Священник промовляє: Благослове́н Бог наш:

І ми: Сла́ва Тебі́, Бо́же наш, сла́ва Тебі́.

Царю́ Небе́сний, Уті́шителю, Ду́ше і́стини, І́же везді́ сий і вся ісполня́яй, Сокро́вище благи́х і жи́зні Пода́телю, прийди́ і всели́ся в ни, і очи́сти ни от вся́кия скве́рни, і спаси́, Бла́же, ду́ші на́ша.

Святи́й Бо́же, Святи́й Крі́пкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. [Тричі]

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас: Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ша; Влади́ко, прости́ беззако́нія на́ша; Святи́й, посіти́ і ісціли́ не́мощі на́ша і́мене Твоєго́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. [Тричі]. Сла́ва, і ни́ні:

О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́, да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́, да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́ і на землі́. Хліб наш насу́щний даждь нам днесь; і оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже і ми оставля́єм должнико́м на́шим; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго.

Священник: Я́ко Твоє́ єсть Ца́рство:

І ми: Амі́нь. Потім, Го́споди, поми́луй. [12 разів]. Сла́ва, і ни́ні:

Прийді́те, поклоні́мся Царе́ві на́шему Бо́гу.

Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Христу́, Царе́ві на́шему Бо́гу.

Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Самому́ Христу́, Царе́ві і Бо́гу на́шему.

Поклони три.

Поми́луй м'я, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й і по мно́жеству щедро́т Твої́х очи́сти беззако́ніє моє́. Найпа́че оми́й м'я от беззако́нія моєго́ і от гріха́ моєго́ очи́сти м'я. Я́ко беззако́ніє моє́ аз зна́ю, і гріх мой предо мно́ю єсть ви́ну. Тебі́ єди́ному согріши́х і лука́воє пред Тобо́ю сотвори́х; я́ко да оправди́шися во словесі́х Твої́х і побіди́ши, внегда́ суди́ти Ті. Се бо в беззако́ніїх зача́т єсьм, і во грісі́х роди́ м'я ма́ти моя́. Се бо і́стину возлюби́л єси́, безві́стная і та́йная прему́дрости Твоєя́ яви́л мі єси́. Окропи́ши м'я іссо́пом, і очи́щуся; оми́єши м'я, і па́че сні́га убілю́ся. Слу́ху моєму́ да́си ра́дость і весе́ліє; возра́дуються ко́сті смире́нния. Отврати́ лице́ Твоє́ от гріх мої́х і вся беззако́нія моя́ очи́сти. Се́рдце чи́сто сози́жди во мні, Бо́же, і дух прав обнови́ во утро́бі моє́й. Не отве́ржи мене́ от лиця́ Твоєго́ і Ду́ха Твоєго́ Свята́го не отими́ от мене́. Возда́ждь мі ра́дость спасе́нія Твоєго́ і Ду́хом влади́чним утверди́ м'я. Научу́ беззако́нния путе́м Твої́м, і нечести́вії к Тебі́ обратя́ться. Ізба́ви м'я от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́нія моєго́; возра́дується язи́к мой пра́вді Твоє́й. Го́споди, устні́ мої́ отве́рзеши, і уста́ моя́ возвістя́ть хвалу́ Твою́. Я́ко а́ще би восхоті́л єси́ же́ртви, дал бих у́бо: всесожже́нія не благоволи́ши. Же́ртва Бо́гу дух сокруше́н; се́рдце сокруше́нно і смире́нно Бог не унічижи́ть. Ублажи́, Го́споди, благоволе́нієм Твої́м Сіо́на, і да сози́ждуться сті́ни Ієрусали́мськія. Тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вди, возноше́ніє і всесожега́ємая; тогда́ возложа́ть на олта́р Твой тельці́.

Блаже́нні непоро́чнії в путь, ходя́щії в зако́ні Госпо́дні. Блаже́нні іспита́ющії свиді́нія Єго́, всім се́рдцем взи́щуть Єго́. Не ді́лающії бо беззако́нія в путе́х Єго́ ходи́ша. Ти запові́дал єси́ за́повіді Твоя́ сохрани́ти зіло́; даби́ іспра́вилися путіє́ мої́, сохрани́ти оправда́нія Твоя́. Тогда́ не постижу́ся, внегда́ призрі́ти мі на вся за́повіді Твоя́. Іспові́мся Тебі́ в пра́вості се́рдця, внегда́ научи́тимися судьба́м пра́вди Твоєя́. Оправда́нія Твоя́ сохраню́; не оста́ви мене́ до зіла́. В чесо́м іспра́вить юні́йшій путь свой? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́. Всім се́рдцем мої́м взиска́х Тебе́; не отри́ни мене́ от за́повідій Твої́х. В се́рдці моє́м скрих словеса́ Твоя́, я́ко да не согрішу́ Тебі́. Благослове́н єси́, Го́споди. научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. Устна́ма мої́ма возвісти́х вся судьби́ уст Твої́х. На путі́ свиді́ній Твої́х наслади́хся, я́ко о вся́ком бога́тстві. В за́повідех Твої́х поглумлю́ся, і уразумі́ю путі́ Твоя́. Во оправда́ніїх Твої́х поучу́ся; не забу́ду слове́с Твої́х. Возда́ждь рабу́ Твоєму́; живи́ м'я, і сохраню́ словеса́ Твоя́. Откри́й о́чі мої́, і уразумі́ю чудеса́ от зако́на Твоєго́. Пришле́ць аз єсьм на землі́; не скрий от мене́ за́повіді Твоя́. Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьби́ Твоя́ на вся́коє вре́м'я. Запрети́л єси́ го́рдим; про́кляті уклоня́ющіїся от за́повідій Твої́х. Отими́ от мене́ поно́с і унічиже́ніє, я́ко свиді́ній Твої́х взиска́х. І́бо сідо́ша кня́зі і на м'я клевета́ху, раб же Твой глумля́шеся во оправда́ніїх Твої́х; і́бо свиді́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ єсть, і сові́ти мої́ оправда́нія Твоя́. Прильпе́ землі́ душа́ моя́; живи́ м'я по словесі́ Твоєму́. Путі́ моя́ возвісти́х, і усли́шал м'я єси́; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. Путь оправда́ній Твої́х вразуми́ мі, і поглумлю́ся в чудесі́х Твої́х. Воздрема́ душа́ моя́ от уни́нія; утверди́ м'я в словесі́х Твої́х. Путь непра́вди отста́ви от мене́ і зако́ном Твої́м поми́луй м'я. Путь і́стини ізво́лих і судьби́ Твоя́ не заби́х. Приліпи́хся свиді́нієм Твої́м, Го́споди, не посрами́ мене́. Путь за́повідій Твої́х теко́х, єгда́ разшири́л єси́ се́рдце моє́. Законоположи́ мні, Го́споди, путь оправда́ній Твої́х, і взищу́ ї ви́ну; Вразуми́ м'я, і іспита́ю зако́н Твой, і сохраню́ ї всім се́рдцем мої́м. Наста́ви м'я на стезю́ за́повідій Твої́х, я́ко ту́ю восхоті́х. Приклони́ се́рдце моє́ во свиді́нія Твоя́, а не в лихої́мство. Отврати́ о́чі мої́, є́же не ви́діти суєти́; в путі́ Твоє́м живи́ м'я. Поста́ви рабу́ Твоєму́ сло́во Твоє́ в страх Твой. Отими́ поноше́ніє моє́, є́же непщева́х; я́ко судьби́ Твоя́ бла́гі. Се, возжела́х за́повіді Твоя́; в пра́вді Твоє́й живи́ м'я. І да при́йдеть на м'я ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ніє Твоє́ по словесі́ Твоєму́; і отвіща́ю поноша́ющим мі сло́во, я́ко упова́х на словеса́ Твоя́. І не отими́ от уст мої́х словесе́ і́стинна до зіла́, я́ко на судьби́ Твоя́ упова́х; і сохраню́ зако́н Твой ви́ну, в вік і в вік ві́ка. І хожда́х в широті́, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х; і глаго́лах о свиді́ніїх Твої́х пред царі́ і не стидя́хся; і поуча́хся в за́повідех Твої́х, я́же возлюби́х зіло́; і воздвиго́х ру́ці мої́ к за́повідем Твої́м, я́же возлюби́х, і глумля́хся во оправда́ніїх Твої́х. Пом'яни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоєму́, ї́хже упова́ніє дал мі єси́. То м'я уті́ши во смире́нії моє́м, я́ко сло́во Твоє́ живи́ м'я. Го́рдії законопреступова́ху до зіла́; от зако́на же Твоєго́ не уклони́хся. Пом'яну́х судьби́ Твоя́ от ві́ка, Го́споди, і уті́шихся. Печа́ль прия́т м'я от грі́шник, оставля́ющих зако́н Твой. Пі́та бя́ху мні оправда́нія Твоя́ на мі́сті прише́льствія моєго́. Пом'яну́х в нощі́ і́м'я Твоє́, Го́споди, і сохрани́х зако́н Твой. Сей бисть мні, я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х. Часть моя́ єси́, Го́споди; ріх сохрани́ти зако́н Твой. Помоли́хся лицю́ Твоєму́ всім се́рдцем мої́м; поми́луй м'я по словесі́ Твоєму́. Поми́слих путі́ Твоя́ і возврати́х но́зі мої́ во свиді́нія Твоя́. Угото́вихся і не смути́хся сохрани́ти за́повіді Твоя́. У́жя грі́шник об'яза́шася мні, і зако́на Твоєго́ не заби́х. Полу́нощі воста́х іспові́датися Тебі́ о судьба́х пра́вди Твоєя́. Прича́стник аз єсьм всім боя́щимся Тебе́ і храня́щим за́повіді Твоя́. Ми́лости Твоєя́, Го́споди, іспо́лнь земля́; оправда́нієм Твої́м научи́ м'я. Благость сотвори́л єси́ с рабо́м Твої́м, Го́споди, по словесі́ Твоєму́; бла́гості, і наказа́нію, і ра́зуму научи́ м'я, я́ко за́повідем Твої́м ві́ровах. Пре́жде да́же не смири́тимися, аз прегріши́х; сего́ ра́ди сло́во Твоє́ сохрани́х. Благ єси́ Ти, Го́споди; і бла́гостію Твоє́ю научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. Умно́жися на м'я непра́вда го́рдих; аз же всім се́рдцем мої́м іспита́ю за́повіді Твоя́. Усири́ся, я́ко млеко́, се́рдце їх; аз же зако́ну Твоєму́ поучи́хся. Благо мні, я́ко смири́л м'я єси́, я́ко да научу́ся оправда́нієм Твої́м. Благ мні зако́н уст Твої́х па́че ти́сящ зла́та і сребра́.

Сла́ва, і ни́ні:

Аллилу́я, аллилу́я, аллилу́я, сла́ва Тебі́, Бо́же. [Тричі]. Го́споди, поми́луй. [Тричі].

Сла́ва, і ни́ні:

Ру́це Твої́ сотвори́сті м'я і созда́сті м'я; Вразуми́ м'я, і научу́ся за́повідем Твої́м. Боя́щіїся Тебе́ у́зрять м'я і возвеселя́ться, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́х. Разумі́х, Го́споди, я́ко пра́вда судьби́ Твоя́, і воі́стину смири́л м'я єси́. Бу́ди же ми́лость Твоя́, да уті́шить м'я, по словесі́ Твоєму́ рабу́ Твоєму́; да при́йдуть мні щедро́ти Твоя́, і жив бу́ду, я́ко зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть. Да постидя́ться го́рдії, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на м'я; аз же поглумлю́ся в за́повідех Твої́х. Да обратя́ть м'я боя́щіїся Тебе́ і ві́дящії свиді́нія Твоя́. Бу́ди се́рдце моє́ непоро́чно во оправда́ніїх Твої́х, я́ко да не постижу́ся. Ізчеза́єть во спасе́ніє Твоє́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́х; ізчезо́ша о́чі мої́ в сло́во Твоє́, глаго́люще: когда́ уті́шиши м'я? зане́ бих я́ко міх на сла́ні; оправда́ній Твої́х не заби́х. Коли́ко єсть дній раба́ Твоєго́? Когда́ сотвори́ши мі от гоня́щих м'я суд? Пові́даша мні законопресту́пници глумле́нія, но не я́ко зако́н Твой, Го́споди. Вся за́повіді Твоя́ і́стина; непра́ведно погна́ша м'я, помози́ мі. Вма́лі не сконча́ша мене́ на землі́; аз же не оста́вих за́повідій Твої́х. По ми́лості Твоє́й живи́ м'я, і сохраню́ свиді́нія уст Твої́х. Во вік, Го́споди, сло́во Твоє́ пребива́єть на небесі́. В род і род і́стина Твоя́; основа́л єси́ зе́млю, і пребива́єть. Учине́нієм Твої́м пребива́єть день; я́ко вся́чеськая рабо́тна Тебі́. Я́ко а́ще би не зако́н Твой поуче́ніє моє́ бил, тогда́ у́бо поги́бл бих во смире́нії моє́м; во вік не забу́ду оправда́ній Твої́х, я́ко в них оживи́л м'я єси́. Середина. Твой єсьм аз, спаси́ м'я; я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х. Мене́ жда́ша грі́шници погуби́ти м'я; свиді́нія Твоя́ разумі́х. Вся́кия кончи́ни ви́діх коне́ць; широка́ за́повідь Твоя́ зіло́. Коль возлюби́х зако́н Твой, Го́споди; весь день поуче́ніє моє́ єсть. па́че враг мої́х умудри́л м'я єси́ за́повідію Твоє́ю, я́ко в вік моя́ єсть. па́че всіх уча́щих м'я разумі́х, я́ко свиді́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ єсть. па́че ста́рець разумі́х, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х. От вся́каго путі́ лука́ва возбрани́х нога́м мої́м, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́; от суде́б Твої́х не уклони́хся, я́ко Ти законоположи́л мі єси́. Коль сладка́ горта́ні моєму́ словеса́ Твоя́; па́че ме́да усто́м мої́м. От за́повідій Твої́х разумі́х; сего́ ра́ди возненави́діх всяк путь непра́вди. Світи́льник нога́ма мої́ма зако́н Твой, і світ стезя́м мої́м. Кля́хся і поста́вих сохрани́ти судьби́ пра́вди Твоєя́. Смири́хся до зіла́; Го́споди, живи́ м'я по словесі́ Твоєму́. Во́льная уст мої́х благоволи́ же, Го́споди, і судьба́м Твої́м научи́ м'я. Душа́ моя́ в руку́ Твоє́ю ви́ну, і зако́на Твоєго́ не заби́х. Положи́ша грі́шници сіть мні; і от за́повідій Твої́х не заблуди́х. Наслі́довах свиді́нія Твоя́ во вік, я́ко ра́дованіє се́рдця моєго́ суть; приклони́х се́рдце моє́ сотвори́ти оправда́нія Твоя́ в вік за воздая́ніє. Законопресту́пния возненави́діх, зако́н же Твой возлюби́х. Помо́щник мой і Засту́пник мой єси́ Ти; на словеса́ Твоя́ упова́х. Уклоні́теся от мене́, лука́внующії, і іспита́ю за́повіді Бо́га моєго́. Заступи́ м'я по словесі́ Твоєму́, і жив бу́ду; і не посрами́ мене́ от ча́янія моєго́. помози́ мі, і спасу́ся, і поучу́ся во оправда́ніїх Твої́х ви́ну. Уничижи́л єси́ вся отступа́ющия от оправда́ній Твої́х; я́ко непра́ведно помишле́ніє їх. Преступа́ющия непщева́х вся грі́шния землі́; сего́ ра́ди возлюби́х свиді́нія Твоя́. Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ті моя́; от суде́б бо Твої́х убоя́хся. Сотвори́х суд і пра́вду; не преда́ждь мене́ оби́дящим м'я. Восприйми́ раба́ Твоєго́ во бла́го, да не оклевета́ють мене́ го́рдії. О́чі мої́ ізчезо́сті во спасе́ніє Твоє́ і в сло́во пра́вди Твоєя́; сотвори́ с рабо́м Твої́м по ми́лості Твоє́й і оправда́нієм Твої́м научи́ м'я. Раб Твой єсьм аз; вразуми́ м'я, і уві́м свиді́нія Твоя́. Вре́м'я сотвори́ти Го́сподеві; разори́ша зако́н Твой. Сего́ ра́ди возлюби́х за́повіді Твоя́ па́че зла́та і топа́зія. Сего́ ра́ди ко всім за́повідем Твої́м направля́хся, всяк путь непра́вди возненави́діх. Ди́вна свиді́нія Твоя́; сего́ ра́ди іспита́ я душа́ моя́. Явле́ніє слове́с Твої́х просвіща́єть і вразумля́єть младе́нці. Уста́ моя́ отверзо́х і привлеко́х дух, я́ко за́повідій Твої́х жела́х.

Сла́ва, і ни́ні:

Аллилу́я, аллилу́я, аллилу́я, сла́ва Тебі́, Бо́же. [Тричі]. Го́споди, поми́луй. [Тричі].

Сла́ва, і ни́ні:

При́зри на м'я і поми́луй м'я, по суду́ лю́б’ящих і́м'я Твоє́. Стопи́ моя́ напра́ви по словесі́ Твоєму́, і да не облада́єть мно́ю вся́коє беззако́ніє; ізба́ви м'я от клевети́ челові́чеськия, і сохраню́ за́повіді Твоя́. Лице́ Твоє́ просвіти́ на раба́ Твоєго́ і научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. Ісхо́дища водна́я ізведо́сті о́чі мої́, поне́же не сохрани́х зако́на Твоєго́. Пра́веден єси́, Го́споди, і пра́ві суди́ Твої́; запові́дал єси́ пра́вду свиді́нія Твоя́, і і́стину зіло́. Іста́яла м'я єсть ре́вность Твоя́, я́ко заби́ша словеса́ Твоя́ вразі́ мої́. Разжже́но сло́во Твоє́ зіло́, і раб Твой возлюби́ є. Юні́йшій аз єсьм і унічиже́н; оправда́ній Твої́х не заби́х. Пра́вда Твоя́ — пра́вда во вік, і зако́н Твой — і́стина. Ско́рбі і ну́жди обріто́ша м'я; за́повіді Твоя́ — поуче́ніє моє́. Пра́вда свиді́нія Твоя́ в вік; вразуми́ м'я, і жив бу́ду. Воззва́х всім се́рдцем мої́м, усли́ши м'я, Го́споди; оправда́нія Твоя́ взищу́. Воззва́х Ті, спаси́ м'я, і сохраню́ свиді́нія Твоя́. Предвари́х в безго́дії і воззва́х; на словеса́ Твоя́ упова́х. Предвари́сті о́чі мої́ ко у́тру поучи́тися словесе́м Твої́м. Глас мой усли́ши, Го́споди, по ми́лості Твоє́й; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я. Прибли́жишася гоня́щії м'я беззако́нієм; от зако́на же Твоєго́ удали́шася. Близ єси́ Ти, Го́споди, і всі путіє́ Твої́ — і́стина. Іспе́рва позна́х от свиді́ній Твої́х, я́ко в вік основа́л я єси́. Виждь смире́ніє моє́ і ізми́ м'я, я́ко зако́на Твоєго́ не заби́х. Суди́ суд мой і ізба́ви м'я; словесе́ ра́ди Твоєго́ живи́ м'я. Дале́че от грі́шник спасе́ніє, я́ко оправда́ній Твої́х не взиска́ша. Щедро́ти Твоя́ мно́гі, Го́споди; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я. Мно́зі ізгоня́щії м'я і стужа́ющії мі; от свиді́ній Твої́х не уклони́хся. Ви́діх неразуміва́ющия і іста́ях, я́ко слове́с Твої́х не сохрани́ша. Виждь, я́ко за́повіді Твоя́ возлюби́х; Го́споди, по ми́лості Твоє́й живи́ м'я. Нача́ло слове́с Твої́х і́стина, і во вік вся судьби́ пра́вди Твоєя́. Кня́зі погна́ша м'я ту́не; і от слове́с Твої́х убоя́ся се́рдце моє́. Возра́дуюся аз о словесі́х Твої́х, я́ко обріта́яй кори́сть мно́гу. Непра́вду возненави́діх і омерзи́х; зако́н же Твой возлюби́х. Седьмери́цею днем хвали́х Тя о судьба́х пра́вди Твоєя́. Мир мног лю́б'ящим зако́н Твой, і ність їм собла́зна. Ча́ях спасе́нія Твоєго́, Го́споди, і за́повіді Твоя́ возлюби́х. Сохрани́ душа́ моя́ свиді́нія Твоя́ і возлюби́ я зіло́. Сохрани́х за́повіді Твоя́ і свиді́нія Твоя́, я́ко всі путіє́ мої́ пред Тобо́ю, Го́споди. Да прибли́житься моле́ніє моє́ пред Тя, Го́споди; по словесі́ Твоєму́ вразуми́ м'я. Да вни́деть проше́ніє моє́ пред Тя; Го́споди, по словесі́ Твоєму́ ізба́ви м'я. Отри́гнуть устні́ мої́ пі́ніє, єгда́ научи́ши м'я оправда́нієм Твої́м. Провіща́єть язи́к мой словеса́ Твоя́, я́ко вся за́повіді Твоя́ — пра́вда. Да бу́деть рука́ Твоя́ є́же спасти́ м'я, я́ко за́повіді Твоя́ ізво́лих. Возжела́х спасе́ніє Твоє́, Го́споди, і зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть. Жива́ бу́деть душа́ моя́ і восхва́лить Тя; і судьби́ Твоя́ помо́гуть мні. Заблуди́х, я́ко овча́ поги́бшеє; взищи́ раба́ Твоєго́, я́ко за́повідій Твої́х не заби́х.

Сла́ва, і ни́ні: Аллилу́йя, аллилу́я, аллилу́я, сла́ва Тебі́, Бо́же. [Тричі].

Ві́рую во Єди́наго Бо́га Отця́, Вседержи́теля, Творця́ не́бу і землі́, ви́димим же всім і неви́димим. І во Єди́наго Го́спода Ісу́са Христа́, Си́на Бо́жия, Єдиноро́днаго, І́же от Отця́ рожде́ннаго пре́жде всіх вік; Сві́та от Сві́та, Бо́га і́стинна от Бо́га і́стинна, рожде́нна, не сотворе́нна, єдиносу́щна Отцю́, І́мже вся би́ша. Нас ра́ди, челові́к, і на́шего ра́ди спасе́нія сше́дшаго с Небе́с, і воплоти́вшагося от Ду́ха Свя́та і Марі́ї Ді́ви, і вочелові́чшася. Расп'я́таго же за ни при Понті́йстім Пила́ті, і страда́вша, і погребе́нна, і воскре́сшаго в тре́тій день по Писа́нієм. І возше́дшаго на Небеса́, і сідя́ща одесну́ю Отця́. І па́ки гряду́щаго со сла́вою суди́ти живи́м і ме́ртвим, Єго́же Ца́рствію не бу́деть конця́. І в Ду́ха Свята́го, Го́спода, Животворя́щаго, І́же от Отця́ ісходя́щаго, І́же со Отце́м і Си́ном спокланя́єма і ссла́вима, глаго́лавшаго проро́ки. Во Єди́ну Святу́ю, Собо́рную і Апо́стольськую Це́рков. Іспові́дую єди́но креще́ніє во оставле́ніє гріхо́в. Ча́ю воскресе́нія ме́ртвих і жи́зні бу́дущаго ві́ка. Амі́нь.

Святи́й Бо́же, Святи́й Крі́пкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. Тричі.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас: Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ша; Влади́ко, прости́ беззако́нія на́ша; Святи́й, посіти́ і ісціли́ не́мощі на́ша і́мене Твоєго́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. [Тричі]. Сла́ва, і ни́ні:

О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́, да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́, да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́ і на землі́. Хліб наш насу́щний даждь нам днесь; і оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже і ми оставля́єм должнико́м на́шим; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго.

І знову священник промовляє: Я́ко Твоє́ єсть Ца́рство: І ми: Амі́нь.

Се Жени́х гряде́ть в полу́нощі, / і блаже́н раб, Єго́же обря́щеть бдя́ща; / недосто́їн же па́ки, Єго́же обря́щеть унива́юща. / Блюди́ у́бо, душе́ моя́, / не сном отяготи́ся, / да не сме́рті предана́ бу́деши, / і ца́рствія вні затвори́шися, / но воспряни́, зову́щи: / Свят, Свят, Свят єси́, Бо́же, / Богоро́дицею поми́луй нас.

Сла́ва: День он стра́шний помишля́ющи, душе́ моя́, / побди́, вжига́ющи свіщу́ твою́, єле́єм просвіща́ющи; / не ві́си бо когда́ при́йдеть к тебі́ глас глаго́лющий: се Жени́х. / Блюди́ у́бо, душе́ моя́, да не воздре́млеши, / і пребу́деши вні толку́щи, я́ко п'ять дів; / но бо́дренно пожди́, да усря́щеши Христа́ єле́єм масти́тим, / і дасть Ті черто́г Бо́же́ственний сла́ви Своєя́.

І ни́ні, Богородичний: Тебе́, необори́мую сті́ну, спасе́нія утвержде́ніє, Богоро́дице Ді́во, мо́лим: / сопроти́вних сові́ти разори́, люде́й Твої́х печа́ль на ра́дость преложи́, / град Твой огради́, о ми́рі ми́ра моли́; / я́ко Ти єси́, Богоро́дице, упова́ніє на́ше.

Потім, Го́споди, поми́луй. [40 разів].

І́же на вся́коє вре́м'я, і на вся́кий час, на Небесі́ і на землі́, покланя́ємий і сла́вимий, Христе́ Бо́же, долготерпіли́ве, многоми́лостиве, многоблагоутро́бне, І́же пра́ведния люб'я́й і грі́шния ми́луяй, І́же вся зови́й ко спасе́нію обіща́нія ра́ди бу́дущих благ; Сам, Го́споди, прийми́ і на́ша в час сей моли́тви, і іспра́ви живо́т наш к за́повідем Твої́м, ду́ші на́ша освяти́, тілеса́ очи́сти, помишле́нія іспра́ви, ми́слі очи́сти, і ізба́ви нас от вся́кия ско́рби, зол і болі́зней. Огради́ нас святи́ми Твої́ми а́нгели, да ополче́нієм їх соблюда́ємі і наставля́ємі, дости́гнем в соєдине́ніє ві́ри, і в ра́зум непристу́пния Твоєя́ сла́ви; я́ко Благослове́н єси́ во ві́ки віко́в, амі́нь.

Го́споди, поми́луй. [Тричі].

Сла́ва, і ни́ні: Честні́йшую Херуви́м, / і сла́внійшую без сравне́нія Серафи́м, / без істлі́нія Бо́га Сло́ва ро́ждшую, / су́щую Богоро́дицю Тя велича́єм.

Іменем Госпо́днім благослови́, о́тче.

Священник: Бо́же, уще́дри ни і благослови́ ни, просвіти́ лице́ Твоє́ на ни і поми́луй ни;

Якщо піст і на утрені замість «Бог – Господь» співається «Аллилу́я», священик промовляє молитву св. Єфрема Сиріна з поклонами, поділяючи її на три частини:

Го́споди і Влади́ко живота́ моєго́, дух пра́здности, уни́нія, любонача́лія і праздносло́вія не даждь мі. [Поклін].

Дух же цілому́дрія, смиренному́дрія, терпі́нія і любве́ да́руй мі, рабу́ Твоєму́. [Поклін].

Єй, Го́споди, Царю́, да́руй мі зрі́ти моя́ прегріше́нія і не осужда́ти бра́та моєго́, я́ко благослове́н єси́ во ві́ки віко́в. [Поклін].

Також 12 малих поклонів із молитвою: Бо́же, очи́сти м'я, грі́шнаго.

І знову всю молитву: Го́споди і Влади́ко живота́ моєго́: і поклін один великий.

Влади́ко Бо́же О́тче Вседержи́телю, Го́споди Си́не Єдиноро́дний Ісу́се Христе́, і Святи́й Ду́ше, Єди́но Бо́жество́, Єди́на си́ла, поми́луй м'я, грі́шнаго, і ї́миже ві́си судьба́ми, спаси́ м'я, недосто́йнаго раба́ Твоєго́; я́ко Благослове́н єси́ во ві́ки віко́в, амі́нь.

Якщо ж «Аллилу́я» не співається, то лишається молитва св. Єфрема Го́споди і Влади́ко живота́ моєго́ з поклонами, і читається лише молитва: Влади́ко Бо́же О́тче Вседержи́телю:

І ці молитви, що читаються з 22-го вересня до Вербної Неділі.

Го́споди Вседержи́телю, Бо́же сил і вся́кия пло́ті, в ви́шніх живи́й і на смире́нния призира́яй, сердця́ же і утро́би іспиту́яй і сокрове́нная челові́ков я́ві предві́дий, Безнача́льний і Присносу́щний Сві́те, у Него́же ність преміне́нія іли́ преложе́нія осіне́ніє, Сам, Безсме́ртний Царю́, прийми́ моле́нія на́ша, я́же в настоя́щеє вре́м'я, на мно́жество Твої́х щедро́т дерза́юще, от скве́рних к Тебі́ усте́н твори́м, і оста́ви нам прегріше́нія на́ша, я́же ді́лом, і сло́вом, і ми́слію, ві́дінієм іли́ неві́дінієм согріше́нная на́ми; і очи́сти ни от вся́кия скве́рни пло́ті і ду́ха. І да́руй нам бо́дренним се́рдцем і тре́звенною ми́слію всю настоя́щаго житія́ нощ прейти́, ожида́ющим прише́ствія сві́тлаго і явле́ннаго дне Єдиноро́днаго Твоєго́ Си́на, Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́, во́ньже со сла́вою Судія́ всіх при́йдеть, кому́ждо отда́ти по діло́м єго́; да не па́дше і обліни́вшеся, но бо́дрствующе і воздви́жені в ді́ланіє обря́щемся гото́ві, в ра́дость і Боже́ственний черто́г сла́ви Єго́ совни́дем, іді́же пра́зднующих глас непреста́нний і неізрече́нная сла́дость зря́щих Твоєго́ лиця́ добро́ту неізрече́нную. Ти бо єси́ і́стинний Світ, просвіща́яй і освяща́яй вся́чеськая, і Тя поє́ть вся твар во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Тя благослови́м, Ви́шній Бо́же і Го́споди ми́лости, творя́щаго при́сно с на́ми вели́кая же і неізслі́дованная, сла́вная же і ужа́сная, ї́хже ність числа́, пода́вшаго нам сон во упокоє́ніє не́мощі на́шея, і ослабле́ніє трудо́в многотру́дния пло́ті. Благодари́м Тя, я́ко не погуби́л єси́ нас со беззако́ньми на́шими, но человіколю́бствовал єси́ оби́чно, і в неча́янії лежа́щия ни воздви́гл єси́, во є́же славосло́вити держа́ву Твою́. Ті́мже мо́лим безмі́рную Твою́ бла́гость: просвіти́ на́ша ми́слі, очеса́, і ум наш от тя́жкаго сна лі́ности возста́ви, отве́рзи на́ша уста́, і іспо́лни я Твоєго́ хвале́нія, я́ко да возмо́жем непоколе́блемо пі́ти же і іспові́датися Тебі́, во всіх і от всіх сла́вимому Бо́гу, Безнача́льному Отцю́, со Єдиноро́дним Твої́м Си́ном, і Всесвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Потім,

Прийді́те, поклоні́мся Царе́ві на́шему Бо́гу.

Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Христу́, Царе́ві на́шему Бо́гу.

Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Самому́ Христу́, Царе́ві і Бо́гу на́шему.

І поклони три, і псалми.

Возведо́х о́чі мої́ в го́ри, отню́дуже при́йдеть по́мощ моя́. По́мощ моя́ от Го́спода, сотво́ршаго не́бо і зе́млю. Не даждь во см'яте́ніє ноги́ твоєя́, ніже́ воздре́млеть храня́й тя; се, не воздре́млеть, ніже́ у́снеть храня́й Ізра́їля. Госпо́дь сохрани́ть тя, Госпо́дь — покро́в твой на ру́ку десну́ю твою́. Во дні со́лнце не ожже́ть тебе́, ніже́ луна́ но́щію. Госпо́дь сохрани́ть тя от вся́каго зла, сохрани́ть ду́шу твою́ Госпо́дь. Госпо́дь сохрани́ть вхожде́ніє твоє́ і ісхожде́ніє твоє́, отни́ні і до ві́ка.

Се, ни́ні благослові́те Го́спода, всі раби́ Госпо́дні, стоя́щії в хра́мі Госпо́дні, во дво́ріх до́му Бо́га на́шего. В но́щех воздіжі́те ру́ки ва́ша во свята́я і благослові́те Го́спода. Благослови́ть тя Госпо́дь от Сіо́на, сотвори́вий не́бо і зе́млю.

Сла́ва, і ни́ні:

Святи́й Бо́же, Святи́й Крі́пкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. Тричі.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас: Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ша; Влади́ко, прости́ беззако́нія на́ша; Святи́й, посіти́ і ісціли́ не́мощі на́ша і́мене Твоєго́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. [Тричі]. Сла́ва, і ни́ні:

О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́, да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́, да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́, і на землі́. Хліб наш насу́щний даждь нам днесь, і оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже і ми оставля́єм должнико́м на́шим; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго.

Священник: Я́ко Твоє́ єсть Ца́рство:

І ми: Амі́нь.

Пом'яни́ Го́споди, я́ко Благ, раби́ Твоя́, / і єли́ка в житії́ согріши́ша, прости́; / нікто́же бо безгрі́шен, то́кмо Ти / моги́й і преста́влєнним да́ти поко́й.

Глубино́ю му́дрости человіколю́бно вся стро́яй, / і поле́зноє всім подава́яй, / єди́не Соді́телю, упоко́й, Го́споди, ду́ші раб Твої́х; / на Тя бо упова́ніє возложи́ша, / Творця́ і Зижди́теля, і Бо́га на́шего.

Сла́ва, кондак: Со святи́ми упоко́й, / Христе́, ду́ші раб Твої́х, / іді́же ність болі́знь, ні печа́ль, / ні воздиха́ніє, / но жизнь безконе́чная.

І ни́ні, Богородичний: Блажи́м Тя всі ро́ди, Богоро́дице Ді́во; / в Тя бо Невмісти́мий Христо́с Бог наш вмісти́тися благоволи́. / Блаже́нні єсьми́ і ми, предста́тельство Тя іму́ще; / день бо і нощ мо́лишися о нас. / Тім воспіва́юще вопіє́м Ті: ра́дуйся, Благода́тная, Госпо́дь с Тобо́ю!

Го́споди, поми́луй. [12 разів].

Пом'яни́, Го́споди, в наде́жді воскресе́нія жи́зні ві́чния, усо́пшия отці́ і бра́тію на́шу, і вся во благоче́стії і ві́рі сконча́вшияся; і прости́ їм вся́коє согріше́ніє, во́льноє же і нево́льноє, сло́вом іли́ ді́лом, іли́ помишле́нієм согріше́нноє ї́ми. І всели́ я в мі́ста сві́тла, в мі́ста прохла́дна, в мі́ста поко́йна, отню́дуже отбіже́ вся́кая болі́знь, печа́ль і воздиха́ніє, іді́же присіща́єть світ лиця́ Твоєго́, весели́ть вся і́же от ві́ка святи́я Твоя́; да́руй їм і нам Ца́рствіє Твоє́ і прича́стіє неізрече́нних і ві́чних Твої́х благ, і Твоєя́ безконе́чния і блаже́нния жи́зні наслажде́ніє. Ти бо єси́ жизнь і воскресе́ніє і поко́й усо́пших рабо́в Твої́х, Христе́ Бо́же наш, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, со Безнача́льним Твої́м Отце́м, і Пресвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь.

Пресла́вная Присноді́во, Ма́ти Христа́ Бо́га, принеси́ на́шу моли́тву Си́ну Твоєму́ і Бо́гу на́шему, да спасе́ть Тобо́ю ду́ші на́ша.

Упова́ніє моє́ — Оте́ць, прибі́жище моє́ — Син, покро́в мой — Дух Святи́й, Тро́йце Свята́я, сла́ва Тебі́.

Священник; Сла́ва Тебі́, Христе́ Бо́же, упова́ніє на́ше, сла́ва Тебі́.

Христо́с, і́стинний Бог наш, моли́твами Пречи́стия Своєя́ Ма́тере, преподо́бних і богоно́сних оте́ць на́ших, і всіх святи́х поми́луєть і спасе́ть нас, я́ко Благ і Человіколю́бець.

І ми: Амі́нь.

Предстоятель, звершивши земний поклін, промовляє до братії:

Благослові́те, отці́ святі́ї, прості́те мі, грі́шному.

І братія: Бог прости́ть ті, о́тче святи́й.

Священник промовляє: Помо́лимся о господи́ні і отці́ на́шем Блаже́ннійшем Митрополи́ті [або: Святі́йшем Патріа́рсі^*] [ім'я], і о господи́ні на́шем високопреосвяще́ннійшем митрополи́ті [або: архієпи́скопі, або: преосвяще́ннійшем єпи́скопі] [ім'я].

І ми: Го́споди, поми́луй. [Ча́сто].

О богохрани́мій страні́ на́шей, власті́х і во́їнстві єя́. О отці́ на́шем, [ім'я], і всей во Христі́ бра́тії на́шей. О ненави́дящих і лю́б’ящих нас. О ми́лующих і служа́щих нам. О запові́давших нам, недосто́йним, моли́тися о них. О ізбавле́нії пліне́нних. О отше́дших отці́х і бра́тіях на́ших. О в мо́рі пла́вающих. О в не́мощех лежа́щих. Помо́лимся і о ізоби́лії плодо́в земни́х. І о вся́кой душі́ христия́н правосла́вних. Ублажи́м правосла́вния архієре́ї, і кти́тори свята́го хра́ма сего́ [або: святи́я оби́телі сея́]. Роди́телі на́ша, і вся пре́жде отше́дшия отці́ і бра́тію на́шу, зді лежа́щия і повсю́ду правосла́вния.

Предстоя́тель: Рцем і о себі́ самі́х.

І ми: Го́споди, поми́луй. [Тричі].

І свяще́нник: Моли́твами святи́х оте́ць на́ших, Го́споди Ісу́се Христе́, Бо́же наш, поми́луй нас.

І ми: Амі́нь.

Це повинно співатися у всю седмицю полунощниці.

Варто знати, що на святій горі Афон, після Пом'яни́ Го́споди: промовляють ці тропарі:

Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас; / вся́каго бо отві́та недоумі́юще, / сію́ Ті моли́тву я́ко Влади́ці грі́шнії прино́сим; поми́луй нас.

Сла́ва: Го́споди, поми́луй нас, / на Тя бо упова́хом, / не прогні́вайся на ни зіло́, / ніже́ пом'яни́ беззако́ній на́ших; / но при́зри і ни́ні я́ко Благоутро́бен, / і ізба́ви ни от враг на́ших. Ти бо єси́ Бог наш, і ми, лю́діє Твої́, всі діла́ руку́ Твоє́ю, і і́м'я Твоє́ призива́єм.

І ни́ні: Милос́ердія две́рі отве́рзи нам, благослове́нная Богоро́дице, наді́ющіїся на Тя да не поги́бнем, но да ізба́вимся Тобо́ю от бід; Ти бо єси́ спасе́ніє ро́да христия́нськаго.

І священник ектенію: Поми́луй нас, Бо́же; Єще́ мо́лимся, о є́же сохрани́тися гра́ду сему́, і свято́му хра́му сему́ [або: святі́й оби́телі сей]. І про́чая. Го́споди, поми́луй. 40 разів. Виголос: Усли́ши ни, Бо́же: Потім, Сла́ва, і ни́ні: і відпуст, та інше, що має бути.