Возсія́й в сердця́х на́ших, Человіколю́бче Влади́ко, Твоєго́ Богоразу́мія нетлі́нний світ, і ми́сленния на́ші отве́рзи о́чі, во Єва́нгельських Твої́х пропові́даній разумі́ніє. Вложи́ в нас і страх блаже́нних Твої́х за́повідей, да плотські́я по́хоті вся попра́вше, духо́вноє жи́тельство про́йдем, вся, я́же ко благоугожде́нію Твоєму́, і му́дрствующе, і ді́юще. Ти бо єси́ просвіще́ніє душ і тіле́с на́ших, Христе́ Бо́же, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, со Безнача́льним Твої́м Отце́м, і Всесвяти́м і Благи́м і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Диякон відкладає кадило на звичайне місце, підходить до священника й, схиливши перед ним голову, тримаючи орар крайніми пальцями та вказуючи на святе Євангеліє, промовляє: Благослови́, влади́ко, благовісти́теля свята́го апо́стола і євангели́ста [ім'я].

Священник, благословляючи його, виголошує:

Бог, моли́твами свята́го, сла́внаго, всехва́льнаго апо́стола і євангели́ста [ім'я], да дасть тебі́ глаго́л благовіству́ющему си́лою мно́гою, во ісполне́ніє Єва́нгелія возлю́бленнаго Си́на Своєго́, Го́спода на́шего Ісу́са Христа́.

Диякон же мовить: Амі́нь, і вклонившись святому Євангелію, бере його і виходить Царськими вратами; попереду нього йдуть свіченосці. Диякон стає на амвоні або на призначеному місці.

Священник, стоячи за святим престолом лицем на захід, виголошує:

Прему́дрость, про́сті, усли́шим свята́го Єва́нгелія.

Також: Мир всім.

Хор: І ду́хові твоєму́.

Диякон: От [ім'я] свята́го Єва́нгелія чте́ніє.

Хор: Сла́ва Тебі́, Го́споди, сла́ва Тебі́.

Священник: Во́ньмем.

Якщо служать два диякони, то один промовляє: Прему́дрость, про́сті... І потім: Во́ньмем.

Священник після Євангелія промовляє: Мир ті, благовіству́ющему.

Хор: Сла́ва Тебі́, Го́споди, сла́ва Тебі́.

Диякон, дійшовши до Царських врат, віддає Святе Євангеліє священникові. І знову зачиняються Царські врата.