Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 1
1
У восьмому місяці, у другий рік Дарія, було слово Господнє до Захарії, сина Варахиїного, сина Аддового, пророка:
1
Въ ѓ%смыи мsцъ, втораго лњта при дарїи. быs сло'во гн~е къ захарїи варахїи^нђ сн~ђ а^д#до прoркђ, гл~я,
2
прогнівався Господь на батьків ваших великим гнівом,
2
прогнᲇвася г~ь на эTц~а ва'ша гнњвомъ ве'лїемъ.
3
і ти скажи їм: так говорить Господь Саваоф: наверніться до Мене, — говорить Господь Саваоф, — і Я навернуся до вас, — говорить Господь Саваоф.
3
и^ речеши к ниM, си'це гл~етъ г~ь вседръжи'тель. ѓ^брати'теся къ мнњ`, гл~етъ г~ь си'лъ, и^ ѓ^бращђся к ва'мъ, гл~еT г~ь си'лᲆ.
4
Не будьте такими, як батьки ваші, до яких взивали раніше колишні пророки, говорячи: «так говорить Господь Саваоф: наверніться від злих шляхів ваших і від злих діл ваших»; але вони не слухалися і не дослухалися до Мене, — говорить Господь.
4
и^ не бђ'диᲄе ја%коже эTц~ы ва'ши, и%мже помаваа'хђ и^мъ пррoцы преDнїи гл~юще, си'це гл~етъ г~ь вседръжи'тель, възврати'теся ё^бо эT пђтїи ва'шихᲆ лђка'вныхъ, и^ эT дња'нїи ва'шихъ непрїя'зньныX. и^ не послђшаша, и^ не вня'ша послђша'ти мене`, гл~етъ г~ь вседръжи'тель.
5
Батьки ваші — де вони? та й пророки, чи будуть вони вічно жити?
5
эTц~ы ва'ши гдњ` сђть. и^ пррoцы е^да` въ вњкъ поживђт#.
6
Але слова Мої і визначення Мої, які заповів Я рабам Моїм, пророкам, хіба не осягли батьків ваших? і вони наверталися і говорили: «як визначив Господь Саваоф вчинити з нами за нашими шляхами і за нашими ділами, так і вчинив з нами».
6
ѓ^баче словеса` моа` и^ зако'ны моа` прїе'млите е^ли'ко а^зᲆ заповᲇдаю въ дх~ъ сво'и рабо'мъ моиM пррoкоM, и^же пости'гнђ эTц~а ва'ша. и^ эTвᲇщаша, и^ рњша, ја%коже ѓ^полчи'ся г~ь вседръжи'тель сътворити на'мъ по пђтемъ на'шимъ, и^ по дња'нїемъ на'шимъ, та'ко сътвори на'мъ”
7
У двадцять четвертий день одинадцятого місяця, — це місяць Шеват, — у другий рік Дарія, було слово Господнє до Захарії, сина Варахиїного, сина Аддового, пророка:
7
Въ четве'ртыи межDђ десятьма е^ді'нагона'десяᲄе мsца, се'и еs мцsъ саваT, въ вто'рое лњто при да'рїи. бы'сть сло'во гн~е къ захарїи варахїинђ сн~ђ а^д#до пррoкђ, гл~я.
8
бачив я вночі: ось, муж на рудому коні стоїть між миртами, які у заглибленні, а позаду нього коні руді, рябі і білі, —
8
ви'дњхъ но'щїю, и^ с^е мђжъ всњдъ на ко'нь ры'жъ, и^ стоа'ше ме'ждђ горама ѓ^сњня'ющима, и^ за ни'мъ ко'ни ры'жи, и^ пњ'ѕи, и^ срњ'ни, и^ бро'ни.
9
і сказав я: хто вони, господарю мій? І сказав мені ангел, який говорив зі мною: я покажу тобі, хто вони.
9
и^ рњхъ, чт^о с^и г~и. и^ рече къ мнњ` а^гг~лъ гл~яи въ мнњ`, а^зъ покажђ т^и что` сђть с^и.
10
І відповів муж, який стояв між миртами, і сказав: це ті, яких Господь послав обійти землю.
10
и^ эTвњща` мђжъ стоя'й междђ горами, и^ рече къ мнњ`, с^и сђть ја%же посла` г~ь ѓ^бъи^ти зе'млю.
11
І вони відповіли ангелу Господньому, який стояв між миртами, і сказали: обійшли ми землю, і ось, уся земля населена і спокійна.
11
и^ эTвњщашA а^гг~лђ гн~ю сᲄоа'щемђ межDђ гора'ма, и^ рњша, ѓ^бъи^дохомъ зе'млю вс^ю, и^ с^е вся` ꙁемля` вселена е^сᲄь и^ молиT.
12
І відповів ангел Господній і сказав: Господи Вседержителю! Доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом і над містами Іуди, на які Ти гніваєшся ось уже сімдесят років?
12
и^ эTвњща а^гг~лъ гн~ь, и^ рече. г~и вседръжи'телю, доко'лњ не и'маши помилова'ти і^ерsли'ма, и^ граD і^ё'довъ ја%же презрњ. се сеDмое деся'т# лњто.
13
Тоді у відповідь ангелу, який говорив зі мною, прорік Господь слова благі, слова утішливі.
13
и^ эTвњща` г~ь вседръжи'тель а^гг~лђ гл~ющемђ въ мнњ` гл~ы до'бры словеса` ё^тњш#на”
14
І сказав мені ангел, який говорив зі мною: виголоси і скажи: так говорить Господь Саваоф: возревнував Я за Єрусалим і за Сион ревністю великою;
14
И$ рече къ мнњ` а^гг~лᲆ гл~яи въ мнњ`, възъпїи гл~я, си'це гл~етъ г~ь вседръжи'тель, ревновах# сїѓ'нђ и^ і^ерsли'мђ рве'нїемъ вели'ком#.
15
і великим обуренням обурююся на народи, які живуть у спокої; бо, коли Я мало прогнівався, вони посилили зло.
15
и^ гнњ'вомъ ве'лїимъ а^зъ прогнњвах#ся на ја^зы'ки напада'ющаа м^и. зане а^ꙁъ ё^бо прогнњваXся ма'лы, ѓ^ни' же налегоша въ зл^а”
16
Тому так говорить Господь: Я повертаюся до Єрусалима з милосердям; у ньому спорудиться дім Мій, — говорить Господь Саваоф, — і землемірний шнур простягнеться по Єрусалима.
16
Сего ради си'це гл~етъ г~ь, ѓ^бращђся къ і^ерsли'мђ щедрота'ми, и^ храмъ мо'и соѕиждеTся в неM, гл~етъ г~ь вседръжи'тель. и^ мњрами протя'гнется въ і^ерsли'мᲇ е^ще`.
17
Ще проголоси і скажи: так говорить Господь Саваоф: знову переповняться міста Мої добром, і утішить Господь Сион, і знову обере Єрусалим.
17
и^ рече къ мнњ` а^гг~лъ гл~я'и въ мнњ`, въꙁъпїи гл~я, си'це гл~етъ г~ь вседрᲆжи'тель, е^ще` прелїя'тися и% мђтъ гра'ды до'брыми, и^ поми'лђеT г~ь е^ще` сїѓна, і^ и^зволитᲆ е^ще` і^ерsли'ма”
18
І звів я очі мої і побачив: ось чотири роги.
18
И$ въꙁведох# ѓ'чи мои` и^ ви'дXњ, и^ с^е четы'ри ро'ꙁи.
19
І сказав я ангелу, який говорив зі мною: що це? І він відповів мені: це роги, які розкидали Іуду, Ізраїля і Єрусалим.
19
и^ рњхъ къ а^гг~лђ гл~ющемђ въ мнњ`, чт^о сђть с^и г~и. и^ рече къ мнњ`, с^и ро'зи расто'чшеи і^ё'дђ и^ і^и~ля, и^ і^ерsли'ма”
20
Потім показав мені Господь чотирьох робітників.
20
И$ показа ми г~ь четы'ри древодњ'ля.
21
І сказав я: що вони йдуть робити? Він сказав мені так: ці роги розкидали Іуду, так що ніхто не може підняти голови своєї; а ці прийшли настрашити їх, збити роги народів, які підняли ріг свій проти землі Іуди, щоб розсіяти її.
21
и^ рњхъ, что` с^и грядђтъ сътворити г~и. и^ реq, с^и ро'ꙁи расᲄочшеи і^ё'дђ и^ і^ил~я ниꙁлож#ша, и^ никтоже и^хъ въздвиy главы`. і^ и^зыидо'ша с^и поѓ^стрити я& въ рђкахъ и^хᲆ четы'ре и^ рози ја^зы'цы въꙁносящеи рози на' землю гн~ю расточи'ти ю&”
Глава 2
1
І знову я підняв очі мої і побачив: ось муж, у якого в руці землемірний шнур.
1
И възведоX ѓ%чи мои` и^ ви'дњх#. и^ с^е мђжъ, и^ въ рђцњ е^го ё%же ꙁемлемњрно.
2
Я запитав: куди ти йдеш? і він сказав мені: вимірювати Єрусалим, щоб бачити, яка ширина його і яка довжина його.
2
и^ рњхъ к немђ, гдњ` грядеши т^ы. и^ рече къ мнњ`, размњрити і^ерsли'ма, и^ ви'дњти т^о коли'ка широта е^го е^сть и^ коли'ка дол#гота.
3
І ось ангел, який говорив зі мною, виходить, а інший ангел іде назустріч йому,
3
и^ с^е а^гг~лъ гл~яи въ мнњ` стои'т#, і^ и'нъ а^гг~лъ и^схожда'ше въ сᲄрњтенїе е^мђ.
4
і сказав він цьому: йди скоріше, скажи цьому юнаку: Єрусалим заселить околиці з причини безлічі людей і худоби у ньому.
4
и^ рече к немђ гл~я, теци и^ гл~и кᲆ ю'ноши ѓ%номђ, гл~я, плоDна всели'тися і^ерsли'мђ эT мно'жества чл~чьска и^ скоT и^же посредњ е^го.
5
І Я буду для нього, — говорить Господь, — вогненною стіною навколо нього і прославлюся посеред нього.
5
и^ а'зъ бђдђ е^мђ, гл~етъ г~ь, стњна ѓ%гнена ѓ%крsтъ, и^ в# сла'вђ бђдђ посредᲇ е^го.
6
Гей, гей! біжіть з північної країни, — говорить Господь: бо по чотирьох вітрах небесних Я розсіяв вас, — говорить Господь.
6
эTбњга'иᲄе эT лица сњвера, гл~етъ г~ь. зане эT четы'рь вњтръ нбsных# сᲆберђ в^ы, гл~етъ г~ь.
7
Спасайся, Сионе, що живеш у дочки Вавилона.
7
вᲆ сїѓ'нъ воZвраща'итеся живђщеи въ дщере вављ=лон#стњ”
8
Бо так говорить Господь Саваоф: для слави Він послав Мене до народів, які грабували вас, бо той, хто торкається вас, торкається зіниці ока Його.
8
Зане си'це гл~етъ г~ь вседръжиᲄель, въ слDњ сла'вы посла м^я на ја^зы'ки и^спровръг#шая ваs. зане каса'яйся ва'съ, ја%ко каса'яйся въ ѕњницђ ѓ%ка свое^го.
9
І ось, Я підніму руку Мою на них, і вони зробляться здобиччю рабів своїх, і тоді дізнаєтеся, що Господь Саваоф послав Мене.
9
зане а^зъ нанесђ рђкђ мою` на' ня, и^ бђдђтᲆ коры'сть и^спроверг#шимъ е^го. и^ раꙁђмњ'ете ја%ко г~ь вседръжи'тель посла м^я”
10
Радій і веселися, дочко Сиону! Бо ось, Я прийду й оселюся серед тебе, — говорить Господь.
10
Оу^краша'ися и^ весели'ся дщ^и сїѓ'ня, ꙁане а^зъ прїидђ, и^ вселюся посредњ тебе, гл~етъ г~ь.
11
І навернуться до Господа багато народів у той день, і будуть Моїм народом; і Я оселюся посеред тебе, і узнаєш, що Господь Саваоф послав Мене до тебе.
11
и^ прибњгнђтъ ја^ꙁы'цы мно'ѕи къ г~ђ въ то'и дн~ь, и^ бђдђтъ е^мђ в лю'ди, и^ вселя'тся посредњ тебе, и^ разђмњ'еши ја%ко г~ь вседръжи'тель посла м^я к тебњ`.
12
Тоді Господь візьме у володіння Іуду, Свій наділ на святій землі, і знову обере Єрусалим.
12
и^ закононаслњдитъ г~ь і^ё'дђ ё^ча'стїе е^го на ст~ђю землю, і^ и^ꙁволи'тъ е^ще` і^ерsли'мђ,
13
Нехай мовчить усяка плоть перед лицем Господа! Бо Він піднімається від святої оселі Своєї.
13
да говњ'етъ вся'ка пло'ть эT лица гн~я, ја%ко въста` и^ꙁъ ѓ^бла'къ ст~ыхъ свои^хъ”
Глава 3
1
І показав він мені Ісуса, великого ієрея, який стоїть перед ангелом Господнім, і сатану, який стоїть праворуч нього, щоб протидіяти йому.
1
И показа м^и г~ь і^с~а і^е^ре'я вели'каh стоа'ща преD лицеM а^гг~ла гн~я, и^ непрїя'знь стоа'ше ѓ^деснђю е^го проти'витися е^мђ.
2
І сказав Господь сатані: Господь нехай заборонить тобі, сатано, нехай заборонить тобі Господь, Який обрав Єрусалим! чи не головешка він, викинута з вогню?
2
и^ рече г~ь къ дїа'волђ, запреща'етᲆ г~ь ѓ^ тебњ непрїя'зни, и^ запреща'етъ г~ь ѓ^ тебњ и^збра'выи і^ерsлима, нњсе ли` с^е ја%ко главня и^сторжена и%зъ ѓ^гня`.
3
Ісус же одягнений був у заплямований одяг і стояв перед ангелом,
3
и^ і^с~ б^њ ѓ^болчеn в ри'зы гнюси'вы, и^ сто'итъ преD лицеM а^гг~ла.
4
який відповів і сказав тим, що стояли перед ним, так: зніміть з нього заплямований одяг. А йому самому сказав: дивися, Я зняв з тебе провину твою й одягаю тебе в одяг урочистий.
4
и^ эTвњща`, и^ рече къ стоа'щиM преD лицем# е^го, гл~я, эTи^мњте ри'зы гнюси'выя эT него`. и^ рече к немђ, с^е эTја%хъ эT тебе безако'нїя твоа`. и^ ѓ^блецњте и& в# подирь,
5
І сказав: покладіть на голову його чистий кидар. І поклали чистий кидар на голову його й одягли його в одяг; ангел же Господній стояв.
5
и^ въꙁложи'те крђнђ и^ клобђ'къ чи'сᲄъ на главђ` е^мђ. и^ възложи'ша крђнђ и^ клобђкъ чисᲄъ на главђ` е^го, и^ ѓ^блекоша и& в# ризы, и^ а^гг~лъ гн~ь сᲄоа'ше.
6
І засвідчив ангел Господній і сказав Ісусові:
6
и^ ꙁасвњдњтельствова'ше а^гг~лъ гн~ь къ і^с~ђ, гл~я”
7
так говорить Господь Саваоф: якщо ти будеш ходити Моїми путями і якщо будеш на сторо́жі Моїй, то будеш судити дім Мій і наглядати за дворами Моїми. Я дам тобі ходити між цими, які стоять тут.
7
Си'це гл~етъ г~ь вседръжи'тель, а%ще въ пђти моа` и^деши, и^ а'ще повеленїя моа` съхрани'ши, и^ ты расмотриши хра'мъ мо'и, и^ а'ще сᲆхрани'ши дво'ръ мои, и^ дам# т^и въꙁвраща'ющаася посредњ стоа'щихъ сиX.
8
Вислухай же, Ісусе, ієрею великий, ти і співбрати твої, які сидять перед тобою, мужі поважні: ось, Я приводжу раба Мого, ПАРОСТОК.
8
послђша'и же і^с~е і^е^ре'ю вели'кїи, т^ы і^ и^скренїи твои` сњдя'щеи преD лицемᲆ твои^мъ, зане мђжи дивоблђд#ци сђть. зане а^зъ вᲆвождђ раба` мое^го восто'ка.
9
Бо ось той камінь, що Я покладаю перед Ісусом; на цьому одному камені сім очей; ось, Я виріжу на ньому накреслення його, — говорить Господь Саваоф, — і згладжу гріх землі цієї в один день.
9
зане` ка'мень и^же дахъ преD лицемъ і^с~а, на ка'мени е^ді'номъ сеDмь эTчесъ сђть. с^е аZ и^ꙁры'ю ров#, гл~етъ г~ь вс^едръжи'тель, і^ и^зыщђ вс^ю ѓ^бидђ земли` въ дн~ь е^ді'нъ.
10
У той день, — говорить Господь Саваоф, — будете одне одного запрошувати під виноград і під смоковницю.
10
въ ѓ%нъ дн~ь, гл~етъ г~ь вседръжиᲄель, съꙁоветᲆ ко'ждо и^скреняго свое^го поD лозо'ю е^го и^ поD смоко'вницею е^го”
Глава 4
1
І повернувся той ангел, який говорив зі мною, і пробудив мене, як пробуджують людину від сну її.
1
И ѓ^брати'ся а^гг~лъ гл~яи въ мнњ`, и^ въꙁведе м^я ја%ко с^е е^гда` вᲆста'нетᲆ чл~къ эT сна` свое^го.
2
І сказав він мені: що ти бачиш? І відповів я: бачу, ось світильник весь із золота, і чашечка для єлею наверху його, і сім лампад на ньому, і по сім трубочок у лампад, які наверху його;
2
и^ рече къ мнњ`, чт^о т^ы ви'диши. и^ рњхъ, ви'дњхъ, и^ с^е свњщникъ зла'тъ ве'сь, и^ просвᲇтил#цњ е^го ве'рхђ е^го, и^ сеDмь свњти'лниk ве'рхђ е^го, и^ сеDмь ја%чаиць свњти'лникомъ връх#нимъ е^го.
3
і дві маслини на ньому, одна з правого боку чашечки, друга з лівого боку її.
3
и^ дв^њ масли'нњ верхђ е^го, е^ді'на ѓ^деснђю просвњти'лца е^го, и^ е^ді'на ѓ^шю'ю.
4
І відповів я і сказав ангелу, який говорив зі мною: що це, господарю мій?
4
и^ въпроси'хᲆ и^ рњх# къ а^гг~лђ гл~ющемђ въ мнњ`, гл~я, чт^о сђть с^и г~и.
5
І ангел, який говорив зі мною, відповів і сказав мені: ти не знаєш, що це? І сказав я: не знаю, господарю мій.
5
и^ эTвњща а^гг~лᲆ гл~яи во мнњ` и^ рече къ мнњ` гл~я, не раꙁђмњ'еши л^и что` сђть с^и. и^ рњхъ, н^и г~и”
6
Тоді відповів він і сказав мені так: це слово Господа до Зоровавеля, яке означає: не воїнством і не силою, але Духом Моїм, — говорить Господь Саваоф.
6
и^ эTвњща` и^ рече къ мнњ`, гл~я. с^е сло'во гн~е къ ꙁороваве'лю, гл~я, не в си'лђ вели'кђ, н^и въ крњпость, н^о дх~омъ мои^мъ, гл~етᲆ г~ь вседръжи'тель”
7
Хто ти, велика гора, перед Зоровавелем? ти — рівнина, і винесе він наріжний камінь при гучних вигуках: «благодать, благодать на ньому!»
7
кт^о ты е^си го'ро вели'кая преD лицемъ зороваве'лю и^справи'ти и^ вынесђ ка'мень зако'нонаслњдїя р#веньствїе блгDти е^го”
8
І було до мене слово Господнє:
8
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ`, гл~я,
9
руки Зоровавеля поклали основу дому цьому; його руки і закінчать його, і дізнаєшся, що Господь Саваоф послав Мене до вас.
9
рђцњ зороваве'ли ѓ^сновасте хра'мъ се'и, и^ рђцᲇ е^го съвръши'сте и&. и^ разђмњ'ете ја%ко г~ь вседръжи'тель посла м^я къ ва'мъ.
10
Бо хто може вважати день цей маловажливим, коли радісно дивляться на будівельний висок у руках Зоровавеля ті сім,– це очі Господа, які обіймають поглядом усю землю?
10
зане` кт^о ё^кори'лъ т^я е^сть въ дн~и дол#ги, и^ възра'дђюTся и^ ви'дятъ ка'мень и^же эT чи'стаго ѓ%лова въ рђкђ зороваве'лю. сеDмь с^и ѓ^чеса гн~я сђть призїра'ющаа на всю` зе'млю.
11
Тоді відповів я і сказав йому: що означають ті дві маслини з правого боку світильника і з лівого боку його?
11
и^ эTвњщахъ, и^ рњх# к немђ чт^о е^сть ѓ^бњ маслин#ницы с^и и^же ѓ^деснђю свњщника и^ ѓ^шю'ю е^го.
12
Удруге став я говорити і сказав йому: що значать дві маслинові гілки, які через дві золоті трубочки виливають із себе золото?
12
и^ вопросиX втори'цею, и^ рњх# к немђ, чт^о сђть ѓ^бњ вњтви масли'ннїи и^же в# рђкђ ѓ^бо'ю ё^сяцалницђ ꙁлатђю, въꙁлива'ющђю и^ въꙁноша'ющђю въ ја^ча'ица ꙁла'тыя.
13
І сказав він мені: ти не знаєш, що це? Я відповів: не знаю, господарю мій.
13
и^ рече къ мнњ`, гл~я, не вњси л^и чᲄо е^сть с^и. и^ рњх#, н^и г~и.
14
І сказав він: це два помазані єлеєм, які стоять перед Господом усієї землі.
14
и^ реq, с^и ѓ%ба сн~а вла'зњ ја%же преDстои^та гв~и всея` земля`”
Глава 5
1
І знову звів я очі мої і побачив: ось летить сувій.
1
И ѓ^брати'хся, и^ въꙁведо'хъ ѓ%чи мои. и^ ви'дњхъ, и^ се се'рпъ летя'щь.
2
І сказав він мені: що бачиш ти? Я відповів: бачу сувій, який летить; довжина його двадцять ліктів, а ширина його десять ліктів.
2
и^ рече къ мнњ`, чт^о т^ы ви'диши. и^ рњ'хъ, а^ꙁъ ви'ждђ се'рпъ летя'щь, в долготђ ла'ктъ дво'юдеся'тђ, и^ въ широтђ десяT ла'ктъ.
3
Він сказав мені: це прокляття, що виходить на лице всієї землі; бо всякий, хто краде, буде знищений, як написано на одному боці, і всякий, хто клянеться неправдиво, знищений буде, як написано на другому боці.
3
и^ реq къ мнᲇ, си кля'тва и^сходя'щїа на лице всея` ꙁемля`. зане всякъ та'ть эT сего до смр~ти м#сти'тся.
4
Я навів його, — говорить Господь Саваоф, — і воно ввійде у дім злодія й у дім того, хто клянеться Моїм ім’ям неправдиво, і перебуватиме у домі його, і знищить його, і дерева його, і камені його.
4
и^ вы'несђ и&, гл~етъ г~ь вседръжи'теl, и^ вни'детъ въ до'мъ та'тиныи, и^ въ до'мъ кленђщагося и^менемъ моиM въ лжђ, и^ ѓ^бита'етъ посредњ до'мђ е^го, и^ скон#чаетъ и&, и^ дре'во е^го и^ ка'менїе е^го”
5
І вийшов ангел, який говорив зі мною, і сказав мені: зведи ще очі твої і подивися, що це виходить?
5
И$ꙁы'иде а^гг~лъ гл~яи въ мнњ`, и^ рече къ мнњ`, въꙁри ѓ^чи'ма свои^ма и^ ви'ждᲆ, чт^о сходя'щее с^е. и^ рњ'хъ,
6
Коли ж я сказав: що це? Він відповів: це виходить ефа, і сказав: це образ їх по всій землі.
6
чт^о е^сть. и^ рече ми, с^и мњ'ра и^сходя'щїя, и^ рече, с^е непра'вда иX по всеи ꙁемли`.
7
І ось, шматок свинцю піднявся, і там сиділа одна жінка посеред ефи.
7
и^ се талан#тъ ѓ^ловя'нъ въꙁемля'ся, и^ с^е жена` е^ді'на сњдя'ше посредњ мњ'ры.
8
І сказав він: ця жінка — саме нечестя, і кинув її всередину ефи, а на отвір її кинув свинцевий шматок.
8
и^ рече, с^и е^сть беꙁако'нїе. и^ вывръжеся посредњ мњ'ры, и^ въве'рже талан#тъ ѓ^ловя'ныи въ ё^ста е'й”
9
І підвів я очі мої і побачив: ось, з’явилися дві жінки, і вітер був у крилах їхніх, і крила у них як крила лелеки; і підняли вони ефу і понесли її між землею і небом.
9
И$ въꙁведо'хъ ѓ%чи мои, и^ ви'дњхъ, и с^е двњ женњ сходя'щи, и^ дђхъ въ кры'лђ и%ма, и^ тњ и^мња'ше тњ кры'лњ ја%ко кры'лњ воDдинњ, и^ вꙁя'ста мњ'рђ междђ ꙁемле'ю и^ нб~омъ.
10
І сказав я ангелу, який говорив зі мною: куди несуть вони цю ефу?
10
и^ рXњ къ а^гг~лђ гл~ющемђ въ мнњ`, камо сїи несета` мњ'рђ.
11
Тоді сказав він мені: щоб спорудити для неї дім у землі Сеннаар, і коли буде все приготоване, то вона поставиться там на своїй основі.
11
и^ рече къ мнњ`, създа'ти е'й хра'минђ въ ꙁемли` вављ=лон#стњи, и ё^готова'ти и^ положи'ти ю& т^ђ на ё^готова'нїе е^мђ”
Глава 6
1
І знову звів я очі мої і бачу: ось, чотири колісниці виходять з ущелини між двома горами; і гори ті були гори мідні.
1
И ѓ^брати'хся, и^ въꙁведо'хъ ѓ%чи мои. и^ ви'дњхъ, и^ се четы'ри колесни'ца сходя'щая посредњ двою горђ. го'ры же тњ бњша го'ры мњдяны.
2
У першій колісниці коні руді, а в другій колісниці коні вороні;
2
в# колесни'цы прьвњ'и ко'ни ры'жи. в# колесни'цы вторњи ко'ни вра'ни.
3
у третій колісниці коні білі, а в четвертій колісниці коні рябі, сильні.
3
и^ в# колесни'цы третњи ко'ни срњни. и^ в# колесни'цы четве'ртњи ко'ни пњѕ'и и^ бро'ни”
4
І, почавши розмову, я сказав ангелу, який говорив зі мною: що це, господарю мій?
4
И$ эTвњщахъ и^ рњхъ къ а^гг~лђ гл~ющемђ въ мнњ, чт^о сђть с^и г~и.
5
І відповів ангел і сказав мені: це виходять чотири духи небесних, які стоять перед Господом усієї землі.
5
и^ эTвњща а^гг~лъ гл~яи въ мнњ`, и^ рече къ мнњ, с^и сђть четы'ри вњтри нбsнїи, и^же и^схо'дятᲆ преDста'ти г~ђ всея` ꙁемля`”
6
Вороні коні там виходять до країни північної і білі йдуть за ними, а рябі йдуть до країни полуденної.
6
В не'иже бњхђ ко'ни вра'ни и^схожDахђ на ꙁемлю сњвер#скђю. и^ срњ'нїи и^схожа'хђ въ слњ'дъ и^хъ. и^ ры'жїи и^схожDахђ на' землю ю%жнђю. пњ'ѕїи
7
І сильні вийшли і намагалися йти, щоб пройти землю; і він сказав: ідіть, пройдіть землю, — і вони пройшли землю.
7
и^ бронїи и^схожDа'хђ і^ и^ска'хђ и^ ѓ^зира'хђ ѓ^бъи^ти зе'млю” И$ рече, и^дњте и^ ѓ^бъи^дњте ꙁе'млю, и^ ѓ^бъи^до'ша всю ꙁе'млю.
8
Тоді покликав він мене і сказав мені так: дивися, ті, що вийшли у землю північну, заспокоїли дух Мій на землі північній.
8
и^ въз#пи и^ въꙁва` м^я, и^ реq къ мнњ`, гл~я, с^е и^сходя'щеи на ꙁемлю сњвер#скђю, покоиша ја%рость мою на земли` сњвер#стеи”
9
І було слово Господнє до мене:
9
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ`, гл~я,
10
візьми у тих, що прийшли з полону, у Хелдая, у Товії та у Ієдая, і піди у той самий день, піди у дім Іосії, сина Софонієвого, куди вони прийшли з Вавилона,
10
прїими ја%же эT плњ'на эT кн~ѕь и^ эT ключи'мыхъ е^го, и^ эT раꙁђмњвшихъ е^го, эT е^лда'я, и^ эT товїя, и^ эT и^лі'я. и^ въни'деши т^ы въ дн~ь ѓ%нъ въ до'мъ и^ѓ^сїя софо'нїина, грядђщаго эT вављ=ло'на.
11
візьми у них срібло і золото і зроби вінці, і поклади на голову Ісуса, сина Іоседекового, ієрея великого,
11
и^ прїимеши сребро и^ ꙁла'то и^ сътво'риши крђ'нђ, и^ възло'жиши на главђ і^сђсђ и^ѓ^седе'ковђ і^е^рею вели'комђ.
12
і скажи йому: так говорить Господь Саваоф: ось Муж, — ім’я Йому ПАРОСТОК, Він виросте зі Свого кореня і створить храм Господній.
12
и^ рече'ши к немђ, сице гл~етъ г~ь вседержи'тель, се мђж'ъ восто'къ и^мя е^мђ, и^ поD ни'мъ въсїя'етъ, и^ съꙁи'жDетъ храM гн~ь,
13
Він створить храм Господній і прийме славу, і возсяде, і буде володарювати на престолі Своєму; буде і священиком на престолі Своєму, і рада миру буде між тим і другим.
13
и^ то'и прїиметъ добро дња'нїе, и^ сядет# и^ ѓ^бладаеT на прsтлњ свое^м#, и^ бђдеT і^е^реи ѓ^деснђ'ю е^го. и^ совTњ ми'ренъ бђдеT междђ двњма.
14
А вінці ті будуть Хелему і Товії, Ієдаю і Хену, синові Софонієвому, на пам’ять у храмі Господньому.
14
а^ крђ'на бђдеT тръпя'щиM, и^ ключи'мыM е^мђ, и^ разђмњвшимᲆ е^го, и^ въ бл~года'ть сн~ђ софо'нїинђ, и^ въ ўало'мъ въ храM гн~ь.
15
І здалеку прийдуть, і візьмуть участь у побудові храму Господнього, і ви дізнаєтеся, що Господь Саваоф послав мене до вас, і це буде, якщо ви щиро будете слухатися голосу Господа Бога вашого.
15
і^ и^ꙁдале'ча эT сихъ прїидђтъ и^ съꙁи'ждђтъ хра'мъ гн~ь, и^ разђмњ'ете ја%ко г~ь вседержиᲄель посла м^я к# ваM. и^ бђдете а^ще послђша'юще ё^слы'шите глsа г~а б~а вашеh”
Глава 7
1
У четвертий рік царя Дарія було слово Господнє до Захарії, у четвертий день дев’ятого місяця, Хаслева,
1
И бы'сть въ четве'ртое лњто при дарїи цр~и. бы'сть сло'во гн~е к# захарїи, в# чеᲄвертыи мsца девя'таго, е^же е^сть хаслељ=.
2
коли Вефиль послав Сарецера і Регем-Мелеха і супутників його помолитися перед лицем Господа
2
и^ посла` въ веџи'ль сар#саръ, и^ а^рвесеер# цр~ь, и^ мђжи и^же с ни'мъ ѓ^цы'стиᲄися гв~и,
3
і запитати у священиків, які у домі Господа Саваофа, й у пророків, говорячи: «чи плакати мені у п’ятий місяць і поститися, як я робив це вже багато років?»
3
гл~я, къ сщ~енныM и^же в# хра'мњ г~а бг~а вседръжителя и^ къ пррoкомъ, а^ще вниде здњ`, в пя'тыи мsць ст~ыни. плача` и^л^и постя'ся, ја%коже сътвори ё^же мно'га лњта”
4
І було до мене слово Господа Саваофа:
4
И$ бы'сть сло'во г~а вседръжи'теля къ мнњ`, гл~я,
5
скажи всьому народу землі цієї і священикам так: коли ви постились і плакали у п’ятому і сьомому місяці, притому вже сімдесят років, чи для Мене ви постилися? чи для Мене?
5
рцы` къ всњ'мъ лю'демъ земля` и^ къ сщ~енныM гл~я, а^ще пости'теся и^ли пла'че вопльстви'те въ пя'тыи и^ сеDмыи мsцᲆ сеDмьдеся'тъ лњтъ, е^да` по'стомъ по'стисᲄемися.
6
І коли ви їсте і коли п’єте, чи не для себе ви їсте, чи не для себе ви п’єте?
6
и^ а'ще ја%сте и^ пїете, не вы` л^и ја%сте и^ в^ы пїете.
7
Чи не ті самі слова проголошував Господь через попередніх пророків, коли ще Єрусалим був населений і спокійний, і міста навколо нього, південна країна і низина, були населені?
7
не се л^и сђть словеса` ја%же гл~а г~ь рђкою проро'къ преD нихъ е^гда` б^њ і^ерsлиM вселен#, и^ гобзђ'ющеи гра'ды е^го ѓ^крsтъ, и^ поDгорїе и^ подольныя вселе'ни бяхђ”
8
І було слово Господнє до Захарії:
8
И$ бы'сть сло'во гн~е къ заха'рїи, гл~я,
9
так говорив тоді Господь Саваоф: чиніть суд справедливий і виявляйте милість і співстраждання кожен братові своєму;
9
си'це гл~етъ г~ь вседръжитель. сђдᲆ пра'ведетъ сђди'те, и^ млsти и^ щедроты твори'те кождо и^скрьнемђ свое^мђ.
10
вдови́ і сироти́, прибульця і бідного не пригноблюйте і зла одне проти одного не замишляйте у серці вашому.
10
а^ вдови'цы, и^ си'ра, и^ прише'лца, и^ ё^бога не насильствђ'ите. и^ зло'бы кождо бра'та свое^го да не по'мните н^и вражды въ срDцахъ своиX”
11
Але вони не хотіли слухати, відвернулися від Мене, і вуха свої обтяжили, щоб не чути.
11
и^ противи'шася внима'ти, и^ да'ша плеща и^хъ не мђдръствђ'юща, и^ ё^шеса` своа ѓ^тяжи'ша не ё^слышаᲄи,
12
І серце своє окам’янили, щоб не чути закону і слів, які посилав Господь Саваоф Духом Своїм через попередніх пророків; за те й прийшов на них великий гнів Господа Саваофа.
12
и^ срDца своа` ё^чини'ша проти'вна не послђша'ти зако'на мое^го, и^ сло'во е^же посла` г~ь вседръжи'тель дх~омъ свои^мъ рђкою пррoкъ пред# нихъ” И$ бы'сть гнњвъ вели'кїи эT г~а вседръжи'теля.
13
І було: як Він взивав, а вони не слухали, так і вони взивали, а Я не слухав, — говорить Господь Саваоф.
13
и^ бђдетъ в# неже кова'ръство рече, и^ не ё^слы'шаша е^го. си'це въꙁъпїютъ, и^ не и'мамᲆ ё^слы'шати, гл~етъ г~ь вседръжи'тель.
14
І Я розвіяв їх серед усіх народів, яких вони не знали, і земля ця спорожніла після них, так що ніхто не ходив по ній ні взад, ні вперед, і вони зробили жадану країну пустелею.
14
и^ вынесђ я& ја%коже въ ви'хрњ въ вся ја%зы'ки и^же не разђмњша. и^ ꙁемля` запђстњ'етъ по ниX эT мимоходя'ща и^ эT воZвраща'ющагося. и^ ё^чиниша и^ꙁбра'ннђю зе'млю в# запђстњнїе”
Глава 8
1
І було слово Господа Саваофа:
1
И бы'сть сло'во г~а вседръжи'теля къ мнњ`, гл~я,
2
так говорить Господь Саваоф: возревнував Я щодо Сиону ревністю великою, і з великим гнівом возревнував Я щодо нього.
2
си'це гл~етъ г~ь вседръжи'тель. ревновахъ і^ерsли'мђ и^ сїѓ'нђ рве'нїемъ вели'комъ, и^ ја%ростїю велїею ревнова'хъ е^мђ”
3
Так говорить Господь: повернуся Я до Сиону і буду жити у Єрусалимі, і буде називатися Єрусалим містом істини, і гора Господа Саваофа — горою святині.
3
Та'ко гл~етъ г~ь, ѓ^бращђся на сїѓ'на, и^ вселюs посредњ і^ерsли'ма. и^ наречется і^ерsли'мъ гра'дъ и%стин#ныи и^ гора` г~а вседръжи'теля, гора` ст~ая”
4
Так говорить Господь Саваоф: знову старці і стариці будуть сидіти на вулицях у Єрусалимі, кожен з посохом у руці, від безлічі днів.
4
Си'це гл~етъ г~ь вседръжи'тель, е^ще` ся'дђтъ старцы и^ стари'ца на пђтехъ і^ерsлиMскихъ, кождо жезлъ сво'и и^мыи въ рђцњ свое'и эT мно'жества дн~їи.
5
І вулиці міста цього наповняться отроками й отроковицями, які грають на вулицях його.
5
и^ пђтїе гра'да и^сполняTся ѓ%трочищь и^ ѓ^троковиць и^гра'юще на пђтехъ е^го”
6
Так говорить Господь Саваоф: якщо це в очах народу, який залишився, здасться дивним у дні ці, то невже воно дивне й у Моїх очах? — говорить Господь Саваоф.
6
Си'це гл~етъ г~ь вседръжитель, а^ще и^знемо'жеT преD ѓ^ста'нкомъ людїи сихъ въ ѓ%нXњ дн~ехъ. е^да` и^ предо мно'ю иꙁнемо'жеT, гл~етъ г~ь вседръжи'тель”
7
Так говорить Господь Саваоф: ось, Я спасу народ Мій із країни сходу і з країни заходження сонця;
7
Си'це гл~етъ г~ь вседръжи'тель, с^е а%зъ сп~сђ лю'ди моя` эT земля` восᲄочныя, и^ эT ꙁемля` за'паDныя.
8
і приведу їх, і будуть вони жити у Єрусалимі, і будуть Моїм народом, і Я буду їхнім Богом, в істині і правді.
8
и^ въведђ я& въ ꙁемлю иX и^ вселю'ся посредњ і^ерsли'ма, и^ бђдђтъ м^и въ люди, и^ а'зъ бђдђ и^мъ въ б~а въи%стин#нђ и^ въ пра'вдђ”
9
Так говорить Господь Саваоф: укріпіть руки ваші ви, що слухаєте нині слова ці з уст пророків, які були при заснуванні дому Господа Саваофа, для побудови храму.
9
Си'це гл~етъ г~ь вседръжи'тель, дђ ё^крњпя'тся рђ'ки ва'ша слы'шащихъ въ дн~и с^и словеса` с^и эT ё'стъ пррoческь, эT негоже дн~е ѓ^снова'ся хра'мъ г~а вседръжи'теля, и^ цр~кви эTнелњже създа'ся.
10
Бо раніше тих днів не було відплати для людини, ні відплати за працю тварин; ні тому, хто відходить, ні тому, хто приходить, не було спокою від ворога; і попускав Я всяку людину ворогувати проти іншої.
10
зане прежDе дн~їи ѓ%нњхъ м#зда чл~коM не бњ` вᲆ ё^спXњ, и^ м#зда скотоM не бяше, и^ и^сходящемђ и^ вᲆходящемђ не б^њ мира эT печа'ли, и^ послю` вс^я чл~ки когождо на и^скреняго свое^го.
11
А нині для залишку цього народу Я не такий, як у попередні дні, — говорить Господь Саваоф.
11
и^ нн~њ не по дн~емъ ѓ%нњмъ пръвымъ а%ꙁъ сътворю` ѓ^стан#кђ людїи си'хъ, гл~етъ г~ь вседръжи'тель,
12
Бо посів буде у мирі; виноградна лоза дасть плід свій, і земля дасть здобутки свої, і небеса будуть давати росу свою, і все це Я віддам у володіння цьому народу, який залишився.
12
н^о покажђ ми'ръ. вино да'сть плоD сво'и, и^ земля` да'сть жи'та своя`, и^ нб~о да'сть вла'гђ свою. и^ наслњ'дятъ ѓ^стан#кђ лю'дїи мои^хъ вся с^и.
13
І буде: як ви, доме Іудин і доме Ізраїлів, були прокляттям у народів, нехай Я спасу вас, і ви будете благословенням; не бійтеся; нехай зміцніють руки ваші!
13
и^ бђдете ја%коже бњсте въ кля'твђ въ ја%зы'цехъ до'ме і^ё'довъ, и^ до'ме і^ил~в#. та'ко провождђ в^ы, и^ бђдете въ блsве'нїе” дръза'ите, и^ крепњтеs рђка'ми вашими.
14
Бо так говорить Господь Саваоф: як Я визначив покарати вас, коли батьки ваші прогнівали Мене, — говорить Господь Саваоф, — і не відмінив,
14
зане си'це гл~етъ г~ь вседръжи'тель, ја^коже помы'слихъ ѓ^злоби'ти в^ы, внегда` прогнњваша м^я эTц~ы ва'ши, гл~етᲆ г~ь вседръжи'тель, и^ не покая'хся,
15
так знову Я визначив у ці дні зробити добре Єрусалиму і дому Іудиному; не бійтеся!
15
тако ѓ^пол#чихся. и^ помы'шляю въ дн~и сїя добро` сътвори'ти і^ерsли'мђ и^ до'мђ і^ё'довђ, дръза'ите.
16
Ось діла, які ви повинні робити: говоріть істину одне одному; за істиною і миролюбно судіть біля воріт ваших.
16
си^ словеса` ја%же сътвори'те, гл~ите и%стин#нђ ко'ждо и^скренемђ свое^мђ. и^стиннђ и^ сђдъ ми'ренъ сђди'те вᲆ вра'техъ свои^хъ.
17
Ніхто з вас нехай не думає у серці своєму зла проти ближнього свого, і неправдивої клятви не любіть, бо все це Я ненавиджу, — говорить Господь.
17
и^ кождо ѕло'бы и^скреня'го свое^го не помышля'ите въ срDцыхъ ва'шиX. и^ кля'твы и^ л#жа не люби'те, зане вс^я си` възненавидњхъ, гл~етъ г~ь вседръжитель”
18
І було до мене слово Господа Саваофа:
18
И$ бы'сть сло'во г~а вседръжи'теля къ мнњ`, гл~я,
19
так говорить Господь Саваоф: піст четвертого місяця і піст п’ятого, і піст сьомого, і піст десятого зробиться для дому Іудиного радістю і веселим торжеством; тільки любіть істину і мир.
19
си'це гл~етъ г~ь ввседръжи'тель, по'стъ четве'ртыи, и^ по'стъ пя'тыи, и^ по'стъ сеDмыи, и^ по'стъ деся'тыи бђдетъ до'мђ і^ё'довђ въ ра'досᲄь, и^ въ весе'лїе, и^ вᲆ празDники бл~гы, и^ въꙁвеселитеся, і^ и'стиннђ и^ ми'ръ въꙁлюби'те”
20
Так говорить Господь Саваоф: ще будуть приходити народи і жителі багатьох міст;
20
Си'це гл~етъ г~ь вседръжи'тель, е^ще` лю'дїе мно'ѕи прїидђтъ, и^ живђще'и въ гра'дњхъ мно'ѕњхъ.
21
і підуть жителі одного міста до жителів іншого і скажуть: ходімо молитися перед лицем Господа і знайдемо Господа Саваофа; і кожен скаже: піду і я.
21
и^ сън#мђтся живђщеи въ пятигра'дъ въ е^ді'нъ градъ, гл~юще, грядњмъ и^дђще моли'тися лицю` гн~ю вседръжи'телевђ, и^ възыска'ти лица` гн~я вседръжи'телева. и^дђ и^ а'зъ.
22
І буде приходити багато племен і сильних народів, щоб знайти Господа Саваофа в Єрусалимі і помолитися лицю Господа.
22
и^ прїидђтъ лю'дїе мно'ѕи, и^ ја^зы'ци мно'ѕи възыска'ти лица` г~а вседръжи'теля въ і^ерsли'мњ, и^ ѓ^цыститися преD лицеM г~а вседръжи'теля”
23
Так говорить Господь Саваоф: буде у ті дні, візьмуться десять чоловік із усіх різномовних народів, візьмуться за полу юдея і будуть говорити: ми підемо з тобою, бо ми чули, що з вами Бог.
23
Си'це гл~етᲆ г~ь вседержитель, во ѓ'ны дн~и и^меTся де'сять мђжь эT всXњ пле'менᲆ ја^зы'ческиX, і^ и^мђтся за ри'зђ мђжа жидови'на, гл~юще, и%деM с тобо'ю, зане слы'шахоM ја%ко б~ъ с ва'ми еs”
Глава 9
1
Пророче слово Господа на землю Хадрах, і на Дамаску воно зупиниться, — бо око Господа на всіх людей, як і на всі коліна Ізраїлеві, —
1
Бг~осмышленїе словесе` гн~я на' землю а^драха и^ дама'ска жрътва е^мђ. зане г~ь приꙁритъ на чл~ки и^ на вс^я колњна і^и^л~ева.
2
і на Емаф, суміжний з ним, на Тир і Сидон, бо він дуже умудрився.
2
и^ е^џа'мъ въ предњлы е^го, тљ=ръ, и^ сидо'нъ, ја%ко ё^мђдрњсте ѕњло.
3
І збудував собі Тир фортецю, накопичив срібла, як пилу, і золота, як вуличного бруду.
3
и^ съꙁда` тљ=ръ твердь себњ`, и^ пощадњ себњ` сребро` ја%ко пе'рсть, и^ зла'то ја%ко бре'нїе пђтное”
4
Ось, Господь зробить його бідним і уразить силу його у морі, і сам він буде знищений вогнем.
4
Сего ради г~ь зако'нонаслњдитъ я&, и^ пораꙁитъ въ мо'ре си'лђ е^го, и то'и ѓ^гнемъ поја%сться.
5
Побачить це Аскалон і жахнеться, і Газа, і затремтить сильно, й Екрон; бо осоромиться надія його: не стане царя у Газі, й Аскалон буде безлюдним.
5
и^ ви'дитъ а^скало'нъ, и^ ё^бои'тся. и^ га'за, и^ ѓ^строп#ти'тся ѕњло. и^ а^к#каро'нъ, ја%ко постыдњся ѓ^ прегрњшенїи е^го. и^ поги'бнетъ црsтво эT га'зы, и^ а^скалонъ не и%мать всели'тися”
6
Чуже плем’я буде жити в Азоті, і Я знищу зарозумілість филистимлян.
6
И$ вселя'тся и^ноплеме'нницы вᲆ а^зотъ, и^ разрDђшђ досажде'нїе и^ноплемен#никомъ.
7
Вивергну кров з уст його і мерзоти його з зубів його, і він дістанеться Богу нашому, і буде як тисячоначальник в Іуді, й Екрон буде, як Ієвусей.
7
і^ и^змђ кро'вь иX эT ё'стъ и^хъ, и^ ме'рзость и^хъ посредњ ꙁђбъ и^хъ. и^ ѓ^ста'вятся и^ сїи б~ђ на'шемђ, и^ бђдђтъ ја%ко ты'сящникъ въ домђ` і^ё'довњ, и^ а^к#каро'нъ ја%ко и^е^в#вђсеи.
8
І Я розташую стан біля дому Мого проти війська, проти тих, що проходять уперед і назад, і не буде більше проходити гнобитель, бо нині Моїми очима Я буду дивитися на це.
8
и^ поDставлю храмђ мое^мђ въздвиженїе не ми'моходи'ти ни възврати'ти, и^ ктомђ не и%мать прїити на ня` николи'же выгоня'и, ја%ко нн~њ видњхъ ѓ^чима мои'ма”
9
Радій від радости, дочко Сиону, торжествуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає, лагідний, Який сидить на ослиці і на молодому ослі, сині під’яремної.
9
Радђ'ися ѕњло дщ^и сїѓ'ня, проповњда'и дщ^и і^ерsли'мля. се цр~ь твои грядет# т^и пра'веденъ и^ сп~саа'й. тои кро'токъ, и^ всDњ на ја^ре'мникъ и^ жре'бецъ ю%нъ.
10
Тоді знищу колісниці у Єфрема і коней у Єрусалимі, і знищений буде військовий лук; і Він сповістить мир народам, і володарювання Його буде від моря до моря і від ріки до країв землі.
10
и^ потребиT ѓ^рђжїя эT е^фре'ма, и^ ко'ня эT і^ерsли'ма. и^ потреби'тъ лђкъ бра'нныи, и^ речетъ ми'ръ ја^зы'комᲆ. и^ ѓ^бладае^тъ вода'ми эT мо'ря и^ до мо'ря, и^ эT рњкъ до и^схо'дищъ земли`.
11
А що стосується тебе, заради крови завіту твого Я звільню в’язнів твоїх із рову, в якому немає води.
11
и^ т^ы въ кро'вь завњта свое^го и^спђсти'лъ е^си ё%зники твоа` эT рова не и^мђща воды`.
12
Повертайтеся на твердиню ви, полонені, що маєте надію! Що тепер звіщаю, воздам тобі подвійно.
12
ся'дете въ твердњ свя'зани сон#мища, и^ за е^ді'нъ дн~ь прише'ствїю т^и сђгђ'бо въꙁвратит# т^и.
13
Бо, як лук, Я натягну Собі Іуду і наповню лук Єфремом, і підніму синів твоїх, Сионе, проти синів твоїх, Іоніє, і зроблю тебе мечем ратоборця.
13
зане же напряго'хъ т^я себњ` і^ё'до ја%ко лђ'къ, і^ и^спо'лнихъ е^фрњма. и^ въꙁдвигнђ ча'да твоа` сїѓ'не, на ча'да е%ллин#ска, и^ посњщђ т^я ја%ко ѓ^рђжїе хра'бра”
14
І явиться над ними Господь, і, як блискавка, вилетить стріла Його, і прогримить Господь Бог трубою, і йтиме у бурях полуденних.
14
И$ г~ь на ни'хъ ја%виTся, і^ и^зыдетъ ја^ко молнїя стрњла е^го. и^ г~ь б~ъ вседръжи'тель въ трђбђ вострђ'битъ, і^ и'детъ въ шђмᲇ преще'нїа свое^го.
15
Господь Саваоф буде захищати їх, і вони будуть знищувати і топтати камені для пращ, і будуть пити і шуміти ніби від вина, і наповняться як жертовні чаші, як кути жертовника.
15
и^ г~ь вседержи'тель защити'тъ и^хъ, и^ поја^дя'тъ я&, и^ посы'плютъ и^хъ ка'менїемъ пра'щнымъ. і^ и^спїютъ кро'вь и^хъ ја%ко вино, і^ и^сплънь ѓ^кри'нъ е^ле'я, и^ ја%ко ѓ^лта'рь.
16
І спасе їх Господь Бог їхній у той день, як овець, народ Свій; бо, подібно до каменів у вінці, вони засяють на землі Його.
16
и^ сп~сетъ я& г~ь б~ъ и^хъ въ дн~ь ѓ%нъ ја^ко ѓ%вца лю'ди е^го, зане` ка'менїе ст~о валяеTся на зеMли еh.
17
О, як велика благість його і яка краса його! Хліб одушевить язик юнаків і вино — отроковиць!
17
ја%ко е^же бл~го томђ`, и^ е^же добро` томђ`. пшени'ца ю%ношамъ, и^ вино` бл~гоё^хан#но въ ю%ноты и^ дв~ы”
Глава 10
1
Просіть у Господа дощу в час благопотрібний; Господь блисне блискавкою і дасть вам рясний дощ, кожному злаки на полі.
1
Проси'те эT г~а до'жда въ вре'мя ра'но и^ поз#дно. г~ь сътвори пи'рь видњнїя, и^ до'ждь зи'менъ да'сть и^мᲆ, и^ комђждо зелїе на селњ.
2
Бо терафими говорять пусте, і віщуни бачать неправдиве і розповідають сни облудні; вони утішають пустим; тому вони бродять як вівці, бідують, тому що немає пастиря.
2
зане провњща'ющеи гл~аша трђ'ды, и^ вражи'тели вњдњнїя ло'жна, и^ со'нїя л#жа` гл~ахђ и^ сђе'тно ё^тњша'хђ. сего ради и^зъја%шася ја^ко ѓ%вца, и^ ѓ^злоби'шася ја%ко не бњ` и^сцњле'нїя”
3
На пастирів запалав гнів Мій, і козлів Я покараю; бо відвідає Господь Саваоф стадо Своє, дім Іудин, і поставить їх, як славного коня Свого, на битву.
3
На па'стыря прогнњва'ся ја%рость моя`, и^ на а'гньца моя` посњщђ. и^ посњти'тъ г~ь б~ъ вседръжи'тель ста'да свое^го до'мђ і^ё'дова, и^ ё^чини'тъ я& ја^ко коня` лњпа е^мђ въ бра'ни.
4
Від нього буде наріжний камінь, від нього — цвях, від нього — лук для битви, від нього вийдуть усі народоправителі.
4
и^ эT него` приꙁрњ, и^ эT него` ё^чини, и^ эT него лђкъ въ дђхъ ја^рости мое'я, и^ꙁ него и^зыидетъ всяk и^ꙁгоня` ѓ^ томъ.
5
І вони будуть, як герої, які топчуть ворогів на війні, як вуличний бруд, і боротися, тому що Господь з ними, і посоромлять вершників на конях.
5
и^ бђдђтъ ја%ко хра'бри попира'юще бренїе на пђтехъ въ бра'ни, и^ ѓ^полча'тся ја%ко г~ь с ни'ми, и^ постыдя'тся вса'дници кон#нїи”
6
І укріплю дім Іудин, і спасу дім Йосифів, і поверну їх, тому що Я змилосердився над ними, і вони будуть, ніби Я не залишав їх: бо Я Господь Бог їхній, і почую їх.
6
И$ ё^крњплю до'мъ і^ё'довъ, и^ до'мъ і^ѓ'сифовъ сп~сђ, и^ вселю я& ја^ко възлобихъ я&. и^ бђдђтᲆ в не'же кова'ръство не възврати'хъ и^хъ. зане а^зъ г~ь б~ъ и^хъ и^ ё^слы'шђ я&.
7
Як герой буде Єфрем; звеселиться серце їх, як від вина; і побачать це сини їхні і зрадіють; у захваті буде серце їх у Господі.
7
и^ бђдђтъ ја%ко хра'бри е^фрњмови, и^ възра'дђется срDце и^мъ ја%ко эT вина`. и^ ча'да своя` ви'дятъ, и^ въꙁвеселяTся, и^ въꙁра'дђется срDце и^мъ ѓ$ г~и.
8
Я дам їм знак і зберу їх, тому що Я спас їх; вони будуть так само численні, як колись;
8
възвњщђ и^мъ, и^ прїимђ я&, и^ ё^мно'жатся ја%коже бња'хђ мно'ѕи.
9
і розселю їх між народами, й у далеких країнах вони будуть згадувати про Мене і будуть жити з дітьми своїми, і повернуться;
9
и^ всњю я& въ лю'дехъ, и^ да'лнїи помянђт# м^я, и^ въспита'ютᲆ ча'да своа` и^ ѓ^братя'тся.
10
і поверну їх із землі Єгипетської, і з Ассирії зберу їх, і приведу їх у землю Галаадську і на Ливан, і не вистачить місця для них.
10
и^ възвращђ я& эT земля` е^гљ=пет#ски, и^ эT а^сљ=рїи прїимђ я&, и^ въ галаа^ди'тъ и^ въ лива'нъ въведђ я&, и^ не и%мать ѓ^ста'ти эT ниX н^и е^ді'нъ”
11
І пройде біда по морю, й уразить хвилі морські, і вичерпаються усі глибини ріки, і смириться гордість Ассура, і скіпетр відніметься у Єгипту.
11
и^ про'идђтъ въ мо'ре ё%з#ко, и^ поразятъ мо'ре во'лны, і^ и^с#сячютъ вс^я глђбины рњчныя. и^ раꙁ#дрђшится вся'ко досажDенїе а^сљ=рїиско, и^ скљ=петръ е^гљ=пет#скь эTи^меTся
12
Укріплю їх у Господі, і вони будуть ходити в ім’я Його, — говорить Господь.
12
и^ ё^крњплю я& ѓ^ г~и бѕ~њ и^хъ, і^ ѓ^ и^мени е^го восхаляTся, гл~етъ г~ь”
Глава 11
1
Відчиняй, Ливане, ворота твої, і нехай пожере вогонь кедри твої.
1
Разве'рꙁи лива'не две'ри своя, и^ да поја%сть ѓгнь тисїе твое.
2
Ридай, кипарисе, бо упав кедр, бо і величні спустошені; ридайте, дуби васанські, бо повалився непрохідний ліс.
2
да пла'че вопльствиT пљ=ти'съ ꙁане` паде` кедрᲆ, ја%ко вельмо'жа вельми` ѓ^стрAсти'шася. въспла'че вопльстви'те дђби васинитиDстїи, ја^ко низвержеся дђбра'ва съсажDенная.
3
Чутний голос ридання пастухів, тому що спустошено привілля їх; чутне рикання молодих левів, тому що спустошена краса Йордану.
3
гла'съ пла'чющихъ па'стырь, ја%ко ѓ^стрsтися величїе и^хъ. глаs въпїющихъ лев#, ја%ко погђбися шата'нїе і^ѓ^рдане”
4
Так говорить Господь Бог мій: паси овець, приречених на заколення,
4
Си'це гл~етъ г~ь вседръжи'тель, паси'те ѓ'вца заколе'нїю,
5
яких покупці убивають безкарно, а ті, що продали, говорять: «благословенний Господь; я розбагатів!» і пастухи їх не шкодують за ними.
5
ја%же стяжа'вшеи я& и^скала'хђ и^ не раска'яхђся. и^ прода'ющеи я& гл~ахђ, блsвенъ г~ь, и^ ѓ^богати'хомся. и^ па'стыри и^хъ не печа'хђся ничи'мже ѓ^ ни'хъ”
6
Бо Я не буду більше ми́лувати жителів землі цієї, — говорить Господь; і ось, Я віддам людей, кожного у руки ближнього його і в руки царя його, і вони будуть уражати землю, і Я не визволю від рук їхніх.
6
Сего ради не пощажDђ ктомђ` на живђщиX по земли`, гл~етъ г~ь. и^ се а^ꙁъ предамъ чл~ки кого'жDо в рђцњ и^скренемђ и^ в рђ'цњ цр~ю свое^мђ. і^ и^с#сњкђтъ землю, и^ не и'мамъ и^зя'ти эT рђки` и^хъ.
7
І буду пасти овець, приречених на заколення, овець воістину бідних. І візьму Собі два жезли, і назву один — благоволінням, другий — путами, і ними буду пасти овець.
7
и^ ё^пасђ ѓ'вца заколе'нїю въ земли` ханаа'мли. и^ прїимђ себњ дв^а жезла`, е^ді'наго нарXњ добротђ`, а^ дрђгаго нарњхъ с#хиниꙁмђ, и^ ё^пасђ ѓ'вца.
8
І знищу трьох з пастирів у один місяць; і відвернеться душа Моя від них, як і їх душа відвертається від Мене.
8
і^ и^змђ тр^и па'стыря въ мsцᲆ е^ді'нъ, и^ ѓ^тяжи'тъ дш~а моя на ня, и^б^о дш~а и^хъ възывахђ на' мя.
9
Тоді скажу: не буду пасти вас; та, що помирає, — нехай помирає, і та, що гине, — нехай гине, а ті, що залишаються, нехай їдять плоть одна одної.
9
и^ рњхъ, не ёпасђ васъ. и ё^мира'ющїя, да ё'мретᲆ. і^ и^щеза'ющїя, да и^ще'знетъ. и^ про'чая да поја%сть ка'яждо пло'ть бли'жняго свое^го”
10
І візьму жезл Мій — благовоління і переломлю його, щоб знищити завіт, який уклав Я з усіма народами.
10
И$ прїимђ` жезлъ мои до'брыи, и^ эTврьгђ и& разори'ти завњтᲆ мои и^же завњща'хъ къ всњмъ лю'деM земли`.
11
І він знищений буде у той день, і тоді дізнаються бідні вівці, які очікують Мене, що це слово Господа.
11
и^ разори'тся въ дн~ь ѓ'нъ. и^ раꙁђмњ'ютъ хананеи` ѓ'вца храня'щая ми ся, зане` сло'во гн~е е^сть”
12
І скажу їм: якщо угодно вам, то дайте Мені платню Мою; якщо ж ні, — не давайте; і вони відважать на сплату Мені тридцять срібників.
12
И$ рекђ к нимъ, а^ще добро преD ва'ми еs, дадите м#здђ м^и, и^л^и эTрецњтеся, и^ даша м#здђ м^и тридесять сре'бръникъ.
13
І сказав мені Господь: кинь їх у церковну скарбницю, — висока ціна, в яку вони оцінили Мене! І взяв Я тридцять срібників і кинув їх у дім Господній для гончара.
13
и^ рече г~ь къ мн^њ, вложи` я& в# горни'лъ и^ смотри` а^ще и^скђше'но еs и^мже ѓ'браꙁомъ и^скђше'нъ бы'хъ по ни'хъ” и^ прїяхъ тридесять сре'бръникъ, и^ вложихъ и^хъ въ храMмъ гн~ь в# горни'лъ.
14
І переломив Я другий жезл Мій — «пута», щоб розірвати братерство між Іудою й Ізраїлем.
14
и^ эTве'ргъ же'злъ вторы'и схини'ꙁма, разори'ти ꙁавњтъ и^же посредњ і^ё'ды и^ посредњ і^и^л~я”
15
І Господь сказав мені: ще візьми собі знаряддя одного із нерозумних пастухів.
15
И$ рече г~ь къ мнњ, е^ще прїимђ себњ сосђды па'стыр#ски па'стыря не быва'лца,
16
Бо ось, Я поставлю на цій землі пастуха, який про загиблих не турбується і загублених не буде шукати і хворих не буде лікувати, здорових не буде годувати, а м’ясо повнотілих буде їсти і копита їх відірве.
16
ꙁане` с^е а^ꙁъ въздви'гнђ па'стыря небыва'лца на ꙁемли`, ё^ги'бшая не посњти'тъ, и^ заблђждьшая не и'мать възыска'ти, и^ съкрђше'ныя не и'мать и^сцњли'ти, и^ съдра'выя не и'мать напра'вити, и%мя и^збра'нныхъ поясᲄь, и^ гле'зны иM и^ꙁвїетъ.
17
Горе негідному пастухові, який залишає стадо! меч на руку його і на праве око його! рука його зовсім засохне, і праве око його зовсім осліпне.
17
ЭO пасђщеи сђ'етная и^ ѓ^ста'вльше ѓ^вца. мечь на мы'шцђ е^го, и^ на ѓ'ко е^мђ десно'е. мы'шца е^го с#хнђщи да ё'с#хнетъ, и^ ѓ'ко е^мђ десное ѓ^слњпа'я да ѓ^слњп#нетъ”
Глава 12
1
Пророче слово Господа про Ізраїль. Господь, Який розпростер небо, заснував землю й утворив дух людини всередині її, говорить:
1
Бг~осмышле'нїе словесе гн~я на і^и^л~я. гл~етᲆ г~ь проп#ныи нб~о, и^ ѓ^снова'выи ꙁе'млю, и^ съзида'я дх~ъ чл~кђ в неM.
2
ось, Я зроблю Єрусалим чашею несамовитости для всіх навколишніх народів, і також для Іуди під час облоги Єрусалима.
2
с^е а^ꙁъ полага'ю і^ерsлима ја%ко преDдве'рїя движе'мая всњмъ лю'демъ ѓ'крsтъ. н^о і^ё'да бђдетъ ѓ^сњде'нїе на і^ерsли'ма.
3
І буде у той день, зроблю Єрусалим тяжким каменем для всіх племен; усі, що будуть піднімати його, надірвуть себе, а зберуться проти нього всі народи землі.
3
и^бђдетъ въ дн~ь ѓ'нъ, положђ` і^ерsли'ма ка'мень попира'ющся всњми ја^зы'ки. и^ всяк# попира'яи е^го рђга'я порђга'ется, и^ съберђтся вонь вс^и ја%зы'цы зеMля`”
4
У той день, — говорить Господь, — Я уражу всякого коня сказом і вершника його божевіллям, а на дім Іудин відкрию очі Мої; всякого ж коня у народів уражу сліпотою.
4
Въ дн~ь ѓ'нъ, гл~еT г~ь вседръжитель, поражђ` вся'къ ко'нь въ прежасъ, и^ вса'дника е^мђ въ беꙁђмїе. и^ на домъ і^ё'довъ эTврᲆзђ ѓ'чи мои`, и^ вся` ко'ня лю'дем# поражђ` въ ѓ^слњпле'нїе.
5
І скажуть князі Іудині у серцях своїх: сила моя — жителі Єрусалима в Господі Саваофі, Бозі їхньому.
5
и^ рекђтъ ты'сящницы і^ё'дови вс^и въ срDцыхъ свои^хъ, ѓ^брящемъ себᲇ живђщая въ і^ерsлимњ ѓ^ г~њ вседръжи'тели бѕ~њ и^хъ”
6
У той день Я зроблю князів Іудиних, як жаровню з вогнем між дровами і як палаючий світильник серед снопів, і вони знищать усі навколишні народи, праворуч і ліворуч, і знову населений буде Єрусалим на своєму місці, у Єрусалимі.
6
Въ дн~ь ѓ'нъ положђ ты'сящники і^ё'дины ја%ко главню` ѓ'гньнђ въ дрова`, и^ ја%ко свњщђ ѓ'гньнђ въ сте'блїе. и^ поядя'тъ ѓ^деснђю и^ ѓ^шю'ю васъ вс^я лю'ди ѓ^крsтъ. и^ всели'тся і^ерsлимъ е^ще в себњ на ꙁемли`.
7
І спасе Господь спочатку намети Іуди, щоб велич дому Давидового і велич жителів Єрусалима не підносилася над Іудою.
7
и^ сп~сетъ г~ь се'ла і^ё'дова ја%коже и^спръва, ја%ко да не велича'ется похва'ла до'мђ двд~ва, и^ велича'нїя живђщимъ въ і^ерsлимњ на і^ё'дђ”
8
У той день захищати буде Господь жителів Єрусалима, і найслабший між ними у той день буде, як Давид, а дім Давида буде, як Бог, як ангел Господній перед ними.
8
И$ бђдетъ въ дн~ь ѓ'нъ защи'титъ г~ь эT живђщиX въ і^ерsлі'мњ, и^ бђдетъ не'мощныи в нихъ в# тои дн~ь ја%ко двд~ъ, а^ до'мъ двд~овъ ја^ко домъ бж~їи, ја%ко а^гг~лъ гн~ь преD ними
9
І буде у той день, Я знищу всі народи, які нападають на Єрусалим.
9
И$ бђдетᲆ въ дн~ь ѓ'нъ възыщђ и^зя'ти вс^я ја%зы'ки грядђщая на і^ерsлиM.
10
А на дім Давида і на жителів Єрусалима виллю дух благодаті і розчулення, і вони будуть дивитися на Нього, Якого прокололи, і будуть ридати за Ним, як ридають за єдинородним сином, і уболівати, як уболівають за первістком.
10
і^ и^злїю на до'мъ двд~въ, и^ на живђщаа вᲆ і^ерsлимњ дх~ъ блгDти и^ щедроT. и възря'тъ на'нь е^гоже прободоша. и^ пла'че вопльствятся ѓ^ немъ плака'нїемъ ја%ко ѓ^ возлю'блен#нњмъ, и^ ѓ^стрsтя'тся ѓ^ немъ болњзньно ја%ко ѓ^ перве'нцњ”
11
У той день здійметься великий плач у Єрусалимі, як плач Гададриммона у долині Мегиддонській.
11
Въ дн~ь ѓ'нъ възвели'чится пла'чевопльствїе въ і^ерsли'мњ, ја^ко пла'чево'пльствїе ремо'на на' поли магедо'нњ.
12
І буде ридати земля, кожне плем’я окремо: плем’я дому Давидового окремо, і дружини їхні окремо; плем’я дому Нафанового окремо, і дружини їхні окремо;
12
и^ пла'чется земля` на колњна. колњ'на ѓ^ себњ. колњ'на до'мђ двд~ва ѓ^ себњ, и^ же'ны иX ѓ^ себњ.
13
плем’я дому Левіїного окремо, і дружини їхні окремо; плем’я Симеонове окремо, і дружини їхні окремо.
13
колњно до'мђ наџа'нова ѓ^ себњ, и^ же'ны и^хъ ѓ^ себњ. колњно до'мђ лев#вљ=ина ѓ^ себњ, и^ жены и^хъ ѓ^ себњ. колњно симеѓ'не ѓ^ себњ, и^ же'ны и^хъ ѓ^ себњ.
14
Усі інші племена — кожне плем’я окремо, і дружини їхні окремо.
14
вс^я про'чая колᲇнA колњно и^ колњно ѓ^ себњ, и^ жены и^хъ ѓ^ себњ”
Глава 13
1
У той день відкриється джерело дому Давидового і жителям Єрусалима для омивання гріха і нечистоти.
1
Въ дн~ь ѓ'нъ бђдетъ вся'ко мњсто раꙁверза'яся до'мђ двд~вђ и^ живђщиM въ і^ерsлі'ме въ подвиже'нїе и^ въ раздњле'нїе”
2
І буде у той день, — говорить Господь Саваоф, — Я знищу імена ідолів з цієї землі, і вони не будуть більше згадуватися, так само як лжепророків і нечистого духа вижену з землі.
2
И$ бђдетъ въ дн~ь ѓ^н# гл~етъ г~ь саваѓ'џъ, поᲄреблю` и^менA непрїяꙁньныхъ телесъ эT земля`, и^ ктомђ не бђдет# и^мъ помњне'нїе. и^ лжа'я пррoки, и^ дђхъ нечи'стыи и^змђ` эT ꙁемля`”
3
Тоді, якщо хто буде пророкувати, то батько його і мати його, які народили його, скажуть йому: тобі не слід жити, бо ти неправду говориш в ім’я Господа; й уразять його батько його і мати його, які народили його, коли він буде прорікати.
3
И бђдетъ а^ще проречетъ чл~къ, и^ речетъ к# немђ эTц~ъ е^го и^ мт~и е^го рожDшая е^го не жи'вᲆ бђдеши, ја%ко л#жа гл~а въ и^мя гн~е. и^ запнете е^мђ эTц~ъ е^го и^ мт~и еh е^гда` пррoчествовати начнетъ”
4
І буде у той день, посоромляться такі віщуни, кожен видіння свого, коли будуть прорікати, і не будуть одягати на себе волосяниці, щоб обманювати.
4
И$ бђдетъ въ дн~ь ѓ'нъ, постыдяTся пррoцы ко'ждо эT видњнїя е^мђ не пррoчествова'ти и^мъ, и^ ѓ^блекђтся въ кожђ срънинђ ꙁане` сълга'ша.
5
І кожен скаже: я не пророк, я хлібороб, тому що хтось зробив мене рабом від дитинства мого.
5
и^ рече'тъ, нњсмь пррoкъ а^ꙁъ, ја%ко чл~къ дњлая'й зе'млю а^ꙁъ е^смь, ꙁане` чл~къ роди мя эT ю'ности моея”
6
Йому скажуть: від чого ж на руках у тебе рубці? І він відповість: від того, що мене били у домі тих, що люблять мене.
6
И$ рекђтъ к не'мђ, чт^о ја%зва с^и посредњ рђкђ твое'ю. и^ рече, е^же прободо'ша м^я въ домђ възлю'блен#нњм# м^и”
7
О, меч! піднімися на пастиря Мого і на ближнього Мого, — говорить Господь Саваоф: урази пастиря, і розсіються вівці! І Я простягну руку Мою на малих.
7
ѓ^рђжїе въста'ни на па'стыря мое^го, и^ на мђжа эT колњна мое^го, гл~етъ г~ь вседръжи'тель. поражђ` па'стыря, и^ разы'идђтся ѓ'вца. и^ ѓ^бращђ рђкђ мою на малы'я па'сᲄыря”
8
І буде на всій землі, — говорить Господь, — дві частини на ній будуть знищені, вимруть, а третя залишиться на ній.
8
И$ бђдетъ въ дн~ь ѓ'нъ на всю` ꙁе'млю, гл~етъ г~ь, дв^њ е^я ча'сти потребите'ся и^ ё^ги'блете, а^ треᲄїа ѓ^ста'нетъ на не'и.
9
І введу цю третю частину у вогонь, і розплавлю їх, як плавлять срібло, й очищу їх, як очищають золото: вони будуть закликати ім’я Моє, і Я почую їх і скажу: «це Мій народ», і вони скажуть: «Господь — Бог мій!»
9
и^ проведђ третїю ча'сть с#квозњ ѓ'гнь, и^ раздегђ я& ја%коже раждиза'ется сребро`, і^ и^скђшђ я& ја%коже и^скђша'ется зла'то. то'и призоветъ и'мя мое, и^ а^ꙁъ ё^слы'шђ и&, и^ рекђ, лю'дїе мои` с^и сђть. и^ тїи рекђтъ г~ь б~ъ мо'и”
Глава 14
1
Ось настає день Господній, і розділять награбоване у тебе серед тебе.
1
Се` де'нь гн~ь гряде'тъ, и^ раздњлится коры'сть твоя в тебњ.
2
І зберу всі народи на війну проти Єрусалима, і візьмуть місто, і розграбовані будуть доми, і збезчещені будуть дружини, і половина міста піде у полон; але решта народу не буде знищена в місті.
2
и^ съберђ вс^я ја%зы'ки на і^ерsлимъ въ бра'нь, и^ пре'имђтъ гра'дъ, и^ расхитятся домове, и^ же'ны ѓ^скверня'тся” І$ и^зы'идетъ по'лъ гра'да въ плњне'нїе, а^ ѓ^ста'нокъ людїи моиX не и'мђтся потреби'ти эT гра'да”
3
Тоді виступить Господь і ополчиться проти цих народів, як ополчився у день брані.
3
І$ и^зы'идетъ г~ь, и^ ѓ^полчи'тся въ ја^ꙁы'цехъ ѓ'нњхъ, ја%коже дн~ь ѓ^плᲆче'нїю е^го въ дн~ь бра'ни. и^ прише'дъ ста` г~ь б~ъ мой, и^ вс^и ст~їи с ниM”
4
І стануть ноги Його у той день на горі Елеонській, яка перед лицем Єрусалима на сході; і роздвоїться гора Елеонська від сходу до заходу дуже великою долиною, і половина гори відійде до півночі, а половина її — до півдня.
4
И$ ста'нета но'ѕњ е^го въ дн~ь ѓ'нъ на горњ` е^леѓ'н#стеи, ја%же е^сть пря'мо і^ерsлимђ на восто'къ. и^ раꙁведется гора` е^леѓн#ская по'лъ ея` къ востокоM, и^ полъ ея` къ морю, про'пасть ве'лїя ѕњло. и^ ё^кло'нится полъ горы` на сњверъ, и полъ ея на ю'гъ, дебрь ве'лїя.
5
І ви побіжите у долину гір Моїх, бо долина гір буде простягатися до Асила; і ви побіжите, як бігли від землетрусу в дні Озії, царя Юдейського; і прийде Господь Бог мій і всі святі з Ним.
5
и^ ꙁасы'плется дебрь го'рняа, и^ къ прилежа'щїи прил#пнетъ де'брь го'рняа и^ до нас#са. и^ нарастеT, ја%коже нарасте эT лица` трђсђ въ дн~ь ѓ^зїя цр~я і^ё'дова” И$ прїидетъ г~ь б~ъ мои, и^ вс^и ст~їи с нимъ.
6
І буде у той день: не стане світла, світила віддаляться.
6
и^ бђдетъ въ дн~ь ѓ'нъ, не бђдетъ свњтъ н^о зима` и^ мра'зъ,
7
День цей буде єдиний, відомий тільки Господу: ні день, ні ніч; лише у вечірній час з’явиться світло.
7
бђдетъ дн~ь е^ді'нъ, и^ дн~ь то'и зна'емъ бђдетъ гв~и, и^ не дн~ь и^ не но'щь, и^ при ве'чере бђдет# свњтъ”
8
І буде у той день, живі води потечуть з Єрусалима, половина їх до моря східного і половина їх до моря західного: влітку й узимку так буде.
8
И$ въ дн~ь ѓ'нъ и^зы'идетъ вода` жи'ва эT і^ерsлима, полъ ея` въ мо'ре прьвое, и^ полъ ея` въ мо'ре послњднее. въ жатвђ и^ въ ве'снђ бђдеT та'ко.
9
І Господь буде Царем над усією землею; у той день буде Господь єдиний, і ім’я Його єдине.
9
и^ бђдетъ г~ь въ цр~я по всеи земли`. въ дн~ь ѓ'нъ бђдетъ г~ь е^діn і^ и'мя е^го е^ді'но,
10
Уся ця земля буде, як рівнина, від Гаваона до Реммона, на південь від Єрусалима, який високо буде стояти на своєму місці і населиться від воріт Веніамінових до місця перших воріт, до кутових воріт, і від вежі Анамеїла до царських точил.
10
ѓ^бходя` всю зе'млю и^ пђсты'ня эT гавалъ и^ до рем#мона на ю'гъ і^ерsлимђ. и^ възнесе'тся на мњстњ, и^ пребђдеT эT вра'тъ венїами'нь до мњста вра'тъ прᲆвыхъ и^ даже до вра'тъ ё^гол#ныхᲆ. и^ эT стол#па` а^нани'лъ и^ до поDточи'лїя цр~я.
11
І будуть жити у ньому, і прокляття не буде більше, але буде стояти Єрусалим безпечно.
11
и^ вселя'тся во'нь, и^ а^наџе'ма не бђдетъ ктомђ`, и^ всели'тся і^ерsлимᲆ надњ'ющися”
12
І ось яке буде ураження, яким уразить Господь усі народи, які воювали проти Єрусалима: у кожного зачахне тіло його, коли він ще стоїть на своїх ногах, і очі у нього розтануть в ямках своїх, і язик його засохне у роті його.
12
И$ с^е бђдетъ паде'нїе е^же и^с#сњчетъ г~ь вс^я лю'ди, е^ли'ко вое^ва'ша на і^ерsлимъ. і^ и^ста'ютᲆ пло'ти и^мъ стоя'щемъ на нога'хъ и^мъ, и^ ѓ^чеса` и^мъ и^стекђтъ и^зъ ѓ^бо'чїи и^хъ, и^ ја^зы'къ и^хъ растаеT въ ё^стњхъ и^хъ.
13
І буде у той день, станеться між ними велике сум’яття від Господа, так що один схопить руку іншого, і підніметься рука його на ближнього його.
13
и^ бђдетъ въ дн~ь ѓ'нъ ё'жасъ гн~ь ве'лїи на ни'хъ. і^ и^метъ ко'ждо ꙁа' рђкђ бли'жняго свое^го, и^ прило'жится рђка` е^го къ рђцњ бли'жняго свое^го,
14
Але і сам Іуда буде воювати проти Єрусалима, і зібране буде багатство всіх навколишніх народів: золото, срібло й одяг у великій кількості.
14
и^ е^ще і^ё'да ѓ^полчи'тся въ і^ерsлимњ, и^ съберет# крњпость всњхъ людїи ѓ'крsтъ, ꙁла'то и^ сребро` и^ ри'ꙁы въ мно'жествїе ѕњло.
15
Буде таке саме ураження і коней, і мулів, і верблюдів, і ослів, і всякої худоби, яка буде у станах у них.
15
и^ с^е е^сть паде'нїе ко'немъ, и^ м#скомъ, вельблю'домъ, и^ ѓ^слоM, и^ всњмъ ско'томъ сђщимъ въ плъцњхъ ѓ'нњхъ по паде'нїю семђ.
16
Потім усі інші з усіх народів, які приходили проти Єрусалима, будуть приходити з року в рік для поклоніння Царю, Господу Саваофу, і для святкування свята кущів.
16
и бђдетъ е^ли'ко а^ще ѓ^ста'нетъ эT всњхъ ја^зы'къ прише'дъшихъ на і^ерsли'мъ, и^ въꙁы'идђтъ лњто на лњто покланя'тися цр~ю г~ђ вседрᲆжи'телю, и^ праꙁнова'ти въ празDньство скљ=нопигїино”
17
І буде: якщо якесь із племен земних не піде в Єрусалим для поклоніння Царю, Господу Саваофу, то не буде дощу в них.
17
И$ бђдетъ е^ли'ко а^ще не въꙁы'идђтъ эT всњхъ пле'менъ земля` въ і^ерsлимъ поклони'тися цр~ю г~ђ вседръжи'телю, и^ сї ѓ'нњхъ приложатся, не бђдетъ на ни'хъ до'жда.
18
І якщо плем’я Єгипетське не підніметься в путь і не прийде [сюди], то й у нього не буде дощу і спіткає його ураження, яким уразить Господь народи, що не приходять святкувати свято кущів.
18
а^ще ли же колњно е^гљ=пет#ско не въꙁы'идетъ ни прїидетъ, и^ на си'хъ бђдетъ ја%зва е^ю'же а^ще ё^раꙁи'тъ г~ь вс^я ја^ꙁы'ки е^ли'ко а^ще не въꙁы'идђтъ праꙁнова'ти праꙁника скљ=нопигїя.
19
Ось що буде за гріх Єгипту і за гріх усіх народів, які не прийдуть святкувати свято кущів!
19
с^е бђдетъ грњхъ е^гљ=птђ, и^ грњхъ всњмъ ја^ꙁыкомъ е^ли'ко а^ще не въꙁы'идђтᲆ празнова'ти пра'ꙁникъ скљ=нопигїиn.
20
У той час навіть на кінських уборах буде написано: «Святиня Господу», і казани у домі Господньому будуть, як жертовні чаші перед вівтарем.
20
Въ дн~ь ѓ'нъ бђдетъ е^же въ ё^здњ` коне'ви ст~о г~а вседръжи'теля, и^ бђдђтъ коно'би въ домђ гн~и ја%ко ча'шA преD лицемъ ѓ^лта'реви.
21
І всі казани в Єрусалимі та Юдеї будуть святинею Господа Саваофа, і будуть приходити всі, хто приносить жертву, і брати їх і варити у них, і не буде більше жодного хананея у домі Господа Саваофа в той день.
21
и^ бђдетᲆ всякъ коно'бъ въ і^ерsлимњ и^ въ і^ё^де'и ст~о гв~и вседръжи'телю. и прїидђтъ вс^и жрђщеи, и^ прїимђтъ эT нихᲆ и^ сваряT в нихъ. и^ не бђдетъ ханане'и е^ще въ храмњ г~а вседръжи'теля въ дн~ь ѓ'нъ”