Я недостойний того, щоб Ти, Владико Господи, ввійшов під покрівлю душі моєї, але тому, що Ти, як Чоловіколюбець, хочеш жити в мені, я сміливо приступаю. Накажи, я відчиню двері, що їх Ти один сотворив, і Ти ввійдеш чоловіколюбно, яким Ти єси з природи, ввійдеш і просвітиш затемнений розум мій. Вірую, Ти вчиниш це, бо блудницю, яка прийшла до Тебе зі сльозами, Ти не віддалив; і митаря, що покаявся, Ти не відкинув; і розбійника, що пізнав Царство Твоє, Ти не відігнав; і гонителя, що покаявся, Ти не залишив тим, ким він був; але всіх, що прийшли до Тебе з покаянням, Ти серед друзів своїх умістив, Єдиний Благословенний завжди, нині й на віки безконечні. Амінь.
Няварты я, Уладару́ Го́спадзі, каб Ты ўвайшо́ў пад дах душы маёй, але пако́лькі Ты, Чалавекалюбец, хо́чаш жыць ува мне, то я адва́жваюся прыступіць. Ты зага́дваеш, і я адчыню́ дзверы, якія Ты адзін зрабіў, і ўво́йдзеш Ты чалавекалюбна, як уласціва Табе, уво́йдзеш і прасвятліш мой азмро́чаны ро́зум. Верую, што зро́біш Ты гэ́та, бо Ты не адышо́ў ад распусніцы, якая са слязьмі прыйшла да Цябе; і мытара, які пакаяўся, не адкінуў; і разбо́йніка, які прызнаў у Табе Цара, не прагнаў, і ганіцеля, які пакаяўся, не пакінуў такім, як ён быў, а ўсіх, што прыйшлі да Цябе з пакаяннем, Ты ўключыў у лік сябро́ў Сваіх, Адзіны Благаславенны заўжды, цяпер і на бяско́нцыя вякі. Амінь.