Диякон: Господи́на і отця́ на́шего [ім'я], Блаже́ннійшаго Митрополи́та Ки́євськаго і всея́ Украї́ни [або: Святі́йшаго Архієпи́скопа Константино́поля, Но́ваго Ри́ма, і Вселе́нськаго Патріа́рха^*], і господи́на на́шего високопреосвяще́ннійшаго [ім'я], митрополи́та [або: архієпи́скопа, або: преосвяще́ннійшаго єпи́скопа] [назва кафедри] да пом'яне́ть Госпо́дь Бог во Ца́рствії Своє́м всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в.

Потім священник: Преосвяще́нния митрополи́ти, архієпи́скопи і єпи́скопи, і весь свяще́нничеський і мона́шеський чин, бра́тію і прихо́жан свята́го хра́ма сего́ [якщо в оби́телі: святи́я оби́телі сея́]:

Всіх вас правосла́вних христия́н да пом'яне́ть Госпо́дь Бог во Ца́рствії Своє́м всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в.

Хор: Амі́нь.

Диякон входить у вівтар Царськими вратами і стає праворуч, а коли входить священник, то промовляє до нього: Да пом'яне́ть Госпо́дь Бог свяще́нство твоє́ во Ца́рствії Своє́м.

І священник до нього: Да пом'яне́ть Госпо́дь Бог священнодия́конство твоє́ во Ца́рствії Своє́м всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в.

Священник ставить святу чашу на престол, праворуч на антимінсі. Потім бере дискос із голови диякона, ставить його ліворуч і промовляє:

Благообра́зний Іо́сиф, с дре́ва снем пречи́стоє Твоє́ Ті́ло, плащани́цею чи́стою обви́в, і благоуха́ньми, во гро́бі но́ві покри́в, положи́.

Во гро́бі пло́тськи, во а́ді же с душе́ю я́ко Бог, в раї́ же с разбо́йником і на престо́лі бил єси́, Христе́, со Отце́м і Ду́хом, вся ісполня́яй, Неопи́санний.

Я́ко Живоно́сець, я́ко рая́ красні́йшій, воі́стину і черто́га вся́каго ца́рськаго показа́ся світлі́йшій, Христе́, гроб Твой, істо́чник на́шего воскресе́нія.

Потім священник знімає покрівці з дискоса й чаші та кладе їх на святий престол. Бере воздух із плеча диякона, покадивши його, покриває ним Святині й промовляє:

Благообра́зний Іо́сиф, с дре́ва снем пречи́стоє Твоє́ Ті́ло, плащани́цею чи́стою обви́в, і благоуха́ньми, во гро́бі но́ві покри́в, положи́.

А далі бере від диякона кадило, тричі кадить святощі і проказує: Ублажи́, Го́споди, благоволе́нієм Твої́м Сіо́на, і да сози́ждуться сті́ни Ієрусали́мськія: тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вди, возноше́ніє і всесожега́ємая, тогда́ возложа́ть на олта́р Твой тельці́.

Віддавши кадильницю та схиливши голову, священник звертається до диякона: Помоли́ся о мні, бра́те і сослужи́телю.

Диякон: Дух Святи́й на́йдеть на тя, і си́ла Ви́шняго осіни́ть тя.

Священник: То́йже Дух соді́йствуєть нам вся дні живота́ на́шего.

І диякон, віддавши кадильницю, схиливши голову й тримаючи орар трьома пальцями правої руки, промовляє до священника:

Пом'яни́ і м'я, влади́ко святи́й.

Священник: Да пом'яне́ть тя Госпо́дь Бог во Ца́рствії Своє́м всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в.

Диякон: Амі́нь, і цілує праву руку священника, виходить північними вратами і, ставши на звичайному місці, виголошує єктенію.