Перад дзвярыма храма Твайго́ стаю я, а паганых думак не пакіда́ю, але Ты, Хрысце́ Бо́жа, мытара апраўдаў і хананея́нку памілаваў, і разбо́йніку адчыніў дзверы раю, адчыні і мне чалавекалюбнае сэ́рца Тваё і прымі мяне, які прыхо́дзіць і дакранаецца да Цябе, як прыня́ў Ты распусніцу і кро́ватачывую, бо адна, дакрануўшыся да кра́ю адзення Твайго́, адразу атрымала ацаленне; другая, абняўшы Твае прачыстыя но́гі, панесла з сабо́ю прабачэ́нне грахо́ў. Я ж, няшчасны, адважыўшыся ўсё Тваё Цела прыня́ць, няхай не апякуся; а прымі мяне, як прыня́ў Ты іх, і прасвятлі пачу́цці душы маёй, спальваючы мае грахо́ўныя правіны, па малітвах Той, Якая без семені нарадзіла Цябе, і нябесных Сіл; бо благаславёны Ты на ве́кі вяко́ў. Амінь.
Перед дверима храму Твого я стою, і від страшних мислей не визволяюся. Але Ти, Христе Боже, що митаря виправдав, і хананеянку помилував, і розбійникові двері раю відчинив, відчини мені милосердя Чоловіколюбства Твого і прийми мене, що приходжу і доторкаюся Тебе, як блудницю і кровоточиву. Бо одна, доторкнувшись до краю одежі Твоєї, зараз зцілення прийняла; а друга, обнявши Твої ноги, відпущення гріхів дістала. Я ж нещасний, що насмілився все Твоє Тіло прийняти, нехай не буду опалений. Але прийми мене, як і їх, і просвіти мої душевні почування, спаливши мої гріховні провини молитвами Пречистої, що безсіменно породила Тебе, і сил небесних, бо Ти благословен єси на віки вічні. Амінь.