Я недостойний того, щоб Ти, Владико, Господи, ввійшов під покрівлю душі моєї, але тому, що Ти, як Чоловіколюбний, хочеш жити в мені, я сміливо приступаю. Накажи, я відчиню двері, що їх Ти один сотворив, і Ти ввійдеш чоловіколюбно, яким Ти є з природи, ввійдеш і просвітиш затемнений розум мій. Вірую, Ти вчиниш це, бо блудницю, яка прийшла до Тебе з сльозами, Ти не віддалив; і митаря, що покаявся, Ти не відкинув; і розбійника, що пізнав Царство Твоє, Ти не відігнав; і гонителя, що покаявся, Ти не залишив тим, ким він був; але всіх, що прийшли до Тебе з покаянням, Ти серед друзів Твоїх умістив, Єдиний благословенний завжди, нині і на віки безконечні. Амінь.
Нёсмь дов0ленъ, вLко гDи, да вни1деши под8 кр0въ души2 моеS: но понeже х0щеши ты2 ћкw чlвэколю1бецъ жи1ти во мнЁ, дерзaz приступaю: повелэвaеши, да tвeрзу двє1ри, ±же ты2 є3ди1нъ создaлъ є3си2, и3 вни1деши со чlвэколю1біемъ ћкоже є3си2: вни1деши и3 просвэщaеши помрачeнный м0й п0мыслъ. Вёрую, ћкw сіE сотвори1ши: не бо2 блудни1цу со слезaми пришeдшую къ тебЁ tгнaлъ є3си2, нижE мытарS tвeрглъ є3си2 покazвшасz, нижE разб0йника познaвша цrтво твоE tгнaлъ є3си2, нижE гони1телz покazвшасz њстaвилъ є3си2 є4же бЁ: но t покаsніz тебЁ пришeдшыz, вс‰ въ ли1цэ твои1хъ другHвъ вчини1лъ є3си2, є3ди1нъ сhй бlгословeнный всегдA, нhнэ и3 въ безконє1чныz вёки. Ґми1нь.