Вёровахъ, тёмже возглаг0лахъ: ѓзъ же смири1хсz ѕэлw2. Ѓзъ же рёхъ во и3зступлeніи моeмъ: всsкъ человёкъ л0жъ. Что2 воздaмъ гDеви њ всёхъ, ±же воздадE ми2; Чaшу сп7сeніz пріимY, и3 и4мz гDне призовY: мlтвы мо‰ гDеви воздaмъ пред8 всёми людьми2 є3гw2. ЧCтнA пред8 гDемъ смeрть прпdбныхъ є3гw2. q гDи, ѓзъ рaбъ тв0й, ѓзъ рaбъ тв0й, и3 сhнъ рабhни твоеS: растерзaлъ є3си2 ќзы мо‰. ТебЁ пожрY жeртву хвалы2, и3 во и4мz гDне призовY: мlтвы мо‰ гDеви воздaмъ пред8 всёми людьми2 є3гw, во дв0рэхъ д0му гDнz, посредЁ тебє2 їеrли1ме.
Я вірував, тому й заговорив, і я смирився вельми. Я сказав у нестямі моїй: «Кожна людина — марнота». Чим віддячу я Господеві за все, що Він дав мені? Чашу спасіння прийму й ім’я Господнє призву. Обітниці мої Господеві виконаю перед усім народом Його. Чесна перед Господом смерть преподобних Його. О, Господи! Я раб Твій, я раб Твій і син рабині Твоєї. Ти розбив кайдани мої. Тобі принесу я жертву хвали й ім’я Господнє призву. Обітниці мої Господеві виконаю перед усім народом Його. У дворах дому Господнього, посеред тебе, Єрусалиме.
Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа, слaва тебЁ б9е. [Три1жды.] И# покл0ны три2.
Слава… і нині… Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі з поклонами).