¹

У четвертий рік царя Дарія було слово Господнє до Захарії, у четвертий день дев’ятого місяця, Хаслева,

¹

И бы'сть въ четве'ртое лњто при дарїи цр~и. бы'сть сло'во гн~е к# захарїи, в# чеᲄвертыи мsца девя'таго, е^же е^сть хаслељ=.

²

коли Вефиль послав Сарецера і Регем-Мелеха і супутників його помолитися перед лицем Господа

²

и^ посла` въ веџи'ль сар#саръ, и^ а^рвесеер# цр~ь, и^ мђжи и^же с ни'мъ ѓ^цы'стиᲄися гв~и,

³

і запитати у священиків, які у домі Господа Саваофа, й у пророків, говорячи: «чи плакати мені у п’ятий місяць і поститися, як я робив це вже багато років?»

³

гл~я, къ сщ~енныM и^же в# хра'мњ г~а бг~а вседръжителя и^ къ пррoкомъ, а^ще вниде здњ`, в пя'тыи мsць ст~ыни. плача` и^л^и постя'ся, ја%коже сътвори ё^же мно'га лњта”

⁴

І було до мене слово Господа Саваофа:

⁴

И$ бы'сть сло'во г~а вседръжи'теля къ мнњ`, гл~я,

⁵

скажи всьому народу землі цієї і священикам так: коли ви постились і плакали у п’ятому і сьомому місяці, притому вже сімдесят років, чи для Мене ви постилися? чи для Мене?

⁵

рцы` къ всњ'мъ лю'демъ земля` и^ къ сщ~енныM гл~я, а^ще пости'теся и^ли пла'че вопльстви'те въ пя'тыи и^ сеDмыи мsцᲆ сеDмьдеся'тъ лњтъ, е^да` по'стомъ по'стисᲄемися.

⁶

І коли ви їсте і коли п’єте, чи не для себе ви їсте, чи не для себе ви п’єте?

⁶

и^ а'ще ја%сте и^ пїете, не вы` л^и ја%сте и^ в^ы пїете.

⁷

Чи не ті самі слова проголошував Господь через попередніх пророків, коли ще Єрусалим був населений і спокійний, і міста навколо нього, південна країна і низина, були населені?

⁷

не се л^и сђть словеса` ја%же гл~а г~ь рђкою проро'къ преD нихъ е^гда` б^њ і^ерsлиM вселен#, и^ гобзђ'ющеи гра'ды е^го ѓ^крsтъ, и^ поDгорїе и^ подольныя вселе'ни бяхђ”

⁸

І було слово Господнє до Захарії:

⁸

И$ бы'сть сло'во гн~е къ заха'рїи, гл~я,

⁹

так говорив тоді Господь Саваоф: чиніть суд справедливий і виявляйте милість і співстраждання кожен братові своєму;

⁹

си'це гл~етъ г~ь вседръжитель. сђдᲆ пра'ведетъ сђди'те, и^ млsти и^ щедроты твори'те кождо и^скрьнемђ свое^мђ.

¹⁰

вдови́ і сироти́, прибульця і бідного не пригноблюйте і зла одне проти одного не замишляйте у серці вашому.

¹⁰

а^ вдови'цы, и^ си'ра, и^ прише'лца, и^ ё^бога не насильствђ'ите. и^ зло'бы кождо бра'та свое^го да не по'мните н^и вражды въ срDцахъ своиX”

¹¹

Але вони не хотіли слухати, відвернулися від Мене, і вуха свої обтяжили, щоб не чути.

¹¹

и^ противи'шася внима'ти, и^ да'ша плеща и^хъ не мђдръствђ'юща, и^ ё^шеса` своа ѓ^тяжи'ша не ё^слышаᲄи,

¹²

І серце своє окам’янили, щоб не чути закону і слів, які посилав Господь Саваоф Духом Своїм через попередніх пророків; за те й прийшов на них великий гнів Господа Саваофа.

¹²

и^ срDца своа` ё^чини'ша проти'вна не послђша'ти зако'на мое^го, и^ сло'во е^же посла` г~ь вседръжи'тель дх~омъ свои^мъ рђкою пррoкъ пред# нихъ” И$ бы'сть гнњвъ вели'кїи эT г~а вседръжи'теля.

¹³

І було: як Він взивав, а вони не слухали, так і вони взивали, а Я не слухав, — говорить Господь Саваоф.

¹³

и^ бђдетъ в# неже кова'ръство рече, и^ не ё^слы'шаша е^го. си'це въꙁъпїютъ, и^ не и'мамᲆ ё^слы'шати, гл~етъ г~ь вседръжи'тель.

¹⁴

І Я розвіяв їх серед усіх народів, яких вони не знали, і земля ця спорожніла після них, так що ніхто не ходив по ній ні взад, ні вперед, і вони зробили жадану країну пустелею.

¹⁴

и^ вынесђ я& ја%коже въ ви'хрњ въ вся ја%зы'ки и^же не разђмњша. и^ ꙁемля` запђстњ'етъ по ниX эT мимоходя'ща и^ эT воZвраща'ющагося. и^ ё^чиниша и^ꙁбра'ннђю зе'млю в# запђстњнїе”