Диякон, вийшовши північними вратами і ставши на звичайнім місці, виголошує:

Про́сті приі́мше Боже́ственних, Святи́х, Пречи́стих, Безсме́ртних, Небе́сних і Животворя́щих, Стра́шних Христо́вих Та́їн, досто́йно благодарі́м Го́спода.

Хор: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію.

Хор: Го́споди, поми́луй.

День весь соверше́н, свят, ми́рен і безгрі́шен іспроси́вше, са́мі себе́ і друг дру́га, і весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предаді́м.

Хор: Тебі́, Го́споди.

Згорнувши антимінс, священник тримає Євангеліє прямо, знаменує ним хрест і виголошує:

Я́ко Ти єси́ освяще́ніє на́ше, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в.

Хор: Амі́нь.

Священник: С ми́ром ізи́дем.

Хор: О і́мені Госпо́дні.

Диякон: Го́споду помо́лимся.

Хор: Го́споди, поми́луй.