Возсія́й в сердця́х на́ших, Человіколю́бче Влади́ко, Твоєго́ Богоразу́мія нетлі́нний світ, і ми́сленния на́ші отве́рзи о́чі, во Єва́нгельських Твої́х пропові́даній разумі́ніє. Вложи́ в нас і страх блаже́нних Твої́х за́повідей, да плотські́я по́хоті вся попра́вше, духо́вноє жи́тельство про́йдем, вся, я́же ко благоугожде́нію Твоєму́, і му́дрствующе, і ді́юще. Ти бо єси́ просвіще́ніє душ і тіле́с на́ших, Христе́ Бо́же, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, со Безнача́льним Твої́м Отце́м, і Всесвяти́м і Благи́м і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.
Диякон відкладає кадило на звичайне місце, підходить до священника й, схиливши перед ним голову, тримаючи орар крайніми пальцями та вказуючи на святе Євангеліє, промовляє: Благослови́, влади́ко, благовісти́теля свята́го апо́стола і євангели́ста [ім'я].
Священник, благословляючи його, виголошує:
Бог, моли́твами свята́го, сла́внаго, всехва́льнаго апо́стола і євангели́ста [ім'я], да дасть тебі́ глаго́л благовіству́ющему си́лою мно́гою, во ісполне́ніє Єва́нгелія возлю́бленнаго Си́на Своєго́, Го́спода на́шего Ісу́са Христа́.
Диякон же мовить: Амі́нь, і вклонившись святому Євангелію, бере його і виходить Царськими вратами; попереду нього йдуть свіченосці. Диякон стає на амвоні або на призначеному місці.
Священник, стоячи за святим престолом лицем на захід, виголошує:
Прему́дрость, про́сті, усли́шим свята́го Єва́нгелія.
Також: Мир всім.
Хор: І ду́хові твоєму́.
Диякон: От [ім'я] свята́го Єва́нгелія чте́ніє.
Хор: Сла́ва Тебі́, Го́споди, сла́ва Тебі́.
Священник: Во́ньмем.
Якщо служать два диякони, то один промовляє: Прему́дрость, про́сті... І потім: Во́ньмем.
Священник після Євангелія промовляє: Мир ті, благовіству́ющему.
Хор: Сла́ва Тебі́, Го́споди, сла́ва Тебі́.
Диякон, дійшовши до Царських врат, віддає Святе Євангеліє священникові. І знову зачиняються Царські врата.
Возсіsй въ сердцaхъ нaшихъ, чlколю1бче вLко, твоегw2 бGоразyміz нетлённый свётъ, и3 мhслєнныz нaши tвeрзи џчи во є3ђльскихъ твои1хъ проповёданій разумёніе: вложи2 въ нaсъ и3 стрaхъ бlжeнныхъ твои1хъ зaповэдей, да плотск‡z п0хwти вс‰ попрaвше, дух0вное жи1тельство пр0йдемъ, вс‰, ћже ко бlгоугождeнію твоемY, и3 мyдрствующе и3 дёюще. Тh бо є3си2 просвэщeніе дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ, хrтE б9е, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 всес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.
Діaконъ же, кади1ло tложи1въ на nбhчное мёсто, прих0дитъ ко сщ7eннику, и3 подклони1въ є3мY главY свою2, держS nрaрь крaйними пє1рсты и3 ўказyz на с™0е є3ђліе, глаг0летъ: Бlгослови2, вLко, бlговэсти1телz с™aгw ґпcла и3 є3ђлjста [и4м>къ].
Сщ7eнникъ, знaменуz є3го2, глаг0летъ:
БGъ, мlтвами с™aгw слaвнагw, всехвaльнагw ґпcла и3 є3ђлjста [и4м>къ], да дaстъ тебЁ глаг0лъ бlговэствyющему си1лою мн0гою во и3сполнeніе є3ђліа возлю1бленнагw сн7а своегw2, гDа нaшегw ї}са хrтA.
Діaконъ же рeкъ: Ґми1нь, и3 поклони1всz с™0му є3ђлію, пріeмлетъ є5, и3 и3зшeдъ с™hми двeрьми, предходsщымъ є3мY лампaдамъ, прих0дитъ и3 стои1тъ на ґмвHнэ, и3ли2 на ўчинeнномъ мёстэ.
Їерeй же, стоS пред8 с™0ю трапeзою и3 зрS къ зaпаду, возглашaетъ:
Премyдрость, пр0сти, ўслhшимъ с™aгw є3ђліа.
Тaже: Ми1ръ всBмъ.
Лю1діе: И# д¦ови твоемY.
Діaконъ: T [и4м>къ] с™aгw є3ђліа чтeніе.
Ли1къ: Слaва тебЁ, гDи, слaва тебЁ.
Сщ7eнникъ: В0нмемъ.
Ѓще же сyть двA ді†кона, то є3ди1нъ да глаг0летъ: Премyдрость, пр0сти... Тaже, и3: В0нмемъ.
И# и3сп0лнившусz є3ђлію, глаг0летъ сщ7eнникъ: Ми1ръ ти2 бlговэствyющему.
Ли1къ: Слaва тебЁ, гDи, слaва тебЁ.
И# tшeдъ діaконъ дaже до с™hхъ дверeй, tдаeтъ с™0е є3ђліе сщ7eннику, и3 затворsютсz пaки свzты6z двє1ри.