Перед дверима храму Твого я стою, і від страшних мислей не визволяюся. Але Ти, Христе Боже, що митаря виправдав, і хананеянку помилував, і розбійникові двері раю відчинив, відчини мені милосердя Чоловіколюбства Твого і прийми мене, що приходжу і доторкаюся Тебе, як блудницю і кровоточиву. Бо одна, доторкнувшись до краю одежі Твоєї, зараз зцілення прийняла; а друга, обнявши Твої ноги, відпущення гріхів дістала. Я ж нещасний, що насмілився все Твоє Тіло прийняти, нехай не буду опалений. Але прийми мене, як і їх, і просвіти мої душевні почування, спаливши мої гріховні провини молитвами Пречистої, що безсіменно породила Тебе, і сил небесних, бо Ти благословен єси на віки вічні. Амінь.
Пред8 двeрьми хрaма твоегw2 предстою2, и3 лю1тыхъ помышлeній не tступaю: но ты2 хrтE б9е, мытарS њправди1вый, и3 хананeю поми1ловавый, и3 разб0йнику раS двє1ри tвeрзый, tвeрзи ми2 ўтрHбы чlвэколю1біz твоегw2, и3 пріими1 мz приходsща и3 прикасaющасz тебЁ, ћкw блудни1цу, и3 кровоточи1вую: џва ќбw крaz ри1зы твоеS коснyвшисz, ўд0бь и3сцэлeніе пріsтъ: џва же пречcтэи твои2 н0зэ ўдержaвши, разрэшeніе грэхHвъ понесE. Ѓзъ же nкаsнный всE твоE тёло дерзaz воспріsти, да не њпалeнъ бyду: но пріими1 мz ћкоже џныz, и3 просвэти2 мо‰ душє1внаz ч{вства, попалsz мо‰ грэхHвныz вины6, мlтвами безсёменнw р0ждшіz тS, и3 нбcныхъ си1лъ: ћкw бlгословeнъ є3си2 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.