Священник же, повернувшись на захід і тримаючи руки складеними, стоїть, очікуючи закінчення прокимна; потім поклоняється і відходить на своє місце. Після прокимна диякон, якщо є, вийшовши північними дверима, промовляє (священник же стоїть у вівтарі перед святою трапезою):
Рцем всі от всея́ душі́ і от всего́ помишле́нія на́шего рцем.
Хор: Го́споди, поми́луй.
Го́споди Вседержи́телю, Бо́же оте́ць на́ших, мо́лим Ті ся, усли́ши і поми́луй.
Хор: Го́споди, поми́луй.
Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й, мо́лим Ті ся, усли́ши і поми́луй.
Хор: Го́споди, поми́луй [тричі].
Єще́ мо́лимся о господи́ні і отці́ на́шем Блаже́ннійшем Митрополи́ті [або: Святі́йшем Патріа́рсі*] [ім'я], і о господи́ні на́шем високопреосвяще́ннійшем митрополи́ті [або: архієпи́скопі, або: преосвяще́ннійшем єпи́скопі] [ім'я], і о всей во Христі́ бра́тії на́шей.
Хор: Го́споди, поми́луй [тричі].
Єще́ мо́лимся о богохрани́мій страні́ на́шей, власте́х і во́їнстві єя́, да ти́хоє і безмо́лвноє житіє́ поживе́м во вся́ком благоче́стії і чистоті́.
Хор: Го́споди, поми́луй [тричі].
Єще́ мо́лимся о блаже́нних і приснопа́м'ятних созда́телех свята́го хра́ма сего́ [якщо в монастирі: святи́я оби́телі сея́] і о всіх преждепочи́вших отці́х і бра́тіях, зді лежа́щих і повсю́ду правосла́вних.
Хор: Го́споди, поми́луй [тричі].
Єще́ мо́лимся о ми́лості, жи́зні, ми́рі, здра́вії, спасе́нії, посіще́нії, проще́нії і оставле́нії гріхо́в рабо́в Бо́жиїх, бра́тії свята́го хра́ма сего́ [якщо в монастирі: святи́я оби́телі сея́].
Хор: Го́споди, поми́луй [тричі].
Єще́ мо́лимся о плодонося́щих і доброді́ющих во святі́м і всечестні́м хра́мі сем, тружда́ющихся, пою́щих і предстоя́щих лю́дех, ожида́ющих от Тебе́ вели́кия і бога́тия ми́лости.
Хор: Го́споди, поми́луй [тричі].
Виголошує священник:
Я́ко Ми́лостив і Человіколю́бець Бог єси́, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні і при́сно, і во ві́ки віко́в.
Хор: Амі́нь.
Потім: Сподо́би, Го́споди, в ве́чер сей без гріха́ сохрани́тися нам. / Благослове́н єси́, Го́споди Бо́же оте́ць на́ших, / і хва́льно і просла́влено і́м'я Твоє́ во ві́ки, амі́нь. / Бу́ди, Го́споди, ми́лость Твоя́ на нас, я́коже упова́хом на Тя. / Благослове́н єси́, Го́споди, научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. / Благослове́н єси́, Влади́ко, вразуми́ м'я оправда́нієм Твої́м. / Благослове́н єси́, Святи́й, просвіти́ м'я оправда́нії Твої́ми. / Го́споди, ми́лость Твоя́ во вік, діл руку́ Твоє́ю не пре́зри: / Тебі́ подоба́єть хвала́, Тебі́ подоба́єть пі́ніє, / Тебі́ сла́ва подоба́єть, Отцю́ і Си́ну і Свято́му Ду́ху, / ни́ні і при́сно і во ві́ки віко́в, амі́нь.
Њбрaщсz же сщ7eнникъ къ зaпаду, согбeнэ и3мёzй рyцэ, стои1тъ њжидazй и3сполнeніz прокjмена: тaже покланsетсz, и3 tх0дитъ на мёсто своE. По прокjмнэ же, глаг0летъ діaконъ, ѓще є4сть, и3зшeдъ сёверною стран0ю (їерeй же внyтрь nлтарS стои1тъ пред8 с™0ю трапeзою):
Рцeмъ вси2 t всеS души2, и3 t всегw2 помышлeніz нaшегw рцeмъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
ГDи вседержи1телю, б9е nц7ъ нaшихъ, м0лимъ ти сz, ўслhши, и3 поми1луй.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Поми1луй нaсъ б9е, по вели1цэй ми1лости твоeй, м0лимъ ти сz, ўслhши, и3 поми1луй.
Ли1къ: ГDи поми1луй [три1жды].
Е#щE м0лимсz њ господи1нэ и3 nтцЁ нaшемъ бlжeннэйшемъ митрополjтэ [и3ли2: с™ёйшемъ патріaрсэ*] [и4м>къ], и3 њ господи1нэ нaшемъ высокопреwсщ7eннэйшемъ митрополjтэ [и3ли2: ґрхіепcкпэ, и3ли2: преwсщ7eннэйшемъ є3пcкпэ] [и4м>къ], и3 њ всeй во хrтЁ брaтіи нaшей.
Ли1къ: ГDи поми1луй [три1жды].
Е#щE м0лимсz њ богохрани1мэй странЁ нaшей, властeхъ и3 в0инствэ є3S, да ти1хое и3 безм0лвное житіE поживeмъ во всsкомъ бlгочeстіи и3 чтcотЁ.
Ли1къ: ГDи поми1луй [три1жды].
Е#щE м0лимсz њ бlжeнныхъ и3 приснопaмzтныхъ создaтелехъ с™aгw хрaма сегw2 [ѓще во њби1тели: с™hz nби1тели сеS] и3 њ всёхъ преждепочи1вшихъ nц7ёхъ и3 брaтіzхъ, здЁ лежaщихъ и3 повсю1ду правослaвныхъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй [три1жды].
Е#щE м0лимсz њ ми1лости, жи1зни, ми1рэ, здрaвіи, спасeніи, посэщeніи, прощeніи и3 њставлeніи грэхHвъ рабHвъ б9іихъ, брaтіи с™aгw хрaма сегw2 [ѓще во њби1тели: с™hz nби1тели сеS].
Ли1къ: ГDи поми1луй [три1жды].
Е#щE м0лимсz њ плодоносsщихъ и3 добродёющихъ во с™ёмъ и3 всечестнёмъ хрaмэ сeмъ, труждaющихсz, пою1щихъ и3 предстоsщихъ лю1дехъ, њжидaющихъ t тебE вели1кіz и3 богaтыz млcти.
Ли1къ: ГDи поми1луй [три1жды].
Возглашaетъ сщ7eнникъ:
Ћкw ми1лостивъ и3 человэколю1бецъ бGъ є3си2, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Тaже: Спод0би гDи въ вeчеръ сeй без8 грэхA сохрани1тисz нaмъ. / бlгословeнъ є3си2 гDи б9е nтє1цъ нaшихъ, / и3 хвaльно и3 прослaвлено и4мz твоE во вёки, ґми1нь. / бyди гDи, млcть твоS на нaсъ, ћкоже ўповaхомъ на тS. / бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. / бlгословeнъ є3си2 вLко, вразуми1 мz њправдaніємъ твои6мъ. / бlгословeнъ є3си2 с™hй, просвэти1 мz њправдaніи твои1ми. / гDи, млcть твоS во вёкъ, дёлъ рукY твоє1ю не прeзри: / тебЁ подобaетъ хвалA, тебЁ подобaетъ пёніе, / тебЁ слaва подобaетъ, nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, / нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.