Сщ7eнникъ же глаг0летъ тaйнw мlтву сію2: Никт0же дост0инъ t свzзaвшихсz плотски1ми похотьми2 и3 сластьми2 приходи1ти, и3ли2 прибли1житисz, и3ли2 служи1ти тебЁ, цRю2 слaвы: є4же бо служи1ти тебЁ, вели1ко и3 стрaшно и3 самBмъ нбcнымъ си1ламъ. Но nбaче неизречeннагw рaди и3 безмёрнагw твоегw2 чlвэколю1біz, непрел0жнw и3 неизмённw бhлъ є3си2 человёкъ, и3 ґрхіерeй нaмъ бhлъ є3си2, и3 служeбныz сеS и3 безкр0вныz жeртвы сщ7еннодёйствіе прeдалъ є3си2 нaмъ, ћкw вLка всёхъ: тh бо є3ди1нъ, гDи б9е нaшъ, владhчествуеши нбcными и3 земнhми, и4же на пrт0лэ херувjмстэ носи1мый, и4же серафjмwвъ гDь и3 цRь ї}левъ, и4же є3ди1нъ свsтъ и3 во с™hхъ почивazй. ТS u5бо молю2 є3ди1наго бlгaго и3 бlгопослушли1ваго: при1зри на мS, грёшнаго и3 непотрeбнаго рабA твоего2, и3 њчи1сти мою2 дyшу и3 сeрдце t с0вэсти лукaвыz, и3 ўдовли1 мz, си1лою с™aгw твоегw2 д¦а, њблечeна бlгодaтію сщ7eнства, предстaти с™ёй твоeй сeй трапeзэ, и3 сщ7еннодёйствовати с™0е и3 пречcтое твоE тёло и3 честнyю кр0вь: къ тебё бо прихождY, прикл0нь мою2 вhю, и3 молю1 ти сz, да не tврати1ши лицA твоегw2 t менє2, нижE tри1неши менє2 t џтрwкъ твои1хъ, но спод0би принесє1ннымъ тебЁ бhти, мн0ю грёшнымъ и3 недост0йнымъ раб0мъ твои1мъ, дарHмъ си6мъ: тh бо є3си2 приносsй и3 приноси1мый, и3 пріeмлzй и3 раздавaемый, хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.
И#сп0лньшымсz же мlтвэ и3 каждeнію, сщ7eнникъ и3 діaконъ, стaвше пред8 с™0ю трапeзою, глаг0лютъ херувjмскую пёснь, три1жды: по к0емждо же скончaніи, покланsютсz по є3ди1нощи.
Сщ7eнникъ: И%же херувjмы тaйнw њбразyюще, и3 животворsщей трbцэ трис™yю пёснь припэвaюще, всsкое нhнэ житeйское tложи1мъ попечeніе.
Діaконъ: Ћкw да цRS всёхъ под8и1мемъ, ѓгGльскими неви1димw дорmноси1ма чи1нми. Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.
Тaже tх0дzтъ въ предложeніе, предходsщу діaкону, и3 кади1тъ їерeй с™†z, въ себЁ молsсz:
Б9е, њчи1сти мS грёшнаго.
Діaконъ глаг0летъ ко сщ7eннику: Возми2, вLко.
И# сщ7eнникъ, взeмъ воздyхъ, возлагaетъ на шyее рaмо є3гw2, глаг0лz: Возми1те рyки вaшz во с™†z и3 бlгослови1те гDа.
Тaже с™hй дjскосъ пріeмь, поставлsетъ на главY діaкона, со всsкимъ внимaніемъ и3 бlгоговёніемъ, и3мёетъ же вкyпэ діaконъ и3 кади1льницу на є3ди1номъ t пeрстwвъ деснhя руки2. Сaмъ же с™hй поти1ръ въ рyцэ пріeмлетъ, и3 и3сх0дzтъ џба сёверною стран0ю молsщесz, предходsщымъ и5мъ лампaдамъ.
Священник: Ніхто із зв’язаних тілесними пристрастями і похіттю не достойний приходити, або наближатися, або служити Тобі, Царю слави! Бо служити Тобі — велике і страшне навіть для самих Небесних Сил. Одначе, з невимовного і безмежного Твого чоловіколюбства, Ти Сам непреложно і незмінно став чоловіком, був нашим Архиєреєм і, як Владика всього, передав нам священнодійство Богослужної цієї і безкровної жертви. Бо Ти Єдиний, Господи Боже наш, маєш владу над небесним і земним; Тебе на Престолі херувими носять, Ти серафимів Господь і Цар Ізраїлю, Ти Єдиний Святий і в святих перебуваєш. Тому молю я Тебе, Єдиного, Благого і Благопослушного: зглянься на мене, грішного і негідного раба Твого, і очисти мою душу й серце від совісті лукавої, і силою Святого Твого Духа мене, одягненого благодаттю священства, учини гідним стати коло святої Твоєї цієї трапези та священнодіяти тайну Святого і Пречистого Твого Тіла і Чесної Крови. До Тебе-бо я приходжу, вклонивши голову свою, і молюся Тобі: не відвертай лиця Твого від мене і не відкидай мене із слуг Твоїх, а сподоби мене, грішного і недостойного раба Твого, принести Тобі дари ці. Бо Ти єси Той, що приносиш жертву і принесений, що приймаєш і роздаєшся, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безпочатковим Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Після молитви і кадіння, ставши перед святим престолом, священник здіймаючи руки, а диякон — орар, тричі промовляють Херувимську пісню, щоразу вклоняючись один одному.
Священник: Ми, що херувимів таємниче являємо і Животворчій Тройці трисвятую пісню співаємо, відкладімо нині всякі житейські піклування (тричі).
Диякон: Щоб прийняти Царя всіх, Якого у славі супроводять невидимо ангельські чини. Алилуя, алилуя, алилуя (тричі).
Священник і диякон цілують святий престіл і відходять до жертовника (диякон попереду), де вже стоять свічконосці зі свічками. Священник бере в диякона кадило, кадить тричі жертовник і молиться про себе:
Священник: Боже, очисти мене грішного.
Тоді віддає кадило дияконові, який бере його у ліву руку. Диякон тихо промовляє до священника:
Диякон: Візьми, владико.
Священник кладе воздух на ліве плече диякона, промовляючи:
Священник: В мирі піднесіть руки ваші до Святині і благословіть Господа.
Священик бере покритий малим покрівцем дискос і з побожністю та увагою ставить на голову диякона, який стає на одне коліно; диякон, тримаючи кінець ораря в лівій руці, а кадило на пальці правої руки, тримає дискос обома руками на голові. Сам священик бере покриту покрівцем святу чашу і тримає її перед собою. Всі виходять через північні двері на солею: іподиякони або братчики несуть свічки, за ними йде диякон і далі священик. Диякон виголошує: