Уладару́, Го́спадзі Іісу́се Хрысце́, Бо́жа наш, крыні́ца жыцця́ і бессмяро́тнасці, усяго́ стварэ́ння ба́чнага і няба́чнага Тво́рца, беспача́тнага Айца́ роўнаве́чны і такса́ма беспача́тны Сы́не, Ты па бязме́рнай до́брасці ў апо́шнія дні плоць успрыня́ў і быў распя́ты і пахава́ны за нас, няўдзя́чных і неразу́мных, і Сваёю Крывёю абнаві́ў зняве́чаную грахо́м прыро́ду нашу; Сам, Бессмяро́тны Цару́, прымі́ і ад мяне́, грэ́шнага, пакая́нне, і нахілі́ ву́ха Тваё да мяне́, і пачу́й сло́вы мае́. Бо саграшы́ў я, Го́спадзі, саграшы́ў су́праць Не́ба і пе́рад Табо́ю, і недасто́йны я ўзве́сці во́чы мае́ на вышыню́ сла́вы Тваёй; бо я ўгняві́ў Тваю́ до́брасць, пару́шыўшы Твае́ за́паведзі і не паслу́хаўшы Тваі́х нака́заў. Але Ты, Го́спадзі, незласлі́вы, доўгацярплі́вы і мнагамі́ласцівы, не даў мне загі́нуць з беззако́ннямі маі́мі, заўсёды чака́ючы майго́ навярта́ння. Бо Ты сказа́ў, Чалавекалю́бец, праз праро́ка Твайго́: Я не жада́ю сме́рці грэ́шніка, а жада́ю, каб ён навярну́ўся і быў жывы́. Не хо́чаш Ты, Уладару́, каб загі́нула стварэ́нне рук Тваі́х, і непрыхі́льна ста́вішся да пагі́белі людзе́й, а жада́еш, каб усе спаслі́ся і да пазна́ння і́сціны прыйшлі́. Таму́ і я, хаця́ і недасто́йны ні не́ба, ні зямлі́, ні само́га гэ́тага міну́чага жыцця́, бо ўсяго́ сябе́ я пакары́ў граху́ і адда́ў у няво́лю пачуццёвым асало́дам і апага́ніў у сабе́ Твой во́браз, але, бу́дучы Тваі́м стварэ́ннем і вы́рабам, я, няшча́сны, не адча́йваюся ў сваі́м спасе́нні і асме́льваюся прыступі́ць да Тваёй бязме́рнай міласэ́рнасці. Прымі́ ж і мяне́, Чалавекалю́бны Го́спадзі, як распу́сніцу, як разбо́йніка, як мы́тара і як блу́днага сы́на, і здымі́ з мяне́ цяжа́р грахо́ў, бо Ты бярэ́ш на Сябе́ грэх све́ту і не́мачы людскі́я ацаля́еш, знясі́леных і прыгне́чаных да Сябе́ клі́чаш і заспако́йваеш, бо Ты прыйшо́ў заклі́каць да пакая́ння не пра́веднікаў, а грэ́шнікаў. І ачы́сці мяне́ ад уся́кай нечыстаты́ пло́ці і ду́ху і навучы́ мяне́ право́дзіць свято́е жыццё ў стра́ху Тваі́м, каб я, прыма́ючы з чы́стым све́дчаннем сумле́ння свайго́ часці́нку Святы́нь Тваі́х, злучы́ўся са Святы́м Це́лам Тваі́м і Крывёю і каб Ты жыў і прабыва́ў ува Мне з Айцо́м і Святым Тваім Ду́хам. Так, Го́спадзі Іісусе Хрысце, Бо́жа мой, не на асуджэ́нне няха́й бу́дзе мне прычашчэ́нне Прачы́стых і Жыватво́рных Тайн Тваіх, і няха́й не зраблю́ся я не́мачным душо́ю і це́лам ад недасто́йнага іх прычашчэ́ння, а дай мне да апо́шняга майго́ дыха́ння неасу́джана прыма́ць часці́нку Святы́нь Тваі́х для супо́льнасці з Ду́хам Святы́м, для падтры́мкі ў жыцці́ ве́чным і для нале́жнага адка́зу на Стра́шным Судзе́ Тваі́м, каб і я з усі́мі абра́ннікамі Тваі́мі стаў удзе́льнікам паўнаты́ Тваі́х дабро́т, прыгатава́ных Табо́ю тым, хто лю́біць Цябе́, Го́спадзі, у якіх Ты прасла́ўлены наве́кі. Амі́нь.
Владико, Господи Іісусе Христе, Боже наш, Джерело життя і безсмертя. Творче всього творіння видимого й невидимого, Рівновічний і Співбезпочатковий Сину Безпочаткового Отця! Ти з безмірної благости в останній час тіло прийняв і був розп’ятий і похований за нас, невдячних і нерозсудливих, і Твоєю Кров’ю обновив понівечену гріхом природу нашу. Сам, Безсмертний Царю, прийми покаяння і від мене грішного і нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої. Бо згрішив я, Господи, згрішив перед небом і перед Тобою і став недостойним поглянути на висоту слави Твоєї, бо я прогнівив Твою благість, порушив Твої заповіді і не послухав Твоїх повелінь. Але Ти, Господи, не злопам’ятливий, довготерпеливий і многомилостивий, не віддав мене на погибель з беззаконнями моїми і навернення мого чекаєш. Бо Ти ж, Господи, сказав через пророка Твого: “Не бажаю Я смерті грішника, але нехай він покається і буде живий”. Бо Ти, Владико, не хочеш погубити творіння рук Твоїх, і не люба Тобі погибель людська, але хочеш, щоб усі спаслися і до пізнання істини прийшли. Тому і я, хоч і недостойний неба і землі, і цього дочасного життя, бо всього себе піддав гріхові, віддав у неволю пристрастям і осквернив Твій образ; але Твоїм ділом і творінням бувши, я, окаянний, не втрачаю надії на своє спасіння і приходжу, на Твоє безмірне милосердя надію поклавши. Прийми ж і мене, Чоловіколюбний Господи, як блудницю, як розбійника, як митаря і як блудного, і візьми мій важкий тягар гріхів Ти, що гріхи світу взяв, що зцілюєш немочі людські, що кличеш до Себе і заспокоюєш знеможених і обтяжених, що прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння. Очисти мене від усякої скверни тілесної і навчи мене приступати до святощів зі страхом Твоїм, щоб, приймаючи в чистім свідоцтві сумління мого частину святощів Твоїх, я з’єднався з Святим Твоїм Тілом і Кров’ю і щоб Ти жив і перебував у мені з Отцем і Святим Твоїм Духом. Так, Господи Іісусе Христе, Боже мій, не на осуд нехай буде мені причастя пречистих і животворчих Твоїх Таїн, і нехай не буду я немічний душею і тілом, недостойно причастившись їх. Але дай мені аж до останнього зітхання мого неосудно приймати частину святощів Твоїх на спільність із Духом Святим, на шлях до життя вічного і на добру відповідь на страшнім суді Твоїм; щоб і я з усіма обранцями Твоїми був спільником нетлінних Твоїх благ, які Ти підготував для тих, що люблять Тебе, Господи; вони ж прославляють Тебе повіки. Амінь.