Паменш, пакінь, прабач, Божа, грахі нашыя, вольныя й нявольныя, якія мы ўчынілі словам ці чынам, сьведама ці нясьведама, днём ці ўначы, у думках ці замерах: усе нам даруй, бо Ты Добры й Людалюбны.
Осла́би, оста́ви, прости́, Бо́же, прегріше́нія на́ша, во́льная і нево́льная, я́же в сло́ві і в ді́лі, я́же в ві́дінії і не в ві́дінії, я́же во дні і в нощі́, я́же во умі́ і в помишле́нії: вся нам прости́, я́ко Благ і Человіколю́бець.