Транслітеровано з церковнослов’янської мови за правилами сайту віра.укр
Тоді відчиняють Царські врата, і диякон, вклонившись один раз, бере з престола плат, побожно приймає святу чашу від священника, підходить до Царських врат, підносить святу чашу перед народом і виголошує:
Со стра́хом Бо́жиїм і ві́рою приступі́те.
Хор: Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє, Бог Госпо́дь, і яви́ся нам.
Священник читає молитви: Ві́рую, Го́споди, і іспові́дую...
Ве́чері Твоєя́ та́йния...
Да не в суд...
Причасники повторюють за священником молитву «Вірую, Господи…». Потім підходять по одному, тримаючи руки схрещеними на грудях, і вклоняються зі зворушенням та страхом, щоб прийняти Божественні Тайни.
Узявши в диякона чашу й відкривши покрівець, священник причащає кожного зі словами:
Причаща́ється раб Бо́жий [або: раба́ Бо́жия] [ім'я] Честна́го і Свята́го Ті́ла і Кро́ве Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́ во оставле́ніє гріхо́в свої́х і в жизнь ві́чную.
І диякон витирає йому уста платом, а той, хто причастився, цілує святу чашу і, вклонившись, відходить.
І так причащаються всі.
Хор: Ті́ло Христо́во приймі́те, / Істо́чника Безсме́ртнаго вкусі́те.
Аллилу́я [тричі].
Після причастя входить священник у святий вівтар і ставить Святеє на святім престолі.
Диякон бере святий дискос і тримає його над святою чашею, промовляючи:
Воскресе́ніє Христо́во ви́дівше, поклоні́мся Свято́му Го́споду Ісу́су, єди́ному безгрі́шному. Кресту́ Твоєму́ покланя́ємся Христе́, і свято́є воскресе́ніє Твоє́ поє́м і сла́вим: Ти бо єси́ Бог наш, ра́зві Тебе́ іно́го не зна́єм, і́м'я Твоє́ імену́єм. Прийді́те, всі ві́рнії, поклоні́мся Свято́му Христо́ву воскресе́нію; се бо при́йде Кресто́м ра́дость всему́ ми́ру. Всегда́ благослов'я́ще Го́спода, поє́м воскресе́ніє Єго́: расп'я́тіє бо претерпі́в, сме́ртію смерть разруши́.
Світи́ся, світи́ся, но́вий Ієрусали́ме, сла́ва бо Госпо́дня на тебі́ возсія́. Лику́й ни́ні і весели́ся, Сіо́не; Ти же Чи́стая красу́йся Богоро́дице, о воста́нії Рождества́ Твоєго́.
О Па́сха ве́лія і свяще́ннійшая, Христе́! О Му́дросте і Сло́ве Бо́жий і Си́ло! Подава́й нам і́стіє Тебе́ причаща́тися в невече́рнім дні Ца́рствія Твоєго́.
Тоді відчиняють царські врата, і диякон, вклонившись один раз, бере з престола плат, побожно приймає святу чашу від священника, підходить до царських врат, підносить святу чашу перед народом і виголошує:
Зі страхом Божим, вірою і любов’ю приступіть.
Хор: Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Бог Господь і явився нам.
Священник стає в царських вратах лицем до людей і читає молитву «Вірую, Господи, і визнаю...».
Усі причасники проказують за священником молитву «Вірую, Господи…» І, склавши руки навхрест на грудях, один по одному підходять до Причастя. Священник бере від диякона святу чашу, відкриває покрівець і, причащаючи, промовляє:
Священник: Причащається раб Божий (раба Божа або дитя Боже — ім’я) Чесного і Святого Тіла і Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.
Під час причастя диякон (або два паламарі) підкладає покрівець під бороду причасників, а по причасті священник витирає уста причасника платом. Причасник, причастившись, цілує край чаші й, відійшовши, приймає антидор (просфору) і теплоту від братчика, запиваючи нею Святе Причастя.