Гаспо́дзь — Па́стыр мой; я ні ў чым не бу́ду мець няста́чы: Ён па́свіць мяне́ на зялёных ні́вах, на ці́хія во́ды во́дзіць мяне́, падмацо́ўвае душу́ мае́, накіро́ўвае мяне́ на сце́жкі пра́ўды дзе́ля імя́ Свайго́. Калі́ я пайду́ на́ват далі́наю смяро́тнага це́ню, не збаю́ся зла, бо Ты са мно́ю; Тваё жазло́ і Твой по́сах — яны́ суцяша́юць мяне́. Ты прыгатава́ў для мяне́ трапе́зу на вача́х во́рагаў маі́х; нама́сціў але́ем галаву́ маю́; ча́ша мая́ перапо́ўнена. Так, до́брасць і мі́ласць [Твая] няха́й спадаро́жнічаюць мне ва ўсе дні жыцця́ майго́, і я бу́ду жыць у до́ме Гаспо́днім мно́гія дні.
Господь Пастир мій, і я ні в чому не матиму недостатку. Він оселив мене серед лугів зелених, до тихих вод водить мене. Він підживляє душу мою, веде мене по дорозі правди задля слави імени Свого. Хоч би я ходив по долині тіні смертної, то не побоюся зла, бо Ти, Господи, зо мною. Твій жезл і палиця Твоя, вони заспокоюють мене. Ти наготував для мене трапезу перед очима ворогів моїх; намастив оливою голову мою, і чаша Твоя для мене переповнена. Так нехай милість Твоя, Господи, проводжає мене в усі дні життя мого. І я перебуватиму в домі Господнім на довгі дні.