Господи, що від Діви народився, не зважай на беззаконня мої і серце моє очисти, творячи мене храмом Пречистого Твого Тіла й Крови, маючи незчисленні великі милості, не відкидай мене від лиця Твого.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.
Як наважуся до Причастя Святинь Твоїх приступити я, недостойний? Може б, насмілитися до Тебе приступити з достойними, але одяг мій викриває мене, бо він не до вечері, і душа моя многогрішна осудження заслужила. Господи, очисти ж скверну душі моєї і спаси мене, бо Ти Чоловіколюбний.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Маючи велике множество гріхів, вчинених мною, до Тебе прибігаю, Богородице Чиста, спасіння благаючи: відвідай немічну душу мою і моли Сина Твого й Бога нашого дати відпущення моїх гріхів, єдина благословенна.
[Під час Великого посту:
Коли славні ученики умиванням ніг на вечері просвіщалися, тоді Юда злочестивий недугою грошолюбства засліплювався і беззаконним суддям Тебе, Праведного Суддю, продавав. Глянь, скарбів ревнителю, на того, що через них повісився. Тікай від тієї ненаситної душі, що на Вчителя так наважилася. Милосердний до всіх Господи, слава Тобі.]
На беззако́нні мае́ не зважа́й, Го́спадзі, Ты, што ад Дзе́вы нарадзі́ўся, і сэ́рца маё ачы́сці, тво́рачы яго хра́мам Прачы́стага Твайго́ Це́ла і Крыві́, і не адкі́нь мяне́ ад Твайго́ аблі́чча, ма́ючы бязме́жна вялі́кую мі́ласць.
Сла́ва Айцу́, і Сы́ну, і Свято́му Ду́ху.
Прычасці́цца Святы́нь Тваі́х як адва́жуся я, недасто́йны? Калі́ асме́люся да Цябе́ прыступі́ць з дасто́йнымі, то адзе́нне вы́дасць мяне́, бо яно́ не для Вячэ́ры, і я заслужу́ асуджэ́нне мнагагрэ́шнай душы́ маёй. Ачы́сці, Го́спадзі, ад бру́ду душу́ маю́ і спасі́ мяне́, як Чалавекалю́бец.
І цяпе́р, і заўсёды, і на ве́кі вяко́ў. Амі́нь.
Вялі́кае мно́ства сваі́х саграшэ́нняў ма́ючы, я звярта́юся да Цябе́, Багаро́дзіца Чы́стая, шука́ючы спасе́ння: наве́дай хво́рую маю́ душу́ і малі́ Сы́на Твайго́ і Бо́га на́шага даць мне прабачэ́нне жахлі́вых маі́х учы́нкаў, Адзі́ная Благаславе́нная.
А ў Святую і Вялікую Чатырохдзесятніцу прамаўляй:
Калі́ сла́ўныя ву́чні пры ўмаве́нні на Вячэ́ры прасвятля́ліся, тады́ Іу́да пага́ны, срэбралю́бствам апанта́ны, азмро́чваўся, і беззако́нным су́ддзям ён Цябе́, пра́веднага Суддзю́, выдае́. Паглядзі́, збіра́льнік бага́ццяў, на таго́, хто з‑за іх паве́сіўся; пазбяга́й хці́васці, яка́я Наста́ўніку тако́е зрабі́ць асме́лілася. Да ўсіх до́бры Го́спадзі, сла́ва Табе́.