Ірмос: Як по суші, пройшов по безодні Ізраїль стопами; бачачи, як гнобитель фараон потопляється, взивав: пісню перемоги Богові співаймо.
Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Нині приступив я, грішний і обтяжений провинами, до Тебе, Владики і Бога мого; не смію й глянути на небо, тільки молюся, промовляючи: дай мені, Господи, розум, щоб я гірко оплакував вчинки мої.
Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Ой, горе мені, грішному! Найгірший я з усіх людей, і не маю каяття; дай мені, Господи, сльози, щоб я гірко оплакував вчинки мої.
Слава…* Безрозсудний, нещасний чоловіче, нащо в лінощах час марнуєш? Подумай над життям своїм і навернися до Господа Бога, і гірко оплакуй вчинки твої.
І нині…* Мати Божа Пречиста, споглянь на мене, грішного, порятуй мене від дияволових тенет і на шлях каяття скеруй мене, щоб я гірко оплакував вчинки мої.
Їрм0съ: Ћкw по сyху пэшешeствовавъ ї}ль, по бeзднэ стопaми, гони1телz фараHна ви1дz потоплsема, бGу побёдную пёснь пои1мъ, вопіsше.
Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Нhнэ приступи1хъ ѓзъ грёшный и3 њбременeнный къ тебЁ вLцэ и3 бGу моемY: не смёю же взирaти на нб7о, т0кмw молю1сz, глаг0лz: дaждь ми2 гDи ќмъ, да плaчусz дёлъ мои1хъ г0рькw.
Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Q г0ре мнЁ грёшному! пaче всёхъ человBкъ nкаsненъ є4смь: покаsніz нёсть во мнЁ: дaждь ми2 гDи слeзы, да плaчусz дёлъ мои1хъ г0рькw.
Слaва: Безyмне nкаsнне человёче, въ лёности врeмz губи1ши: помhсли житіE твоE, и3 њбрати1сz ко гDу бGу, и3 плaчисz њ дёлэхъ твои1хъ г0рькw.
И# нhнэ: М™и б9іz пречcтаz, воззри2 на мS грёшнаго, и3 t сёти діaволи и3збaви мS, и3 на пyть покаsніz настaви мS, да плaчусz дёлъ мои1хъ г0рькw.
Ірмос: Нема святішого, як Ти, Господи, Боже мій. Ти підніс силу вірних Твоїх, Милосердний, і утвердив нас на камені визнавання заповітів Твоїх.
Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Коли будуть поставлені престоли на страшному суді, тоді відкриються вчинки всіх людей; горе тоді буде грішникам, на муку засудженим; і знаючи це, душе моя, покайся за лихі вчинки твої.
Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Праведники зрадіють, а грішники заридають, тоді ж ніхто не зможе нам допомогти, але вчинки наші засудять нас; через те перше кінця покайся за лихі вчинки твої.
Слава… Ой, горе мені, многогрішному, що вчинками й думками осквернився, та через закам’янілість серця не маю ні краплі сліз; нині ж, душе моя, звільнися від земного і покайся за лихі вчинки твої.
Їрм0съ: Нёсть с™ъ, ћкоже ты2, гDи б9е м0й, вознесhй р0гъ вёрныхъ твои1хъ, бlже, и3 ўтверди1вый нaсъ на кaмени и3сповёданіz твоегw2.
Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
ВнегдA постaвлени бyдутъ прест0ли на суди1щи стрaшнэмъ, тогдA всёхъ человBкъ дэлA њбличaтсz: г0ре тaмw бyдетъ грBшнымъ, въ мyку tсылaємымъ: и3 то2 вёдущи, душE моS, покaйсz t ѕлhхъ дёлъ твои1хъ.
Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Првdницы возрaдуютсz, ґ грёшніи восплaчутсz: тогдA никт0же возм0жетъ помощи2 нaмъ, но дэлA н†ша њсyдzтъ нaсъ. Тёмже прeжде концA покaйсz t ѕлhхъ дёлъ твои1хъ.
Слaва: Ўвы2 мнЁ великогрёшному! и4же дёлы и3 мhсльми њскверни1всz, ни кaпли слeзъ и3мёю t жестосeрдіz: нhнэ возни1кни t земли2, душE моS, и3 покaйсz t ѕлhхъ дёлъ твои1хъ.
И# нhнэ: СE взывaетъ, гпcжE, сн7ъ тв0й, и3 поучaетъ нaсъ на д0брое, ѓзъ же грёшный добрA всегдA бёгаю: но ты2, млcтиваz, поми1луй мS, да покaюсz t ѕлhхъ мои1хъ дёлъ.
ГDи, поми1луй. [Три1жды.]
Помишляю про день страшний і оплакую діла мої лукаві: що відповім Безсмертному Царю? І як насмілюся поглянути на Суддю, блудний я? Милосердний Отче, Сину Єдинородний і Душе Святий, помилуй мене.
Слава… і нині…
Помышлsю дeнь стрaшный, и3 плaчусz дэsній мои1хъ лукaвыхъ: кaкw tвэщaю безсмeртному цRю2; и3ли2 к0имъ дерзновeніемъ воззрю2 на судію2, блyдный ѓзъ; бlгоутр0бный џ§е, сн7е є3динор0дный, и3 дш7е с™hй, поми1луй мS.
Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.
Зв’язаний нині тенетами безлічі гріхів і поневолений лютими пристрастями й бідами, до Тебе вдаюся, мого порятунку, і взиваю: поможи мені, Діво, Мати Божа.
Свsзанъ мн0гими нhнэ плени1цами грэхHвъ, и3 содержи1мь лю1тыми страстьми2 и3 бэдaми, къ тебЁ прибэгaю моемY сп7сeнію, и3 вопію2: помози1 ми, дв7о, м™и б9іz.
Ірмос: «Христос — моя сила, Бог і Господь», — свята Церква побожно співає, взиваючи від серця чистого, Господа прославляючи.
Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Широка тут путь і зручна для хтивих учинків, але гірко буде в останній день, коли душа з тілом розлучатиметься: остерігайся цього, чоловіче, заради Царства Божого.
Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Нащо вбогого кривдиш, платню робітника затримуєш, брата твого не любиш, блуд і гордість примножуєш? Облиш усе це, душе моя, і покайся заради Царства Божого.
Слава… О, безумний чоловіче, доки потопатимеш, як бджола, збираючи багатство твоє? Ще трохи — й загине, бо воно — порох і попіл. Ти ж найбільше шукай Царства Божого.
І нині… Владичице Богородице, помилуй мене, грішного, і в чеснотах зміцни, і охорони, щоб нагла смерть не забрала мене неготового, і доведи мене, Діво, до Царства Божого.
Їрм0съ: Хrт0съ моS си1ла, бGъ и3 гDь, чcтнaz цRковь бGолёпнw поeтъ, взывaющи t смhсла чи1ста, њ гDэ прaзднующи.
Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Шир0къ пyть здЁ и3 ўг0дный сл†сти твори1ти, но г0рькw бyдетъ въ послёдній дeнь, є3гдA душA t тёла разлучaтисz бyдетъ: блюди1сz t си1хъ, человёче, цrтвіz рaди б9іz.
Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Почто2 ўб0гаго њби1диши; мздY наeмничу ўдeржуеши; брaта твоего2 не лю1биши; блyдъ и3 г0рдость г0ниши; њстaви ќбw сі‰, душE моS, и3 покaйсz цrтвіz рaди б9іz.
Слaва: Q безyмный человёче, док0лэ ўглэбaеши ћкw пчелA, собирaющи богaтство твоE; вск0рэ бо поги1бнетъ ћкw прaхъ и3 пeпелъ: но б0лэе взыщи2 цrтвіz б9іz.
И# нhнэ: ГпcжE бцdе, поми1луй мS грёшнаго, и3 въ добродётели ўкрэпи2, и3 соблюди1 мz, да нaглаz смeрть не похи1титъ мS негот0ваго, и3 доведи1 мz, дв7о, цrтвіz б9іz.
Ірмос: Божественним Світлом Твоїм, Милосердний, просвіти, молюся, душі тих, що зранку вдаються до Тебе пізнати Тебе, Слово Боже, Істинного Бога, що з темряви гріхів визволяє.
Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Пригадай, окаянний чоловіче, як через гріхи став ти підневільним неправді, наклепам, грабункам, хворобам, хижим звірам; душе моя грішна, чи ж того ти запрагла була?
Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Тремтить моє тіло, бо ним усім завинив я: очима дивився, вухами слухав, язиком лихе промовляв, і всього себе прирік на пекельні муки; душе моя грішна, чи ж того ти запрагла була?
Слава… Блудника й розбійника, що каялися, Ти, Спасителю, прийняв, я ж сам обрав уярмлення лінощами гріховними й поневолення лихими вчинками; душе моя грішна, чи ж того ти запрагла була?
І нині… Дивна й скора помічнице всіх людей, Мати Божа, допоможи мені, недостойному, бо душа моя грішна того запрагла.
Їрм0съ: Б9іимъ свётомъ твои1мъ, бlже, ќтренюющихъ ти2 дyшы люб0вію њзари2, молю1сz: тS вёдэти, сл0ве б9ій, и4стиннаго бGа, t мрaка грэх0внагw взывaюща.
Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Воспомzни2, nкаsнный человёче, кaкw лжaмъ, клеветaмъ, разб0ю, нeмощемъ, лю6тымъ ѕвэрє1мъ, грэхHвъ рaди порабощeнъ є3си2; душE моS грёшнаz, тогH ли восхотёла є3си2;
Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Трепeщутъ ми2 ќди, всёми бо сотвори1хъ винY: nчи1ма взирazй, ўши1ма слhшай, љзhкомъ ѕл†z глаг0лzй, всего2 себE геeннэ предаsй: душE моS грёшнаz, сегH ли восхотёла є3си2;
Слaва: БлудникA и3 разб0йника кaющасz пріsлъ є3си2, сп7се: ѓзъ же є3ди1нъ лёностію грэх0вною њтzгчи1хсz, и3 ѕлы6мъ дэлHмъ пораб0тихсz: душE моS грёшнаz, сегH ли восхотёла є3си2;
И# нhнэ: Ди1внаz и3 ск0раz пом0щнице всBмъ человёкwмъ, м™и б9іz, помози2 мнЁ недост0йному, душa бо моS грёшнаz тогw2 восхотЁ.
Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей, бачачи і до тихого пристановища Твого прийшовши, благаю: визволи з тління життя моє, Многомилостивий.
Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Життя на землі я розпусно прожив і душу в темряву віддав, нині ж благаю Тебе, Милостивий Владико: звільни мене від цієї служби ворогові й дай мені розум творити волю Твою.
Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Хто ще так робить, як я? Бо як свиня лежить у гної, так і я гріху служу. Але Ти, Господи, вирви мене з цього смороду і навчи моє серце виконувати заповіді Твої.
Слава… Навернись, окаянний чоловіче, до Бога, згадавши свої гріхи, слізно голосячи, припади до Творця; Він же, як Милосердний, дасть тобі розум пізнати волю Свою.
І нині… Богородице Діво, від видимого й невидимого зла збережи мене, Пречиста, і прийми молитви мої, і принеси їх до Сина Твого, щоб дав мені розум творити волю Його.
Їрм0съ: Житeйское м0ре воздвизaемое зрS напaстей бyрею, къ ти1хому пристaнищу твоемY притeкъ, вопію1 ти: возведи2 t тли2 жив0тъ м0й, многомлcтиве.
Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
ЖитіE на земли2 блyднw пожи1хъ, и3 дyшу во тьмY предaхъ: нhнэ ќбw молю1 тz, млcтивый вLко: свободи1 мz t раб0ты сеS врaжіz, и3 дaждь ми2 рaзумъ твори1ти в0лю твою2.
Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Кто2 твори1тъ такwвaz, ћкоже ѓзъ; ћкоже бо свиніS лежи1тъ въ калY, тaкw и3 ѓзъ грэхY служY: но ты2 гDи, и3ст0ргни мS t гнyса сегw2, и3 дaждь ми2 сeрдце твори1ти зaпwвэди тво‰.
Слaва: Воспрzни2, nкаsнный человёче, къ бGу, воспомzнyвъ сво‰ согрэшє1ніz, припaдаz ко творцY, слезS и3 стенS, т0йже ћкw млcрдъ, дaстъ ти2 ќмъ знaти в0лю свою2.
И# нhнэ: Бцdе дв7о, t ви1димагw и3 неви1димагw ѕлA сохрани1 мz, пречтcаz, и3 пріими2 мlтвы мо‰, и3 донеси2 | сн7у твоемY, да дaстъ ми2 ќмъ твори1ти в0лю Его.
ГDи, поми1луй. [Три1жды.]
Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.
Душе моя, нащо гріхами багатієш, нащо волю диявола чиниш, на що надію покладаєш? Відвернися від зла і навернися до Бога, зі сльозами взиваючи: Господи, помилуй мене, грішного.
Ікос: Пригадай, душе моя, гіркий час смерти і страшний суд Творця твого і Бога: ангели бо грізні візьмуть тебе, душе, і у вогонь вічний уведуть; тож раніше смерти покайся, взиваючи: Господи, помилуй мене, грішного.
ДушE моS, почто2 грэхaми богатёеши; почто2 в0лю діaволю твори1ши; въ чес0мъ надeжду полагaеши; престaни t си1хъ, и3 њбрати1сz къ бGу съ плaчемъ, зовyщи: млcрде гDи, поми1луй мS грёшнаго.
Јкосъ: Помhсли, душE моS, г0рькій чaсъ смeрти, и3 стрaшный сyдъ творцA твоегw2 и3 бGа: ѓгGли бо гр0зніи п0ймутъ тS, душE, и3 въ вёчный џгнь введyтъ: u5бо прeжде смeрти покaйсz, вопію1щи: гDи, поми1луй мS грёшнаго.
Ірмос: Росоносною вчинив піч ангел для побожних отроків, а веління Боже, що халдеїв опаляло, приневолило гнобителя взивати: благословен єси, Боже отців наших.
Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Не надійся, душе моя, на тлінне багатство й на нечесні прибутки, бо не знаєш, кому все це залишиш, але благай: помилуй мене, Христе Боже, недостойного.
Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Не надійся, душе моя, на тілесне здоров’я й на швидкоминущу вроду, бо ти бачиш, як сильні й молоді помирають; але благай: помилуй мене, Христе Боже, недостойного.
Слава… Пригадай, душе моя, вічне життя і Царство Небесне, приготоване для святих, і темряву безпросвітну та гнів Божий — для злих, і благай: помилуй мене, Христе Боже, недостойного.
Їрм0съ: Росодaтельну ќбw пeщь содёла ѓгGлъ прпdбнымъ nтрокHмъ, халдє1и же њпалsющее велёніе б9іе мучи1телz ўвэщA вопи1ти: бlгословeнъ є3си2, б9е nтє1цъ нaшихъ.
Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Не надёйсz, душE моS, на тлённое богaтство, и3 на непрaведное собрaніе, вс‰ бо сі‰ не вёси комY њстaвиши, но возопjй: поми1луй мS, хrтE б9е, недост0йнаго.
Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Не ўповaй, душE моS, на тэлeсное здрaвіе, и3 на скоромимоходsщую красотY: ви1диши бо, ћкw си1льніи и3 младjи ўмирaютъ, но возопjй: поми1луй мS, хrтE б9е, недост0йнаго.
Слaва: Воспомzни2, душE моS, вёчное житіE, цrтво нбcное, ўгот0ванное с™ы6мъ, и3 тьмY кромёшнюю, и3 гнёвъ б9ій ѕлы6мъ, и3 возопjй: поми1луй мS, хrтE б9е, недост0йнаго.
И# нhнэ: Припади2, душE моS, къ б9іей м™ри, и3 помоли1сz т0й, є4сть бо ск0раz пом0щница кaющымсz, ўм0литъ сн7а хrтA бGа, и3 поми1луетъ мS недост0йнаго.
Ірмос: Із полум’я преподобним Ти росу виточив і жертву праведника водою спалив, бо все твориш Ти, Христе, зі Своєї волі: Тебе прославляємо по всі віки.
Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Як же мені не плакати, коли думаю про смерть, бо я бачив брата мого, що лежить у гробі спотворений і знеславлений. Чого ж чекаю і на що надіюся? Тільки дай мені, Господи, раніше кінця мого, покаяння (ще раз Приспів і цей Тропар).
Слава… Вірую, що Ти прийдеш судити живих і мертвих, і всі встануть за своїм чином, старі й молоді, владики й князі, дівственики й священики; де ж я опинюся? Тому й благаю: дай мені, Господи, раніше кінця мого, покаяння.
І нині… Пречиста Богородице, прийми недостойну молитву мою, охорони мене від наглої смерти і дай мені, раніше кінця мого, покаяння.
Їрм0съ: И#з8 плaмене прпdбнымъ р0су и3сточи1лъ є3си2, и3 првdнагw жeртву вод0ю попали1лъ є3си2: вс‰ бо твори1ши хrтE, т0кмw є4же хотёти. ТS превозн0симъ во вс‰ вёки.
Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Кaкw не и4мамъ плaкатисz, є3гдA помышлsю смeрть; ви1дэхъ бо во гр0бэ лежaща брaта моего2, безслaвна и3 безwбрaзна: что2 ќбw чaю; и3 на что2 надёюсz; т0кмw дaждь ми2 гDи прeжде концA покаsніе. [Двaжды.]
Слaва: Вёрую, ћкw пріи1деши суди1ти живhхъ и3 мeртвыхъ, и3 вси2 во своeмъ чи1ну стaнутъ, стaріи и3 младjи, влады6ки и3 кнsзи, дBвы и3 сщ7eнницы: гдЁ њбрsщусz ѓзъ; сегw2 рaди вопію2: дaждь ми2 гDи прeжде концA покаsніе.
И# нhнэ: Пречcтаz бцdе, пріими2 недост0йную мlтву мою2, и3 сохрани1 мz t нaглыz смeрти, и3 дaруй ми2 прeжде концA покаsніе.
Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього й чини ангельські не сміють дивитись. Через Тебе ж, Всечиста, Слово стало тілом і з’явилось людям. Величаючи Його, з небесними силами Тебе прославляємо.
Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
До вас нині вдаюся, ангели, архангели й усі небесні сили, що стоїте біля престолу Божого: моліться до Творця свого, щоб визволив душу мою від муки вічної.
Помилуй мене, Боже, помилуй мене.
Вас нині благаю, святі патріархи, царі й пророки, апостоли й святителі та всі обранці Христові: допоможіть мені на суді, щоб спас душу мою від сил ворожих.
Слава… До вас нині підношу руки, святі мученики, пустельники, дівственики, праведники й усі святі, що молитеся до Господа за весь світ, щоб помилував мене в годину смерти моєї.
Їрм0съ: БGа человёкwмъ невозм0жно ви1дэти, на нег0же не смёютъ чи1ни ѓгGльстіи взирaти: тоб0ю же всечcтаz, kви1сz человёкwмъ сл0во воплощeнно: є3г0же величaюще, съ нбcными вHи тS ўбlжaемъ.
Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Нhнэ къ вaмъ прибэгaю, ѓгGли, ґрхaгGли, и3 вс‰ нбcныz си6лы, ў пrт0ла б9іz стоsщіи, моли1тесz ко творцY своемY, да и3збaвитъ дyшу мою2 t мyки вёчныz.
Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Нhнэ плaчусz къ вaмъ, с™jи патріaрси, цaріе и3 прbр0цы, ґпcли и3 с™и1тели, и3 вси2 и3збрaнніи хrтHвы: помози1те ми2 на судЁ, да сп7сeтъ дyшу мою2 t си1лы врaжіz.
Слaва: Нhнэ къ вaмъ воздэжY рyцэ, с™jи м§нцы, пусты6нницы, дёвствєнницы, првdницы, и3 вси2 с™jи, молsщіисz ко гDу за вeсь мjръ, да поми1луетъ мS въ чaсъ смeрти моеS.
И# нhнэ: М™и б9іz, помози1 ми, на тS си1льнэ надёющемусz, ўмоли2 сн7а своего2, да постaвитъ мS недост0йнаго њдеснyю себє2, є3гдA сsдетъ судsй живhхъ и3 мeртвыхъ. Ґми1нь.
Владико Христе Боже, Ти, що страстями Своїми пристрасті мої зцілив і ранами Своїми мої рани вилікував, дай мені, грішному, сльози покаяння; освяти тіло моє пахощами Твого Животворчого Тіла й осолоди душу мою Твоєю Чесною Кров’ю від тієї гіркоти, що нею мене супротивник напоїв. Піднеси мій розум до Тебе, бо він прилип до землі, і виведи з погибельної безодні; бо не маю каяття, не маю душевного жалю за гріхи, не маю сліз утіхи, що приводять дітей до свого насліддя.
Затьмарив я розум життєвими пристрастями, не можу звести очей до Тебе у хворобі, не можу зігрітися сльозами любови до Тебе. Але, Владико Господи Ісусе Христе, Скарбе добра, подай мені щире покаяння і серце, любов’ю наповнене, щоб шукало Тебе; подай мені благодать Твою та віднови в мені риси Твого образу. Я покинув Тебе, але Ти не покидай мене; вийди на пошук мене, виведи мене на пасовища Твої та прилучи мене до овець вибраної Твоєї отари, насити мене з ними поживою Божественних Твоїх Таїн, молитвами Пречистої Твоєї Матері й усіх святих Твоїх. Амінь.
ВLко хrтE б9е, и4же стrтьми2 твои1ми стр†сти мо‰ и3сцэли1вый, и3 ћзвами твои1ми ћзвы мо‰ ўврачевaвый, дaруй мнЁ, мн0гw тебЁ прегрэши1вшему, слeзы ўмилeніz, сраствори2 моемY тёлу t њбонsніz животворsщагw тёла твоегw2, и3 наслади2 дyшу мою2 твоeю чcтн0ю кр0вію, t г0рести, є4юже мS сопроти1вникъ напои2: возвhси м0й ќмъ къ тебЁ, д0лу пони1кшій, и3 возведи2 t пр0пасти поги1бели, ћкw не и4мамъ покаsніz, не и4мамъ ўмилeніz, не и4мамъ слезы2 ўтёшительныz, возводsщіz ч†да ко своемY наслёдію. Њмрачи1хсz ўм0мъ въ житeйскихъ страстeхъ, не могY воззрёти къ тебЁ въ болёзни, не могY согрётисz слезaми ±же къ тебЁ любвE. Но вLко гDи ї}се хrтE, сокр0вище бlги1хъ, дaруй мнЁ покаsніе всецёлое, и3 сeрдце люботрyдное во взыскaніе твоE: дaруй мнЁ бlгодaть твою2, и3 њбнови2 во мнЁ зрaки твоегw2 w4браза. Њстaвихъ тS, не њстaви менє2: и3зhди на взыскaніе моE: возведи2 къ пaжити твоeй, и3 сопричти1 мz nвцaмъ и3збрaннагw твоегw2 стaда: воспитaй мS съ ни1ми t ѕлaка бжcтвенныхъ твои1хъ тaинствъ, мlтвами пречcтыz твоеS м™ре, и3 всёхъ с™hхъ твои1хъ. Ґми1нь.