъ прїиде на ня”
Глава 13
1
Дійсно суєтні за природою усі люди, у яких не було відання про Бога, які через видимі досконалості не могли пізнати Сущого і, дивлячись на діла, не пізнали Винуватця,
1
Сђе'тниy ё^бо вс^и чл~ци, в ниXже не поDлежиT премђдрость ѓ% бѕ~њ. и^ эT ви'димых# бл~гъ не мого'ша враꙁђмњти сђщаго. н^и дњлахъ вне'млющи познаша хитрьца.
2
а шанували за богів, які правлять світом, або вогонь, або вітер, або повітря, що рухається, або зоряне коло, або бурхливу воду, або небесні світила.
2
но и^ли ѓ%гнь, ил^и дх~ъ, и^ли скоръ воꙁдђхъ, и^ли вњнецъ ѕвњзда'мъ, и^ли зњлнђю во'дђ, и^ли свњтила нбsныи` стро'ители ми'рђ, бл~гы възакони'ша,
3
Якщо, зачаровуючись їх красою, вони шанували їх за богів, то повинні були б пізнати, наскільки кращий за них Господь, бо Він, Винуватець краси, створив їх.
3
иXже красотою ё^слажа'ющеся боги мнњша” да ё^вњдятъ колико сиX влDка лђчши. красоты б^о родонача'лникъ соꙁда я&.
4
А якщо дивувалися силі і дії їх, то повинні були б пізнати через них, наскільки могутніший Той, Хто створив їх:
4
а^щеy си'лњ и^ дња'нїю ё^дивляюTся, да раꙁђмњюT эT ниX колико съᲄворивыи сїя силнњишїи еs.
5
бо від величі краси створінь порівняльно пізнається Винуватець буття їх.
5
эT велі'чесᲄва б^о красоты и^зда'нїи неи^згл~ан#ныи рододњлаᲄель иX вњдTњся.
6
Утім, вони менше заслуговують осуду, бо помиляються, можливо, шукаючи Бога і бажаючи знайти Його:
6
н^о ѓ^баq ѓ^ сиX е^сть ё^ничиженїе ма'ло, и^бо са'ми сїи въскорњ прельщаюTся бг~а и%щђщи и^ хотящи ѓ^брњсᲄи.
7
тому що, звертаючись до діл Його, вони досліджують і переконуються зором, що усе видиме прекрасне.
7
въ дњлеX б^о е^го живђще ислњдђюT, и^ совњтђюTся ꙁра'комъ ја%ко бл~га ви'димая,
8
Але і вони не мають виправдання:
8
паки ни'же сїи прощени,
9
якщо вони стільки могли розуміти, що були спроможні досліджувати тимчасовий світ, то чому вони одразу не знайшли Господа його?
9
а^ще б^о толикаго воꙁмогоша вњ'дњти, да могђтъ съꙁрњти вњ'къ. си'хже влDки како скоро не ѓ^брњтоша.
10
Але більш жалюгідні ті, і надії їхні — на бездушних, які називають богами діла рук людських, золото і срібло, витвори мистецтва, зображення тварин, або негідний камінь, діло давньої руки.
10
ѓ^каа'ни же сђть и^ въ мр~твыхъ ё^пова'нїа иX, и^же призваша бо'ги дњлъ рђк# чл~ческихᲆ. зла'то и^ сребро` хитросᲄи ё^мышленїе, и^ подобїя животныX, и^ли ка'мени неключи'маго дњло рђки дре'внеи”
11
Або якийсь деревороб, вирубавши придатне дерево, вправно зняв з нього усю кору і, обробивши красиво, зробив з нього посудину, корисну до вжитку у житті,
11
А$ще же кт^о веще сњчецᲆ текто'н#, эT лњса древо право эTсњчеT и^ ѓ^тешеT бл~гоё^чне вс^ю корђ` е^го, и^ хитрᲆствђя бл~голњпне сᲆтвориT добр# сосDђ въ сᲆжиᲄїе живота,
12
а обрізки від роботи вжив на приготування їжі й наситився;
12
проданїе же дњ'ла на ё^готова'нїе бра'шна и^ꙁдав# насытиs.
13
один же з обрізків, ні до чого не придатний, дерево криве і сучкувате, взявши, старанно округлив на дозвіллі і, з досвідченістю знавця обробивши його, уподібнив його образу людини,
13
і^ и^ꙁмњнено е^же эT ниX ни въчтоy бл~гопотребно, древо кри'во сђчїа поlно, прїиM и^зваа сᲆ расђжденїеM меDлњнїя свое^го. и^ во и^скђсњ ра'ꙁђма и^ꙁъѓ^бра'ꙁи е^го, и^ ё^подоби е^го ѓ%браꙁђ чл~чђ,
14
або зробив подібним до якої-небудь низької тварини, намазав суриком і покрив фарбою поверхню його, і зафарбував у ньому усякий недолік,
14
и^ли нᲇкое^мђ живоTномђ. и^ помаꙁа е^го шарами раꙁли'кими и^ ѓ^чер#мни ма'сᲄь е^го, и^ всякъ порокъ и^же на немъ е^сть ниꙁма'ꙁа.
15
і, влаштувавши для нього достойне місце, повісив його на стіні, закріпивши залізом.
15
и^ сътвори е^мђ досᲄо'ино ѓ^бита'нїе, и^ на стњнњ поста'ви е&, и^ ё^крњпивши желњꙁоM
16
Отже, щоб витвір його не упав, він наперед потурбувався, знаючи, що воно само собі допомогти не може, бо це кумир і потребує допомоги.
16
да не ё^бо падетъ проꙁрњ е&. вњ'дыи ја%ко не мо'жеT помощи себњ, и^б^о и%доl е^сть, и^ требњ е^сть е^мђ помощи.
17
Молячись же перед ним про свої надбання, про шлюб і про дітей, він не соромиться говорити бездушному,
17
ѓ^ притяжанїях же и^ ѓ^ брацXњ е^го и^ чадњхъ моляся, не стыди'тся къ беꙁᲆдђшномђ гл~я.
18
і про здоров’я волає до немічного, про життя просить мертве, про допомогу благає цілком нездатне, про подорож — не здатне ступити,
18
и^ ѓ^ ꙁдра'вїю ё^бо не'мощнаго приꙁыва'етъ, и^ за живоT мрътваго мо'лиT, и^ въ помо'щъ неключи'мђ призовеT.
19
про прибутки, про ремесло і про успіх рук — зовсім не здатне робити руками, про силу просить найбезсиліше.
19
і^ ѓ^ пђтьше'сᲄвїи про'ситъ и%же ходи'ти не мо'жет#, и^ притяжанїи и^ дња'нїю и^ рђкотвер#женїя некрњпкаго рђками и^ мђжества про'ситᲆ эT него`, и^же всXњ е^сть не'мощнњи”
Глава 14
1
Ще: хтось, збираючись плисти і перепливати люті хвилі, кличе на допомогу дерево, що слабкіше за корабель, який його носить;
1
Плы'ти паки кт^о помы'слиT, и^ сверњпыя волны` преходи'ти. нося'щаго е^го корабля` тлᲇннњишаго дре'ва приꙁыва'етᲆ”
2
бо прагнення до надбань вигадало його, а художник вправно влаштував,
2
ѓ%ное же ё^бо похотњнїе къ снабдњнїю смы'слилъ, хи'трец же мђ'дростїю содњла”
3
але промисел Твій, Отче, керує кораблем, бо Ти дав і путь у морі і безпечний шлях у хвилях;
3
Ты же эTч~е състроа'еши пораꙁђмᲇнїе, ја%ко далъ е^си и^ въ мори пђть, и^ въ волнаX стеѕю крњпча'ишђ
4
показуючи, що Ти можеш від усього спасати, хоч би хто вирушав у море і без уміння.
4
покаꙁђющи ја%ко си'ленъ е^си эT вся'кого спасти, да а%ще и^ беꙁъ хђдожества кт^о въꙁыидетъ.
5
Ти хочеш, щоб не марні були діла Твоєї премудрости; тому люди довіряють своє життя найменшому дереву і рятуються, проходячи по хвилях на човні.
5
хо'щеши же да не бђдђтᲆ праꙁни дњла премђ'дросᲄи твое'а, сего ради и^ мало'мђ дре'вђ, въвњря'ютъ чл~цы дш~а своа” и^ преходя'ще влъны корабльцемъ и^ꙁбавле'ни сђть.
6
Бо і спочатку, коли знищувані були горді велетні, надія світу, керована Твоєю рукою, використавши корабель, залишила світу сім’я роду.
6
и эT нача'ла б^о погибшихъ го'рдыX гигаnтовъ” Оу^пова'нїе мира въ корабльци и^ꙁбњжа, ѓ^ста'ви вњкђ сњмя рожденїя, рђкою твое'ю ё^строе'но”
7
Благословенне дерево, через яке буває правда!
7
Блsвитъ б^о ся дре'во и%мже быва'етъ ѓ^правда'нїе,
8
А це рукотворне прокляте і саме, і той, хто зробив його, — за те, що зробив; а це тлінне назване богом.
8
рђкоᲄворенїе же прокляᲄо е^сᲄь і^ и^же съᲄвори е^го. ја%ко е^же содњла тлњнное, б~а и^менова.
9
Бо однаково ненависні Богу і нечестивець і нечестя його;
9
въ равне б^о ненави'дима сђть б~ђ нечествђя'и и^ нечестїе е^го.
10
і зроблене разом із тим, хто зробив, буде покаране.
10
и^б^о сътвореное съ сотворшимъ ё^мђ'чится”
11
Тому і на ідолів язичницьких буде суд, оскільки вони серед створіння Божого зробилися мерзотою, спокусою душ людських і сіттю для ніг нерозумних.
11
Сего ради и^ въ и%долехъ ја^ꙁы'ческихъ не бђдетъ расмоᲄренїе, ја%ко въ сᲆтворенїю бж~їеM въ мръꙁость сътворени сђть. и^ въ соблаꙁнъ дш~амъ чл~ческиM, и^ в сњть нога'мъ бђи^хъ.
12
Бо вигадка ідолів — початок блуду, і винахід їх — розтління життя.
12
начало б^о блђженїа е^сть вънима'нїе и%долехъ, ѓ^брњтенїе и^хъ ради тлњнїе живота` е^сть”
13
Не було їх спочатку, і не повіки вони будуть.
13
ниже б^о бњ` эT нача'ла, ниже бђдетъ въ вњки.
14
Вони увійшли у світ через людське марнославство, і тому близький призначений їм кінець.
14
тщесла'вїе б^о чл~къ вни'де въ ми'ръ, и^ сего ради кратокъ и^хъ конецъ въмњнися”
15
Батько, який мучиться гіркою скорботою щодо рано померлого сина, зробивши зображення його, як уже мертвої людини, потім став шанувати його, як бога, і передав підвладним таємниці і жертвоприношення.
15
Го'рькимъ б^о пла'чемъ сњтђ'я эTц~ъ скоро восхищенаго чада ѓ%браZ сътвори” Є$гоже тогда` чл~ка мр~тва. нн~њ ја%ко б~а чествова'ша. и^ предаде поDрђчнымъ та'ины и^ жрътвы”
16
Потім цього нечестивого звичаю, що з часом утвердився, дотримувалися, як закону, і за повелінням володарів статую шанували, як божество.
16
потомᲆ въ время въꙁмо'же нечестивыи ѓ^быча'и ја%ко ꙁаконъ съхраненᲆ е^сть, и^ мђчителеи повеленїемъ чествова'хђся и^ꙁвая'нная.
17
Кого в лице люди не могли шанувати через віддаленість проживання, того віддалене лице вони зображали: робили видимий образ шанованого царя, щоб цією старанністю полестити відсутньому, ніби присутньому.
17
и%хже в лице не могђще чествовати чл~цы далняго ради ѓ^бита'нїя, и^ꙁдалеча же ѓ%браꙁъ и^ꙁᲆѓ^браженъ и^ꙁнесенъ е^сть ја^вля'ющи ѓ%браꙁъ цр~евъ е^гоже чествовати сътвори'ша. да эTстоя'щаго ја%ко настоа'щаго чествђ'ютᲆ съ прилежанїемъ.
18
До посилення ж шанування і від незнавців заохочувала старанність художника,
18
вᲆ повеленїе за'кона и^ не раꙁђмњ'ющиX хђдожника и^ꙁмњняше любочестїе.
19
бо він, бажаючи, можливо, догодити володарю, подбав, щоб мистецтвом зробити подобу якнайкрасивішою;
19
се'и б^о хотя ё^годи'ти дрᲆжателю принђдися хи'тросᲄїю свое'ю да подобїе на'ипаче въѓ^браꙁитъ”
20
а народ, захоплений красою оздоби, того, якого невдовзі перед тим шанували, як людину, визнав тепер божеством.
20
Мно'жество же чл~кᲆ и^з#влечено блгDти дњланїя ради. въ ма'лњ чесᲄвованаго чл~ка, и^ нн~њ б~а въмњни'ша.
21
І це було спокусою для людей, тому що вони, підкоряючись або нещастю, або тиранству, неповідомлене Ім’я прикладали до каменів і дерев.
21
и^ сїе бысть жи'тїю въ лая'нїе, ја%ко ласканїю и^л^и мђчительствђ послђжи'ша чл~цы, ја%ко не ѓ^бщено и^мя ка'менїеM и^ древомъ ѓ^бложи'ша”
22
Потім не досить було для них помилятися у пізнанні про Бога, але вони, живучи у великій боротьбі неуцтва, таке велике зло називають світом.
22
Посемᲆ и^ не довлњша прельщатися ѓ бж~їю ра'ꙁђмњ, но и^ въ велицᲇ живђще беꙁђмїи бра'ни, сицевая зла'я миръ и^менђюT.
23
Звершуючи або дітовбивчі жертви, або приховані таємниці, або запозичені від чужих звичаїв шалені бенкети,
23
и^ли сн~оё^бїиство жрђще, и^ли съкровеныя жрътвы творя'ще, и^ли неи^стовъства эT и^ныX сложенїи подобїя приводя'ще.
24
вони не бережуть ні життя, ні чистих шлюбів, але один іншого або підступництвом убиває, або перелюбством кривдить.
24
ниже живота ниже браковъ чи'сто е^ще съхраня'тъ, е^теръ е^тераго и^ли дреколемъ ё^бива'етъ, и^ли блюдя'щи ѓ^скор#бляеT.
25
Усіма ж без різниці володіють кров і убивство, розкрадання і підступництво, розтління, віроломство, заколот, клятвопорушення, розкрадання майна,
25
вся же смњшена сђть, кро'вь и^ ё^бїисᲄво, татьба, и^ лесть, и^стлњнїе, и^ невњръсᲄвїе, и^ смђщенїе, заклинанїе, молва, бл~гыX
26
забуття подяки, осквернення душ, перетворення статей, безчиння шлюбів, перелюбство і розпуста.
26
блгDти не в#спомяновенїе, дш~амъ ѓ^скверненїе, роженїю премњненїе, бракомᲆ бесчинїе, прелюбодња'нїе стђдодњ'анїе”
27
Служіння ідолам, які недостойні найменування, є початок і причина, і кінець усякого зла,
27
Не и^менована б^о и%доломъ слђженїя, начало всњмъ ꙁлы'мъ и^ вина и^ конецъ е^сть.
28
бо вони або, забавляючись, шаленіють, або провіщають неправду, або живуть беззаконно, або швидко порушують клятву.
28
и^ли е^гда` веселятся неи^стоvствђ'ютъ, и^ли пророкђюT ло'жная, и^ли живђтъ неправеDне, и^ли ꙁаклина'ются скоро.
29
Надіючись на бездушних ідолів, вони не думають бути покараними за те, що несправедливо клянуться.
29
беꙁдђшныM б^о и%долоM надњ'ются, ѕл^њ кленђщеся
30
Але за те й інше прийде на них осудження, і за те, що нечестиво думали про Бога, звертаючись до ідолів, і за те, що неправдиво клялися, підступно зневажаючи святе.
30
во льсᲄи низᲆмђдрђюще преподобїе.
31
Бо не сила тих, якими вони клянуться, але суд над тими, що грішать, завжди йде за злочином неправедних.
31
не бо си'ла кленђщихъ, н^о съгрњша'ющимᲆ сђдъ приходитъ вы'нђ за престђпленїе неправеDнымъ”
Глава 15
1
Але Ти, Бог наш, благий та істинний, довготерпеливий і управляєш усім милостиво.
1
Ты же б~ъ нашъ бл~гъ и^стинеn е^си, долготръпеливъ и^ ми'лостивъ расмотря'я вс^я.
2
Якщо ми і згрішаємо, ми — Твої, що визнаємо владу Твою; але ми не будемо грішити, знаючи, що ми визнані Твоїми.
2
и^б^о а^ще съгрњшае^м# твои` е^смы` вњдђще деrжа'вђ ᲄвою. и^ а'ще не съгрњша'емъ вњмы ја%ко тебњ въмњнихомся.
3
Знати Тебе є повна праведність, і визнавати владу Твою — корінь безсмертя.
3
позна'ти б^о тебе вс^есъвръшена е^сть пра'вда, и^ вњдњти си'лђ твою ко'рень е^сть бесмр~тїя”
4
Не зваблює нас лукавий людський винахід, ні марний труд художників — зображення, розмальовані різними фарбами,
4
Ниже б^о прельсти на'съ чл~къ ѕл~охи'трьныхъ помышленїе, ниже сњнїю пи'саныи. трDђ бес плода ѓ%бразъ и^зваянᲆ различными виды,
5
погляд на які збуджує у безумних похотіння і жагу до бездушного вигляду мертвого образа.
5
и^же дасть безђмномђ похотњнїе, и^ любятъ мр~твыX ѓ^бразовъ виды безъ дш~я.
6
І ті, що роблять, і ті, хто має похіть, і хто шанує, є любителі зла, достойні таких надій.
6
тњмже лђкавымъ любители достоини смр~ти сђть, и^же творятъ таковая ја%коже чествђютъ и^миже дњиствђютъ и^хже любятъ”
7
Гончар мне м’яку землю, старанно ліпить усякий сосуд на служіння нам; з однієї і тієї самої глини виробляє посуд, потрібний і для чистих діл і для нечистих — усе однаково; але яке для кожного з них вживання, суддя — той самий гончар.
7
И$бо скђделникъ мя'къкїя земля` мнђщи съ трђдомъ дњла'етъ, ко и^зъѓ^билїю насъ кое^гождо. но эT сего же бренїя соꙁда, и^ ја%же чи'стыхᲆ дњлъ слђженїя сосђды и^ съпротивныя же вся` подобне. сиX же и^ на кое^гождо е^сᲄь потреба, сђдїя е^сть бренодњ'латель.
8
І суєтний трудівник з тієї самої глини ліпить суєтного бога, тоді як сам недавно народився із землі і скоро піде туди ж, звідки він узятий, і стягнеться з нього борг душі його.
8
и^ ꙁл^отрђдникъ бога сђетна эT сегоже творитъ бренїя” И$же въ ма'лњ преже эT ꙁемли сътворенъ бысть, и^ по ма'лњ и%детъ и^ꙁ нея'же въспрїя'тъ бы'сть дш~ею домъ”
9
Але у нього турбота не про те, що він повинен багато трудитися, і не про те, що життя його коротке; але він змагається з художниками золотих і срібних виробів, і наслідує мідників, і ставить собі у славу те, що робить мерзоти.
9
тяжетно е^сть и^хᲆ прилежа'нїе, не помышля'а ја%ко бђдетᲆ твори'ти” ниже ја%ко крато конечно житїе и%маT, зла'тодњлателемъ и^ сребро`лїятелемъ, и^ мњ'ди зда'телемъ подоби'ся, и^ сла'вђ мнитъ и^же хи'тре дњла'етъ”
10
Серце його — попіл, і надія його мізерніша за землю, і життя його нікчемніше за бруд;
10
Пепелъ б^о е^сть срDце е^го, и^ ꙁемля` про'ста ё^пова'нїе е^го, и^ бренїя хђж#ши животъ е^го,
11
бо він не пізнав Того, Хто сотворив його і вдунув у нього живу душу і вдихнув у нього дух життя.
11
ја%ко не ё^вњде съꙁда'вшаго е^го, и^ воDхнђвшаго е^мђ дш~ђ дњлателнђ. и^ въд#хнђвшаго дх~ъ животныи.
12
Вони вважають життя наше забавою і житіє прибутковою торгівлею, тому що говорять, що слід же звідкілясь здобувати прибуток, хоч би і зі зла.
12
н^о въмњниша порђга'нїе быти животъ на'шъ, и^ житїе вс^е ё^празнено е^сть на приѓ^брњтенїе” Подоба'етъ б^о рещи эTнђдђже а^ще и^ эT ꙁл^а приѓ^бристи.
13
Утім, такий більше за всіх знає, що він грішить, роблячи із земляної речовини тлінні сосуди і статуї.
13
се'и б^о паче всXњ вњдњ ја%ко съгрњша'етᲆ, вещи ꙁе'мленыя съкрђшены сосђды і^ и^ꙁвая'нїя рододњлныхъ.
14
Найбільше ж нерозумні з усіх і бідніші розумом за самих немовлят — вороги народу Твого, які пригноблюють його,
14
всњ же пребеꙁђмнњишїи и^ беꙁъчестнњиши, паче дш~и младеnца, вра'ѕи людїи твои^хъ понђди'вшїи их#.
15
тому що вони вважають богами усіх ідолів язичницьких, у яких нема ні очей для зору, ні ніздрів для втягування повітря, ні вух для слухання, ні пальців рук для дотику, і ноги яких нездатні для ходіння.
15
ја%ко вс^я и%долы ја^зы'чески мени'ша бо'ги, и%мже ниже ѓ%чїю бы'ти въ виденїе, ниже но'ꙁдри въ привлеченїе а%е^ра, ниже ё'ши слђшати ниже перᲆсты рђкъ въ ѓ^сяѕа'нїе, и^ но'ги и^хъ пра'ꙁны ко хожDенїю.
16
Хоча людина зробила їх, і запозичений дух утворив їх, але ніякий чоловік не може створити бога, як він сам.
16
чл~кᲆ б^о сътвори и^хъ, и^ дђхъ въꙁа'именыи соꙁда и^хъ. н^и е^ді'нъ б^о чл~къ мо'жетъ себњ подобна б~а соꙁдати,
17
Будучи смертним, він робить нечестивими руками мертве, тому він довершеніший за божества свої, бо він жив, а ті — ніколи.
17
смр~тенъ же сы'и, мр~тва дњ'лаетъ рђка'ма беꙁако'нныма” Лђ'че б^о еs е^го и%долъ ја%ко се'и ё^бо поживе ѓ%н же нико'гда.
18
Притім вони шанують тварин найогидніших, які за безглуздістю порівняно гірші за усіх.
18
и^ животная же бњдная чтђTся, беꙁђмїе б^о сърас#сђдное и%ныX е^сᲄь хђжшее”
19
Вони навіть некрасиві на вигляд, як інші тварини, щоб могли приваблювати до себе, але позбавлені і схвалення Божого і благословення Його.
19
Ниже е^ли'ко вожделњти ја%ко въ животныX лица` бл~га бђдTђ, эTбњжа же и^ бж~їя хвала и^ блsве'нїе е^го”
Глава 16
1
Тому вони достойно були покарані через подібних тварин і терзали їх багато чудовиськ.
1
Сего ради же и^ сїи подобнњ пострадали сђть и^ досто'ине, и^ мно'жествоM ѕвњреи и^стреблени сђть”
2
Замість такого покарання Ти благодіяв народу Твоєму: задовольняючи примхи їх, Ти приготував їм для насичення незвичайну їжу — перепелів,
2
Сего ради мђченїя ё^бл~жиl е^си лю'ди твоя, въ похотᲇнїе во'ли сᲄра'нническа въкђшенїя, пи'щђ ё^готовалᲆ е^си крастели.
3
щоб ті, мучимі голодом, через огидний вигляд насланих гадів, відмовлялися і від необхідного позиву до їжі, а ці, короткочасно потерпівши нестачу, спожили незвичайну їжу.
3
да ѓ^ни ё^бо вожделњвшїи пи'ща, покаꙁа'нїем# посла'ныX. и^ эT нђ'жнаго хотњ'нїя ѓ^братяTся” Сїи же въ ма'лњ ни'щи бы'ша, и^ стра'нна прїимњша въкђше'нїя”
4
Бо тих гнобителів повинна була осягнути невідворотна нестача, а цим тільки потрібно було показати, як мучилися вороги їхні.
4
Подоба'ше б^о ѓ^нњмъ без#эTвњтнеи нищетњ наити мђчи'тельствомъ” СиM же толи'ко показа'ти, ка'ко враги иX мђ'чишася”
5
І тоді, коли спостигла їх жахлива лютість звірів і вони знищувалися укусами підступних зміїв, гнів Твій не продовжився до кінця.
5
И$бо тњмъ на'иде жесто'къ ѕвњ'реи гнњвъ, кђса'нїемъ сверњпыхъ и^стребля'хђся ѕмїев#”
6
Але вони були збентежені на короткий час для напоумлення, отримавши знамення спасіння на спогад про заповідь закону Твого,
6
Но не до конца пребы'сть гнњвᲆ твои, въ накаꙁа'нїе же въ ма'лњ смђще'ни сђть” Зна'менїе и^мњ'ющи спsнїю, на въспомяненїе за'повњди ꙁако'на твое^го”
7
бо той, хто навертався, зцілявся не тим, на що дивився, але Тобою, Спасителем усіх.
7
ѓ^брати'выися ё^бо, не възрњ'ннаго ради цњля'шеся, н^о тебе ради всњхъ сп~са”
8
І цим Ти показав ворогам нашим, що Ти — визволитель від усякого зла:
8
И$ в сем# же накаꙁаl е^си враги на'ша, ја%ко т^ы е^си и^ꙁбавля'аи эT вся'кого ѕл^а,
9
бо їх убивало жаління сарани і мух, і не знайшлося зцілення для душі їх, тому що вони були достойні мучення від цих.
9
и^х#же б^о а^кри'ды и^ мышица поби'ша кђса'нїеM, и^ не ѓ^брњтеся цњ'льба дш~амъ и^хъ ја%ко досто'ини бя'хђ эT таковыхъ мђчитися,
10
А синів Твоїх не здолали і зуби отруйних зміїв, тому що милість Твоя прийшла на допомогу і зцілила їх.
10
сн~овъ же твои^хъ ниже ѕмїевыхъ ꙁђбо'въ ја%ды ѓ^долњша, млsть бо твоа приходя'ще и^сцᲇля'ше и^хъ.
11
Хоч вони і були уражувані для нагадування їм про слова Твої, але скоро були і зцілювані, щоб, упавши у глибоке забуття того, не позбулися Твого благодіяння.
11
въ па'мять б^о словесъ твои^х# ё^секня'хђся, и^ ско'ро и^сцњля'хђся, да не вᲆ глђбинђ в#пада'юще ꙁабве'нїа, эTлђча'тся твое^го бл~годњя'нїя.
12
Не трава і не пластир лікували їх, але Твоє, Господи, всецілюще слово.
12
ниже б^о зе'лїе ниже ѓ^бяꙁа'нїе и^сцњли и^хъ, н^о сло'во твое г~и и^же цњли'тъ вся”
13
Ти маєш владу життя і смерти і опускаєш до врат пекла і підносиш.
13
Ты б^о животђ и^ смр~ти вла'сть и%машъ, і^ и^ꙁво'диши да'же до вра'т# а%дђ и^ въꙁво'диши.
14
Людина зі злоби своєї убиває, але не може повернути духу, який відійшов, і не може прикликати взяту душу.
14
чл~кᲆ же ё^биваеT ꙁло'бою свое^ю, и^сшеD же дх~ъ не вᲆꙁврати'тъ, ни приꙁове'тъ дш~ђ и^же въспрїа'та е^сть”
15
А Твоєї руки неможливо уникнути,
15
твое^я же рђки и^ꙁбежа'ти невъꙁмо'жно е^сть.
16
бо нечестиві, які зреклися пізнавати Тебе, покарані силою Твоєю, будучи переслідувані незвичайними дощами, градами і невідворотними бурями і знищувані вогнем.
16
эTмњта'ющи бо ся тебе вњдњти нечести'вїи, въ крњ'пости мышца ᲄвое^а бїени сђть, сᲄра'нными дожDами и^ градами и^ бђрями гони'ми страда'ша, и^ ѓ^гнеM растаа'ни”
17
Але найдивнішим було те, що вогонь сильніше діяв у воді, яка усе гасить, бо самий світ є поборник за праведних.
17
Пресла'вное б^о вᲆ всеё^чаща'ющеи водњ` мно'жае дњлаеT ѓ%гнь. котора'ющъ б^о ся е^сть ми'ръ па'че пра'ведныхъ”
18
Іноді полум’я приборкувалося, щоб не спалити тварин, посланих на нечестивих, щоб вони, бачачи це, пізнали, що переслідуються судом Божим.
18
Когда ё^бо ё^кротя'шеся пла'мень, да не съгоряT и^же на нечестивыхъ послана бњхђ животная. н^о сїи зря'ще вњ'дятъ ја%ко бж~їя сђда стражђтъ гоне'нїе,
19
А іноді і серед води палило сильніше за вогонь, щоб знищити творіння землі неправедної.
19
нњкогдаже междђ водо'ю ѓ^гнь паля'ше, даже безако'наго земли` рожде'нїя растлиT.
20
Замість того народ Твій Ти годував їжею ангельською і послав їм, які не трудилися, з неба готовий хліб, що був приємним за смаком кожного.
20
и^хже ра'ди а^гг~лъскою пи'щею пита'лъ е^си лю'ди ᲄвоа, ё^гото'ванъ хлњбъ с нб~се пода'лᲆ е^си и^мъ безъ трђда, всеё^слажде'нїе в себњ и^мњ'ющи и^ вся'кђ сла'дость бл~гово'н#наго въкђше'нїя.
21
Бо властивість їжі Твоєї показувала Твою любов до дітей і на задоволення бажання того, хто споживав, змінювалася за смаком кожного.
21
съставле'нїя же твое^го и^ сла'дости ᲄвоея сн~оM покаꙁа`. и^ ё^гажда'ющи е^ді'ного ко'ждо во'ли ја%же въсхотњ, къ чемђ же кт^о хоᲄя'ше превраща'шеся.
22
А сніг і лід витримували вогонь і не танули, щоб вони знали, що вогонь, який горить у граді і блищить у дощах, знищував плоди ворогів.
22
снhњ же и^ ледъ пребыва'ше си'лђ ѓ%гненђ и^ не растая'шеся, да ё^вњдятъ ја%ко плодъ враго'въ и^стребля'ше ѓ%гнь горя'щїи, въ' градњ и^ дождњхъ блиста'ю^щи”
23
Але той самий вогонь, щоб наситилися праведні, втрачав свою силу.
23
Сего ра'ди да ся паки питаюT пра'веднїи, и^ ѓ%гнь паки своея силы лиши'ся”
24
Бо творіння, слугуючи Тобі, Творцю, спрямовується для покарання нечестивих і вщухає для благодіяння віруючим у Тебе.
24
творе'нїе б^о тебњ творцђ слђжа'ше, распросᲄира'ется на мђкђ проти'вђ непра'ведныхъ, и^ легча'е тво'рится въ бл~годњянїе ради на ᲄя надњю'щихся.
25
Тому і тоді воно (творіння), змінюючись в усьому, підкорювалося Твоїй благодаті, яка годує усіх, за бажанням нужденних,
25
сего ра'ди и^ тогда` вся` преѓ^браже'на всMњ кормиᲄелница, блгDти твоея слђжа'ше къ во'ли и^хъ и^же эT тебе пожелњни сђть.
26
щоб сини Твої, яких Ти, Господи, полюбив, пізнали, що не види плодів годують людину, але слово Твоє зберігає віруючих у Тебе.
26
да наё^ча'тся сн~ове твои` и%хже възлюбиl е^си г~и, ја%ко не рожде'нїя плодо'въ пита'ютъ чл~ка, н^о сло'во твое тебᲇ вњ'рющихъ соблюда'етъ.
27
Бо те, що не пошкоджувалося вогнем, будучи зігріте слабким сонячним променем, одразу ж розтавало,
27
чт^о б^о ѓ^гне'мъ нерастлњно скоро эT малы'я лђча слн~чныя грњ'емое расᲄая'шеся,
28
щоб було відомо, що треба попереджати сонце подякою Тобі і звертатися до Тебе на схід світла.
28
да ꙁна'емо бђдетъ всњмъ ја%ко подоба'етъ дости'гнђти слн~цђ къ блsвенїю твое^мђ, и^ къ въз#сїянїю свњтA тебњ поклони'тися” Не
29
Бо надія невдячного розтане, як зимовий іній, і виллється, як негідна вода.
29
бл~годарно б^о ё^пова'нїе ја%ко зиMныи и%неи раста'е^тъ, і^ и^злїется ја%ко вода` неключи'ма”
Глава 17
1
Великі і незбагненні суди Твої, тому ненавчені душі впали в оману.
1
Вели'ци сђть сђди твои` г~и, и^ не и^ꙁъгл~анны. сего ра'ди ненакаꙁа'нїи дш~а съблазни'ша,
2
Бо беззаконні, які задумали гнітити святий народ, в’язні темряви і полонені довгої ночі, зачинившись у домах, ховалися від вічного Промислу.
2
въспрїяша б^о наси'ловати ја^зы'къ ст~ыи безаконнїи. ё'зники т#мы` и^ долгою но'щїю свя'ꙁани и^ заключе'ни поD кровы бњгльцы вњчнаго провњдњнїя лежа'ша”
3
Думаючи сховатися у таємних гріхах, вони, під темним покровом забуття, розсіялися, сильно лякані і бентежені примарами,
3
Оу^таи'ти б^о мня'щеся въ мра'чныхъ грњсехъ, възвњсти'ся приключе'нїе, и^ расточе'ни сђть ё^жаса'ющеся стра'шно, и^ съ ё^дивле'нїемъ злы'мъ възмђщени сђть.
4
бо і найпотаємніше місце, яке ховало їх, не спасало їх від страху, але страшні звуки навколо їх приводили їх у занепокоєння, і з’являлися люті чудовиська зі страшними лицями.
4
ниже б^о съдръжа'щїи и^хъ покровъ беꙁъ стра'ха съхрани`, шђ'ми же съходя'ще възмђща'хђ. и^ привидњнїя печа'лны ја^вля'ющися. ё'жасъ тњмъ подавахђ.
5
І ніяка сила вогню не могла озорити, ні яскравий блиск зірок не міг осяяти цю похмуру ніч.
5
и^ ѓ'гнь б^о ни е^ді'ныя си'лы можаше ᲄњмъ възда'ти ни звњ'зды эT свњтлаго пла'мени просвњти'ти можа'хђ т^ђ но'щъ стра'шнђю.
6
Являлися їм тільки багаття, які горіли самі собою, повні жаху, і вони, боячись невидимого — примари, уявляли собі видиме ще гіршим.
6
ја^вля'ше же ся и^мъ токмо скоръ ѓ%гнь стра'ха и^спо'лнъ, и^ стра'хомъ побїени тогда и^же не ви'дњша ѓ^ноя. лица` ча'яхђ го'ршая бы'ти и^хже видя'хђ”
7
Упали зваби чарівного мистецтва, і вихваляння мудрістю було піддане осміянню,
7
во'л#хвъ же хђдо'жества преложе'ни бя'хђ въ посмњхъ и^ премђдрђющимъ велича'нїя ѓ^бличе'нїе кля'твено.
8
бо ті, які обіцяли відігнати від страдницької душі жахи і страхи, самі страждали на ганебну боязнь.
8
ѓ^бњща'ющїи бо ся сᲄрахи и^ смђще'нїя и^згна'ти эT дш~а болящїя, сїи съ посмњхомъ полни стра'хомъ боля'хђ.
9
І хоч ніякі страхіття не турбували їх, але, переслідувані бродіннями отруйних звірів і свистами плазунів, вони зникали від страху, боячись глянути навіть на повітря, від якого нікуди не можна втекти,
9
и^б^о а^ще и^ни кто' же и^хъ възмђще'не ё^стра'ши и^ четвероно'гихъ прехо'ди, и^ змі'ем# звизда'нїя въздви'гнени стра'шно погиба'хђ. и^ а^е'ра е^гоже никт^о ники'м же пђтеM и^збњжа'ти възмо'же эTмњта'юща себе ви'дњти.
10
бо нечестя, засуджуване власним свідченням, — боязке і, преслідуване совістю, завжди придумує жахи.
10
нечистота` б^о своистве'не лђка'вая свњдњтельствђ'етъ ѓ^сђжда'ющи. вы'нђ же прїемлюще лю'тая, содръжи'мA совњстїю.
11
Страх є не що інше, як позбавлення допомоги від розуму.
11
ничтоже б^о е^сть страX токмо преда'нїе эT по'мощеи помышле'нїя.
12
Чим менше надії всередині, тим більше уявляється невідомість причини, що породжує муки.
12
внђтрь же ме'нше сђще чая'нїе бо'лшђю мни'тъ нечистотђ` настоя'щего мђче'нїя вины`.
13
І вони у цю істинно нестерпну ніч, що прийшла з глибин нестерпного пекла, приготувавшись заснути звичайним сном,
13
тMњже и^же в немощнђю прїидо'ша но'щъ и^ эT не'мощнаго а'да нашеDшђю т#мђ` сно'мъ спя'щи.
14
то були тривожимі страшними примарами, то розслаблювані душевним смутком, бо находив на них раптовий і неочікуваний страх.
14
ја^же ё^бо чюдесемъ попира'хђся привидᲇнїи ра'ди, и^ ја%же дш~и и^счеза'хђ преда'нїя. скоръ б^о иM и^ ненаде'женъ стра'хъ на'иде.
15
Отже, де хто тоді був захоплений, ставав полоненим, і його ув’язнювали у цю темницю без оков.
15
а^щеy си'це се'и б^њ тђ` ниꙁпада'я. съхраня'шеся ё^ темни'цы беꙁъ желњ'за заключеn.
16
Чи був то хлібороб або пастух, або той, хто займався працею в пустелі, усякий, будучи захопленим, підлягав цій неминучій долі;
16
а^ще б^о землњ` дњлатель кт^о бы'сть и^л^и па'стыръ, и^л^и пђсты'ни дњлатель трђдоM преDѓ^бяT быs неи^ꙁбњж'нђю тръпяше нђж'дђ.
17
бо усі були зв’язані одними нерозв’язними путами темряви. Чи вітер, що свистить, чи милозвучний голос птахів серед густих гілок, чи сила швидкоплинної води, чи сильний тріск падаючого каміння;
17
е^ді'нымъ б^о ю%жемъ желњꙁныM тмы` вси бяхђ свяꙁа'ни. и^ли дх~ъ ꙁвидꙁа'ющи и^ли межDђ ча'стыхъ древесныхъ вњтвеи птиченъ шђмъ бл~гъ, и^ли си'ла во'дная текђщи ѕњ'лне,
18
чи невидиме бігання скакаючих тварин, чи голос ревучих диких звірів, чи луна, що віддається з гірських ущелин, усе це, жахаючи їх, повергало у розслаблення.
18
и^ли шђмъ ѕњ'лнаго низпаде'нїя ка'менеи, и^ли и^гра'ющимъ ѕвњремъ тече'нїе невидимое, и^ли рыка'нїя ѕњлныX ѕвњреи гла'са, и^ли эTꙁыва'ющся эT де'бреи го'рскихъ глаs ѓ^скђдњва'ти творяще и^хъ стра'хъ”
19
Бо весь світ був освітлюваний ясним світлом і займався безперешкодно ділами;
19
Вся б^о вселе'нная свњтло просвњща'шеся свњтомъ, несмњша'нымъ дњ'ломъ съдержа'шеся.
20
а над ними одними була розпростерта важка ніч, образ темряви, що уміла колись обійняти їх; але самі для себе вони були обтяжливішими за темряву.
20
самњ'м же ѓ^нᲇмъ простира'шеся тяжка но'щь, ѓ%браꙁᲆ бђдђщаго и^хъ въспрїа'тїа тмы`, і^ и^мъ самњмъ бяше тяжча'иша”
Глава 18
1
А для святих Твоїх було найбільше світло. І ті, чуючи голос їх, а образу не бачачи, називали їх блаженними, тому що вони не страждали.
1
ПрпDбным# же твои^мъ вели'къ б^њ свњтъ, и%хже ё^бо глsа слы'шаще ѓ%браꙁа же не ви'дяще” Зане же ё^бо ѓ^ни того же не страда'хђ блажа'хђ т^я,
2
А за те, що, бувши раніше скривдженими ними, не мстилися їм, дякували і просили прощення в тому, що змушували переносити їх.
2
ја%ко не пакосᲄвовани преDѓ^биди'ми бл~годаря'хђ. и^ е'же пронестися блгDтїю моляхђся”
3
Замість того, Ти дав їм дороговказ на незнайомому шляху — вогнесвітлий стовп, а для благополучного подорожування — нешкідливе сонце.
3
Сихъ ра'ди ѓ^гнегоря'щїи столпъ во'жDа имњша невњдо'маго пђти ше'ствїя. слн~ца же беꙁ# па'кости любоче'стнаго стра'н#ничества пода'лъ е^си.
4
Бо ті достойні були позбавлення світла й ув’язнення у темряві, тому що тримали в ув’язненні синів Твоїх, через яких мало бути дане світу нетлінне світло закону.
4
досто'ини б^о ѓ^ни лиши'тися свњта, и^ снабдњтися въ тмњ. и^же ꙁаключе'ныхъ стрежа'хђ сн~овъ твои^хъ, и%хъ же ради въсхотњ неи^стлњненъ ꙁако'на свњтъ вњкђ да'ти.
5
Коли визначили вони побити дітей святих, хоч одного сина, покинутого, і спасли, у покарання за те Ти забрав безліч їхніх дітей і самих усіх погубив у великій воді.
5
совњтова'вшиX и^хъ прпDбныX ё^бива'ти младенца, и^ е^ді'номђ преложе'нђ ча'дђ и^ сп~сенђ. вᲆ ѓ^бличе'нїе иX вꙁя` мно'жество чаD, и^ е^ді'нодђшно погђби'лъ е^си въ водњ` ѕњлнњи”
6
Та ніч була провіщена батькам нашим, щоб вони, твердо знаючи обітування, яким вірили, були благосердими.
6
ѓ^на б^о но'щь провњдњся эTц~емъ на'шимъ, да и%стинно вњдђще и^мже кля'твамъ ё^вњри'ша вожDелњ'ютъ.
7
І народ Твій очікував як спасіння праведних, так і загибелі ворогів,
7
въспрїя'то же бы'сть эT людїи твои^хъ. сп~сенїе б^о пра'веDных# вра'гъ же и^стребле'нїе.
8
бо, чим Ти карав ворогів, тим самим звеличував нас, яких Ти прикликав.
8
ја%ко б^о ѓ^бещестилъ е^си сђпоста'ты на'ша, к семђ насъ приꙁыва'ющи просла'вилъ е^си.
9
Святі діти праведних таємно звершували жертвоприношення й однодумно постановили божественним законом, щоб святі однаково брали участь у тих самих благах і небезпеках, коли батьки уже співали хвали.
9
съкрове'но б^о жря'хђ прпDбнїи ѓ^тро'ки бл~гихъ, и^ ꙁако'на бжsтвеннаго въ съи^менова'нїе завњщаша” Та'коже бл~гихъ и^ бњ'дныX въспрїя'ти ст~ыX, эTц~ъ ё'же преDвъспњва'ющиX хва'лђ”
10
З супротивної ж сторони лунав безладний крик ворогів, і розносилося жалібне волання над дітьми, яких оплакували.
10
ВоZшђмњ же не подо'бно враго'въ во'пль, и^ пла'чь слы'шашеся пла'чющихъ младе'нецъ”
11
Однаковим судом був покараний раб із господарем, і простолюдин терпів одне і те саме з царем:
11
Сицевою же ме'стїю ра'бъ съ господи'номъ ѓ^ꙁлобле'нъ е^сть, и^ ѓ^полче'ныи чл~къ цр~еви подо'бная пострада”
12
усі взагалі мали безліч мерців, померлих одинаковою смертю; і живих не вистачало для поховання, тому що в одну мить знищено було усе найдорожче їхнє покоління.
12
Є$ді'нодђшно же ё^бо вс^и въ е^ді'номᲆ и^мени смр~тноM, мр~твыX и^мњя'хђ без#численыхъ” Ниже б^о въ погребе'нїе живы'хъ довляше, понеже е^ді'нымъ м#гнове'нїемᲆ честьнњ'ишїи ро'дъ и^хъ и^стребле'нъ е^сть.
13
І хто не вірив нічому заради чаклунства, під час знищення первістків, визнали, що цей народ є син Божий,
13
эT всњхъ б^о не вњрђюще ради чародњя'нїя, и^ ради первенецъ и^стребле'нїа и^сповњда'ша лю'ди бж~їя сн~ы бы'ти.
14
бо, коли усе оточувала тиха безмовність, і ніч у своєму плині досягла середини,
14
молча'нїю б^о съдержа'щђ всњхъ, и^ но'щь свое^го тече'нїя по'лъ пђти и^мњше.
15
зійшло з небес від царствених престолів на середину погибельної землі всемогутнє слово Твоє, як грізний воїн.
15
всемогђще сло'во твое г~и и^сходя'щи эT нб~си эT прsтлъ црsкихъ, жесто'къ брани'тель посреди и^скорене'нїа и^ ꙁемли преDни'де.
16
Воно несло гострий меч — незмінне Твоє повеління і, ставши, наповнило усе смертю: воно торкалося неба і ходило по землі.
16
ме'чъ ѓ%стръ нелицемњрнаго повелњ'нїя твое^го нося'и, и^ стоя'щи и^споlни вс^я смр~ти. и^ да'же до нб~си досяꙁа'ше стоя'щи на ꙁемли`”
17
Тоді раптово сильно стривожили їх мрії сновидінь, і приступили несподівані жахи;
17
Тогда` внеꙁа'пђ привидњнїя сно'въ лю'тњ смђти'ша и^хъ, страхи же наидо'ша ненаде'жны.
18
і будучи уражуваним — один там, інший тут, напівмертвий повідомляв причину, з якої він помирав:
18
и^ и'нъ и^на'мо въверженъ е^лњ жи'въ, е^я'же ради вины` смр~тїю и^щеꙁа'хђ”
19
бо сновидіння, які стривожили їх, попередньо показали їм це, щоб вони не загинули, не знаючи того, за що терплять зло.
19
видњ'нїя б^о и^хъ смђти'ша и^хъ. сїе преDё^ча'хђ да не вњдяще е^гоже ради ѕл^а стражђще погибо'ша”
20
Хоч спокушення смерти торкнулося і праведних, і багато їх загинуло у пустелі, але недовго тривав цей гнів,
20
Прикоснђ же ся тогда и^ пра'веDныхъ и^скђше'нїе смр~ти, і^ и^стлњ'нїя въ пђсты бы'сть мно'жество, н^о не до'лго пребы'сть гнњвъ”
21
бо непорочний муж поспішив захистити їх; принісши зброю свого служіння, молитву й умилостивлення кадильне, він протистав гніву і поклав кінець біді, показавши тим, що він служитель Твій.
21
Потща' бо^ ся мђж'ь непоро'ченъ и^ преDбрашеся, свое^я слђжбы ѓ^рђж'їемъ. моли'твђ и^ џимїя'ма ѓ^цњще'нїе принесъ, съпроти'въ ста гнњвђ. и^ конца наста'вилъ требова'нїя, покаꙁђющи ја%ко твои е^сᲄь ра'бъ.
22
Він переміг знищувача не силою тілесною і не дією зброї, але словом підкорив того, хто карав, згадавши клятви і завіти батьків.
22
ѓ^долњ же наро'ды не въ си'лњ теле'снњи ниже ѓ^рђжїи дњлаными, н^о сло'воM повелњвшаго трђжа'тися. кляᲄвы эTц~ъ и^ ꙁавњты помина'ющи
23
Бо коли вже купами лежали мертві одні на одних, він, ставши всередині, зупинив гнів і перепинив йому путь до живих.
23
хо'лми б^о ё^ паDшихъ дрђгъ на' дрђга межDђ мр~твыхъ ста'въ и^ эTсᲇче гнvњ, и^ раꙁдњли ја%же къ живы'мъ пђть.
24
На подирі його був цілий світ, і славні імена батьків були вирізані на каменях у чотири ряди, і велич Твоя — на діадимі голови його.
24
въ ѓ^дежDи б^о подира б^њ весь ми'ръ, и^ эTц~ъ сла'вы на четы'реё^го'лномъ ка'мени и^ꙁвая'нъ, и^ вели'чество твое въ дїади'мњ главы е^го”
25
Цьому поступився винищувач, і цього убоявся, тому що достатньо було одного цього випробування гнівного.
25
Сими прїиде и^скореняа, сїя же ё^страши'ша, б^њ бо то'кмо и^скђше'нїе гнњ'ва дово'лно”
Глава 19
1
А над нечестивими до кінця тяжів немилостивий гнів, бо Він передбачав і майбутні їхні діла,
1
Нечести'вым же до конца` без# млsти ја%рость на'иде” Прови'дњ б^о и^хъ и^ бђдђщая,
2
що вони, дозволивши їм вирушити і з поспішністю виславши їх, розкаються і поженуться за ними,
2
ја^ко сїи ѓ^браще'ннїи еже ѓ^ста'вити, и^ съ т#ща'нїемᲆ эTпђсти'ша и^хъ” Гна'ша въ слњд# раска'явшися,
3
бо, ще маючи у руках печалі і ридаючи над гробами мертвих, вони задумали інший безумний помисел, і тих, кого з благанням висилали, переслідували, як утікачів.
3
е^ще б^о въ рђка'хъ и^мњ'юще рыда'нїя, и^ сњтђ'ющися гробомъ мрт~выX, и%нъ себњ взя'ша по'мыслъ безђмїя. і^ и^хже моля'щи и^згна'ша иX а^ки бњгльцы гоня'хђ”
4
Тягла ж їх до того кінця доля, якої вони були гідні, і вона навела забуття на те, що трапилося, щоб вони поповнили покарання, якого не вистачало до їхніх мук,
4
Влеча'ше б^о и^хъ къ семђ концђ досто'ина нђжда, и^ приклю'чшихся не въспомянђтїе вложи`” да'же и^ прочая мђкамъ ко и^сполне'нїю мђче'нїя.
5
і щоб народ Твій звершив славну подорож, а вони знайшли собі надзвичайну смерть.
5
лю'ди же ᲄвоя пресла'вное пђтьше'ствїе и^скђси`. ѓ^ни' же стра'ннђ ѓ^бря'щђтъ смр~ть”
6
Бо все творіння знову з висоти перетворилося у своїй природі, підкорюючись особливим повелінням, щоб сини Твої збереглися неушкодженими.
6
Все' бо творе'нїе въ свое'мъ е^мђ родђ` па'ки со выjше преѓ^бразя'шеся, слђжа'щи своиственыM повеле'нїемъ, да ѓ'троцы твои` съхраня'тся неврежде'ни.
7
З’явилася хмара, яка осіняла стан, а де стояла колись вода, показалася суха земля, із Червоного моря — безперешкодна путь, і з бурхливої безодні — зелена долина.
7
ѓ%блакъ ѓ^сеня'щїи по'клъ и^хъ, и^ вла'жна земля` сђха ја^ви'ся. и^з мо'ря чермнаго пђть беꙁъ прет#кнове'нїя, и^ по'ле процвиᲄа'ющи эT волны зᲇлныя
8
Покриті Твоєю рукою, вони пройшли по ній усім народом, бачачи дивні чудеса.
8
и^мже весь ја^зы'къ про'иде, твое'ю рђкою покрове'ни” Ви'дящи ди'вная и^ чюдеса`,
9
Вони паслися, як коні, і грали, як агнці, прославляючи Тебе, Господи, Визволителя їх,
9
ја^ко ко'ни насыти'шася, и^ ја^ко а'гньци възра'довашася хваля'ще т^я г~и и^зба'вльшаго и^хъ”
10
бо вони ще пам’ятали про те, що трапилося під час перебування їх там, як земля замість народження інших тварин породила скнипів, і ріка замість риб вивергла безліч жаб.
10
Въспомянђся бо е^ще и^мъ, иже въ ѓ^бита'нїю и^хъ. ка'ко ё^бо за рожде'нїе живо'тныхъ и^зведе земля скни'фы, и^ за рыбы эTри'гнђ рњка` мно'жество жа'бъ”
11
А опісля вони побачили і новий рід птахів, коли, захопившись побажанням, просили приємної їжі,
11
Послњди же ви'дњшA и^ новорожDенїе птицъ, ја%ко похотњнїемъ и^зве'дени, проси'ша сла'достьныя пи'ща,
12
бо на утіху їм налетіли з моря перепели, а грішних спіткали покарання не без знамень, які були силою блискавок. Вони справедливо страждали за свою злобу,
12
въ похотњнїю б^о в#зыидо'ша и^мъ эT мо'ря крастели. мђче'нїя грњшнымъ наи^до'ша не безъ быvшихъ зна'менїи, по нђж'ди гро'ма пра'ведне б^о пострада'ша по свои^хъ безако'нїяхъ.
13
бо вони дуже сильну відчували ненависть до чужоземців: інші не приймали незнайомих подорожніх, а ці поневолювали благодійних прибульців.
13
и^б^о лю'тњишее ненавидњнїе на страннолю'бца насᲄа'вишA и^нїи б^о незна'емыхъ не прїемля'хђ прише'лецъ, сїи же бл~годњтелїю страннолю'бцоM слђжа'хђ,
14
І мало цього, але ще буде суд на них за те, що ті вороже приймали чужих,
14
и^ не тоkмо н^о е^же кое расмотре'нїе бђдеT иX. зане насиляеми въспрїемляхђ чю'ждиX.
15
а ці, з радістю прийнявши тих, які потім уже користувалися однаковими правами, стали пригнічувати жахливими роботами.
15
нᲇцыи же съ пра'знесᲄвами въспрїеMля'хђ сиX, ё^же` ѓ^бы'чаемъ приѓ^бща'ющеся пра'ведныX. жесточа'ишими ѓ^ѕлоби'ша бо'лњꙁньми.
16
Тому вони уражені були сліпотою, як ті колись біля дверей праведника, коли, будучи обійняті густою темрявою, шукали кожен входу в його двері.
16
побїени же сђть ѓ^слњпле'нїемъ, ја%коже и^ ѓ^ни` при две'реX прпDбнаго съ ско'рыми покровени бяхђ тма' ми. ко'ждо же прохода своиX две'рїи и^ска'ше,
17
Самі стихії змінилися, як в арфі звуки змінюють свій характер, завжди залишаючись тими ж звуками; це можна побачити через старанне спостереження того, що було.
17
і^ и'хъ ра'ди стихїи премњне'ны. ја%ко въ гђслехᲆ стрђны послњдова'нїю и%мени премњня'тся, и^ всегда` свое^го шђма стрегђтъ. ꙁане` е^сть ви'дњти ѓ%бразђ бы'вшаго и%стиннњ.
18
Бо земні тварини перемінялися на водяних, а ті, що плавали у водах, виходили на землю.
18
сђха'я въ вла'жная ѓ^браща'хђся, и^ е^ли'ка бњхђ пла'вающїа в зе'млю проидя'хђ.
19
Вогонь у воді утримував свою силу, а вода втрачала свою властивість гасити;
19
ѓ%гнь можа'ше наD во'дђ выш#ше своея си'лы, и^ вода` ё^гаша'ющђ си'лђ ꙁабы`
20
полум’я, навпаки, не шкодило тілам тварин, що бродять і легко руйнуються, і не танув легкотанучий сніговидний рід небесної їжі.
20
пла'мени эT противле'нїя и^стлњнных# живо'тныхъ. не трђди'ша пло'теи проходя'щихъ. ниже та'ющаго ледоѓ'брзне тлњненъ ро'дъ нетлᲇнныя пи'ща.
21
Так, Господи, Ти в усьому звеличив і прославив народ Твій, і не залишав його, але повсякчас і на всякому місці перебував з ним.
21
по всемђ` г~и въꙁвели'чилᲆ е^си лю'ди твоя, и^ просла'виl е^си и^ не пре'зрњлᲆ е^си въ все вре'мя и^ на вся'ком# мњсте преDстоя`”