Ќстъ твои1хъ ћкоже свётлость nгнS возсіsвши бlгодaть, вселeнную просвэти2: не сребролю1біz мjрови сокрHвища снискA, высотY нaмъ смиреномyдріz показA. Но твои1ми словесы2 наказyz, џтче їwaнне златоyсте, моли2 сл0ва хrтA бGа, спасти1сz душaмъ нaшымъ.
Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у.
Благодать уст Твоїх засяявши, як світло вогню, освітила увесь світ, не скарби сріблолюбства світові здобула, а показала нам висоту смиренномудрости; отче Іоане Золотоустий, що навчаєш словами своїми, моли Слово, Христа Бога, спасти душі наші.
Слава…