Дaвый пи1щу мнЁ пл0ть твою2 в0лею, џгнь сhй и3 њпалszй недостHйныz, да не њпали1ши менє2, содётелю м0й: пaче же пройди2 во ќды мо‰, во вс‰ состaвы, во ўтр0бу, въ сeрдце. Попали2 тeрніе всёхъ мои1хъ прегрэшeній. Дyшу њчи1сти, њс™и2 помышлє1ніz. Состaвы ўтверди2 съ костьми2 вкyпэ. Чyвствъ просвэти2 простyю пzтери1цу. Всего2 мS спригвозди2 стрaху твоемY. При1снw покрhй, соблюди1 же, и3 сохрани1 мz t всsкагw дёла и3 сл0ва душетлённагw. Њчи1сти, и3 њмhй, и3 ўкраси1 мz: ўдобри2, вразуми2, и3 просвэти1 мz. Покажи1 мz твоE селeніе є3ди1нагw д¦а, и3 не ктомY селeніе грэхA. Да ћкw твоегw2 д0му вх0домъ причащeніz, ћкw nгнS менє2 бэжи1тъ всsкъ ѕлодёй, всsка стрaсть. Мlтвенники тебЁ приношY вс‰ с™ы6z, чинонач†ліz же безпл0тныхъ, п®тeчу твоего2, прем{дрыz ґпcлы, къ си6мъ же твою2 несквeрную чcтую м™рь: и4хже мольбы6, бlгоутр0бне, пріими2 хrтE м0й, и3 сhномъ свёта содёлай твоего2 служи1телz. Тh бо є3ди1нъ є3си2 и3 њсщ7eніе нaшихъ, бlже, дyшъ, и3 свётлость, и3 тебЁ лэпопод0бнw ћкw бGу и3 вLцэ слaву вси2 возсылaемъ на всsкъ дeнь.
Ти, що дав мені Тіло Своє добровільно на поживу, Ти вогонь, що палиш недостойних, не спали мене, Творче мій. Але пройми все єство моє, усі члени, серце. Спали терня провин моїх, душу очисти, думки освяти, увесь склад тілесний зміцни, п’ять органів чуття просвіти. Всього мене припни до страху Твого. Завжди покривай, бережи й охорони мене від усякого діла та слова душетлінного. Очисти, обмий і прикраси мене, оздоб, врозуми і просвіти мене. Учини мене оселею Твого Духа єдиного, а вже не оселею гріха, щоб по причасті від мене, як від дому Твого і як від вогню, втікали злочинець усякий і всяка недоля. На заступників перед Тобою кличу всіх святих, чини безтілесних, Предтечу Твого, апостолів премудрих, а з ними і Матір Твою пренепорочную, чистую. Молитви їх прийми, Христе мій Милосердний, і сином світла слугу Твого вчини. Ти бо, Благий, єдиний єси і освячення душ наших, і світлість, і Тобі, Богові і Владиці, належно славу всі віддаємо повсякдень. Амінь.