Вёмъ гDи, ћкw недост0йнэ причащaюсz пречcтагw твоегw2 тёла и3 чcтнhz твоеS кр0ве: и3 пови1ненъ є4смь, и3 сyдъ себЁ ћмъ и3 пію2, не разсуждaz тёла и3 кр0ве тебє2 хrтA и3 бGа моегw2: но на щедрHты тво‰ дерзaz, прихождY къ тебЁ рeкшему: kдhй мою2 пл0ть, и3 піsй мою2 кр0вь, во мнЁ пребывaетъ, и3 ѓзъ въ нeмъ. Ўмлcрдисz u5бо гDи, и3 не њбличи1 мz грёшнаго, но сотвори2 со мн0ю по млcти твоeй: и3 да бyдутъ ми2 с™†z сі‰ во и3сцэлeніе, и3 њчищeніе, и3 просвэщeніе, и3 сохранeніе, и3 сп7сeніе, и3 во њсщ7eніе души2 и3 тёла: во tгнaніе всsкагw мечтaніz, и3 лукaвагw дэsніz, и3 дёйства діaвольскагw, мhсленнэ во ўдесёхъ мои1хъ дёйствуемагw: въ дерзновeніе и3 люб0вь, ћже къ тебЁ, во и3справлeніе житіS и3 ўтверждeніе, въ возращeніе добродётели и3 совершeнства: во и3сполнeніе зaповэдей, въ д¦а с™aгw nбщeніе, въ напyтіе животA вёчнагw, во tвётъ бlгопріsтенъ на стрaшнэмъ суди1щи твоeмъ: не въ сyдъ и3ли2 во њсуждeніе.
Знаю, Господи, що я недостойно причащаюся Пречистого Твого Тіла і дорогоцінної Твоєї Крови, і винний я, і в осуд для себе їм і п’ю, не розважаючи про Тіло і Кров Твою, Христа і Бога мого. Але сміливо покладаючись на милосердя Твоє, приходжу до Тебе, що сказав: “Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той у Мені перебуває, і Я в ньому”. Змилосердься, Господи, і не докоряй мені грішному, але вчини зо мною з милості Твоєї. І нехай будуть мені ці святощі на зцілення, і очищення, і просвічення, і збереження, і спасіння, і освячення душі і тіла; на відігнання всякої примхливої думки і лукавого вчинку і діла диявольського, що через розум діє в суглобах моїх; на сміливість і любов до Тебе; на поправу життя і певність; на збільшення чесноти й звершености; на сповнення заповідей; на спільність із Духом Святим; на путь до життя вічного і на добру відповідь на страшнім суді Твоїм; не на суд і не в осуд. Амінь.