Пріиди1те, поклони1мсz цReви нaшему бGу.
Пріиди1те, поклони1мсz и3 припадeмъ хrтY, цReви нaшему бGу.
Пріиди1те, поклони1мсz и3 припадeмъ самомY хrтY, цReви и3 бGу нaшему.
Прийді́те, поклоні́мся Царе́ві на́шему Бо́гу.
Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Христу́, Царе́ві на́шему Бо́гу.
Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Самому́ Христу́, Царе́ві і Бо́гу на́шему.
Б9е, во и4мz твоE сп7си1 мz, и3 въ си1лэ твоeй суди1 ми: б9е, ўслhши мlтву мою2, внуши2 глаг0лы ќстъ мои1хъ. Ћкw чyждіи востaша на мS, и3 крёпцыи взыскaша дyшу мою2, и3 не предложи1ша бGа пред8 соб0ю. Сe бо бGъ помогaетъ ми2, и3 гDь застyпникъ души2 моeй. Tврати1тъ ѕл†z врагHмъ мои6мъ, и4стиною твоeю потреби2 и5хъ. В0лею пожрY тебЁ, и3сповёмсz и4мени твоемY гDи, ћкw бlго. Ћкw t всsкіz печaли и3збaвилъ мS є3си2, и3 на враги2 мо‰ воззрЁ џко моE.
Бо́же, во і́м'я Твоє́ спаси́ м'я і в си́лі Твоє́й суди́ мі. Бо́же, усли́ши моли́тву мою́, внуши́ глаго́ли уст мої́х. Я́ко чу́ждії воста́ша на м'я, і крі́пції взиска́ша ду́шу мою́, і не предложи́ша Бо́га пред собо́ю. Се бо, Бог помога́єть мі, і Госпо́дь Засту́пник душі́ моє́й. Отврати́ть зла́я враго́м мої́м, і́стиною Твоє́ю потреби́ їх. Во́лею пожру́ Тебі́, іспові́мся і́мені Твоєму́, Го́споди, я́ко бла́го; я́ко от вся́кия печа́лі ізба́вил м'я єси́, і на враги́ моя́ воззрі́ о́ко моє́.
Внуши2, б9е, моли1тву мою2 и3 не прeзри молeніz моегw2: вонми1 ми и3 ўслhши мS: возскорбёхъ печaлію моeю, и3 смzт0хсz t глaса врaжіz и3 t стужeніz грёшнича: ћкw ўклони1ша на мS беззак0ніе и3 во гнёвэ враждовaху ми2. Сeрдце моE смzтeсz во мнЁ, и3 боsзнь смeрти нападE на мS: стрaхъ и3 трeпетъ пріи1де на мS, и3 покрh мz тмA. И# рёхъ: кто2 дaстъ ми2 крилB ћкw голуби6нэ; и3 полещY, и3 почjю. СE, ўдали1хсz бёгаz и3 водвори1хсz въ пустhни. Чazхъ бGа сп7сaющагw мS t малодyшіz и3 t бyри. Потопи2, гDи, и3 раздэли2 љзhки и4хъ: ћкw ви1дэхъ беззак0ніе и3 прерэкaніе во грaдэ. Днeмъ и3 н0щію њбhдетъ и5 по стэнaмъ є3гw2: беззак0ніе и3 трyдъ посредЁ є3гw2, и3 непрaвда: и3 не њскудЁ t ст0гнъ є3гw2 ли1хва и3 лeсть. Ћкw ѓще бы врaгъ поноси1лъ ми2, претерпёлъ бhхъ ќбw: и3 ѓще бы ненави1дzй мS на мS велерёчевалъ, ўкрhлбыхсz t негw2. Тh же, человёче равнодyшне, владhко м0й и3 знaемый м0й, и4же кyпнw наслаждaлсz є3си2 со мн0ю брaшенъ: въ домY б9іи ходи1хомъ є3диномышлeніемъ. Да пріи1детъ же смeрть на нS, и3 да сни1дутъ во ѓдъ жи1ви: ћкw лукaвство въ жили1щихъ и4хъ, посредЁ и4хъ. Ѓзъ къ бGу воззвaхъ, и3 гDь ўслhша мS. Вeчеръ и3 заyтра и3 полyдне повёмъ и3 возвэщY, и3 ўслhшитъ глaсъ м0й. И#збaвитъ ми1ромъ дyшу мою2 t приближaющихсz мнЁ: ћкw во мн0зэ бsху со мн0ю. Ўслhшитъ бGъ, и3 смири1тъ | сhй прeжде вBкъ: нёсть бо и5мъ и3змэнeніz, ћкw не ўбоsшасz бGа. ПрострE рyку свою2 на воздаsніе: њскверни1ша завётъ є3гw2. Раздэли1шасz t гнёва лицA є3гw2, и3 прибли1жишасz сердцA и4хъ: ўмsкнуша словесA и4хъ пaче є3лeа, и3 т† сyть стрёлы. Возвeрзи на гDа печaль твою2, и3 т0й тS препитaетъ: не дaстъ въ вёкъ молвы2 првdнику. Тh же, б9е, низведeши и5хъ въ студенeцъ и3стлёніz: мyжіе кровeй и3 льсти2 не преполовsтъ днjй свои1хъ. Ѓзъ же, гDи, ўповaю на тS.
Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ і не пре́зри моле́нія моєго́; воньми́ мі і усли́ши м'я; возскорбі́х печа́лію моє́ю і см'ято́хся от гла́са вра́жия і от стуже́нія грі́шнича; я́ко уклони́ша на м'я беззако́ніє і во гні́ві враждова́ху мі. Се́рдце моє́ см'яте́ся во мні, і боя́знь сме́рти нападе́ на м'я; страх і тре́пет при́йде на м'я, і покри́ м'я тьма. І ріх: кто дасть мі крилі́, я́ко голуби́ні? І полещу́, і почи́ю. Се, удали́хся бі́гая і водвори́хся в пусти́ні. Ча́ях Бо́га спаса́ющаго м'я от малоду́шія і от бу́рі. Потопи́, Го́споди, і разділи́ язи́ки їх; я́ко ви́діх беззако́ніє і преріка́ніє во гра́ді. Днем і но́щію оби́деть ї по стіна́м єго́; беззако́ніє і труд посреді́ єго́, і непра́вда; і не оскуді́ от стогн єго́ ли́хва і лесть. Я́ко а́ще би враг поноси́л мі, претерпі́л бих у́бо; і а́ще би ненави́дяй м'я на м'я велері́чевал, укри́лбихся от него́. Ти же, челові́че равноду́шне, влади́ко мой і зна́ємий мой, і́же ку́пно наслажда́лся єси́ со мно́ю бра́шен; в дому́ Бо́жиї ходи́хом єдиномишле́нієм. Да при́йдеть же смерть на ня, і да сни́дуть во ад жи́ві; я́ко лука́вство в жили́щих їх, посреді́ їх. Аз к Бо́гу воззва́х, і Госпо́дь усли́ша м'я. Ве́чер, і зау́тра, і полу́дне пові́м і возвіщу́, і усли́шить глас мой. Ізба́вить ми́ром ду́шу мою́ от приближа́ющихся мні; я́ко во мно́зі бя́ху со мно́ю. Усли́шить Бог, і смири́ть я Сий пре́жде вік; ність бо їм ізміне́нія, я́ко не убоя́шася Бо́га. Простре́ ру́ку свою́ на воздая́ніє; оскверни́ша заві́т Єго́. Разділи́шася от гні́ва лиця́ Єго́, і прибли́жишася сердця́ їх; ум'я́кнуша словеса́ їх па́че єле́я, і та суть стрі́ли. Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, і Той тя препита́єть; не дасть в вік молви́ пра́веднику. Ти же, Бо́же, низведе́ши їх в студене́ць істлі́нія; му́жіє крове́й і льсти не преполов'я́ть дній свої́х. Аз же, Го́споди, упова́ю на Тя.
Живhй въ п0мощи вhшнzгw, въ кр0вэ бGа нбcнагw водвори1тсz, речeтъ гDеви: застyпникъ м0й є3си2 и3 прибёжище моE, бGъ м0й, и3 ўповaю на него2. Ћкw т0й и3збaвитъ тS t сёти л0вчи и3 t словесE мzтeжна: плещмA свои1ма њсэни1тъ тS, и3 под8 крилB є3гw2 надёешисz: nрyжіемъ њбhдетъ тS и4стина є3гw2. Не ўбои1шисz t стрaха нощнaгw, t стрэлы2 летsщіz во дни2, t вeщи во тмЁ преходsщіz, t срsща и3 бёса полyденнагw. Падeтъ t страны2 твоеS тhсzща, и3 тмA њдеснyю тебє2, къ тебё же не прибли1житсz: nбaче nчи1ма твои1ма см0триши и3 воздаsніе грёшникwвъ ќзриши. Ћкw ты2, гDи, ўповaніе моE: вhшнzго положи1лъ є3си2 прибёжище твоE. Не пріи1детъ къ тебЁ ѕло2, и3 рaна не прибли1житсz тэлеси2 твоемY: ћкw ѓгGлwмъ свои6мъ заповёсть њ тебЁ, сохрани1ти тS во всёхъ путeхъ твои1хъ. На рукaхъ в0змутъ тS, да не когдA преткнeши њ кaмень н0гу твою2: на ѓспіда и3 васілjска настyпиши, и3 поперeши львA и3 ѕмjz. Ћкw на мS ўповA, и3 и3збaвлю и5: покрhю и5, ћкw познA и4мz моE. Воззовeтъ ко мнЁ, и3 ўслhшу є3го2: съ ни1мъ є4смь въ ск0рби, и3змY є3го2 и3 прослaвлю є3го2: долгот0ю днjй и3сп0лню є3го2 и3 kвлю2 є3мY спcніе моE.
Слaва, и3 нhнэ: Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа, слaва тебЁ б9е. три1жды.
ГDи поми1луй, три1жды.
И# ѓще поeтсz, БGъ гDь, глаг0лемъ: Слaва, тропaрь днE.
Живи́й в по́мощі Ви́шняго, в кро́ві Бо́га Небе́снаго водвори́ться, рече́ть Го́сподеві: Засту́пник мой єси́ і Прибі́жище моє́, Бог мой, і упова́ю на Него́. Я́ко Той ізба́вить тя от сі́ті ло́вчі і от словесе́ м'яте́жна. Плещма́ Свої́ма осіни́ть тя, і под крилі́ Єго́ наді́єшися. Ору́жієм оби́деть тя і́стина Єго́. Не убої́шися от стра́ха нощна́го, от стріли́ летя́щия во дні, от ве́щі во тьмі преходя́щия, от сря́ща і бі́са полу́деннаго. Паде́ть от страни́ твоєя́ ти́сяща і тьма одесну́ю тебе́, к тебі́ же не прибли́житься: оба́че очи́ма твої́ма смо́триши і воздая́ніє грі́шников у́зриши. Я́ко Ти, Го́споди, Упова́ніє моє́, Ви́шняго положи́л єси́ Прибі́жище твоє́. Не при́йдеть к тебі́ зло, і ра́на не прибли́житься тілесі́ твоєму́. Я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о тебі́ сохрани́ти тя во всіх путе́х твої́х. На рука́х во́зьмуть тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу твою́. На а́спида і васили́ска насту́пиши і попере́ши льва і змі́я. Я́ко на М'я упова́, і ізба́влю ї, покри́ю ї, я́ко позна́ і́м'я Моє́. Воззове́ть ко Мні, і усли́шу єго́; с ним єсьм в ско́рбі, ізму́ єго́ і просла́влю єго́. Долгото́ю дній іспо́лню єго́ і явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́.
Сла́ва, і ни́ні: Аллилу́я, аллилу́я, аллилу́я, сла́ва Тебі́, Бо́же. [Тричі]
Го́споди, поми́луй. [Тричі]
І якщо співаєтсья Бог Госпо́дь: промовляємо: Сла́ва, Тропар дня.
И$же въ шестhй дeнь же и3 чaсъ, / на кrтЁ пригвождeй / въ раи2 дерзновeнный ґдaмовъ грёхъ, / и3 согрэшeній нaшихъ рукописaніе раздери2 / хrтE б9е, и3 сп7си2 нaсъ.
Стjхъ №: Внуши2 б9е, мlтву мою2, и3 не прeзри молeніz моегw2.
Стjхъ в7: Ѓзъ къ бGу воззвaхъ, и3 гDь ўслhша мS.
І́же в шести́й день же і час, / на Кресті́ пригвожде́й / в раї́ дерзнове́нний Ада́мов гріх, / і согріше́ній на́ших рукописа́ніє раздери́, / Христе́ Бо́же, і спаси́ нас.
Стих 1: Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́, і не пре́зри моле́нія моєго́.
Стих 2: Аз к Бо́гу воззва́х, і Госпо́дь усли́ша м'я.
Ћкw не и4мамы дерзновeніz за премнHгіz грэхи2 нaшz, / ты2 и4же t тебE р0ждшагосz моли2 бцdе дв7о: / мн0гw бо м0жетъ молeніе м™рнее ко бlгосeрдію вLки. / Не прeзри грёшныхъ мольбы6 всечcтаz, / ћкw млcтивъ є4сть, и3 сп7сти2 могjй, / и4же и3 страдaти њ нaсъ и3зв0ливый.
Ск0рw да предварsтъ ны2 щедрHты тво‰ гDи, / ћкw њбнищaхомъ ѕэлw2: / помози2 нaмъ б9е сп7се нaшъ, / слaвы рaди и4мене твоегw2 гDи, и3збaви нaсъ, / и3 њчи1сти грэхи2 нaшz, и4мене рaди твоегw2.
Тaже, С™hй б9е, с™hй крёпкій, с™hй безсмeртный, поми1луй нaсъ. Три1жды.
Слaва nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.
Прес™az трbце, поми1луй нaсъ: гDи, њчи1сти грэхи2 нaшz: вLко, прости2 беззакHніz н†ша: с™hй, посэти2 и3 и3сцэли2 нeмwщи нaшz, и4мене твоегw2 рaди.
ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ:
Џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ, да свzти1тсz и4мz твоE, да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2 и3 на земли2. хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь, и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкоже и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw.
Сщ7eнникъ: Ћкw твоE є4сть цrтво: И# мы2: Ґми1нь.
Кондaкъ днE с™aгw.
Я́ко не і́мами дерзнове́нія за премно́гія гріхи́ на́ша, / Ти і́же от Тебе́ ро́ждшагося моли́, Богоро́дице Ді́во; / мно́го бо мо́жеть моле́ніє Ма́тернеє ко благосе́рдію Влади́ки. / Не пре́зри грі́шних мольби́, Всечи́стая, / я́ко ми́лостив єсть і спасти́ моги́й, / і́же і страда́ти о нас ізво́ливий.
Ско́ро да предваря́ть ни щедро́ти Твоя́, Го́споди, я́ко обнища́хом зіло́. / Помози́ нам, Бо́же Спа́се наш, / сла́ви ра́ди і́мене Твоєго́ Го́споди, ізба́ви нас / і очи́сти гріхи́ на́ша і́мене ра́ди Твоєго́.
Потім, Святи́й Бо́же, Святи́й Крі́пкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. [Тричі]
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.
Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас: Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ша; Влади́ко, прости́ беззако́нія на́ша; Святи́й, посіти́ і ісціли́ не́мощі на́ша і́мене Твоєго́ ра́ди.
Го́споди, поми́луй, тричі. Сла́ва, і ни́ні:
О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́, да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́, да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́, і на землі́. Хліб наш насу́щний даждь нам днесь, і оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже і ми оставля́єм должнико́м на́шим; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго.
Священник: Я́ко Твоє́ єсть Ца́рство: І ми: Амі́нь.
Кондак дня святого.
Сп7сeніе содёлалъ є3си2 посредЁ земли2 хrтE б9е, / на кrтЁ пречи1стэи рyцэ твои2 простeрлъ є3си2, / собирaz вс‰ kзhки зовyщыz: / гDи, слaва тебЁ.
Слaва: Пречи1стому w4бразу твоемY покланsемсz бlгjй, / просsще прощeніz прегрэшeній нaшихъ, хrтE б9е: / в0лею бо бlговоли1лъ є3си2 пл0тію взhти на кrтъ, / да и3збaвиши, ±же создaлъ є3си2, t раб0ты врaжіz. / Тёмъ бlгодaрственнw вопіeмъ ти2: / рaдости и3сп0лнилъ є3си2 вс‰, сп7се нaшъ, / пришeдый сп7сти2 мjръ.
И# нhнэ: Млcрдіz сyщи и3ст0чникъ, / млcти спод0би нaсъ бцdе, / при1зри на лю1ди согрэши1вшыz, / kви2 ћкw при1снw си1лу твою2: / на тs бо ўповaюще, рaдуйсz, вопіeмъ ти2, / ћкоже и3ногдA гавріи1лъ, безпл0тныхъ ґрхістрати1гъ.
Спасе́ніє соді́лал єси́ посреді́ землі́, Христе́ Бо́же, / на Кресті́ пречи́стії ру́ці Твої́ просте́рл єси́, / собира́я вся язи́ки зову́щия: // Го́споди, сла́ва Тебі́.
Сла́ва: Пречи́стому о́бразу Твоєму́ покланя́ємся, Благи́й, / прося́ще проще́нія прегріше́ній на́ших, Христе́ Бо́же; во́лею бо благоволи́л єси́ пло́тію взи́ти на Крест, да ізба́виши, я́же созда́л єси́, от рабо́ти вра́жия. Тім благода́рственно вопіє́м Ті: ра́дости іспо́лнил єси́ вся, Спа́се наш, прише́дий спасти́ мир.
І ни́ні: Милос́ердія су́щи істо́чник, / ми́лости сподо́би нас, Богоро́дице, / при́зри на лю́ди согріши́вшия, / яви́ я́ко при́сно си́лу Твою́; / на Тя бо упова́юще, "Ра́дуйся!" вопіє́м Ті, / я́коже іногда́ Гавриї́л, безпло́тних архістрати́г.
Препрослaвлена є3си2 бцdе дв7о, поeмъ тS: / кrт0мъ бо сн7а твоегw2 низложи1сz ѓдъ, и3 смeрть ўмертви1сz, / ўмерщвлeнніи востaхомъ, и3 животA спод0бихомсz, / рaй воспріsхомъ дрeвнее наслаждeніе. / Тёмъ бlгодарsще, славосл0вимъ ћкw держaвнаго хrтA бGа нaшего, / и3 є3ди1наго многомлcтиваго.
ГDи поми1луй, м7.
И$же на всsкое врeмz, и3 на всsкій чaсъ, на нб7си2 и3 на земли2, покланsемый и3 слaвимый хrтE б9е, долготерпэли1ве, многоми1лостиве, многобlгоутр0бне, и4же прaвєдныz любsй, и3 грBшныz ми1луzй, и4же вс‰ зовhй ко спасeнію њбэщaніz рaди бyдущихъ бл†гъ: сaмъ гDи, пріими2 и3 нaшz въ чaсъ сeй моли6твы, и3 и3спрaви жив0тъ нaшъ къ зaповэдемъ твои6мъ, дyшы нaшz њсвzти2, тэлесA њчи1сти, помышлє1ніz и3спрaви, мы6сли њчи1сти, и3 и3збaви нaсъ t всsкіz ск0рби, ѕHлъ и3 болёзней. њгради2 нaсъ свzтhми твои1ми ѓгGлы, да њполчeніемъ и4хъ соблюдaеми и3 наставлsеми, дости1гнемъ въ соединeніе вёры, и3 въ рaзумъ непристyпныz твоеS слaвы: ћкw бlгословeнъ є3си2 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
Посeмъ: ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ:
ЧCтнёйшую херув‡мъ, / и3 слaвнэйшую без8 сравнeніz сераф‡мъ, / без8 и3стлёніz бGа сл0ва р0ждшую, / сyщую бцdу тS величaемъ.
И$менемъ гDнимъ бlгослови2, џтче.
Сщ7eнникъ: Мlтвами с™hхъ nтє1цъ нaшихъ, гDи ї}се хrтE б9е нaшъ, поми1луй нaсъ.
И# мы2: Ґми1нь.
И# ѓще є4сть ґллилyіа, твори1мъ покл0ны три2 вели6кіz, глаг0люще мlтву сію2 тaйнw с™aгw є3фрeма, раздэлsюще ю5 въ три2 ч†сти:
ГDи и3 вLко животA моегw2, дyхъ прaздности, ўнhніz, любоначaліz и3 праздносл0віz не дaждь ми2. Покл0нъ.
Дyхъ же цэломyдріz, смиреномyдріz, терпёніz и3 любвE, дaруй ми2 рабY твоемY. Покл0нъ.
Е$й гDи цRю2, дaруй ми2 зрёти мо‰ прегрэшє1ніz, и3 не њсуждaти брaта моегw2: ћкw бlгословeнъ є3си2 во вёки вэкHвъ. Покл0нъ.
Тaже мaлыхъ в7i, глаг0люще на кjйждо покл0нъ: Б9е, њчи1сти мS грёшнаго.
Препросла́влена єси́, Богоро́дице Ді́во, поє́м Тя: / Кресто́м бо Си́на Твоєго́ низложи́ся ад, і смерть умертви́ся, / умерщвле́ннії воста́хом, і живота́ сподо́бихомся, / рай восприя́хом дре́внєє наслажде́ніє. / Тім благодаря́ще, славосло́вим я́ко держа́внаго Христа́ Бо́га на́шего / і єди́наго многоми́лостиваго.
Го́споди, поми́луй, 40 разів.
І́же на вся́коє вре́м'я, і на вся́кий час, на Небесі́ і на землі́, покланя́ємий і сла́вимий, Христе́ Бо́же, долготерпіли́ве, многоми́лостиве, многоблагоутро́бне, І́же пра́ведния люб'я́й і грі́шния ми́луяй, І́же вся зови́й ко спасе́нію обіща́нія ра́ди бу́дущих благ; Сам, Го́споди, прийми́ і на́ша в час сей моли́тви, і іспра́ви живо́т наш к за́повідем Твої́м, ду́ші на́ша освяти́, тілеса́ очи́сти, помишле́нія іспра́ви, ми́слі очи́сти, і ізба́ви нас от вся́кия ско́рби, зол і болі́зней. Огради́ нас святи́ми Твої́ми а́нгели, да ополче́нієм їх соблюда́ємі і наставля́ємі, дости́гнем в соєдине́ніє ві́ри, і в ра́зум непристу́пния Твоєя́ сла́ви; я́ко Благослове́н єси́ во ві́ки віко́в, амі́нь.
Потім: Го́споди, поми́луй. [Тричі] Сла́ва, і ни́ні:
Честні́йшую Херуви́м, / і сла́внійшую без сравне́нія Серафи́м, / без істлі́нія Бо́га Сло́ва ро́ждшую, / су́щую Богоро́дицю Тя велича́єм.
Іменем Госпо́днім благослови́, о́тче.
Священник: Моли́твами святи́х оте́ць на́ших, Го́споди Ісу́се Христе́, Бо́же наш, поми́луй нас.
І ми: Амі́нь.
Якщо піст і на утрені замість «Бог – Господь» співається «Аллилу́я», священик промовляє молитву св. Єфрема Сиріна з поклонами, поділяючи її на три частини:
Го́споди і Влади́ко живота́ моєго́, дух пра́здности, уни́нія, любонача́лія і праздносло́вія не даждь мі. [Поклін]
Дух же цілому́дрія, смиренному́дрія, терпі́нія і любве́ да́руй мі, рабу́ Твоєму́. [Поклін]
Єй, Го́споди, Царю́, да́руй мі зрі́ти моя́ прегріше́нія і не осужда́ти бра́та моєго́, я́ко благослове́н єси́ во ві́ки віко́в. [Поклін]
Також 12 малих поклонів із молитвою: Бо́же, очи́сти м'я, грі́шнаго.
Б9е и3 гDи си1лъ, и3 всеS твaри содётелю, и4же за млcрдіе безприклaдныz млcти твоеS, є3динор0днаго сн7а твоего2, гDа нaшего ї}са хrтA, низпослaвый на сп7сeніе р0да нaшегw, и3 чcтнhмъ є3гw2 кrт0мъ рукописaніе грBхъ нaшихъ растерзaвый, и3 побэди1вый тёмъ нач†ла и3 вл†сти тьмы2: сaмъ вLко чlвэколю1бче, пріими2 и3 нaсъ грёшныхъ бlгодaрствєнныz сі‰ и3 молє1бныz мlтвы, и3 и3збaви нaсъ t всsкагw всегуби1тельнагw и3 мрaчнагw прегрэшeніz, и3 всёхъ њѕл0бити нaсъ и4щущихъ, ви1димыхъ и3 неви1димыхъ вр†гъ. Пригвозди2 стрaху твоемY плHти нaшz, и3 не ўклони2 сердeцъ нaшихъ въ словесA и3ли2 помышлє1ніz лукaвствіz: но люб0вію твоeю ўzзви2 дyшы нaшz, да къ тебЁ всегдA взирaюще, и3 є4же t тебE свётомъ наставлsеми, тебE непристyпнаго и3 присносyщнаго зрsще свёта, непрестaнное тебЁ и3сповёданіе и3 бlгодарeніе возсылaемъ, безначaльному nц7Y со є3динор0днымъ твои1мъ сн7омъ, и3 всес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
И# ѓще ќбw БGъ гDь пёто є4сть, и3з8wбрази1тєльнаz глаг0лемъ здЁ. Ѓще же ґллилyіа, глаг0ли | по девsтомъ часЁ, ґ девsтый чaсъ по шест0мъ начинaетсz си1це: С™hй б9е: По Џ§е нaшъ: ГDи поми1луй, в7i. Слaва, и3 нhнэ: Пріиди1те, поклони1мсz: три1жды. И# pалмы2, и3 прHчаz.
Вёдомо бyди, ћкw во с™ёй горЁ ґfHнской, и3 въ пр0чихъ монастырёхъ, въ часёхъ глаг0лютъ всегдA вмёстw кондакA предпи6санныz тропари2 на рzдY, си1рэчь: Бlгословeнъ є3си2, хrтE б9е нaшъ: и3 прHчаz. Ґ кондaкъ глаг0лютъ т0кмw на и3з8wбрази1тельныхъ, кромЁ вLчнихъ прaздникwвъ и3 с™hхъ, є3гдA пётъ полmелeй и3 вели1кое славосл0віе: тогдa бо глаг0летсz вездЁ кондaкъ.
Бо́же і Го́споди сил, і всея́ тва́рі Соді́телю, і́же за милосе́рдіє безприкла́дния ми́лости Твоєя́, Єдиноро́днаго Си́на Твоєго́, Го́спода на́шего Ісу́са Христа́, низпосла́вий на спасе́ніє ро́да на́шего, і честни́м Єго́ Кресто́м рукописа́ніє гріх на́ших растерза́вий, і побіди́вий тім нача́ла і вла́сті тьми; Сам Влади́ко Человіколю́бче, прийми́ і нас грі́шних благода́рственния сія́ і моле́бния моли́тви, і ізба́ви нас от вся́каго всегуби́тельнаго і мра́чнаго прегріше́нія, і всіх озло́бити нас і́щущих, ви́димих і неви́димих враг. Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ті на́ша, і не уклони́ серде́ць на́ших в словеса́ іли́ помишле́нія лука́вствія; но любо́вію Твоє́ю уязви́ ду́ші на́ша, да к Тебі́ всегда́ взира́юще, і є́же от Тебе́ сві́том наставля́ємі, Тебе́, непристу́пнаго і присносу́щнаго зря́ще Сві́та, непреста́нноє Тебі́ іспові́даніє і благодаре́ніє возсила́єм, Безнача́льному Отцю́ со Єдиноро́дним Твої́м Си́ном, і Всесвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь.
І якщо Бог Госпо́дь: заспівано, то зображальні читаємо тут. Якщо ж Аллилу́я, то читай їх після Дев’ятого часу, а Дев’ятий час після Шостого починається так: Святи́й Бо́же: По О́тче наш: Го́споди, поми́луй. 12 разів. Сла́ва, і ни́ні: Прийді́те, поклоні́мся: Тричі. І псалми, та інше.
Належить знати, що на Святій Горі Афонській та в інших монастирях на Часах завжди читають замість вказаного кондака належні за порядком тропарі, тобто: Благослове́н єси́, Христе́ Бо́же наш; та ін. А кондак читають лише на зображальних, крім Господських свят і святих, коли співають полієлей і Велике славослов’я; тоді кондак читається всюди.