Диякон (вказуючи орарем, промовляє):
Іспо́лни, влади́ко, святи́й поти́р.
Священник бере частину вгорі дискоса з написом ІС, чинить нею знак хреста над святою чашею і промовляє:
Ісполне́ніє Ду́ха Свята́го.
Тоді вкладає її до святої чаші.
Диякон: Амі́нь.
І, взявши теплоту, промовляє до священника:
Благослови́, влади́ко, теплоту́.
Священник благословляє, промовляючи:
Благослове́нна теплота́ святи́х Твої́х всегда́, ни́ні і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь.
Диякон хрестоподібно вливає до святої чаші достатню кількість теплоти зі словами:
Теплота́ ві́ри іспо́лнь Ду́ха Свята́го, амі́нь.
Диякон відставляє теплоту і стоїть трохи поодалік.
[Священник: Осла́би, оста́ви, прости́, Бо́же, прегріше́нія на́ша во́льная і нево́льная, я́же в сло́ві і в ді́лі, я́же в ві́дінії і не в ві́дінії, я́же во дні і в нощі́, я́же во умі́ і в помишле́нії, я́же в слу́жбі сей; вся нам прости́, я́ко Благ і Человіколю́бець.]
Священник: Дия́коне, приступи́.
Диякон підходить, побожно вклоняється Св. Дарам, просячи прощення. Священник тримаючи святий Хліб, дає диякону; диякон, поцілувавши руку священника, приймає святий Хліб, промовляючи:
Се прихожду́ к Безсме́ртному Царю́ і Бо́гу на́шему. Також: Препода́ждь мі, влади́ко, дия́кону [ім'я], Честно́є і Свято́є Ті́ло Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́.
Священник промовляє:
[Ім'я], священнодия́кону, преподає́ться Честно́є і Свято́є і Пречи́стоє Ті́ло Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́ во оставле́ніє гріхо́в єго́ і в жизнь ві́чную.
Христо́с посреді́ нас!
І відповідає диякон: І єсть, і бу́деть!
І молиться диякон, як і священник, схиливши голову і промовляючи: Ві́рую, Го́споди...
Подібно бере і священник часточку святого Хліба і промовляє:
Се прихожду́ к Безсме́ртному Царю́ і Бо́гу на́шему.
Також: Честно́є і Пресвято́є Ті́ло Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́ преподає́ться мні, [ім'я], свяще́ннику, во оставле́ніє гріхо́в мої́х і в жизнь ві́чную.
І схиливши голову молиться, промовляючи:
Ві́рую, Го́споди, і іспові́дую, я́ко Ти єси́ воі́стину Христо́с, Син Бо́га жива́го, прише́дий в мир грі́шния спасти́, от ни́хже пе́рвий єсьм аз; єще́ ві́рую, я́ко сіє́ са́моє єсть Пречи́стоє Ті́ло Твоє́, і сія́ єсть са́мая Честна́я Кров Твоя́. Молю́ся у́бо Тебі́: поми́луй м'я і прости́ мі прегріше́нія моя́ во́льная і нево́льная, я́же сло́вом, я́же ді́лом, я́же ві́дінієм і неві́дінієм; і сподо́би м'я неосужде́нно причасти́тися Пречи́стих Твої́х Та́їнств во оставле́ніє гріхо́в і в жизнь ві́чную. Амі́нь.
Потім: Ве́чері Твоєя́ та́йния днесь, Си́не Бо́жий, прича́стника м'я прийми́; не бо враго́м Твої́м та́йну пові́м, ні лобза́нія Ті дам я́ко Іу́да, но я́ко разбо́йник іспові́даю Тя: пом'яни́ м'я Го́споди, во Ца́рствії Твоє́м.
Да не в суд іли́ во осужде́ніє бу́деть мні причаще́ніє Святи́х Твої́х Та́їн Го́споди, но во ісціле́ніє душі́ і ті́ла.
Зі страхом і великою обережністю вони причащаються Святого Тіла, яке тримають у руках. Потім священник, підклавши плат під бороду, бере святу чашу з платом обома руками й промовляє:
Се па́ки прихожду́ к Безсме́ртному Царю́ і Бо́гу на́шему.
Також: Честни́я і Святи́я Кро́ве Го́спода Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́ причаща́юся аз, раб Бо́жий, свяще́нник [ім'я], во оставле́ніє гріхо́в мої́х і в жизнь ві́чную. Амі́нь.
Причастившись тричі, священник витирає свої уста та край святої чаші платом, який тримає в руці, і каже:
Се прикосну́ся устна́м мої́м, і оти́меть беззако́нія моя́, і гріхи́ моя́ очи́стить.
Діaконъ же, показyz nрарeмъ с™hй поти1ръ, глаг0летъ:
И#сп0лни, владhко, с™hй поти1ръ.
Сщ7eнникъ же взeмъ горЁ лежaщую чaстицу, ћже, ЇИ&С, твори1тъ съ нeю кrтъ верхY с™aгw потирS, глаг0лz:
И#сполнeніе д¦а с™aгw.
И# тaкw влагaетъ во с™hй поти1ръ.
Діaконъ: Ґми1нь.
И# пріeмлz теплотY, глаг0летъ къ сщ7eннику:
Бlгослови2, владhко, теплотY.
Сщ7eнникъ же бlгословлsетъ, глаг0лz:
Бlгословeнна теплотA с™hхъ твои1хъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.
И# діaконъ вливaетъ, є3ли1кw дов0льно, кrтоoбрaзнw внyтрь с™aгw поти1ра, глаг0лz:
ТеплотA вёры и3сп0лнь д¦а с™aгw. Ґми1нь.
И# tстaвивъ теплотY, стои1тъ мaлw подaлэ.
[Сщ7eнникъ: Њслaби, њстaви, прости2, б9е, прегрэшє1ніz н†ша, вHльнаz и3 невHльнаz, ћже въ сл0вэ и3 въ дёлэ, ћже въ вёдэніи и3 не въ вёдэніи, ћже во дни2 и3 въ нощи2, ћже во ўмЁ и3 въ помышлeніи, ћже въ слyжбэ сeй: вс‰ нaмъ прости2, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ.]
Сщ7eнникъ: Діaконе, приступи2.
И# пришeдъ діaконъ твори1тъ покл0нъ бlгоговёйнw, просS прощeніz. Сщ7eнникъ же держS с™hй хлёбъ, даeтъ діaкону: и3 цэловaвъ діaконъ подаю1щую є3мY рyку, пріeмлетъ с™hй хлёбъ, глаг0лz:
СE прихождY къ безсмeртному цRю2 и3 бGу нaшему. И#: Преподaждь ми2, владhко, діaкону [и4м>къ], чcтн0е и3 с™0е тёло гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA.
Сщ7eнникъ же глаг0летъ:
[И$м>къ], сщ7еннодіaкону преподаeтсz чcтн0е и3 с™0е и3 пречcтое тёло гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, во њставлeніе грэхHвъ є3гw2 и3 въ жи1знь вёчную.
Хrт0съ посредЁ нaсъ.
И# tвэщaетъ діaкон: И# є4сть, и3 бyдетъ.
И# м0литсz діaкон ћкw и3 сщ7eнникъ, приклони1въ главy, и3, глаг0лz: Вёрую, гDи...
Под0бнэ взeмъ и3 сщ7eнникъ чaстицу с™aгw хлёба, глаг0летъ:
СE прихождY къ безсмeртному цRю2 и3 бGу нaшему.
И#: ЧCтн0е и3 прес™0е тёло гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA преподаeтсz мнЁ, [и4м>къ], сщ7eннику, во њставлeніе грэхHвъ мои1хъ и3 въ жи1знь вёчную.
И# приклони1въ главy м0литсz, глаг0лz:
Вёрую, гDи, и3 и3сповёдую, ћкw ты2 є3си2 вои1стинну хrт0съ, сн7ъ бGа живaгw, пришeдый въ мjръ грBшныz сп7сти2, t ни1хже пeрвый є4смь ѓзъ. Е#щE вёрую, ћкw сіE сaмое є4сть пречcтое тёло твоE, и3 сіS є4сть сaмаz чcтнaz кр0вь твоS. Молю1сz u5бо тебЁ: поми1луй мS, и3 прости1 ми прегрэшє1ніz мо‰, вHльнаz и3 невHльнаz, ±же сл0вомъ, ±же дёломъ, ±же вёдэніемъ и3 невёдэніемъ: и3 спод0би мS неwсуждeннw причасти1тисz пречcтыхъ твои1хъ тaинствъ, во њставлeніе грэхHвъ, и3 въ жи1знь вёчную. Ґми1нь.
Тaже: Вeчери твоеS тaйныz днeсь, сн7е б9ій, причaстника мS пріими2: не бо2 врагHмъ твои6мъ тaйну повёмъ, ни лобзaніz ти2 дaмъ ћкw їyда, но ћкw разб0йникъ и3сповёдаю тS: помzни1 мz, гDи, во цrтвіи твоeмъ.
Да не въ сyдъ и3ли2 во њсуждeніе бyдетъ мнЁ причащeніе с™hхъ твои1хъ т†инъ гDи, но во и3сцэлeніе души2 и3 тёла.
И# тaкw причащaютсz въ рукaхъ держи1магw со стрaхомъ и3 всsцэмъ ўтвержeніемъ. Тaже востaвъ, пріeмлетъ nбёма рукaма съ покр0вцемъ с™hй поти1ръ, и3 причащaетсz три1жды и3з8 негw2, глаг0лz:
СE пaки прихождY къ безсмeртному цRю2 и3 бGу нaшему.
И#: ЧCтнhz и3 с™hz кр0ве гDа бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, причащaюсz ѓзъ рaбъ б9ій, сщ7eнникъ [и4м>къ], во њставлeніе грэхHвъ мои1хъ и3 въ жи1знь вёчную. Ґми1нь.
И# тaкw свои2 ўстнЁ, и3 крaй сщ7eннагw потирS въ рукY держи1мымъ плaтомъ њтeръ, и3 глаг0летъ:
СE прикоснyсz ўстнaмъ мои6мъ, и3 tи1метъ беззакHніz мо‰, и3 грэхи2 мо‰ њчи1ститъ.
Потім призиває диякона, промовляючи:
Дия́коне, па́ки приступи́.
Диякон наближається, робить один поклін і промовляє:
Се па́ки прихожду́ к Безсме́ртному Царю́ і Бо́гу на́шему.
Також: Препода́ждь мі, влади́ко, Честну́ю і Святу́ю Кров Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́.
Священник передає дияконові плат і підносить чашу до його уст. Диякон обережно причащається з неї тричі, а священник промовляє:
Причаща́ється раб Бо́жий, дия́кон [ім'я], Честни́я і Святи́я Кро́ве Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́ во оставле́ніє гріхо́в свої́х і в жизнь ві́чную.
Причастившись, диякон витирає уста платом і цілує святу чашу. Священник каже:
Се прикосну́ся устна́м твої́м, і оти́меть беззако́нія твоя́, і гріхи́ твоя́ очи́стить.
Коли є вірні до причастя Святих Таїн, тоді священник розділяє дві частини з написом НІ і КА на малі часточки, щоб вистачило всім причасникам, і вкладає їх до святої чаші.
І покриває чашу покрівцем. Також кладе на святий дискос звіздицю і покрівці.
Потім проказує молитву:
Благодари́м Тя, Влади́ко Человіколю́бче, Благоді́телю душ на́ших: я́ко і в настоя́щий день сподо́бил єси́ нас Небе́сних Твої́х і Безсме́ртних Та́їнств. Іспра́ви наш путь, утверди́ ни во стра́сі Твоє́м вся, соблюди́ наш живо́т, утверди́ на́ша стопи́ моли́твами і моле́ньми сла́вния Богоро́диці і Присноді́ви Марі́ї, і всіх святи́х Твої́х.
Тaже призывaетъ діaкона, глаг0лz:
Діaконе, пaки приступи2.
И# діaконъ прих0дитъ и3 покланsетсz, глаг0лz:
СE пaки прихождY къ безсмeртному цRю2 и3 бGу нaшему.
И#: Преподaждь ми2, владhко, чcтную и3 с™yю кр0вь гDа и3 бGа и3 спaса нaшегw ї}са хrтA.
И# сщ7eнникъ глаг0летъ:
Причащaетсz рaбъ б9ій, діaконъ [и4м>къ], чcтнhz и3 с™hz кр0ве гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, во њставлeніе грэхHвъ свои1хъ и3 въ жи1знь вёчную.
Причасти1вшусz же діaкону, гlетъ сщ7eнникъ:
СE прикоснyсz ўстнaмъ твои6мъ, и3 tи1метъ беззакHніz тво‰, и3 грэхи2 тво‰ њчи1ститъ.
Подобaетъ вёдати, ћкw ѓще сyть хотsщіи причащaтисz с™hхъ т†инъ, раздроблsетъ сщ7eнникъ двЁ ч†сти с™aгw ѓгнца њстaвшыz, є4же, НІ, и3 є4же КА, на м†лыz ч†стицы, ћкw бhти всBмъ причaстникwмъ дов0льно, и3 тaкw влагaетъ и5хъ во с™yю чaшу.
И# покрывaетъ с™hй поти1ръ покр0вцемъ, под0бнэ и3 на с™hй ди1скосъ возлагaетъ ѕвезди1цу и3 покрHвцы.
Таже глаг0летъ мlтву:
Бlгодари1мъ тS, вLко чlвэколю1бче, бlгодётелю дyшъ нaшихъ: ћкw и3 въ настоsщій дeнь спод0билъ є3си2 нaсъ нбcныхъ твои1хъ и3 безсмeртныхъ тaинствъ. И#спрaви нaшъ пyть, ўтверди1 ны во стрaсэ твоeмъ вс‰, соблюди2 нaшъ жив0тъ, ўтверди2 нaшz стwпы2, мlтвами и3 молeньми слaвныz бцdы и3 приснодв7ы мRjи, и3 всёхъ с™hхъ твои1хъ.