Блаже́н муж... 1 Антифон.
На Го́споди, воззва́х... стихири на 8, глас 4. Подібний: Я́ко до́бля...
Я́ко со́лнце возсія́ нам, пресла́вная па́м'ять твоя́, О́льго богому́драя, ма́ти князе́й Ки́євських, Христо́ва мизи́ниця, апо́стольським уче́нієм воспита́на, возмогла́ єси́ на куми́ри, па́че же на дия́вола. Си́лою Свята́го Ду́ха просвіща́єма, от тьми неразу́мія зе́млю всея́ Руси́ і лю́ди к Бо́гу привела́ єси́. Єго́же моли́ о творя́щих твою́ па́м'ять. [Двічі]
В ра́зумі духо́внім, і́мже посрами́ла єси́ врага́ прельсти́вшаго Є́ву, і сего́ ору́жіє сломи́ла єси́, богосажде́нний рай церко́вний создала́ єси́; в не́мже дре́во живо́тноє Крест водрузи́ла єси́, і трапе́зу Бо́жия бра́шна іму́щи, істо́чник неісчерпа́ємий Кро́ве Христо́ви. Єго́же пи́вши нетлі́нна пребива́єши, за вся ни моля́щися при́сно. [Двічі]
Духо́вно возвеселі́теся, лю́ди правосла́внії, па́м'ять чту́ще О́льги богому́дрия, на вся́коє бо вре́м'я мо́литься ко Христу́ с чудотво́рці і му́ченики, помо́щницю іму́щи святу́ю Богоро́дицю, ізба́витися от бід і печа́лей, ві́рою пою́щим ю, і кла́няющимся ра́ці нетлі́ннаго єя́ ті́ла. [Двічі]
Прийді́те, Христоімени́тії лю́діє, возвели́чим во хвале́ніїх прама́тер на́шу, ве́лію му́дрость і му́жество показа́вшую, сла́ву ми́ра презрі́вшую і Христа́ Бо́га І́стиннаго па́че всіх возлюби́вшую, і та́ко к ней воззове́м: о, пресла́вная уго́днице Христо́ва, моли́ о лю́дех Украї́нських, да ні ко́їми ко́зньми вра́жиїми от пра́вия ві́ри отвратя́ться і в благоче́стії непоколеби́мі да пребу́дуть. [Двічі]
Сла́ва, глас 6:
Прийді́те, собо́ри Христоімени́тих, пі́сньми восхва́лим О́льгу прему́друю; прийді́те, ра́зумом богатя́щіїся, ра́зум свой в послуша́ніє ві́ри приводи́ти от нея́ научі́теся; прийді́те, му́жіє, честь жені́ пресла́вній возда́йте; прийді́те, жени́, му́жеству єя́ вели́кому подража́йте; прийді́те, владя́щії, і уразумі́йте вся земна́я превосходя́щую сла́ву нетлі́нную; прийді́те, всі вну́ци єя́, і в день єя́ сві́тло восторжеству́йте, мо́литься бо те́плі ко Го́споду, є́же просвіти́ти ду́ші на́ша.
І ни́ні, Богородичний: Кто Тебе́ не ублажи́ть...
Вхід.
Прокимен дня і три читання.
І приложи́ша си́нове Ізра́їлеви сотвори́ти зло́є пред Го́сподем; і Ао́д у́мре. І отдаде́ їх Госпо́дь в ру́ку Іави́на, царя́ Ханаа́нська, і́же ца́рствова во Асо́рі. І воєво́да си́ли єго́ Сиса́ра, і той жив'я́ше во Арисо́фі язи́ков. І возопи́ша си́нове Ізра́їлеви ко Го́споду, я́ко де́в'ять сот колесни́ць желі́зних бя́ше єму́; і той озло́би Ізра́їля зіло́ літ два́десять. І Девво́ра, жена́ проро́чиця, жена́ Лафидо́фова, сія́ судя́ше Ізра́їлю в то вре́м'я; і сія́ жив'я́ше под фі́ніком Девво́ра между́ Ра́мою і между́ Вефи́лем, в горі́ Єфре́млі; і восхожда́ху си́нове Ізра́їлеви к ней та́мо на суд. І посла́ Девво́ра, і призва́ Вара́ка си́на Авинеє́мля із Кеде́са Неффали́мова, і рече́ к нему́: не запові́да ли тебі́ Госпо́дь Бог Ізра́їлев? І по́йдеши в го́ру Фаво́р, і по́ймеши с собо́ю де́сять ти́сящ муже́й от сино́в Неффали́млих і от сино́в Завуло́них; і приведу́ к тебі́ в водоте́ч Кисо́нь Сиса́ру, воєво́ду си́ли Іави́ни, і колесни́ці єго́, і мно́жество вой єго́, і преда́м єго́ в ру́ки твоя́. І рече́ к ней Вара́к: а́ще по́йдеши со мно́ю, пойду́, і а́ще не по́йдеши со мно́ю, не пойду́; я́ко не вім дне, в о́ньже благоустро́їть Госпо́дь а́нгела со мно́ю. І рече́ Девво́ра к нему́: іду́щи пойду́ с тобо́ю; оба́че віждь, я́ко не бу́деть тебі́ сла́ва на путі́, в о́ньже ти і́деши; поне́же в ру́ку же́нську преда́сть Госпо́дь Сиса́ру. І воста́ Девво́ра і по́йде с Вара́ком до Ка́диса. І воззва́ Вара́к Завуло́на і Неффали́ма до Ка́диса, і пойдо́ша вослі́д єго́ де́сять ти́сящ муже́й, і і́де с ним Девво́ра. І Хаве́р Кине́й отлучи́ся от Ке́ни і от сино́в Іова́ва, у́жика Моїсе́йова; і потче́ ку́щу свою́ под ду́бом почива́ющих, і́же єсть при Кеде́сі. І возвісти́ша Сиса́рі, я́ко взи́де Вара́к, син Авинеє́мль, на го́ру Фаво́р. І созва́ Сиса́ра вся колесни́ці своя́, де́в'ять сот колесни́ць желі́зних, і вся лю́ди, і́же с ним, от Арисо́фа язи́ков в водоте́ч Кисо́нь. І рече́ Девво́ра к Вара́ку: воста́ни, я́ко сей день, в о́ньже предаде́ Госпо́дь Сиса́ру в ру́ку твою́, зане́ Госпо́дь ізи́деть пред тобо́ю. І сни́де Вара́к с гори́ Фаво́р, і де́сять ти́сящ муже́й вслід єго́. І сотре́ Госпо́дь Сиса́ру і вся колесни́ці єго́ і весь полк єго́ о́стрієм меча́ пред Вара́ком. І сни́де Сиса́ра с колесни́ці своєя́ і побіже́ нога́ми свої́ми. І Вара́к гоня́й вслід колесни́ць єго́ і вслід полка́, да́же до дубра́ви язи́ков. І паде́ весь полк Сиса́рин о́стрієм меча́, не оста́ся ні єди́н. І Сиса́ра убіже́ нога́ми свої́ми в ку́щу Іаї́лі, жени́ Хаве́ра Кине́єва; я́ко мир бя́ше между́ Іави́ном, царе́м Асо́рським і между́ до́мом Хаве́ра Кине́єва. І ізи́де Іаї́ль во срі́теніє Сиса́рі і рече́ к нему́: уклони́ся, господи́не мой, уклони́ся ко мні, не бо́йся. І уклони́ся к ней в ку́щу, і покри́ єго́ оде́ждею своє́ю. І рече́ Сиса́ра к ней: напо́й м'я ма́ло води́, я́ко возжажда́х. І отріши́ міх мле́чний, і напої́ єго́, і покри́ єго́. І рече́ к ней Сиса́ра: ста́ни во две́рех ку́щи, і бу́деть а́ще кто при́йдеть к тебі́, і вопро́сить тя, і рече́ть: єсть ли зді муж? І рече́ши: ність. І взя Іаї́ль, жена́ Хаве́рова, кол ку́щний, і взя млат в ру́ку свою́, і вни́де к нему́ ти́хо, і водрузи́ кол во скра́нії єго́, і пронзе́ до землі́; і сей утру́ждся спа́ше, і і́здше. І се, Вара́к гоня́й Сиса́ру. І ізи́де Іаї́ль во срі́теніє єму́ і рече́ єму́: прийди́, і покажу́ тебі́ му́жа, єго́же ти і́щеши. І вни́де к ней, і се, Сиса́ра лежа́ше мертв, і кол во скра́нії єго́. І покори́ Госпо́дь Бог в той день Іави́на, царя́ Ханаа́ня пред си́ни Ізра́їлевими; і хожда́ше рука́ сино́в Ізра́їлевих ходя́щи, і ожесточи́ся на Іави́на, царя́ Ханаа́нська, до́ндеже істреби́ша єго́. І воспі́ Девво́ра і Вара́к, син Авинеє́мов, в той день, і рече́: внегда́ нача́ти вождо́м во Ізра́їлі, в проізволе́нії люді́й, благослові́те Го́спода! Усли́шіте, ца́ріє, і внуші́те, кня́зі: аз Го́сподеві воспою́ і пою́ Бо́гу Ізра́їлеву. Го́споди, во ісхо́ді Твоє́м от Сиї́ра, внегда́ воздвиза́тися Тебі́ от села́ Едо́мова, земля́ потрясе́ся, і не́бо возмути́ся, і о́блаци іска́паша во́ду; го́ри подвиго́шася от лиця́ Го́спода Елої́, та́я Сина́ от лиця́ Го́спода Бо́га Ізра́їлева. Во дні Самега́ра, си́на Ана́фова, во дні Іаї́лі, оскуді́ша путіє́, і ідо́ша в путі́ кри́ви, і ідо́ша в путі́ развраще́нни; оскуді́ша живу́щії во Ізра́їлі, оскуді́ша до́ндеже воста́ Девво́ра, до́ндеже воста́ ма́ти во Ізра́їлі; ізбра́ша бо́ги но́ви, я́ко хліб я́чен, тогда́ воєва́ша гра́ди князе́й; щит не яви́ся, ніже́ копіє́ в чети́редесяти ти́сящах во Ізра́їлі. Се́рдце моє́ на учине́нная во Ізра́їлі; си́льнії люді́й, благослові́те Го́спода! Ї́здящії на осля́тех бі́лих в полу́дне, і сідя́щії на суди́щі, і ходя́щії на путі́ со́нмов, провіща́йте. Глас пле́щущих посреді́ веселя́щихся; та́мо дадя́ть пра́вду. Го́споди, пра́вди укріпи́ во Ізра́їлі; тогда́ разидо́шася во гра́ди своя́ лю́діє Госпо́дні. Воста́ни, воста́ни, Девво́ра! Воста́ни, воста́ни, глаго́ли с пі́снію! Воста́ни, Вара́че, і пліни́ плін твой, си́не Авинеє́мль!
Оста́ся же Іуди́ф єди́на в шатрі́, і Олофе́рн пове́ржен на ло́жі своє́м; бя́ше бо преіспо́лнен вино́м. І рече́ Іуди́ф рабі́ своє́й, да стої́ть вні ло́жниці єя́ і да смо́трить ісхо́да єя́ я́коже по всяк день; рече́ бо, я́ко ізи́ти і́мать на моли́тву свою́; і Ваго́ю глаго́ла по словесе́м сим. І отидо́ша всі от лиця́ єя́, і ні єди́н оста́ся в ло́жниці от ма́ла да́же до вели́ка. І ста́вши Іуди́ф при одрі́ єго́, рече́ в се́рдці своє́м: Го́споди, Бо́же всея́ си́ли, при́зри в час сей на діла́ рук мої́х ко возвише́нію Ієрусали́ма, я́ко ни́ні вре́м'я помоществова́ти наслі́дію Твоєму́ і соверши́ти начина́ніє моє́ ко сокруше́нію враго́в, і́же воста́ша на нас. І приступи́вши к сто́лпнику одра́, і́же бя́ше у глави́ Олофе́рнови, снят меч єго́ с него́, і прибли́жившися ко одру́, взя в горсть власи́ глави́ єго́ і рече́: укріпи́ м'я, Го́споди Бо́же Ізра́їлев, в день сей. І уда́ри в ви́ю єго́ два́жди си́лою сво́єю, і от'я́ главу́ єго́ от него́, і отвали́ ті́ло єго́ от посте́лі, і от'я́ заві́су от столпо́в; і по ма́лі ізи́де і предаде́ раби́ні своє́й главу́ Олофе́рнову; і вложи́ ю в міше́ць сні́дей свої́х. І ізидо́сті о́бі ку́пно по оби́чаю своєму́ на моли́тву; і проше́дші полк, обидо́сті дебр о́ную, і взидо́сті на го́ру Ветилу́ї, і прийдо́сті ко врато́м єя́. І рече́ Іуди́ф іздале́ча стрегу́щим на враті́х: отве́рзіте ни́ні, отве́рзіте врата́, с на́ми Бог, Бог наш, сотвори́ти єще́ крі́пость во Ізра́їлі і си́лу на враги́, я́коже і днесь сотвори́. І бисть я́ко усли́шаша му́жіє гра́да того́ глас єя́, потща́шася сни́ти ко врато́м гра́да своєго́ і созва́ша ста́рцев гра́да. І стеко́шася всі от ма́ла да́же до вели́ка, я́ко па́че ча́янія бі їм, є́же прийти́ єй, і отверзо́ша врата́ і восприя́ша їх; і вже́гше огнь во свіще́ніє, окружи́ша їх. Она́ же рече́ к ним гла́сом вели́ким: хвалі́те Бо́га, хвалі́те, хвалі́те Бо́га, І́же не отста́ви ми́лости Своєя́ от до́му Ізра́їлева, но сокруши́ враги́ на́ша руко́ю моє́ю в нощ сію́. І ізе́мши главу́ із мішця́ показа́ і рече́ їм: се глава́ Олофе́рна вождонача́льника си́ли Ассу́рськия, і се, заві́са, за не́юже лежа́ше во пія́нствах свої́х, і порази́ єго́ Госпо́дь руко́ю же́нською; і жив єсть Госпо́дь, І́же сохрани́ м'я в путі́ моє́м, і́мже ходи́х, я́ко прельсти́ єго́ лице́ моє́ в па́губу єго́, і не сотвори́ гріха́ со мно́ю во оскверне́ніє і срамоту́. І ужасо́шася всі лю́діє зіло́, і па́дше поклони́шася Бо́гу, і рі́ша єдиноду́шно: благослове́н єси́, Бо́же наш, унічто́живий в день сей враги́ люді́й Твої́х. І рече́ єй Озі́я: благослове́нна ти єси́, дщи, Бо́гом Ви́шнім па́че всіх жен, я́же на землі́, і благослове́н Госпо́дь Бог, І́же созда́ небеса́ і зе́млю, І́же упра́ви тя на сокруше́ніє глави́ кня́зя враго́в на́ших; я́ко не отста́неть наде́жда твоя́ от се́рдця челові́к, помина́ющих крі́пость Бо́жию, да́же до ві́ка; і да сотвори́ть тебі́ сія́ Бог в возноше́ніє ві́чноє, є́же посіща́ти тя во благи́х, за є́же не пощаді́ла єси́ душі́ твоєя́ смире́нія ра́ди ро́да на́шего, но посо́бствовала єси́ паде́нію на́шему, в правоті́ ходи́вши пред Бо́гом на́шим. І рі́ша всі лю́діє: бу́ди, бу́ди.
Жену́ до́блю кто обря́щеть, дража́йші єсть ка́менія многоці́ннаго такова́я; дерза́єть на ню се́рдце му́жа єя́; такова́я до́брих кори́стей не лиши́ться; ді́лаєть бо му́жу своєму́ блага́я во все житіє́; обрі́тши во́лну і лен, сотвори́ благопотре́бноє рука́ма свої́ма.
На літії стихира храму. Потім святої, глас 2:
Днесь созива́ються к весе́лію ві́рних собо́ри, наста́ бо па́м'ять прама́тере на́шея, ко сві́ту Христо́ви ві́ри нас приве́дшия, і путь спасе́нія нам показа́вшия, і благостроє́нію держа́ви на́шея нача́ло положи́вшия.
Сла́ва, глас 6:
Днесь да торжеству́єм, бра́тіє, і да пра́зднуєм па́м'ять святи́я О́льги, не пі́сньми то́кмо прама́тер на́шу сла́в'яще, но і ді́ли христия́нськими сла́ву Го́сподеві воздаю́ще, отри́нем про́чеє язи́чеськоє нра́ва на́шего і нечести́воє житія́ на́шего отве́ржем, да не до конця́ прогні́вається Человіколю́бець Госпо́дь гріх ра́ди на́ших.
І ни́ні, Богородичний: Творе́ць і Ізба́витель...
На стиховні стихири, глас 8.
Подібний: О пресла́внаго чудесе́!
О пресла́внаго чудесе́! Жено́ю па́дший род челові́чеський жено́ю возставля́єть пречу́дно Человіколю́бець Госпо́дь і в послі́дняя лі́та жену́ посила́єть на обраще́ніє люді́й Ки́євських, О́льгу пресла́вную, єя́же креще́нієм нача́ло полага́єть просвіще́нію Руси́ Ки́євськия во спасе́ніє душ на́ших.
Стих: Близ Госпо́дь всім призива́ющим Єго́, всім призива́ющим Єго́ во і́стині.
Ра́дуйся, гра́де богоспаса́ємий Ки́єве, всім конце́м землі́ на́шея світ Христо́в істочи́вий і пе́рвую уго́дницю в ней показа́вий, О́льгу пречестну́ю; ра́дуйся, Вишегра́де, наслі́діє єя́ честно́є; ра́дуйся, жен правосла́вних сосло́віє, похвалу́ на́шу да́вшеє во спасе́ніє душ на́ших.
Стих: Во́лю боя́щихся Єго́ сотвори́ть, і моли́тву їх усли́шить, і спасе́ть я.
Возвесели́ся, непло́дная земле́ на́ша, лику́й, нечревоболі́вшая; ни́ні ражда́єши ча́до твоє́, Єле́ну блаже́нную, та же призове́ть ко Го́споду отця́ на́шего Васи́лія і подража́ти себе́ приведе́ть ли́ки уго́дников Єго́, по́двиги свої́ми просла́вити іму́щих гра́ди і де́брі твоя́, во спасе́ніє душ на́ших.
Сла́ва, той самий глас:
Ве́лія сла́ва твоя́ і па́м'ять твоя́ с похвала́ми, О́льго прему́драя, тщету́ і́долов презрі́вши і і́стину Єва́нгельськую уразумі́вши, в сіди́нах ум твой Христу́ в послуша́ніє пліни́ла єси́ і всім родо́м послі́дующим путь і́стинний живота́ показа́ла єси́, моли́ о нас єди́наго Человіколю́бця.
І ни́ні, Богородичний: Безневі́стная Ді́во...
Тропар, глас 1:
Крила́ми богоразу́мія впери́вши твой ум, возлеті́ла єси́ преви́ше ви́димия тва́рі, взиска́вши Бо́га і Творця́ вся́чеських; і Того́ обрі́тши, па́ки рожде́ніє креще́нієм прия́ла єси́; дре́ва живо́тнаго наслажда́ющися, нетлі́нна во ві́ки пребива́єши, О́льго присносла́вная.
Інший тропар, грецький, глас 3:
Свята́я равноапо́стольная ізбра́ннице Христо́ва, княги́не О́льго, наро́д твой слове́сним і чи́стим Христо́вим млеко́м напої́вшая, моли́ся Ми́лостивому Бо́гу, да прегріше́ній оставле́ніє пода́сть душа́м на́шим.
Інший тропар, глас 4:
Оста́вивши лесть і́дольськую, послі́довала єси́ Христу́, Безсме́ртному Жениху́, О́льго богому́драя, в Єго́же черто́зі ра́дующися, непреста́нно моли́ся о чту́щих ві́рою і любо́вію святу́ю па́м'ять твою́.
Інший тропар, глас 8:
В тебі́, богому́драя Єле́но, ізві́стен спасе́нія о́браз бисть в землі́ Ру́стій, я́ко, приі́мши ба́ню свята́го креще́нія, послі́довала єси́ Христу́, творя́щи же і уча́щи, є́же оста́вити і́дольськую пре́лесть, восприя́ти же попече́ніє о душі́, ве́щі безсме́ртній. Ті́мже і со а́нгели ра́дується, равноапо́стольная, дух твой.
Сла́ва, і ни́ні, Богородичний за гласом.
На Бог Госпо́дь... тропар святої Ольги. Сла́ва, інший тропар.
І ни́ні, Богородичний за гласом.
Після 1-го стихослов'я сідальний, глас 3:
Воі́стину в жена́х мудрі́йшею показа́лася єси́, О́льго сла́вная, лесть язи́чеськую отве́ргши, і во Христа́ ві́ровавши, і Влади́мира к тому́ подви́гши; не забу́ди у́бо, я́ко прама́ти, нас, недосто́йних чад твої́х, і утверди́ в правові́рії і благоче́стії богоуго́дними твої́ми моли́твами.
Сла́ва, і ни́ні, Богородичний:
Зло́бою ожесті́вшая сердця́ на́ша ум'ягчи́, Ді́во Пречи́стая, печа́лі на́ша утоли́, я́ко мно́гі ско́рбі у креста́ Си́на Твоєго́ претерпі́вшая, і проше́нія на́ша усли́ши, я́ко Блага́я Скоропослу́шниця.
Після 2-го стихослов'я сідальний, глас 4:
От Го́спода стопи́ челові́ку ісправля́ються; тім і тебі́, свята́я О́льго, напра́ви сердця́ Іспиту́яй і утро́би к Ца́рствію Небе́сному, єго́же да не лиши́ть і нас моли́твами твої́ми.
Сла́ва, і ни́ні, Богородичний:
Упова́ніє христия́н непости́дноє і стіно́ необори́мая, Влади́чице Богоро́дице, не отри́ни моле́ній к Тебі́ прибіга́ющих, но, я́ко блага́я, заступи́ і поми́луй нас.
Величання:
Велича́єм тя, блаже́нная княги́не О́льго, і чтем святу́ю па́м'ять твою́, і́доли попра́вшую і мно́гі Ру́сичі святи́м креще́нієм просвіти́вшую.
Інше величання:
Велича́єм тя, свята́я равноапо́стольная княги́не О́льго, я́ко зарю́ у́треннюю в землі́ на́шей возсія́вшую і світ ві́ри правосла́вния наро́ду своєму́ предвозвести́вшую.
Вибраний псалом:
1. Блаже́н муж боя́йся Го́спода... 2. В за́повідех Єго́ восхо́щеть зіло́. 1. Пра́ведник я́ко фі́нікс процвіте́ть, я́ко кедр, і́же в Лива́ні, умно́житься. 2. Світ возсія́ пра́веднику, і пра́вим се́рдцем весе́ліє. 1. Род пра́вих благослови́ться. 2. Напра́вити но́ги на́ша на путь ми́рен.
Сла́ва, і ни́ні:
Аллилу́я, аллилу́я, аллилу́я, сла́ва Тебі́, Бо́же. [Тричі]
Після полієлею сідальний, глас 5:
Досто́йно равноапо́стольния цари́ці і́менем нарече́на єси́, блаже́нная, о́ной бо, крест Христо́в прилі́жно взиска́вшей, подража́ла єси́, Христа́ Бо́га І́стиннаго взиска́вши і крест Того́ на себе́ возло́жши. Єго́же моли́ і́го благо́є креста́ понести́ і нам, гріхи́ обремене́нним, і упова́ніє небе́сноє улучи́ти.
Сла́ва, і ни́ні, Богородичний:
Отни́ні ублажа́ть М'я всі ро́ди, рекла́ єси́, Пречи́стая Ді́во, от пра́ведния Єлисаве́т цілова́ніє приє́мши; тім у́бо і ми от оте́ць на́ших, я́ко Богоро́дицю і Ма́тер Сві́та, Тя пі́ти научи́хомся.
Степенні, 1-й антифон 4-го гласу.
Прокимен, глас 4: Во всю зе́млю ізи́де віща́ніє їх, і в конці́ вселе́нния глаго́ли їх. Стих: Небеса́ пові́дають сла́ву Бо́жию, творе́ніє же руку́ Єго́ возвіща́єть твердь. Вся́коє диха́ніє... Євангеліє від Матфея, зачало 104.
Після 50-го псалма стихира, глас 6:
Провозві́стницю ві́ри і ко спасе́нію путеводи́тельницю богоізбра́нную, О́льгу прему́друю восхва́лим і пі́сньми почті́м святу́ю па́м'ять єя́, мо́литься бо со всі́ми святи́ми землі́ на́шея о спасе́нії душ на́ших.
Канон Богородиці: Мно́гими содержи́м напа́стьми... на 6,
І канон святій Ользі, на 8, глас 5.
Ірмос: Велича́ваго фарао́на в мо́рі потопи́вша со ору́жієм і вса́дники, Ізра́їля же пресла́вно спа́сша, і по су́ху прове́дша, поє́м Христа́, я́ко просла́вися.
Вели́чіє на́ше і похвала́ ти єси́, О́льго богому́драя; тобо́ю бо от і́дольськия ле́сти свободи́хомся, ни́ні моли́ся за род і ро́ди, ї́хже Бо́гу привела́ єси́, пою́щи Христа́; я́ко просла́вися.
Велича́ваго дия́вола із Руси́ прогна́ла єси́, нечести́вия куми́ри отню́д сокруши́вши; вся лю́ди от беззако́нія свободи́ла єси́, му́дростію науча́ющи, пі́ти Христа́, я́ко просла́вися.
Че́рность гріхо́вную ба́нею креще́нія отню́д отми́ла єси́, Христа́ возлюби́ла єси́; Єму́же предстоя́щи, моли́ся за раби́ твоя́, ві́рно сла́в'ящия тя.
Богородичний: Іса́я Тя жезл нарица́єть, пречи́стая, Дави́д же Тя престо́л Госпо́день, Авваку́м приосіне́нную го́ру, купину́ же Тя Моїсе́й; ми же Тя Ма́тер Бо́жию нарица́єм.
Катавасія: Отве́рзу уста́ моя́...
Ірмос: Держа́вною руко́ю і си́льним сло́вом не́бо і зе́млю сотвори́л єси́; ю́же Твоє́ю кро́вію іскупи́л єси́ це́рков Твою́, я́же о Тебі́ утвержда́ється зову́щи: я́ко ність свят, ра́зві Тебе́, Го́споди.
Держа́вною руко́ю, і му́дрими словеси́, і си́льним сло́вом, учи́ла єси́ твоєго́ си́на зако́ну Христо́ву, і лю́дем возбрани́ла єси́ жре́ти і́долом, О́льго пресла́вная; в па́м'ять твою́ ни́ні соше́дшеся, тебе́ прославля́єм.
Ти, я́ко пчела́, добру́ ра́зуму дале́че цвіту́щия Христо́ви ві́ри взиска́ла єси́, і, я́ко поро́дний мед, креще́ніє, в ца́рствующем гра́ді обрі́тши, твоєму́ гра́ду і лю́дем дарова́ла єси́; єго́же всі насище́ні, го́рести гріха́ отбіга́ють.
Весь похва́льний глас, і мольбу́ ті, О́льго, прино́сим, тобо́ю бо Бо́га позна́хом. Єму́же ни́ні предстої́ши, проси́ ми́ра оте́честву, і на пога́ния побі́ди, і душа́м на́шим оставле́нія гріхо́в, пою́щим тя, присноблаже́нная.
Богородичний: Прия́телище яви́лася єси́, Ді́во, Непристу́пнаго Бо́га, тім Тя пою́ть непреста́нно а́нгельстії чи́ни, повину́ющеся Влади́ці; Ти бо родила́ єси́ Сло́во О́тчеє, Собезнача́льноє, без отця́; о чу́до. Святи́й Дух осіни́ Тя.
Інший кондак, глас 4:
Яви́ся днесь благода́ть всіх Бо́га, просла́вльши в Русі́ О́льгу богому́друю, моли́твами єя́, Го́споди, лю́дем пода́ждь гріхо́в оставле́ніє.
Сідальний, глас 3:
По́двиг твой чтем, блаже́нная, ди́вна бо крі́пость ду́ха твоєго́, в не́мощі тілесе́ я́вльшаяся; язи́чеськую лесть презрі́вши, дерзнове́нно ві́ру пропові́дала єси́ Христо́ву, о́браз нам подаю́щи ре́вности о Го́споді.
Сла́ва, і ни́ні, Богородичний:
І́же неізрече́нно от чи́стих крове́й Твої́х Воплоти́вийся, престо́л угото́ва во чре́ві Твоє́м, Пречи́стая Отрокови́це, Ю́же всі ро́ди, я́ко Богоро́дицю, досто́йно сла́в'ять.
Ірмос: Ду́хом Бо́жиїм очи́щся проро́к диха́ющим в нем, Авваку́м боже́ственний боя́ся глаго́лаше: внегда́ прибли́жаться лі́та, позна́н бу́деши, Бо́же, на спасе́ніє челові́ков.
Дух Бо́жий почи́ на тебі́, я́ко на Девво́рі проро́чиці дре́вле; І́мже просвіти́вшися, укріпля́ющи Влади́мира разу́мнаго, Сиса́ру дия́вола низложи́ла єси́ в сі́ті єго́ креще́нієм, я́ко і Вара́ком в пото́ці Ки́ссові пре́жде.
Бистрині́ подо́б'ящися, О́льго богому́драя, сокруше́нним се́рдцем ста моля́щися к Бо́гу, ізба́вила єси́ род твої́х люде́й от оскорбле́нія куми́рськаго, і от пліне́нія вра́жия свободи́ла єси́, Христа́ призива́ющи на по́мощ на́шу.
В наро́читий день свята́го твоєго́ преставле́нія, ра́достно пра́зднуєм, піснь моле́бную Христу́ возсила́юще, нетлі́нним вінце́м вінча́вшему тя, О́льго богому́драя; проси́ нам оставле́нія гріхо́в, сла́в'ящим тя ві́рно.
Богородичний: Тя от ко́рене Ієссе́єва процві́тшую, Іса́я я́коже прорече́, Христа́ Цвіт прозя́бшую, і Первонача́льнаго пло́тію носи́вшую і жезл Бо́жия Ду́ха, хва́лим Тя, я́ко Бо́жию Ма́тер і Чи́стую Ді́ву.
Ірмос: Сло́во Бо́жиє Всеси́льноє, мир всему́ ми́ру посли́, і сві́том і́стинним освіща́я і просвіща́я вся, із но́щі Тя сла́в'ящия.
Я́ко голуби́ця цілому́дренная, на фі́нікс доброді́телей возшла́ єси́, крилі́ свяще́нні посре́бренні іму́щи; ї́миже возлеті́вши в ра́йстій пи́щі возгнізди́лася єси́, сла́вная О́льго.
О тебі́ поя́ше Соломо́н пре́жде: вні виногра́да ца́рськая ма́слина процвіте́. Ти бо святи́й грезн креще́нієм в Русі́ насади́ла єси́, творя́щи плод покая́нія, о не́мже Сам Христо́с весели́ться.
Умилосе́рдися, Влади́ко, на новопросвіще́нния лю́ди Твоя́, не преда́ждь нас в ру́ки пога́них, за мно́жество беззако́ній на́ших; но моли́твами наста́вниці на́шея О́льги, ізба́ви ни от вся́кия напа́сти.
Богородичний: Кропі́те всі, я́коже пи́шеться, о́блаци весе́лія земни́м; Бо́жий бо Ді́тищ Христо́с, очища́яй мир от гріхо́в, воплоти́ся от Ді́ви, і дан бисть нам.
Ірмос: В Це́рков небе́сную святу́ю Твою́ да при́йдеть моли́тва моя́, вопію́ Ті, я́ко Іо́на, із глубини́ се́рдця морська́го: от гріх мої́х возведи́ м'я, молю́ся Тебі́, Го́споди.
Ре́вность Свята́го Ду́ха в се́рдці приє́мши, оте́чеськоє злові́ріє возненави́діла єси́; і Христа́ Істиннаго Бо́га взиска́вши, ча́до сві́та яви́лася єси́, і с пе́рвенці святи́х на небесі́х лику́єши.
Но́вая учени́ця Христо́ва в Русі́ яви́лася єси́, обходя́щи гра́ди і се́ла, куми́ри сокруша́ющи, і лю́ди уча́щи Єди́ному Бо́гу покланя́тися; Єго́же моли́ за пою́щия тя.
О богоблаже́нная О́льго, помоли́ся за твоя́ ча́да к Бо́гу, мир неподви́жимий Оте́честву на́шему іспроси́, і нам отпуще́ніє гріхо́в, при́сно тя прославля́ющим.
Богородичний: Позна́вше Тобо́ю неопи́санноє Сло́во Бо́жиє, Си́на Єдиноча́даго Вседержи́телева, вопіє́м Ті земні́ї: ра́дуйся, Благослове́нная Богоро́дице, упова́ніє душ на́ших.
Кондак, глас 4.
Подібний: Яви́лся єси́ днесь...
Воспоє́м днесь Благоді́теля всіх Бо́га, просла́вльшаго в Русі́ О́льгу богому́друю, да моли́твами єя́ пода́сть душа́м на́шим гріхо́в оставле́ніє.
Ікос: Христия́н житіє́ ви́дящи і непотре́бство язи́чеськоє уразуміва́ющи, си́це в себі́ рекла́ єси́, О́льго богому́драя: о бе́здна прему́дрости і бла́гости всіх Творця́! Ка́ко утаї́лся єси́ от мене́ досе́лі? Ка́ко возмогу́ і́доли отни́ні чти́ти? Нікто́же бо, сла́дкаго вкуси́в, восхо́щеть го́ркаго, сего́ ра́ди, а́ще і в ста́рості, призови́ м'я, Свята́я Тро́йце, і пода́ждь мі гріхо́в оставле́ніє.
Ірмос: Пла́мень пе́щний порабо́тиша благочести́вії о́троци, тім сви́ше ороси́ я, гото́ви пали́ми по єстеству́, но па́че єстества́ му́жеськи поя́ху: благослове́н єси́, Го́споди, на Престо́лі Сла́ви Ца́рствія Твоєго́.
Подо́бно Іуди́фі сотвори́ла єси́, посреді́ куми́рських тіли́щ вше́дши, тіх нача́льника сокруши́ла єси́, і демоноче́тці посрами́ла єси́, вся же лю́ди научи́ла єси́ в чистоті́ вопи́ти Христу́: благослове́н єси́, Го́споди, на Престо́лі Сла́ви Ца́рствія Твоєго́.
Похва́льними цві́ти, а́ки ца́рський віне́ць богому́дрій твоє́й главі́, в па́м'ять твою́ прино́сим; ю́же Христо́с нетлі́нієм вінча́, О́льго досточу́дная, моли́ся за твоє́ ста́до, ізба́витися от вся́каго зла, вопію́щим: благослове́н єси́, Го́споди, на Престо́лі Сла́ви Ца́рствія Твоєго́.
Лива́нськую ли го́ру нарече́м тя? На тя бо роса́ небе́сная сни́де. Іли́ Фісо́н ріку́, добрі́йший сапфі́р ка́мень честни́й, Влади́мира іму́щую, і́мже просвіти́ся вся Русь; но молі́теся за ни взива́юще: благослове́н єси́, Го́споди, на Престо́лі Сла́ви Ца́рствія Твоєго́.
Богородичний: Киво́т позлаще́н Тя Ду́хом імену́єм, спа́сшую мир от пото́па разу́мнаго, Ді́во, спаси́ нас. На Тя бо наді́ємся, і к Тебі́ прибіга́єм. Отча́янния в пучи́ні от гріх і напа́стей ізба́ви вопію́щия: благослове́н єси́, Го́споди, на Престо́лі Сла́ви Ца́рствія Твоєго́.
Ірмос: Крі́пції о́троци тріє́ су́ще, си́лою обо́лкшеся Святи́я Тро́йці, улови́ша і побіди́ша Халде́ї, і ди́вно ізміни́ся єстество́; ка́ко огнь в ро́су прелага́шеся, без туги́ я сохрани́, я́ко пелена́ми. О пролия́вий му́дрость на всіх ді́ліх Твої́х, Бо́же, Тя превозно́сим во ві́ки.
Кріпка́, я́ко льви́ця, си́лою Свята́го Ду́ха оболче́на, єди́на устреми́ся всю́ду істерза́ти куми́ри, і ди́вно на небесі́ і на землі́; ка́ко жена́ пре́жде Бо́га познава́єть, є́юже іспе́рва всему́ ро́ду паде́ніє бисть, то́ю же ни́ні спасе́ни поє́м: о пролия́вий му́дрость на всіх ді́ліх Твої́х Бо́же, Тя превозно́сим во ві́ки.
Прему́дрость Бо́жия пре́жде о тебі́ написа́ла єсть: се єси́ до́брая моя́ і прекра́сная, і поро́ка ність в тебі́. Блеск лиця́ твоєго́ я́ко ми́ра обоня́ніє, назна́меноваше твоє́, О́льго, креще́ніє; є́же посреді́ куми́рськия ле́сти на тебі́ обоня́ Христо́с, і всіх нас от смра́да де́монськаго к покая́нію ми́лостію Своє́ю приве́л єсть.
Пом'яни́ мене́, госпоже́ О́льго, убо́гаго твоєго́ раба́, окра́денаго от врага́, і согріши́вшаго па́че челові́к; і помоли́ся Христу́ пода́ти мі проще́ніє о всіх согріше́ніїх, я́же нечу́вственно соді́ях окая́нний, да покая́нієм вопію́: о пролия́вий му́дрость на всіх ді́ліх Твої́х, Бо́же, Тя превозно́сим во ві́ки.
Богородичний: Не пре́зри, Ді́во, Твої́х раб мольби́, о Тебі́ бо хва́лимся, Твоє́ ма́лоє ста́до ми єсьми́; потщи́ся в заступле́ніє на́ше, і ізми́ ни от враг на́ших, уще́дри зна́ющия Тя, Ма́тер Бо́жию, і Си́ну Твоєму́ вопію́щия: о пролия́вий му́дрость на всіх ді́ліх Твої́х, Бо́же, Тя превозно́сим во ві́ки.
Ірмос: Із Еде́ма ізи́де род наш пра́баби ра́ди Є́ви; при́зван же Тобо́ю, ро́ждшею нам но́ваго Ада́ма Христа́, во двою́ єстеству́, Ді́во Чи́стая, взигра́ся Ада́м пра́дід, я́ко ізби́в пе́рвия кля́тви; ми же Тобо́ю хва́лящеся, я́ко Тебе́ ра́ди Бо́га позна́хом, і Тебе́ велича́єм.
Весели́ся Є́во прароди́тельнице, і́же бо тя прельсти́в із Еде́ма ізведе́, ни́ні же попра́н єсть твої́м ісча́дієм. Се бо О́льга живо́тноє дре́во крест Христо́в в Русі́ водрузи́, і́мже всім ві́рним рай отве́рзеся; ми же хва́лящеся, я́ко тоя́ ра́ди Бо́га позна́хом, со Влади́миром сію́ велича́єм.
Жену́ по єстеству́ нарица́єм тя, но па́че си́ли же́нськия подви́глася єси́. Тьми твоєго́ зла́та істощи́ла єси́, да Христо́в зако́н і учи́теля приобря́щеши, і́мже всю Русь просвіти́ла єси́; ми же тобо́ю хва́лящеся, я́ко тебе́ ра́ди Бо́га позна́хом, с му́ченики тя велича́єм.
Зако́на наста́внице чи́стая, і учи́тельнице ві́ри Христо́ви, прийми́ похвалу́ от раб недосто́йних і моли́тву о нас сотвори́ к Бо́гу, че́стно творя́щих твою́ па́м'ять; да от напа́стей, і бід, і печа́лей, і лю́тих гріхо́в свободи́мся; єще́ же і мук жду́щих нас ізба́ви, мо́лимся ті, тебе́ непреста́нно велича́ющії.
Богородичний: Се Це́рков; се двер; се Бо́жия гора́ свята́я; се жезл, і сосу́д злат; се істо́чник печа́тан; се рай святи́й но́ваго Ада́ма; се престо́л стра́шний; се Ма́ти Бо́жия Пречи́стая, Засту́пниця всіх нас, пою́щих Ю.
Сві́том благода́ті Бо́жиєй просвіще́нная, світи́льник ві́ри і́стинния во оте́чествії своє́м возжгла́ єси́, О́льго богому́драя, і о́браз подала́ єси́ отцю́ на́шему Влади́миру, і́мже і ми от тьми неві́денія к сві́ту Христо́ву приведо́хомся.
Сла́ва, і ни́ні, Богородичний:
Во тьмі беззако́ній су́щії і нечистото́ю гріхо́вною оскверне́ннії, Тя, Путеводи́тельницю к сві́ту невече́рнему і́мами; тім і мою́ окая́нную ду́шу к небе́сній чистоті́ возведи́ всеси́льним предста́тельством Твої́м, Ді́во Пречи́стая.
На хвалітніх стихири, глас 3:
Восхва́лим, о бра́тіє, Спа́са на́шего і Го́спода за превели́кая благодія́нія Єго́; Той бо, Человіколю́бець сий, в се́рдце прама́тере на́шея О́льги вложи́ огнь любве́ боже́ственния і по ней в землі́ на́шей яви́ сі́янія Своєго́ плоди́ пребога́тия; в князі́х на́ших к Ца́рствію го́рнему вожді́ неле́стния, во архієре́єх наста́вники му́дрия ко спасе́нію і во вся́ком ли́ці преподо́бних столпи́ ві́ри і благоче́стія, ї́хже моли́твами спаса́єть от сме́рти ду́ші на́ша. Двічі.
Воспо́йте Го́сподеві піснь но́ву, дубра́ви і до́ли землі́ на́шея, в па́м'ять наста́вниці на́шея, і воскли́кніте Бо́гу гла́сом ра́дованія, го́ри і хо́лми, і́дольськими же́ртвами дре́вле оскверни́вшіїся і поги́белі оте́ць на́ших служи́вшії, ни́ні же росо́ю благода́ті Творця́ своєго́ окропи́вшіїся, і кресто́м Си́на Єго́ осіне́ннії, і спокло́ншіїся с на́ми Спаса́ющему ду́ші на́ша.
По гріхо́м на́шим умно́жишася в нас безу́мнії, і́же не то́кмо глаго́лють в сердця́х свої́х "ність Бог", но і пропові́дують нам уче́нія поги́бельная і развраще́нная, малоду́шния от святи́я це́ркве отторга́ющая, оба́че от сих, моли́твами блаже́нния О́льги, да спасе́ть Госпо́дь ду́ші на́ша.
Сла́ва, глас 8:
О ма́ти на́ша возлю́бленная, рци нам, ка́ко благода́тію Ви́шняго вся ко́зні вра́жія препобіди́ла єси́, да і ми, тобо́ю науче́ннії, іску́сні яви́мся спаса́ти ду́ші на́ша.
І ни́ні, Богородичний:
Богоро́дице, Ма́ти Безневі́стная, Ти нам Прибі́жище і Си́ла, Ти єси́ упова́ніє на́ше і стіна́ неруши́мая, не отве́рзи нас от Твоєго́ лиця́, но моли́ Си́на Твоєго́ і Бо́га на́шего, да спасе́ть Тобо́ю ду́ші на́ша.
Велике славослов'я.
Блаженні від канону, пісні 3 і 6.
Прокимен, глас 8: Во всю зе́млю ізи́де віща́ніє їх, і в конці́ вселе́нния глаго́ли їх. Стих: Небеса́ пові́дають сла́ву Бо́жию, творе́ніє же руку́ Єго́ возвіща́єть твердь.
Апостол із Діянь святих апостолів, зачало 37.
Алилуя, глас 1: Іспові́дять небеса́ чудеса́ Твоя́, Го́споди, і́бо і́стину Твою́ в це́ркві святи́х. Стих: Бог прославля́єм в сові́ті святи́х.
Причасний: Нікто́же мо́жеть прийти́ ко Мні, а́ще не Оте́ць, посла́вий М'я, привлече́ть єго́, рече́ Госпо́дь.
О свята́я равноапо́стольная княги́не О́льго, первоуго́днице Ки́євськая і всея́ Руси́, те́плая о нас пред Бо́гом хода́тайце і моли́твеннице; к тебі́ прибіга́єм с ві́рою і мо́лимся с любо́вію: бу́ди нам ко бла́гу помо́щниця і споспі́шниця і, я́коже во вре́менній жи́зні тща́лася єси́ просвіти́ти пра́отці на́ша сві́том святи́я ві́ри і наста́вити їх твори́ти во́лю Госпо́дню, та́ко і ни́ні, в небе́сній пребива́ющи сві́тлості, благоприя́тними твої́ми к Бо́гу моли́твами вспомоществу́й нам в просвіще́нії ума́ і се́рдця на́шего сві́том Єва́нгелія Христо́ва, да преуспіва́єм в ві́рі, благоче́стії і любві́ Христо́ві. В нищеті́ і ско́рбі су́щия уті́ши, бі́дствующим пода́ждь ру́ку по́мощі, оби́димия і напа́ствуємия заступи́, заблу́дшия от пра́вия ві́ри і є́ресьми осліпле́нния вразуми́, і іспроси́ нам у Всеще́драго Бо́га вся блага́я і поле́зная жи́зні вре́менній і ві́чній, да та́ко богоуго́дні зді пожи́вше, сподо́бимся наслі́дія благ ві́чних в безконе́чнім Ца́рствії Христа́ Бо́га на́шего, Єму́же со Отце́м і Святи́м Ду́хом подоба́єть вся́кая сла́ва, честь і поклоне́ніє всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.
Блаже́н муж... 1-й антифон.
На Го́споди, воззва́х, стихири на 6, глас 4. Подібний: Я́ко до́бля:
Втори́й ти бил єси́ Константи́н, / сло́вом і ді́лом: / он во христия́нськоє вре́м'я роди́ся, / і мно́га лі́та во є́ллинстві сотвори́л єсть. / Ти же от варя́г роди́вся, / но возлюби́л єси́ возлюби́вшаго тя Христа́, / к Нему́же возше́л єси́ ра́дуяся. / Єго́же моля́ не преста́й о чту́щих па́м'ять твою́.
Весели́ться ві́чно сві́тло сія́ющи гора́ Сина́йськая, / Моїсе́йським освяти́вшися зако́ном, / Неви́димаго ви́дівши, / сві́тло же сія́я весели́ться і ра́дується / вели́кий град твой, Васи́ліє; / не я́ко во мра́ці, / но я́ко в Ду́сі Си́на со Отце́м ви́дя в себі́ сла́вима. / Єго́же моли́, / спасти́ і просвіти́ти ду́ші на́ша.
Я́коже оте́ць духо́вно, цар же чу́вственно, / жи́тельствущим в Ки́євстій Русі́ бил єси́, Васи́ліє; / і́стинний же пропові́датель, я́ко апо́стол Христо́в, / провозвісти́л єси́ спаси́тельноє Креще́ніє; / і тім сві́тло просвіти́в, освяти́л єси́ лю́ди твоя́ / во всіх страна́х ца́рствія твоєго́, блаже́нне.
Ко́рень правові́рія ти бил єси́, Васи́ліє, / напоє́н же Ду́хом Пресвяти́м, / возрасти́вий нам ві́тві богосажде́нния, / цвіт благоуха́нія істоча́ющия, / Бори́са чу́днаго і Глі́ба, ревни́теля благоче́стію, / кип'я́щия всім ві́рним оби́льно чудеси́. / С ни́ми же предстоя́ Христу́, / моли́ся спасти́ і просвіти́ти ду́ші на́ша.
Сла́ва, глас 8:
Прийді́те, стеце́мся всі / в честні́й па́м'яті отця́ / і наста́вника на́шего Влади́мира; / сей бо от варя́г роди́ся, / і возлю́би возлюби́вшаго єго́ Христа́, / к Нему́же взи́де ра́дуяся, / с прама́терію своє́ю Єле́ною; / вся бо лю́ди своя́ научи́ ві́ровати / і покланя́тися в Тро́йці Єди́ному Бо́гу, / і́доли же разруши́в, попра́; / і ізрасти́ нам своя́ честни́я лі́тораслі, / Рома́на і Дави́да. / Ті́мже і ми сві́тло ни́ні пі́сньми па́м'ять їх ві́рно чту́ще, / любо́вію пра́зднуєм; / да мо́ляться о нас ко Го́споду, / во́їнству же на́шему пода́ти побі́ди на пога́ния враги́, / і умири́ти весь мир, і спасти́ ду́ші на́ша.
І ни́ні, Богородичний: Цар небе́сний...
Вхід.
Прокимен дня. І три читання.
Ста Соломо́н пред лице́м же́ртвенника Госпо́дня, / пред всім собо́ром Ізра́їлевим, / і возді́в ру́ці свої́ на не́бо, і рече́: / Го́споди Бо́же Ізра́їлев, / ність Бог, я́коже Ти на небесі́ горі́, і на землі́ до́лі. / А́ще бо не́бо, і не́бо небесе́ не довлі́ють Тебі́, / ка́ко дом сей, єго́же созда́х і́мені Твоєму́? / Оба́че і при́зриши на моли́тву мою́, Го́споди Бо́же Ізра́їлев, / усли́шати моле́нія і моли́тву, є́юже раб Твой мо́литься пред Тобо́ю, к Тебі́ днесь. / Да бу́дуть о́чі Твої́ отве́рсти на дом сей день і нощ, / на мі́сто сіє́, о не́мже глаго́лал єси́: / бу́деть і́м'я Моє́ та́мо, є́же усли́шати моли́тву, / є́юже мо́литься раб Твой на мі́сті сем, во дні і но́щі. / І послу́шати мольби́ раба́ Твоєго́, і люде́й Твої́х Ізра́їля. / І єли́ка а́ще помо́ляться к Тебі́ на мі́сті сем, / і Ти усли́шиши на мі́сті жили́ща Твоєго́ на Небесі́, / і сотвори́ши, і ми́лостив бу́деши їм.
Да возра́дується душа́ моя́ о Го́споді, / облече́ бо м'я в ри́зу спасе́нія, і оде́ждею весе́лія оді́я м'я: / я́ко жениху́ возложи́ мні віне́ць, / я́ко неві́сту украси́ м'я красото́ю. / І я́ко земля́ растя́щая цвіт свой, / і я́ко вертогра́д сі́мена своя́ прозяба́єть, / та́ко возсія́єть Госпо́дь пра́вду, і ра́дость пред всі́ми язи́ки. / Сіо́на ра́ди не умо́лкну, і Ієрусали́ма ра́ди не попущу́, / до́ндеже у́бо ізи́деть я́ко світ пра́вда моя́, / спасе́ніє же моє́ я́ко свіща́ разжже́ться. / І у́зрять язи́ци пра́вду твою́, і всі ца́ріє зе́мстії сла́ву твою́, / і нареку́ться і́менем твої́м но́вим, є́же Госпо́дь імену́єть є. / І бу́деши віне́ць добро́ти в руці́ Госпо́дні, / і діади́ма ца́рствія в руці́ Бо́га твоєго́. / І ктому́ не нарече́шися оста́влен, / і земля́ твоя́ ктому́ не нарече́ться пуста́, / тебі́ бо нарече́ться во́ля моя́, і земля́ твоя́ вселе́нная, / я́ко благоволи́ть Госпо́дь в тебі́, і земля́ твоя́ насели́ться. / І я́ко живи́й ю́ноша с ді́вою, / та́ко поживу́ть си́нове твої́ с тобо́ю. / І бу́деть, і́мже о́бразом возвесели́ться жени́х о неві́сті, / та́ко возвесели́ться Госпо́дь о тебі́.
Світи́ся, світи́ся, Ієрусали́ме, / при́йде бо твой світ, / і сла́ва Госпо́дня на тебі́ возсія́. / Я́ко се тьма покри́єть зе́млю, і мрак на язи́ки, / на тебі́ же яви́ться Госпо́дь, і сла́ва Єго́ на тебі́ у́зриться. / І по́йдуть ца́ріє сві́том твої́м, / і язи́ци сві́тлостію восто́ка твоєго́. / Возведи́ о́крест о́чі твої́, і виждь со́бранная ча́да твоя́; / при́йдуть всі си́нове твої́ іздале́ча, і дще́рі твої́ на ра́міх во́змуться. / Тогда́ у́зриши, і возра́дуєшися, і убої́шися, / і ужа́снешися се́рдцем, єгда́ приложи́ть на тя бога́тство мо́ря, і язи́к, і люде́й. / І при́йдуть ті стада́ вельблу́д, / і покри́ють тя вельблу́ди Мадіа́мстії і Гефа́рстії, / всі от Сави́ при́йдуть, нося́ще тебі́ зла́то і лива́н, / принесу́ть тебі́ і ка́мень че́стен, і спасе́ніє от Го́спода благовістя́ть. / І вся о́вці Кида́рськія соберу́ться тебі́, і овні́ Навео́фстії при́йдуть тебі́, / і вознесу́ться прия́тная на же́ртвенник Мой, / і дом моли́тви Моєя́ просла́виться. / Кі́ї суть, і́же я́ко о́блаци лета́ють, і я́ко го́лубіє со птенці́ свої́ми? / Со Мно́ю єсть Сіо́н, Мене́ о́строві ожида́ша, / і кораблі́ Фарсі́йстії в пе́рвих, / є́же привести́ ча́да твоя́ іздале́ча, / і сребро́ і зла́то їх с ни́ми, за і́м'я Госпо́днє свято́є, / і за є́же Свято́му Ізра́їлеву сла́вну би́ти. / І сози́ждуть си́нове іноро́днії сті́ни твоя́, і ца́ріє їх предста́нуть тебі́; / за гнів бо Мой порази́х тя, і за ми́лость Мою́ возлюби́х тя. / І отве́рзуться врата́ твоя́, Ієрусали́ме, ви́ну день і нощ, і не затворя́ться, / є́же ввести́ к тебі́ си́лу язи́ков, і царі́ їх ведо́мия. / Язи́ци бо і ца́ріє, і́же тебі́ не порабо́тають, поги́бнуть, / і язи́ци запусті́нієм запусті́ють. / І сла́ва Лива́нова к тебі́ при́йдеть в кипари́сі / і пе́вкі і ке́дрі вку́пі, / просла́вити мі́сто свято́є Моє́, / і мі́сто ног Мої́х просла́влю. / І по́йдуть к тебі́ боя́щіїся, си́нове смири́вших тя, і прогні́вавших тя, / і покло́няться сліда́м ног твої́х всі прогні́вавшії тя, / і нарече́шися град Госпо́день Сіо́н Свята́го Ізра́їлева. / За є́же би́ти тебі́ оста́влену і возненави́діну, і не бі помога́яй тебі́; / і положу́ тя в ра́дость ві́чную, весе́ліє родо́м родо́в. / І іссе́ши млеко́ язи́ков, і бога́тство царе́й сні́си, / і разумі́єши, я́ко Аз Госпо́дь спаса́яй тя, / і ізбавля́яй тя Бог Ізра́їлев.
На літії стихира храму, потім святого. Глас 2:
Днесь возсія́ благочести́ваго кня́зя Влади́мира па́м'ять, / я́ко ми́ро ізлія́нноє; / Христа́ бо возлюби́в, і́доли преоби́дів / це́ркві Распе́ншемуся нас ра́ди на землі́ воздви́же, / і на Небесі́х прия́т Ца́рство і віне́ць.
Сла́ва, глас 6:
Прийді́те, стеце́мся всі ві́рно / к честні́й па́м'яті отця́ / і наста́вника на́шего Васи́лія; / сей бо, отне́ліже рожде́н бисть, / возлюби́ возлю́бльшаго ї Христа́; / к Нему́же і взи́де ра́дуяся с прама́терію Єле́ною. / Тім і ми любе́зно пра́зднуєм / моля́щеся, моли́тися о нас ко Го́споду, / умири́ти мир і спасти́ ду́ші на́ша.
І ни́ні, Богородичний: Творе́ць і Ізба́витель...
На стиховні стихири, глас 8.
Подібний: О пресла́внаго чудесе́!
О пресла́внаго чудесе́! / Велича́вий ра́зум погубля́ється днесь, / і рида́ють вся лука́вая во́їнства, / ви́дяще ві́тв су́щу вседи́чну, / си́лою Бо́жиєю богонасажде́нну, і прославля́єму, / і сві́тло вінчава́єму от Бо́га, / вели́каго Васи́лія, / на́шего ві́рнаго нача́льника.
Стих: Вознесо́х ізбра́ннаго / от люде́й Мої́х.
Ди́вная чуде́с пучи́на, / жестосе́рдія бо ра́зумом, / і́же вотще́ шата́хуся, / от лиця́ днесь Васи́лієва, / веселя́ться в честні́й Це́ркві; / і ца́рствуєть Христо́с Бог, / обрі́т єго́, я́ко Па́вла пре́жде, / і поста́ви кня́зя ві́рна на землі́ Своє́й, / просвіти́вшаго лю́ди своя́ честни́м Креще́нієм.
Стих: Єле́єм святи́м Мої́м / пома́зах єго́.
Ра́дуйся, Ки́євськия Руси́ похвало́; / ра́дуйся, ві́рним прави́телю; / ра́дуйся, боже́ственний Влади́мире, нача́льниче наш; / ра́дуйся, ві́ри забра́ло; / ра́дуйся, чу́до чудесе́м пресла́вноє / і притека́ющим приста́нище ти́хоє; / ра́дуйся, всесвяти́й ка́меню ві́ри, / і моле́бниче о пою́щих тя, / і велича́ющих ві́рно.
Сла́ва, глас 8:
Нача́льника благоче́стія / і пропові́дника ві́ри, / і по всей Русі́ князе́й верхо́внаго, / днесь собо́ри правосла́внії соше́дшеся / восхва́лим вели́каго Влади́мира, / апо́столом ра́внаго, / хвала́ми і пі́сньми духо́вними вінча́єм єго́, глаго́люще: / ра́дуйся, Христо́в во́їне прехра́брий, / я́ко томи́теля врага́ до конця́ погуби́в / і нас от ле́сти єго́ ізба́вив, / приве́л єси́ Царю́ Христу́ Бо́гу; / но, о преблаже́нне і всехва́льне, / мир моли́ пода́ти во́їнству Украї́нському, / і на пога́ния побі́ди, / Це́ркві благостоя́ніє / і душа́м на́шим ве́лію ми́лость.
І ни́ні, Богородичний: Влади́чице, прийми́ моли́тви раб Твої́х...
Після благословення хлібів,
Тропар, глас 4:
Уподо́бился єси́ купцю́, і́щущему до́браго би́сера, / славнодержа́вний Влади́мире, / на висоті́ стола́ сідя́ ма́тере градо́в, богоспаса́ємаго Ки́єва; / іспиту́я же і посила́я к ца́рському гра́ду уві́діти правосла́вную ві́ру, / і обрі́л єси́ безці́нний би́сер Христа́, / ізбра́вшаго тя, я́ко втора́го Па́вла, / і оттря́сшаго сліпоту́ во святі́й купі́лі / душе́вную, вку́пі і тіле́сную; / ті́мже пра́зднуєм твоє́ успе́ніє / лю́діє твої́ су́ще. / Моли́ спасти́ся держа́ви твоєя́ нача́льником і мно́жеству владо́мих.
На Бог Госпо́дь, тропар двічі:
І Богородичний: Є́же от ві́ка утає́нноє...
Після 1-го стихослов'я сідальний, глас 1:
Я́ко нача́льнику і ко́реню ві́ри, і і́долов разруши́телю, / блаже́нне кня́же, равноапо́стольне Влади́мире, вопіє́м ті: / моли́ Христа́ Бо́га гріхо́в оставле́ніє дарова́ти / пра́зднующим любо́вію святу́ю па́м'ять твою́.
Сла́ва, і ни́ні, Богородичний:
Наста́ви нас на путь покая́нія, укло́ншияся при́сно к безпу́тієм зол, / і Преблага́го прогні́вавшия Го́спода, / Неіскусобра́чная благослове́нная Марі́є, прибі́жище отча́янних челові́ков, / Бо́жиє жили́ще.
Після 2-го стихослов'я сідальний, глас 8:
Научи́вся неізрече́нною от Бо́га ви́шнею му́дростію, / бога́тно к ра́зуму ві́ри Єго́ дости́гл єси́, і к добро́ті Єго́ ско́ро прите́кл єси́. / Ті́мже із'ясни́л єси́ у́мния твоя́ о́чі, / к ра́зуму возве́л єси́ благоче́стія ві́ри. / Того́ ра́ди пра́зднующе глаго́лем: / благослове́н Бог, просвіти́вий сві́том разу́мним се́рдце твоє́, / світи́льниче сві́тлий Васи́ліє, / моли́ Христа́ Бо́га гріхо́в оставле́ніє дарова́ти / чту́щим любо́вію святу́ю па́м'ять твою́.
Сла́ва, і ни́ні, Богородичний:
Гріхо́вний мрак покрива́єть м'я, і сту́дная моя́ діла́ без воздержа́нія ви́ну, / і со́вістноє томле́ніє непреста́нно му́чить м'я; / уви́ мні, гді у́бо ни́ні скри́юся? / К кому́ ли прите́к па́ки обря́щу по́мощ? / То́кмо к Тебі́, Богома́тері, припа́даю, і молю́ся Ті: / на вся́коє вре́м'я моли́ спасти́ся душа́м на́шим.
Полієлей і величання:
Велича́єм тя, / святи́й равноапо́стольний кня́же Влади́мире, / і чтем святу́ю па́м'ять твою́, / і́доли попра́вшаго / і Русь святи́м Креще́нієм просвіти́вшаго.
Вибраний псалом:
1. Блаже́н муж боя́йся Го́спода: 2. В за́повідех Єго́ восхо́щеть зіло́. 1. Сла́ва і бога́тство в дому́ єго́. 2. І пра́вда єго́ пребива́єть в вік ві́ка. 1. В па́м'ять ві́чную бу́деть пра́ведник. 2. Пра́ведник я́ко фі́нікс процвіте́ть, я́ко кедр, і́же в Лива́ні, умно́житься. 1. Возвесели́ться пра́ведник о Го́споді, і упова́єть на Него́. 2. Се устна́м мої́м не возбраню́, Го́споди. 1. Ти разумі́л єси́ пра́вду мою́ і і́стину мою́: 2. І язи́к мой поучи́ться пра́вді Твоє́й, весь день хвалі́ Твоє́й. 1. Світ возсія́ пра́веднику, і пра́вим се́рдцем весе́ліє. 2. Род пра́вих благослови́ться. 1. Сла́вою і че́стію вінча́л єси́ єго́. 2. Я́ко Ти благослови́ши пра́ведника, Го́споди. 1. Я́ко ору́жієм благоволе́нія вінча́л єси́ нас. 2. В ни́хже посіти́ нас Восто́к с висоти́; 1. Яви́тися во тьмі і сі́ні сме́ртній сідя́щим; 2. Напра́вити но́ги на́ша на путь ми́рен.
Сла́ва, і ни́ні: Аллилу́я [тричі].
Після полієлею сідальний, глас 4:
Ско́роє і тве́рдоє стяжа́л єси́ тща́ніє ко і́стинній ві́рі Христо́ві / і обрі́т купі́ль богоми́сленную і духо́вную, ско́ро прите́кл єси́ любо́вію, / скве́рну прегріше́ній очи́стив, лю́ди твоя́ освяти́л єси́; / моли́ся Христу́ Бо́гу спасти́ся душа́м на́шим.
Сла́ва:
Ско́ро предвари́, кня́же, ві́рних наста́вниче; / вразі́ бо ху́лять і претя́ть нам, Христо́в уго́дниче, / погуби́ ві́рою твоє́ю борю́щияся с на́ми, / да нави́кнуть і ті́ї сла́вити твою́ па́м'ять; / нас же, пою́щих тя, спаса́й от вся́каго гні́ва.
І ни́ні, Богородичний:
Сло́во О́тчеє, Христа́ Бо́га на́шего, / от Тебе́ воплоти́вшагося, позна́хом, Богоро́дице Ді́во, / єди́на Чи́стая, єди́на Благослове́нная; / тім непреста́нно Тя воспіва́юще велича́єм.
Потім степенні, 1-й антифон 4-го гласу.
Прокимен, глас 4: Вознесо́х ізбра́ннаго / от люде́й Мої́х. Стих: І́бо рука́ Моя́ засту́пить єго́. Вся́коє диха́ніє...
Євангеліє від Іоана, зачало 36.
Після 50-го псалма стихира, глас 8:
Апо́столом ревни́теля Влади́мира, / преблаже́ннаго отця́ і учи́теля, соше́дшеся, восхва́лим, / і́мже Христа́ Бо́га позна́хом / і, от тьми к сві́ту приближа́ющеся, / о́чі і се́рдця просвіща́єм, / в па́м'ять єго́ ликовству́юще, ку́пно веселі́мся, / обрі́тше єго́ вожда́ правові́рна в Ца́рствіє Небе́сноє.
Перший канон, глас 8, з ірмосом на 8.
І 6-го гласу на 6. Канон, глас 8.
Ірмос: Посі́ченний несіко́маго пресіче́, / і ви́ді со́лнце зе́млю, ю́же не ви́ді, / лю́таго врага́ вода́ потопи́, / і непроходи́моє про́йде Ізра́їль, / піснь же воспіва́шеся: / Го́сподеві пої́м, сла́вно бо просла́вися.
Собезнача́льноє Сло́во Бо́жиє, І́же дре́вле чети́рем стихі́ям Творе́ць / і ті́ми весь мир сотвори́вий, св'я́занную страстьми́ ду́шу мою́ разріши́, / я́ко да воспою́, лику́я, сла́внаго кня́зя Васи́лія.
От виспр соше́д, Влади́ко, невеще́ственно на духо́вную го́ру, / сви́ше прося́щим от Тебе́ оби́льну сві́тлость душа́м посли́ / достодо́лжно похвали́ти чу́днаго кня́зя Васи́лія.
Богородичний: Ма́терем і ді́вам похвала́ Ти, Влади́чице, / ро́ждшая Жизнь, Творця́ ми́рові, ма́терських же болі́зней не ощути́ла єси́, / но Ма́ти у́бо і Ді́ва пребила́ єси́. / Ті́мже хва́ляще Тя, ра́дуйся, вопіє́м Ті.
Інший канон. Глас 6.
Пісня 1.
Ірмос: Я́ко по су́ху, пішеше́ствовав Ізра́їль / по бе́здні стопа́ми, / гони́теля фарао́на / ви́дя потопля́єма, / Бо́гу побі́дную піснь пої́м, вопія́ше.
Прийді́те, ві́рнії, піснь духо́вную возопіє́м і просла́вим Христа́, / І́же сві́тло просла́вил єсть честна́го Влади́мира, вели́каго кня́зя.
І́же сі́м'я сі́ющему да́руя, / Ти і мні да́руй сло́во, Да́телю благи́х, / разріша́я мі соу́з язи́ка, і обнови́, Спа́се, к славословле́нію ві́рно.
І́же во́лею, а не ну́ждею, к Тебі́ всіх призива́єши, / я́коже дре́вле Моїсе́я і Іса́ю; / та́кожде і ни́ні в се́рдці возгласи́л єси́ ві́рнаго і достохва́льнаго кня́зя.
Богородичний: Укра́шена добро́тою доброді́телей, Богома́ти Чи́стая, / Бо́га І́стиннаго зачала́ єси́, / нас боже́ственними доброді́тельми просвіти́вшаго.
Катавасія: Отве́рзу уста́ моя́...
Ірмос: Утверди́ся се́рдце моє́ во Го́споді, / вознесе́ся рог мой в Бо́зі моє́м, / разшири́шася на враги́ моя́ уста́ моя́, / возвесели́хся о спасе́нії Твоє́м.
Я́ко труба́ богогла́сная возгласи́ язи́к твой, блаже́нне, духо́вний, / провозглаша́ющ всім конце́м Руси́ Христо́во правові́рноє Креще́ніє, / і́мже просвіще́н бив, мир весь просвіти́л єси́.
Сія́єть днесь, Васи́ліє, пресла́вная па́м'ять твоя́, / ю́же пра́зднують Христоімени́тії лю́діє, / тебе́ похваля́я, своєго́ пра́отця, / ї́хже к сві́ту разу́мному приве́л єси́.
Богородичний: Сінь зако́на пре́йде рождество́м Твої́м, Богоро́дице, благода́ті прише́дши, / О́тчу Сло́ву, Христу́ Бо́гу на́шему; / Єго́же позна́в, сла́вний князь Це́рков Твою́ сві́тло украси́л єсть.
Інший.
Ірмос: Ність свят, / я́коже Ти, Го́споди Бо́же мой, / вознеси́й рог ві́рних Твої́х, Бла́же, / і утверди́вий нас на ка́мені / іспові́данія Твоєго́.
І́же Па́вла просвіти́вий і ізбра́нна сотвори́вий, / та́ко і Васи́лія ни́ні, отця́ на́шего, очни́й неду́г отто́ргнул єси́, Ми́лостиве, / Твої́м Креще́нієм.
Константи́на ві́рнаго подо́бник яви́лся єси́, Христа́ в се́рдці твоє́м приі́м, / і Єго́ за́повідем, я́коже оте́ць, всю Русь от Ки́єва научи́л єси́.
Боже́ственною си́лою ти, возмога́я, безбо́жнаго Перу́на, ку́чу бісо́вськую сокруши́л єси́ / і, ко о́паши ко́нстій того́ прив'яза́в, / повелі́л єси́ во́їном разби́ти і́дола.
Богородичний: Сінь святу́ю обрі́т, Марі́ю Ді́ву, / Бо́жий сосу́д, Влади́мир, князь вели́кий, апо́стола Па́вла ревни́тель, / сей це́рков боже́ственную в Тоя́ і́м'я воздви́гл єсть.
Інший кондак, глас 4:
Оте́чеську пре́лесть і́доли, я́ко су́єтні отве́рг, / Христа́, всіх І́стиннаго Бо́га, Царя́ і Благода́теля, позна́л єси́. / Ті́мже і лю́ди, ізря́дни Тому́, святи́м Креще́нієм просвіти́л єси́, / пресла́вне Влади́мире. / Сего́ ра́ди почита́єм тя, / я́ко Тро́йці служи́теля, / Христа́ моли́ дарова́ти нам ве́лію ми́лость.
Інший ікос:
І́же от тьми нече́стія уклони́лся єси́, / і невече́рняго сія́нія Христа́ дости́гл єси́, / отню́дуже і омраче́нния безбо́жієм боже́ственною любве́ ба́нею освяти́л єси́, / Тро́йцю сла́вити во Єди́ном Божестві́ пресві́тло научи́л єси́, всеблаже́нне Влади́мире. / Но я́ко імі́я дерзнове́ніє к Бо́гу, / многообра́зних зол ізба́витися нам Христа́ моли́ / і дарова́ти нам ве́лію ми́лость.
Сідален, глас 2:
В моли́твах бдяй при́сно ра́достною душе́ю, Васи́ліє, / того́ ра́ди поче́рпл єси́ Ду́ха прему́дрости от істо́чника, сходя́щаго сви́ше. / Тім ві́рою просія́в, я́ко со́лнце, моля́ся Христу́ непреста́нно, / ускори́, ще́дрий, і потщи́ся спасти́ от прегріше́ній мир.
Сла́ва, і ни́ні, Богородичний:
Богоро́дице Безневі́стная Чи́стая, я́же без сі́мене ро́ждшая всіх Влади́ку, / Того́ со а́нгели моли́ ізба́витися нам от вся́каго недоумі́нія / і да́ти умиле́ніє і світ душа́м на́шим, / і согріше́ній очище́ніє, я́же єди́на вско́рі заступа́ющи.
Ірмос: Проро́к Авваку́м у́мнима очи́ма / прови́ді, Го́споди, прише́ствіє Твоє́, / тім і вопія́ше: / от ю́га при́йдеть Бог. / Сла́ва си́лі Твоє́й, сла́ва снизхожде́нію Твоєму́.
Сві́тло бисть і сла́дко по о́блаці, і́мже покрива́шеся небе́сноє со́лнце; / весела́ же і ра́достна весна́ по зи́мній ско́рбі; / ти же по о́блаці і́дольськаго мра́ка / Креще́нієм, я́ко со́лнце сві́тлоє, возсія́л єси́ нам, Васи́ліє.
Па́вел фарисе́й к Дама́ску гряди́й, / ма́лим блеща́нієм вели́каго сві́та осліпле́н, Креще́нієм же просвіти́ся: / єму́же ти подо́бник бил єси́, сла́вне, / Корсу́ня доше́л очни́й мрак отгна́л єси́.
Богородичний: Ти яви́лася єси́, Ді́во, ко́рень ненапоє́н, прозяба́я отпуще́ніє, / плод світоно́сний ро́ждши Христа́ Бо́га на́шего: / дря́хлующую страстьми́ ду́шу мою́ просвіти́, / і іспроси́ гріхо́в оставле́ніє.
Інший.
Ірмос: Христо́с моя́ си́ла, / Бог і Госпо́дь, / честна́я Це́рков / боголі́пно поє́ть, взива́ющи, / от сми́сла чи́ста о Го́споді пра́зднующи.
Чу́до стра́шноє і пресла́вноє і неізглаго́ланноє соверша́єть Влади́ка Христо́с: / обновля́єть бо боже́ственним Креще́нієм от Ки́єва всю зе́млю Ру́си, / і просвіща́єть кня́зя Васи́лія.
Сві́тло прийді́те, і достолі́пно возгласі́те, / Христоімени́тії, ко отцю́ на́шему Влади́миру, / і па́м'ять єго́ ві́рно всі да пра́зднуєм сві́тло.
О́тчеє нече́стіє отгна́л єси́, / всечестни́я же твоєя́ прама́тере правові́рную ві́ру возлюби́л єси́, / ра́вне апо́столом Христо́вим кня́же, вели́кий Влади́мире.
Богородичний: Я́ко двер приводя́щую к боже́ственному вхо́ду рая́ сві́тлаго, / я́ко ми́сленноє мі́сто свяще́нія, / я́ко добро́ту Іа́ковлю, Ді́ву ублажа́єм.
Ірмос: Го́споди Бо́же наш, мир даждь нам, / Го́споди Бо́же наш, стяжи́ ни, / Го́споди, ра́зві Тебе́, іно́го не ві́ми, / і́м'я Твоє́ імену́єм.
Ра́дуйся і красу́йся ду́хом, всея́ Руси́ царю́ Васи́ліє, / ізря́дния бо ві́тві богоса́дния ко Христу́ прине́сл єси́, / богоізря́дний твой плод, Бори́са сла́внаго, і Глі́ба благочести́ваго; / с ни́миже, предстоя́ Христу́, о нас моли́ся.
Ди́вний прорече́ Іса́я на Ієрусали́м: / бу́деть я́ві гора́ Госпо́дня, і дом на верх гор. / Пра́ведні же на тебі́ разумі́хом благода́ть Ду́ха; / дом бо Влади́ці созда́л єси́ на версі́х гор.
Богородичний: Пропові́дуєть о Тебі́ чу́дний Іса́я Ду́хом, / Ді́вою хотя́щу роди́ти Христа́ без сі́мене; / Дави́д же, Твой пра́дід, ди́вно провозвісти́ Твоя́ вели́чествія: / спасе́ бо нас, я́ко Ми́лостив.
Інший.
Ірмос: Бо́жиїм сві́том Твої́м, Бла́же, / у́тренюющих Ті ду́ші любо́вію озари́, молю́ся, / Тя ві́діти, Сло́ве Бо́жий, / І́стиннаго Бо́га, / от мра́ка гріхо́внаго взива́юща.
Днесь а́нгели Бо́жії ра́дуються сві́тло на небесі́х в па́м'ять твою́ святу́ю; / спасл бо єси́ нас от вся́каго лука́вства, / і жертв бісо́вських лю́ди мно́гі ізба́вил єси́, і Русь всю.
Рида́єть бісо́вськоє мно́жество і те́мноє собо́рище, / ви́дяще на землі́ попира́єми і́доли, і́же на поги́бель воздви́женния челові́ком; / ї́хже Бо́жиїм повелі́нієм, Васи́ліє, сокруши́л єси́.
Ра́дуйся і весели́ся, ра́бе Христо́в, / кня́же вели́кий і му́дрий, моле́бниче о душа́х на́ших; / тобо́ю бо ми всі ізба́влені єсьми́ бісо́вськия ле́сти. / Ті́мже ра́дуйся, вопіє́м ті.
Богородичний: Чистото́ю сія́ющи іздале́ча, / боже́ственноє угото́ваніє Влади́чне, Всепі́тая, би́вши; / Ти бо єди́на показа́лася єси́ Ма́ти су́щи Бо́гу, / і рука́ми, я́ко младе́нця, Того́ носи́вши.
Ірмос: Я́ко во́ди морські́я, Человіколю́бче, / волна́ми жите́йськими обурева́юся. / Ті́мже, я́ко Іо́на, та́ко вопію́ Ті: / возведи́ от тлі живо́т мой, Благоутро́бне Го́споди.
Благоче́стія ревни́тель сла́внаго царя́ Константи́на ти бил єси́, Васи́ліє, / просвіти́вшаго Креще́нієм е́ллинський род; / ти же духо́вною ба́нею лю́ди твоя́ пресві́тло обнови́л єси́.
Ослади́в любо́вію Христо́вою ду́шу, і разу́мния приє́м крилі́, / прелеті́л єси́ і́дольський мрак, і разгна́л єси́ тьму злові́рія, блаже́нне, / всели́вся в черто́г Спа́са всіх Бо́га.
Богородичний: Благоду́шствуєть це́рков Ки́євськая днесь, і правові́рних собо́ри, / в па́м'ять пресві́тлую Васи́лія, ублажа́юще Твоє́ безсі́менноє рождество́, Ді́во, / і прилі́жно Си́ну Твоєму́ моля́щеся зову́ть: / Тя велича́єм.
Інший.
Ірмос: Жите́йськоє мо́ре / воздвиза́ємоє зря напа́стей бу́рею, / к ти́хому приста́нищу Твоєму́ прите́к, вопію́ Ті: / возведи́ от тлі живо́т мой, / Многоми́лостиве.
Си́лою Бо́жиєю попра́н єсть сатана́ душегу́бець, і ле́стния єго́ же́ртви; / побі́дника бо яви́л нам єсть Христо́с, Васи́лія ві́рнаго кня́зя, / сокруши́ти і поврещи́ того́ под но́ги на́ша.
Спасе́ пре́жде Госпо́дь руко́ю Моїсе́йовою Ізра́їля от рабо́ти; / То́йже і ни́ні руко́ю Васи́лія, ві́рнаго кня́зя, / всіх нас от ле́сти і́дольськия спасл єсть.
Досто́йно ті взива́єм і вопіє́м всі: / ра́дуйся, всече́стне преблаже́нне, тя бо ізба́вителя с Бо́гом, Васи́ліє, і́мами. / Не пре́зри рабо́в твої́х, но при́сно сохраня́й нас.
Богородичний: Обріто́хом, Пречи́стая, Тобо́ю спасе́ніє, Ді́во Препі́тая; / Єго́же жела́ють а́нгели на небесі́х ви́діти, / Сей ни́ні ви́диться в ні́дріх Твої́х младе́нець, Бог наш.
Кондак, глас 8:
Подо́бствовав вели́кому апо́столу Па́влу в сіди́нах, всесла́вне Влади́мире, / вся, я́ко младе́нчеськая, мудрова́нія, я́же о і́доліх тща́нія оста́вль, / я́ко муж соверше́нний, украси́лся єси́ боже́ственнаго Креще́нія багряни́цею; / і ни́ні Спа́су Христу́ в весе́лії предстоя́, / моли́ спасти́ся держа́ви твоєя́ нача́льником, і мно́жеству владо́мих.
Ікос: Просвіти́вий дре́вле Ізра́їля Моїсе́йським зако́ном, / просвіти́л же єси́ мир явле́нієм Твоєго́ прише́ствія, Христе́ Бо́же, / богогла́сния Твоя́ ученики́ посла́л єси́ пропові́дати по страна́м, / є́же от Ді́ви безсі́менноє рождество́ Твоє́: / і тім повелі́л єси́ крести́ти, во і́м'я Отця́ і Си́на і Свята́го Ду́ха. / Обветша́вшу же ви́дя Русь Ки́євськую гріхо́м, / Дух Твой посла́л єси́, в кріпкоразу́мнаго ду́шу сла́внаго Влади́мира, / позна́ти Тебе́ Єди́наго от Тро́йці Христа́ Бо́га, / і Твої́м Креще́нієм просвіти́ти ізбра́нния Твоя́, / і от Тебе́ поруче́нния єму́ лю́ди, і привести́ к Тебі́ ві́рою вопію́щия: / ізба́ви Твоє́ достоя́ніє от сопроти́вних пога́н, / нача́льники держа́ви Твоєя́, і мно́жество владо́мих.
Ірмос: Халде́йськия пе́щі / всепа́губную си́лу угаси́вше, / о́бразом а́нгела снизше́дшаго, / Зижди́телю ю́ноші взива́ху: / благослове́н єси́ і хва́льний, Бо́же оте́ць на́ших.
Пра́отчі богоістка́нния м'я ри́зи враг душегу́бець обнажи́л єсть: / Ісу́с же безнача́льний явле́йся пло́тію, очи́стив водо́ю Ду́ха, па́ки мні подаде́ ю, / Єго́же позна́в, сла́вне Влади́мире, весели́шися вопія́: / благослове́н Бог оте́ць на́ших.
Моїсе́йський сохрани́в зако́н, Даниї́л боговиді́нія сподо́бися; / пра́отечеськія же ти попра́в і́доли, / не я́ко во мра́ці, но в бо́льшей сла́ві, разу́мно узрі́л єси́ Христа́ со Отце́м і Ду́хом, / Креще́нієм же просвіще́н, весели́шися вопія́: / благослове́н Бог оте́ць на́ших.
Богородичний: Боже́ственния обнажи́ оде́жди, враг прельсти́в первозда́ннаго пра́діда Твоєго́, Ді́во, / із боку́ же Твоє́ю чи́стою і неіскусобра́чною прише́д, Спас сла́дкий мой Ісу́с; / на Него́же поте́к а́ки на Ада́ма, но о Бо́га образи́ся, і сокруши́ся лю́ті. / Ми же Си́ну Твоєму́ зове́м: / благослове́н Бог оте́ць на́ших.
Інший.
Ірмос: Росода́тельну у́бо пещ / соді́ла а́нгел / преподо́бним отроко́м, / Халде́ї же опаля́ющеє / велі́ніє Бо́жиє мучи́теля увіща́ вопи́ти: / благослове́н єси́, Бо́же оте́ць на́ших.
Єле́ни ти но́вия любо́вію ізвісти́лся єси́, внук бив преблаже́нния О́льги: / Константи́н же Вели́кий но́вий яви́лся єси́, Христу́, Васи́ліє, вопія́: / благослове́н єси́, Бо́же оте́ць на́ших.
Лю́тий льстець двиза́шеся на христия́ни воєва́ти: / Превели́кий же Госпо́дь в Корсу́ні тя просвіща́єть, / і Креще́нію Боже́ственному сподобля́єть, / і Ца́рствіє Небе́сноє тебі́ дарова́л єсть.
Обветша́вшую лесть бісо́вськую прогна́л єси́, я́ко вели́кий Христо́в учени́к, / обнови́в просвіти́л єси́ всіх нас, вопи́ти Го́сподеві немо́лчно: / благослове́н Бог оте́ць на́ших.
Богородичний: От родо́в Тя всіх ізбра́л єсть Бог преві́чний пре́жде вік, / і в послі́днія дні плоть приє́м от Тебе́, / соверше́н вку́пі яви́ся Бог і челові́к, Присноді́во.
Ірмос: Покрива́яй вода́ми преви́спренняя Своя́, / полага́яй мо́рю преді́л песо́к, / і содержа́й вся, / Тя поє́ть со́лнце, Тя сла́вить луна́, / Тебі́ прино́сить піснь вся твар, / я́ко Соді́телю всіх во ві́ки.
Род пра́ведних благослови́ться, боже́ственния віща́ша уста́, є́же на тебі́ сби́стся, блаже́нне: / сі́м'я бо святолі́пноє і богоізбра́нноє прине́сл єси́ Христу́, / непобіди́мия му́ченики, ї́миже просвіти́л єси́ всю Русь. / Ї́хже похваля́юще с тобо́ю, превозно́сим Христа́ во ві́ки.
Ма́ти всіх градо́в воі́стину, ца́рства твоєго́ град яви́ся Ки́єв, / в не́мже Христо́с пре́жде со Отце́м і Ду́хом просла́вися, / твоє́ю прама́терію і тобо́ю, блаже́нне: / іді́же му́жественноє твоє́ ті́ло лежи́ть сві́тло в це́ркві Влади́чиці: / ми же лю́діє твої́ хва́ляще поє́м Христа́ во ві́ки.
Богородичний: Безнача́льноє сія́ніє і Сло́во О́тчеє, пропові́даша нело́жно проро́честії гла́си, / із Тебе́ хотя́щаго без тлі роди́тися Емману́їла, / Бо́га же і челові́ка, крі́пкоє язи́ков ча́яніє: / Єму́же, я́ко Ма́ти, моли́ся спасти́ся нам.
Інший.
Ірмос: Із пла́мене преподо́бним ро́су істочи́л єси́, / і пра́веднаго же́ртву водо́ю попали́л єси́: / вся бо твори́ши, Христе́, то́кмо є́же хоті́ти, / Тя превозно́сим во вся ві́ки.
От безду́шних і́долов всіх нас ізба́вил єси́, / ко Христу́ же Бо́гу приве́л єси́, о́тче, ві́рних князе́й, / наказа́теля стад твої́х, Христа́ пою́щих во ві́ки.
Константи́н но́вий ти ізвісти́лся єси́ по всей Руси́, от Ки́єва положи́в нача́ло, блаже́нне Васи́ліє: / ти бо і́м'я Христо́во із'ясни́л єси́, / Єго́же превозно́сим во ві́ки.
Царю́ ві́чному ни́ні ти предстої́ши, і десни́цею Єго́ вінча́н єси́: / моли́ся Єму́ за недосто́йния раби́ твоя́, / я́ко да поє́м Єго́, і превозно́сим во ві́ки.
Богородичний: О́блак Сло́ва Ти єси́, препі́тая, і свіща́ со́лнечная, / колесни́ця многоці́нная, діви́чеськоє возвише́ніє, горо́ ту́чная і усире́нная, / пребива́єши Пречи́стая Ді́во Господоімени́тая.
Ірмос: Ужасе́ся о сем не́бо, / і землі́ удиви́шася конці́, / я́ко Бог яви́ся челові́ком пло́тськи, / і чре́во Твоє́ бисть простра́ннійшеє небе́с. / Тім Тя, Богоро́дицю, / а́нгелов і челові́к чинонача́лія велича́ють.
Дави́д обрі́теся пре́жде Ізра́їлю держа́вний цар і лю́ди спасе́, / бо́ги іноязи́чния низложи́в, Ду́хом Бо́жия Си́на пропові́да. / Ти же в Тро́йці позна́л єси́ Бо́га, блаже́нне Васи́ліє, Єго́же велича́єм.
Да торжеству́ють днесь ве́село па́м'ять твою́, / святолі́пно в це́ркві Бо́жия Ма́тере, богоізбра́ннії лю́діє, ю́же любе́зно украси́л єси́, / в па́м'ять ві́чную твоєго́ преставле́нія, не́бо земно́є, / в не́мже почива́я, ожида́єши всестра́шния труби́ арха́нгелови, блаже́нне. / Тім тя при́сно велича́єм.
Богородичний: Ду́хом Боже́ственним распала́ємі всі ро́ди, любо́вію блажи́м Тя, Богоро́дице: / Ти бо кля́тву прама́тере разруши́ла єси́. / Прилі́жно же поє́м Бо́жия Сло́ва, / Того́ бо неопа́льно во чре́ві Твоє́м приє́мши, родила́ єси́ пло́тію. / К Нему́же моли́ся / ізба́витися ві́рному Твоєму́ ста́ду от вся́кия ну́жди і печа́лі.
Інший.
Ірмос: Бо́га / челові́ком не возмо́жно ви́діти, / на Него́же не смі́ють чи́ни а́нгельстії взира́ти; / Тобо́ю бо, Всечи́стая, яви́ся челові́ком / Сло́во воплоще́нно. / Єго́же велича́юще, / с небе́сними во́ї, Тя ублажа́єм.
Сла́док, я́коже фі́нікс висо́к ізраща́єм, / і цвіт творя́ ма́сличний, ві́тві многопло́дния, / ти бива́єши ви́нноє ізраще́ніє, ки́сті дві созрі́ли му́ченики принося́, / Рома́на і Дави́да честни́я.
Ли́ци князе́й ни́ні благоро́дних предстоя́ть, / от тебе́ благоче́стіє нося́ще, с людьми́ ві́рними хва́ляще тя: / наста́вниче і ско́рий засту́пниче, помина́й всіх нас, / я́ко да в ми́рі тобо́ю живо́т обря́щем.
Наслі́дници Ки́євськия Руси́, прийді́те, сни́дітеся в честні́й це́ркві Влади́мира свята́го, / нарече́ннаго Васи́лія, преблаже́ннаго вели́каго кня́зя, уго́дника Христо́ва пресла́внаго, / і приймі́те живо́т і спасе́ніє, благода́ть і ве́лію ми́лость.
Богородичний: Бо́га, Ді́во, Ти родила́ єси́ на землі́, / во пло́ті соєдине́ніє бисть безпло́тноє, / во єди́ной Іпоста́сі, і во двою́ єстеству́: / да спасе́ть всіх нас, кла́няющихся ві́рно, я́ко Богоро́диці Пречи́стій.
Подібний: Жени́ усли́шіте...
Світи́льници, просвіти́вше вселе́нную всю благоче́стієм і ві́рою, / ви яви́стеся воі́стину, боговінча́нне Влади́мире, с прама́терію Єле́ною сла́вною. / Вас возлюби́вшаго Христа́ і ми славосло́вим, ди́внаго во святи́х.
Сла́ва:
В Ки́євськой Русі́ днесь учи́тель яви́ся, Христо́ву Правосла́вную ві́ру возлюби́в, / із'я́т лю́ди своя́ от тьми неві́дінія і приведе́ ко сві́ту богоразу́мія. / Сего́ ра́ди показа́ся наста́вник і нача́льник Бо́жия благода́ті.
І ни́ні, Богородичний:
Во двою́ во́лю і єстеству́, Пренепоро́чная, / во єди́ной же Іпоста́сі ражда́єши Бо́га неізрече́нно, / нас ра́ди обнища́вшаго до расп'я́тія хоті́нієм / і дарова́вшаго нам бога́тство Боже́ственноє, Богома́ти Ді́во.
На хвалітніх стихири на 4, глас 4.
Подібний: Дал єси́ зна́меніє:
Ору́жіє крі́пкоє / кня́зю на́шему дал єси́, Го́споди, / Крест Твой честни́й, / і́мже поживе́ на землі́ пра́ведно, / просія́в благоче́стієм, / і Ца́рству Небе́сному сподо́бися милосе́рдієм Твої́м. / Ті́мже Твоє́ человіколю́бноє смотре́ніє сла́вим, / Ісу́се Всеси́льне, / Спа́се душ на́ших. [Двічі]
Дал єси́, Человіколю́бче, / благочести́вому Твоєму́ уго́днику, / Соломо́нову му́дрость, Дави́дову кро́тость / і апо́стольськоє правосла́віє, / я́ко царе́й цар і госпо́дствующих всіх Госпо́дь. / Ті́мже Твоє́ человіколю́бноє смотре́ніє сла́вим, / Ісу́се Всеси́льне, / Спа́се душ на́ших.
Пе́рвий повину́л єси́ багряни́цю, / приснопо́мнимий кня́же, во́лею Христу́, / Того́ позна́в Бо́га, / і я́ко Царя́ всіх благоді́теля, / побі́ди творя́ вся́кому нача́лу, / і вла́сті належа́щим. / Отсю́ду тебі́, Христолю́бче, ца́рство іспра́вил єсть, / Ісу́с Человіколю́бець, / Спас душ на́ших.
Сла́ва, глас 2:
Не от челові́к зва́ніє прия́л єси́, / но я́ко чу́дний Па́вел: / прия́л же па́че, сла́вне, сіє́ сви́ше, / Влади́мире апо́столе, от Христа́ Бо́га. / І́бо зна́менієм Креста́ огради́вся, / і тім уловле́н бив, / я́ко предо́брая лови́тва, / сим побіди́тель на ви́димия і неви́димия враги́ яви́лся єси́ непобіди́мь. / Ті́мже мо́лим тя, / я́ко моли́твенника те́пла земноро́днії, / по достоя́нію па́м'ять твою́ почита́юще, / со дерзнове́нієм проси́ти нам просвіще́ніє, і очище́ніє, / і ве́лію ми́лость.
І ни́ні, Богородичний; Велике славослов'я. І відпуст.
Блаженні від обох канонів: 1-ша пісня на 3, і 2-га пісня на 6.
Прокимен, глас 3: По́йте Бо́гу на́шему, по́йте, / по́йте Царе́ві на́шему, по́йте. Стих: Всі язи́ци восплещі́те рука́ми, воскли́кнете Бо́гу гла́сом ра́дованія. Апостол до Галатів, зачало 200.
Алилуя, глас 6: Вознесо́х ізбра́ннаго от люде́й Мої́х. Стих: І́бо рука́ Моя́ засту́пить єго́, і ми́шця Моя́ укріпи́ть єго́. Євангеліє від Іоана, зачало 35, від половини.
Причасний: В па́м'ять ві́чную бу́деть пра́ведник: от слу́ха зла не убої́ться.
О, вели́кий уго́дниче Бо́жий, богоізбра́нний і богопросла́вленний равноапо́стольний кня́же Влади́мире! Ти отри́нул єси́ злові́ріє і нече́стіє язи́чеськоє, уві́ровал єси́ во Єди́наго І́стиннаго Триіпоста́снаго Бо́га, і восприя́в свято́є Креще́ніє, просвіти́л єси́ сві́том Боже́ственния ві́ри і благоче́стія всю Русь. Сла́в'яще у́бо і благодаря́ще Премилосе́рдаго Тво́рця і Спаси́теля на́шего, сла́вим і благодари́м і тя, просвіти́телю наш і о́тче, я́ко тобо́ю позна́хом спаси́тельную ві́ру Христо́ву, і крести́хомся во і́м'я Пресвяти́я і Пребоже́ственния Тро́йці, то́ю ві́рою ізба́вихомся от пра́веднаго осужде́нія Бо́жия, ві́чнаго ра́бства дия́вола і а́дова мучи́тельства; то́ю ві́рою восприя́хом благода́ть усиновле́нія Бо́гу і наде́жду наслі́дованія Небе́снаго блаже́нства. Ти єси́ пе́рвий вождь наш к Нача́льнику і Соверши́телю ві́чнаго спасе́нія Го́споду Ісу́су Христу́; ти єси́ те́плий моли́твенник і хода́тай о землі́ на́шей і держа́ві, о народоправи́телех єя́, во́їнстві Украї́нськом і о всіх лю́дех. Не мо́жеть язи́к наш ізобрази́ти вели́чіє і висоту́ благодія́ній, тобо́ю ізлія́нних на зе́млю на́шу, отце́в і пра́отцев на́ших і на нас, недосто́йних. О, всеблаги́й о́тче і просвіти́телю наш! При́зри на не́мощі на́ша і умоли́ Премилосе́рдаго Царя́ Небе́снаго, да не прогні́вається на ни зіло́, я́ко по не́мощем на́шим по вся дні согріша́єм, да не погуби́ть нас со беззако́ньми на́шими, но да поми́луєть і спасе́ть нас, по ми́лості Своє́й, да всади́ть в се́рдце на́ше спаси́тельний страх Свой, да просвіти́ть Своє́ю благода́тію ум наш, во є́же разумі́ти нам путі́ Госпо́дні, оста́вити стезі́ нече́стія і заблужде́ній, тща́тися же во стезя́х спасе́нія і і́стини, неукло́ннаго ісполне́нія за́повідей Бо́жиїх і уста́вов святи́я Це́ркве. Моли́, благосе́рде, Человіколю́бця Бо́га, да проба́вить нам ве́лію ми́лость Свою́, да ізба́вить нас от наше́ствія іноплеме́нних, от вну́тренніх нестроє́ній, м'яте́жей і раздо́ров, от гла́да, смертоно́сних болі́зней і от вся́каго зла, да пода́сть нам благорастворе́ніє возду́ха і плодоно́сіє землі́, да дасть па́стирем ре́вность о спасе́нії пасо́мих, всім же лю́дем споспіше́ніє о є́же усе́рдно слу́жби своя́ ісправля́ти, любо́в между́ собо́ю і єдиноми́сліє імі́ти, на бла́го же Украї́нськаго Оте́чества і святи́я Це́ркве ві́рні подвиза́тися: да возсія́єть світ спаси́тельния ві́ри в страні́ на́шей во всіх конці́х єя́, да упраздня́ться вся є́ресі і раско́ли, да та́ко пожи́вше в ми́рі на землі́, сподо́бимся с тобо́ю ві́чнаго блаже́нства, хва́ляще і превознося́ще Бо́га во ві́ки віко́в. Амі́нь.