Покаяння є Таїнством, у якому віруючий сповідує (розкриває усно) свої гріхи Богу в присутності священика і отримує через священика прощення гріхів від Самого Господа Ісуса Христа.
Ісус Христос дав святим апостолам, а черезних і всім священикам владу відпускати (прощати) гріхи: «Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться; на кому залишите, залишаться» (Ін 20, 22-23).
Ще Іоан Хреститель, готуючи людей до прийняття Спасителя, проповідував «хрещення на покаяння для відпущення гріхів… І всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої» (Мк 1, 4-5).
Св. апостоли, отримавши на це владу від Господа, звершували Таїнство покаяння: «Багато хто з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої» (Дії. 19, 18).
Для отримання прощення (відпущення) гріхів від того, хто сповідується (кається), вимагається: примирення з усіма ближніми, щирий жаль через свої гріхи й усне сповідання їх, твердий намір виправити своє життя, віра в Господа Ісуса Христа і надія на Його милосердя.
В особливих випадках на того, хто кається, накладається «єпітимія» (слово грецьке — заборона), або покута, яка вимагає благочестивих вчинків і деяких обмежень, спрямованих на подолання гріховних звичок.
Гріхи проти 1-ї заповіді «Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене»
Безбожництво (заперечення Божого буття), богохульство (зухвалі слова проти Бога), багатобожжя, безвір'я, маловір'я, єресь (видумування, поширення й дотримування вчень, які суперечать Божественній істині або перекручують її), розкол (свавільне відокремлення від Православної Церкви), боговідступництво (зречення істинної віри через боязнь переслідувань, глузувань або заради якихось земних розрахунків), чаклунство, ворожіння, складання гороскопів та захоплення ними, марновірство (забобонність, віра в речі, яким приписується надприродна сила), самолюбство, невдячність, сумнів в істинах православної віри; сором визнавати свою віру; мовчання, коли хтось говорить проти Церкви і віри; неналежне ставлення до святині; насміхання з релігійних обрядів; втрата надії на Боже милосердя або нерозумна, надмірна надія на нього; нарікання на Бога, впадання у відчай; людинодогідливість (коли турбуються більше про те, як догодити людям, ніж Богу).
Гріхи проти 2-ї заповіді «Не роби собі ідола і нічого подібного до нього, не поклоняйся і не служи йому»
Гордість, користолюбство, черевоугодництво, марнославство, надмірне піклування про вигляд тіла.
Гріхи проти 3-ї заповіді «Не згадуй імені Господа Бога твого даремно»
Божіння (божба – легковажне вживання клятви у звичайних розмовах), блюзнірство (коли про священні предмети говорять жартома або насміхаючись), порушення обіцянок, даних Богові, клятвопорушення і неправдива клятва іменем Божим.
Гріхи проти 4-ї заповіді «Шість днів працюй і роби всі діла твої, а день сьомий – Господу Богові твоєму»
Недостойне проведення неділь і свят. Лінування ходити до храму й брати участь у богослужіннях, молитися, постити, приступати до Сповіді і Причастя. Праця в неділі та свята без нагальної потреби. Негідна поведінка в храмі. Занедбування пізнавання істин християнської віри.
Гріхи проти 5-ї заповіді «Шануй батька твого і матір твою – і добре тобі буде, і довго житимеш на землі»
Зневага своїх батьків, родичів, учителів та духовних отців, неслухняність їм, невдячність, чинення їм зла; не молився за них, бажав їм зла, говорив лихе про них, чинив їм кривду. Погане виховання своїх дітей, занедбання їхнього духовного життя.
Гріхи проти 6-ї заповіді «Не вбивай»
Убивство (активне чи пасивне сприяння йому), самогубство (найстрашніший гріх, який виключає можливість покаяння; вкорочування свого віку нестриманостями, вадами) заподіяння шкоди здоров'ю ближнім, участь у сварках і бійках, виснажування підлеглих важкою працею і жорстокі покарання, знущання над полоненими, розбуджування ненависті, бажання зла, проклинання, мстивість. Спокушання (намовляння) до гріха. Пияцтво. Образа і зневага честі й доброго імені ближніх. Насміхання, непрощення. Куріння. Уживання наркотиків чи поширення їх. Аборт, спричинення до вбивства ненароджених дітей.
Гріхи проти 7-ї заповіді «Не чини перелюбу»
Перелюб (порушення подружньої вірності), блудодіяння (дошлюбні статеві стосунки, проституція, рукоблуддя, різні статеві збочення), любування нечистими думками, оглядання непристойних видовищ, уживання лайливих та нецензурних слів, читання неморальних книжок, розбивання подружжя.
Гріхи проти 8-ї заповіді «Не кради»
Крадіжка (привласнення будь-яким чином того, що належить іншим), святотатство (кража церковної власності), хабарництво, дармоїдство, мародерство, здирництво (одержання грошей або майна, користуючись чужою бідою), ухиляння від сплати боргу, приховування знайдених речей, обмірювання й обважування під час продажу, затримування платні робітникові, жадібність, немилосердя, користолюбство, небажання дати жертву на храм Божий, невиправляння заподіяної шкоди, витрата грошей на непотрібні речі.
Гріхи проти 9-ї заповіді «Не свідчи неправдиво проти ближнього твого»
Неправдиве свідчення проти ближніх, обман, осуд, виявляння без потреби чужих хиб, обмовляння, пліткування, глузування, лукавство, лицемірство, відкривання чужих таємниць.
Гріхи проти 10-ї заповіді «Не жадай нічого того, що належить ближньому твоєму»
Пожадання чужої власності, заздрість, невдоволеність своїм становищем і нестримне бажання мати більше й більше тих благ, що має ближній.
Полегши, відпусти, прости, Боже, гріхи наші вільні й невільні, словом чи ділом, свідомі чи несвідомі, вдень чи вночі, чи в думках, чи в помислах заподіяні – все нам прости, бо Ти Благий і Чоловіколюбець.
Зв'язаний нині тенетами безлічі гріхів і обтяжений жорстокими пристрастями й бідуванням, до Тебе вдаюся, мого порятунку, й взиваю: поможи мені, Діво, Мати Божа.
Сповідаю Тобі, Господу Богові моєму і Творцю, Єдиному в Святій Тройці, хвальному і поклоняємому Отцю і Сину, і Святому Духові, всі мої гріхи, вчинені в усі дні життя мого, і в кожну годину, і в теперішній час, і в минулі дні й ночі ділом, словом, помислом, об'їданням, пияцтвом, тайножерством, пустослів'ям, зневірою, лінощами, суперечками, непослухом, обмовлянням, осудом, недбалістю, самолюбством, хабарництвом, розкраданням, неправдомовством, зажерливістю, користолюбством, ревнощами, заздрістю, гнівом, злопам'ятством, ненавистю, здирництвом і всіма моїми чуттями: зором, слухом, нюхом, смаком, дотиком та іншими моїми гріхами, разом душевними й тілесними, що ними Тебе, Бога мого й Творця, прогнівив(-вила) і ближнього мого образив(-зила). Про що жалкую, винним(-нною) являюся перед Тобою, Богом моїм, і маю волю каятися, тільки допоможи мені, Господи Боже мій, покірно зі сльозами молю Тебе. Вчинені перелічені гріхи мої милосердям Твоїм прости мені й звільни від них, я ж визнав(-нала) їх перед Тобою, бо Ти Благий і Чоловіколюбець.
Безкінечно милосердний Господи! Дякую Тобі від усього серця, що Ти простив мені мої гріхи й очистив мою душу. Допоможи мені, Господи, щоб я назавжди став Твоєю доброю й вірною дитиною. В майбутньому обіцяю ніколи не грішити й уникати всього, що мене доводить до злого.
Пречиста Діво, Богородице Маріє! Допоможи мені якнайкраще виконувати волю Божу, так, як Ти це робила. Будь моєю заступницею перед Богом.
Святий ангеле охоронителю, бережи мене від злого. Амінь.
З глибини душі дякую Тобі, наймилосердніший Боже, що Ти очистив мене від моїх гріхів і допустив знову до Своєї милості. Віддіюся Тобі на служіння тілом і душею. Скріпи мою слабку волю, щоб я зміг перемогти всі спокуси до кінця.
Апостол Яків навчає нас: «Признавайтесь одини одному в провинах і моліться один за одного…» (Як. 5, 16).
Отже, як прийняти останню сповідь людини, котра помирає у вас на руках.
1. У першу чергу запитай, чи бажає людина посповідатись. Можливо, вона відчуває якусь провину, яка її гнітила протягом останнього часу, чи, можливо, впродовж усього життя, у чому не могла зізнатись дотепер.
2. Уважно вислухай, не перебиваючи, що людина хоче сказати сама.
3. Якщо людині особливо нічого сказати, запитай, чи не затаїла на когось зла (ненависті, образи), чи не є з ким в складних неприязних стосунках, з ким хотіла б примиритись, попросити прощення.
4. Коли вже все сказано, запитай, чи кається в гріхах своїх - сповіданих і тих, яких не пам'ятає.
5. Якщо людина вже настільки слабка, що не може говорити, вона може відповідати на запитання кивками голови чи пожиманням руки.
6. Все, що сказано сповідником, - таємниця, яку можна розголошувати лише з його згоди. А всі прохання вмираючого необхідно обов'язково виконати. Це стосується і всіх присутніх, які були свідками цієї сповіді.
7. Вислухавши сповідь, помолися:
Господи Боже наш, що Петрові й блудниці за їхні сльози гріхи простив і виправдав митаря, що провини свої визнав, прийми сповідь раба(-би) Твого(Твоєї) … (ім'я), і, як Благий, прости усі його(її) гріхи, якими він(вона) згрішив(-шила) перед Тобою вільно чи невільно, словом чи ділом або помислами, бо Ти єдиний маєш владу відпускати гріхи. Бо Ти Бог милости і милосердя, і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духу нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.