Радісно увійди у внутрішню свою скарбницю, і ти побачиш скарбницю небесну — бо у них один вхід. Лествиця, що веде до Царства, схована в твоїй душі. Спасайся від гріха, занурюйся в себе, і у своїй душі ти віднайдеш сходинки, що ведуть до Небес.
Так писав прп. Ісаак Сирін1. Він хотів, щоб ми повірили, що у кожному з нас є прихована таємна скарбниця, внутрішнє Царство, що вражає своєю глибиною і багатством. Це місце чуда та втіхи, місце блаженства, місце зустрічі та діалогу. Варто лише "зануритись" у себе, і кожному з нас відкриється вічність, схована у нашому серці. Лествиця Якова починається з того місця, де я стою, ворота до раю — усюди. Внутрішнє Царство, присутнє в мені тут і тепер, водночас є Царством прийдешнього віку; як стверджує св. Філофей Синайський, один і той самий шлях веде водночас до обох2.
Статті, вміщені в цій книзі, писалися протягом тридцяти років. Вони розраховані на різного читача, але всі так чи інакше пов'язані з темою внутрішнього Царства. Я веду в них розмову про покаяння або "зміну розуму", з яких починається подорож до себе (розд. III), про значення чуда і мовчання, що сповнюють нашу молитву, коли ми шукаємо Царство всередині себе (розд. IV-VII), про нашого духовного наставника, який супроводжує нас, коли ми розпочинаємо наше сходження вглиб і вгору (розд. IX), про мучеників і юродивих у Христі, які є благословенними свідками Царства "не від цього світу" (розд. VIII та X), про час як таїну вічності, що позначає це внутрішнє Царство (розд. XI). Оскільки внутрішнє Царство і Царство прийдешнього віку мають однакову суть, я говорю також про смерть, про воскресіння, про остаточне й всесвітнє повернення до Бога (розд. II і XII).
Дещо іншу тональність має перша стаття — оповідь про те, як я прийшов до православ'я. Згадую, головним чином, те, як мене прийняла Церква; але, мабуть, згодом я матиму можливість написати про власний досвід як православного мирянина, священика і єпископа.
Хоча всі матеріали, вміщені в цій книжці, раніше друкувалися, всі вони мають зміни і суттєво доповнені. Я позначив у примітках доступні переклади з тих джерел, якими послуговувався, але часто використовую в тексті власні переклади.
Дуже радий скласти подяку всім, хто допоміг мені у роботі над цією книгою. Зокрема, сестра Нонна (Верна Гарісон) ретельно підготувала текст до публікації, а її вдумливі коментарі дозволили мені виправити і прояснити кілька важливих питань. Я завжди із задоволенням співробітничаю з видавництвом Свято-Володимирської семінарії. І знову, як і завжди, хочу подякувати Теду Безилу за його незмінну підтримку, а двом його помічникам — Емберу Шлі Гуксу і Шарлотті Роджевич — за їхнє терпіння та скрупульозність.
1 Homily 2: tr. Wensinck, 8; tr. Miller, 11.
2 Texts on Watchfulness 3; tr. Philokalia, 3:17.