Священник же, повернувшись на захід і тримаючи руки складеними, стоїть, очікуючи закінчення прокимна; потім поклоняється і відходить на своє місце. Після прокимна диякон, якщо є, вийшовши північними дверима, промовляє (священник же стоїть у вівтарі перед святою трапезою):

Рцем всі от всея́ душі́ і от всего́ помишле́нія на́шего рцем.

Хор: Го́споди, поми́луй.

Го́споди Вседержи́телю, Бо́же оте́ць на́ших, мо́лим Ті ся, усли́ши і поми́луй.

Хор: Го́споди, поми́луй.

Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й, мо́лим Ті ся, усли́ши і поми́луй.

Хор: Го́споди, поми́луй [тричі].

Єще́ мо́лимся о господи́ні і отці́ на́шем Блаже́ннійшем Митрополи́ті [або: Святі́йшем Патріа́рсі^*] [ім'я], і о господи́ні на́шем високопреосвяще́ннійшем митрополи́ті [або: архієпи́скопі, або: преосвяще́ннійшем єпи́скопі] [ім'я], і о всей во Христі́ бра́тії на́шей.

Хор: Го́споди, поми́луй [тричі].

Єще́ мо́лимся о богохрани́мій страні́ на́шей, власте́х і во́їнстві єя́, да ти́хоє і безмо́лвноє житіє́ поживе́м во вся́ком благоче́стії і чистоті́.

Хор: Го́споди, поми́луй [тричі].

Єще́ мо́лимся о блаже́нних і приснопа́м'ятних созда́телех свята́го хра́ма сего́ [якщо в монастирі: святи́я оби́телі сея́] і о всіх преждепочи́вших отці́х і бра́тіях, зді лежа́щих і повсю́ду правосла́вних.

Хор: Го́споди, поми́луй [тричі].

Єще́ мо́лимся о ми́лості, жи́зні, ми́рі, здра́вії, спасе́нії, посіще́нії, проще́нії і оставле́нії гріхо́в рабо́в Бо́жиїх, бра́тії свята́го хра́ма сего́ [якщо в монастирі: святи́я оби́телі сея́].

Хор: Го́споди, поми́луй [тричі].

Єще́ мо́лимся о плодонося́щих і доброді́ющих во святі́м і всечестні́м хра́мі сем, тружда́ющихся, пою́щих і предстоя́щих лю́дех, ожида́ющих от Тебе́ вели́кия і бога́тия ми́лости.

Хор: Го́споди, поми́луй [тричі].

Виголошує священник:

Я́ко Ми́лостив і Человіколю́бець Бог єси́, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні і при́сно, і во ві́ки віко́в.

Хор: Амі́нь.

Потім: Сподо́би, Го́споди, в ве́чер сей без гріха́ сохрани́тися нам. / Благослове́н єси́, Го́споди Бо́же оте́ць на́ших, / і хва́льно і просла́влено і́м'я Твоє́ во ві́ки, амі́нь. / Бу́ди, Го́споди, ми́лость Твоя́ на нас, я́коже упова́хом на Тя. / Благослове́н єси́, Го́споди, научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. / Благослове́н єси́, Влади́ко, вразуми́ м'я оправда́нієм Твої́м. / Благослове́н єси́, Святи́й, просвіти́ м'я оправда́нії Твої́ми. / Го́споди, ми́лость Твоя́ во вік, діл руку́ Твоє́ю не пре́зри: / Тебі́ подоба́єть хвала́, Тебі́ подоба́єть пі́ніє, / Тебі́ сла́ва подоба́єть, Отцю́ і Си́ну і Свято́му Ду́ху, / ни́ні і при́сно і во ві́ки віко́в, амі́нь.