Молитву ухвалено Українською Церковною Радою.
Під час кожної Служби Божої священник серед Церкви голосно вичитує отцю молитву.
Священник: Ставши на коліна, от цілого серця Господу поклонімося!
Хор: Господи помилуй!
Священник: Господи Боже, Отче і Творче наш, Боже правди і милосердя! Ми віримо правді Твоїй і визнаємо, що все, що Ти посилаєш нам, Ти посилаєш по заслугах наших, бо Ти караєш грішних і милуєш праведних.
Вислухай теплу молитву нашу, Отче небесний, яку приносимо Тобі на колінах і з слізьми на очах!
Провинили Тобі ми багато вільно й невільно, словом і ділом, свідомо і несвідомо, і часто забували Тебе, Бога Єдиного…
Та не суди нас, Боже, по безмірних провинах наших, бо Ти Милосердний і ласці Твоїй немає кінця… Дозволь нам устами недостойними, як слугам вірним Твоїм, щиро благати Тебе: змилосердися над нами, Добрий, і прости нам, Отче Небесний, всі провини наші! Бо все, що ми робимо, ми хочемо робити з серцем чистим і з Богом в думці… І у всіх ділах наших повсякчасно тільки єдиного ми бажаємо: щоби слава Твоя була безмежною, а Рідна Земля наша стала щасливою!…
Боже Праведний, зглянься над гіркими стражданнями нашими, бо страждання ці більше людських немічних сил наших! Ворог лютий посів Рідну Землю нашу і в господі чужій кріваво справляє перемогу свою…
Там, в далекій Отчизні, тужать по нас в журбі повсякчасній Отець та Мати старі, брат та сестра беззахисні, – Всеблагий, покрий їх ласкою Своєю і борони од помсти крівавої!… І дружину безпомічну, і дітей безпризорих заступи, Милосердний, од напасти ворожої!… Край наш рідний зруйновано, а нарід хрещений помордовано, – Боже, зглянься над безмежним горем нашим і не попусти Землі Рідної до загибелі!
На Тебе одного, Милостивий, вся надія наша: страждання наші великі і горе наше безмежне: не попусти, Господи, померти на чужині (тричі, поклін) !
Боже Сильний, Ти Милосердний, і милость Твоя безмежна! Пошли ж нам ласку Заступниці скривджених Богородиці, і надією на милость Твою переповняться наші серця! Ми віримо й визнаємо, що всі страждання наші стануть Тобі на славу, а Батьківщині нашій на користь…
Пошли нам, Господи Боже, Заступника Небесного, Твого мочного Ангела Охоронителя, щоб повсякчасно боронив нас, щоб у ім'я Твоє великеє водив наше Христолюбиве Славне Козацтво, щоб наповнив одвагою серця їхні, щоб заступив їх од всякої біди, напасти та лукавства неприятельського, і щоб силою Твоєю Святою переміг наших супротивників…
Сокруши ж, Боже Сильний, всіх ворогів наших і Край Рідний звільни від зухвалих чужинців і пошли нам, змученим, давнобажаний спокій!…
Пошли ж, Господи, сили та мудрости Голові Держави нашої і всьому Пресвітлому Урядові, а Христолюбивому Козацтву нашому подай щасливого повернення до Краю Рідного і повної перемоги над ворогом! Всім же братам нашим, на чужині і вдома сущим, пошли, Господи, щирої єдности і братерської любови!…
І омита кров'єю, слізми оплакана, вогнем очищена Отчизна наша од повного серця дякуватиме Тобі, Богу Милостивому, і однодушно славитиме Тебе, Бога Великого, Отця і Сина і Святого Духа, нині і завжди і на віки вічні.
Хор: Амінь.
І співає:
Спаси, Господи, люди Твої і благослови Україну Твою, перемогу Христолюбивому Козацтву нашому на ворогів подай і борони Христом Твоїм землю Твою.
Українське військо у новітній історичний час завжди стояло на сторожі Христової віри та волі народу у боротьбі з московським безбожним більшовизмом та нацистським тоталітаризмом, усякою чужоземною навалою. Плекаючи спадкоємність традиції і слави українського вояцтва, подаємо молитву, віднайдену з-поміж документів Міністерства віросповідань Української Народної Республіки, яка була поширена серед воїнів армії УНР, що боронила Україну у 1917-1920-х рр. Молитва отримала добрі відгуки від всіх військових священиків Армії УНР, а у 1921 р. 50 примірників молитви було передано Начальникові Повстансько-Партизанського Штабу генералові Тютюнникові для поширення в окупованій Україні. [ЦДАВОУ, Ф.1072, Оп.2, Спр. 169, Арк. 19]. Особливо сподобалась молитва генерал-хорунжому Удовиченку, який наказав всім старшинам та козакам 3-ї Залізної дивізії носити її з собою. [ЦДАВОУ, Ф.1072, Оп.2, Спр. 169, Арк. 18]. Щоб зберегти відчуття зв'язку поколінь та історичної спадкоємності, подаємо цю молитву в редакції оригіналу. За відсутності священика, її можна читати самостійно.