Помzни2, гDи б9е нaшъ, въ вёрэ и3 надeжди животA вёчнагw, престaвльшагосz рабA твоего [и4м>къ] и3, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ, tпущazй грэхи2, и3 потреблszй непр†вды, њслaби, њстaви, и3 прости2 вс‰ вHльнаz є3гw согрэшє1ніz и3 невHльнаz: и3збaви є3го2 вёчныz мyки, и3 nгнS геeнскагw, и3 дaруй є3мY причaстіе и3 наслаждeніе вёчныхъ твои1хъ бlги1хъ, ўгот0ванныхъ лю1бzщымъ тS. Ѓще бо и3 согрэши2, но не tступи2 t тебE, и3 несумнённw во nц7A, и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, бGа тS въ трbцэ слaвимаго вёрова, и3 є3ди1ницу въ трbцэ, и3 трbцу во є3ди1нствэ, правослaвнw дaже до послёднzгw своегw2 и3здыхaніz и3сповёда. Тёмже млcтивъ томY бyди, и3 вёру, ћже въ тS, вмёстw дёлъ вмэни2, и3 со с™hми твои1ми ћкw щeдръ ўпок0й: нёсть бо человёка, и4же поживeтъ и3 не согрэши1тъ: но ты2 є3ди1нъ є3си2 кромЁ всsкагw грэхA, и3 прaвда твоS, прaвда во вёки: и3 ты2 є3си2 є3ди1нъ бGъ млcти и3 щедр0тъ, и3 чlвэколю1біz: и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.
Пом’яни, Господи Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого (ім'я) і, як Благий і Чоловіколюбець, що гріхи відпускаєш і неправду знищуєш, ослаб, відпусти і прости всі провини його вільні й невільні, визволи його від вічної муки і вогню геєнського і даруй йому причастя й насолоду вічних Твоїх благ, що Ти приготував для тих, хто любить Тебе. Бо він хоч і згрішив, але не відступив від Тебе, а несумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа вірував, у Тройці славимого Бога, і Єдиницю в Тройці і Тройцю в Єдинстві православно до останнього подиху свого сповідував. Тому милостивим будь до нього, і віру в Тебе замість діл прийми, і зі святими Твоїми, як Щедрий, упокой, бо немає людини, що б жила і не згрішила. Бо Ти один без усякого гріха, і правда Твоя – правда вічна; і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.