Після закінчення молитви диякон промовляє до священника, показуючи правою рукою на схід і тримаючи водночас орар трьома пальцями:
Благослови́, влади́ко, святи́й вход.
І священник, благословляючи, промовляє:
Благослове́н вход святи́х Твої́х всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в.
Диякон: Амі́нь.
Диякон виголошує: Прему́дрость, про́сті.
Хор: Сві́те ти́хий святи́я сла́ви, / Безсме́ртнаго Отця́ Небе́снаго, / Свята́го Блаже́ннаго, Ісу́се Христе́, / прише́дше на за́пад со́лнця, / ви́дівше світ вече́рній, / поє́м Отця́, Си́на і Свята́го Ду́ха, Бо́га. / Досто́їн єси́ во вся времена́ / піт би́ти гла́си преподо́бними, / Си́не Бо́жий, живо́т дая́й; / ті́мже мир Тя сла́вить.
Після входу, здійснивши звичайний поклін, диякон, або якщо його немає, священник, виголошує прокимен дня.
Мlтвэ же скончaвшейсz, діaконъ глаг0летъ ко сщ7eннику, показyzй къ вост0ку десни1цею, держS вкyпэ и3 nрaрь треми2 пє1рсты:
Бlгослови2, владhко, с™hй вх0дъ.
И# сщ7eнникъ, бlгословлsz, глаг0летъ:
Бlгословeнъ вх0дъ с™hхъ твои1хъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.
Діaконъ: Ґми1нь.
Діaконъ возглашaетъ: Премyдрость, пр0сти.
Ли1къ же: Свёте ти1хій с™hz слaвы, / безсмeртнагw, nц7A нбcнагw, / с™aгw бlжeннагw, ї}се хrтE, / пришeдше на зaпадъ с0лнца, / ви1дэвше свётъ вечeрній, / поeмъ nц7A, сн7а, и3 с™aго д¦а, бGа. / Дост0инъ є3си2 во вс‰ временA / пётъ бhти глaсы препод0бными, / сн7е б9ій, жив0тъ даsй: / тёмже мjръ тS слaвитъ.
По вх0дэ же, положи1въ nбhчный діaконъ, aще же нёсть сщ7eнникъ, глаг0летъ прокjменъ днE.